Ухвала суду № 73643928, 25.04.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/582/18

пр.№ 4-с/464/20/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2018 року Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді Чорна С.З.

при секретарі Довгун Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові скаргу ОСОБА_1, заінтересована особа: Сихівський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області на дії державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,-

в с т а н о в и в :

скаржник ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, у якій просить скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 53945518, яку виніс державний виконавець Сихівського ВДВС м.Львів ГТУЮ у Л/о ОСОБА_2 В обгрунтування скарги покликається на те, що у Сихівському ВДВС м.Львова перебуває виконавче провадження №53945518 з виконання виконавчого листа від 13.03.2017, що видав Сихівський районний суд м.Львова у справі №2-10/10 про зобов»язання позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 виплатити ОСОБА_1 вартість на 1/5 ідеальних частин у спільному майні- будинковолодіння по вул. Зеленій, 259 у м.Львові у сумі 4902,2 грн. 26 грудня 2017 року державний виконавець Скочипець А.Р., винесла постанову про закінчення виконавчого провадження у зв”язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає до скасування, оскільки державний виконавець в постанові про закінчення виконавчого провадження вказує, що боржник рішення суду виконав у повному обсязі та підтверджує це платіжним дорученням №710 від 13.05.2013. Однак, вказує, що виконавчий лист виданий 13.03.2017, а платіжне доручення, що підтверджує начебто перерахування їй коштів від 13.05.2013, крім того грошей вона не отримала, рішення суду не виконане, постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.12.2017 вона не отримала, їй державний виконавець таку не направив, а про неї дізналась 01.02.2018 з автоматизованої системи виконавчих проваджень.

Скаржник в судове засідання не прибула, однак подала суду заяву про можливість розгляду справи у її відсутності, вимоги скарги підтримує у повному обсязі.

Представник Сихівського ВДВС м.Львів ГТУЮ у Л/о в судове засідання не з’явився, подав письмову заяву, згідно якої просить в задоволенні скарги відмовити, оскільки наведені у ній доводи є безпідставними, а розгляд такої здійснювати у відсутності представника установи.

У зв’язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження, з’ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Нормами Конституції України (ст.ст.124, 129), Цивільного процесуального кодексу України (ст.18) визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Так, Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Норма ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» закріпляє, що державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно роз’яснень, що містяться в п.3 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014, при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов’язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов’язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХIV (далі - Закон №606-ХIV) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч.1 ст.11 Закону №606-ХIV державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до частини другої вказаної статті державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною першою статті 17 Закону №606-ХIV встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Судом встановлено, що на виконанні Сихівського ВДВС м.Львів ГТУБ у Л/о перебувало виконавче провадження № 53945518 з примусового виконання виконавчого листа № 2-10/10 виданого 13.03.2017 Сихівським районним судом м.Львова про зобов»язання ОСОБА_3, ОСОБА_4 виплатити ОСОБА_1 вартість на 1/5 ідеальних частин в спільному майні-будинковолодіння по вул.Зеленій, 259 в м.Львові в сумі 4902,20 грн., що підтверджується постановою головного державного виконавця Сихівського ВДВС міста Львова ГТУЮ у Л/о ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2017.

Як вбачається з витягу ВП - спецрозділ (ВП № 36715633) та матеріалів виконавчого провадження, виконавче провадження з виконання виконавчого листа Сихівського районного суду від 18.02.2013 закінчене 27.06.2013 відповідно до п.8 ч.1 ст.49 Закону «Про виконавче провадження» у в зв’язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення. Підставою для закінчення виконавчого провадження став лист Територіального управління державної судової адміністрації України у Л/о №02-1722 від 01.09.2017, з якого вбачається, що згідно виконавчого листа Сихівського районного суду м.Львова від 18.02.2013 по справі №2-10/10 з територіального управління було стягнуто кошти в сумі 39 215,86 грн. внесені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 згідно платіжного доручення від 29.04.2013 № 43, враховуючи наведене, кошти у сумі 4902,25 грн. на рахунку територіального управління №37315022000757 відсутні.

Відповідно до рішення Сихівського районного суду м.Львова від 30.06.2010 по суті позовних вимог суд зобов”язав позивачів – ОСОБА_3, ОСОБА_4 виплатити ОСОБА_1 вартість частки останьої у будинковолодіні по вул.Зеленій, 259 у м.Львові у розмірі 44 118,11 грн. та в абзаці третьому резолютивної частини рішення зазначив, що сума 44 118,11 грн. знаходиться на депозиті Сихівського районного суду м.Львова.

Ухвалою суду від 04.02.2015 було задоволено заяву ОСОБА_3 від 29.10.2010 про виправлення описки у рішенні суду від 30.06.2010 у даній справі. Виправлено описку, допущену у абзаці третьому резолютивної частини рішення Сихівського районного суду м.Львова від 30.06.2010 у справі №2-10/2010, та замість словосполучення «вказана сума 44118,1 грн.», вважати правильним словосполучення «сума 39216,0 грн.».

За наслідками розгляду апеляційної скарги, ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 04.02.2015 залишено без змін на підставі ухвали Апеляційного суду Львівської області від 21.04.2015.

Відповідно як вбачається з матеріалів справи /т.1 а.с.131-132/, на депозитному рахунку Сихівського районного суду м.Львова знаходилась сума у розмірі 39 216,0 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 29.06.2010 року №1. Таким чином постановляючи рішення суду від 30.06.2010 судом було допущено арифметичну помилку, яка полягала у невірних підрахунках внесеної суми на депозит Сихівського районного суду м.Львова.

В порядку виконання виконавчого листа №-2-10/10 виданого 13.03.2017, на звернення державного виконавця Сихівського ВДВС із платіжною вимогою №518/4, Державною судовою адміністрацією листом від 01.09.2017 повідомлено, що згідно виконавчого листа №2-10/10 від 18.02.2013 з територіального управління було стягнуто кошти в сумі 39 215 грн. 86 коп. внесені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 згідно платіжного доручення від 29.04.2013р. №43. Кошти в сумі 4902,25 грн. на рахунку територіального управління відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ч.2 та ч.3 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на те, що доводи скаржника про порушення державним виконавцем вимог чинного законодавства не знайшли свого підтвердження, а згідно наявних у справі доказів Сихівським ВДВС вчинялися усі необхідні дії, спрямовані на належне виконання рішення по справі, суд приходить до висновку, що виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження», а тому в задоволенні скарги слід відмовити.

На підставі ч.5 ст.124, п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст.1, 18, 25, 28, 48 Закону України «Про виконавче провадження» та керуючись ст.ст.247, 450-451 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

в задоволенні скарги ОСОБА_1, заінтересована особа: Сихівський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області на дії державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана в порядку визначеному ЦПК України протягом 15 днів з часу проголошення.

Суддя Чорна С.З.