Рішення № 73642441, 13.04.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/7132/17

Провадження № 2/336/671/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

13 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Марко Я.Р., при секретарі Палубінській К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Мегабанк» звернулось до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд розірвати кредитний договір № 62-608-851-2-17-Г (з ануїтетними платежами) від 06.04.2017 року укладений між Публічним акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1, стягнути з ОСОБА_1 на користьПублічного акціонерного товариства «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором № 62-608-851-2-17-Г (з ануїтетними платежами) від 06.04.2017 року у розмірі 61 807, 87 грн., а також понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 600, 00 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що між відповідачем та Публічним акціонерним товариством «Мегабанк» (надалі по тексту – ПАТ «Мегабанк») було укладено кредитний договір № 62-608-851-2-17-Г (з ануїтетними платежами) від 06.04.2017 року (далі по тексту – Договір), відповідно до якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі в сумі 38 780, 00 грн. строком з 06.04.2017 року по 03.04.2020 року зі сплатою 10, 00% річних за користування кредитом, а відповідач зобов'язався на умовах, передбачених договором, повернути кредит, сплатити проценти, комісійні винагороди та виконати всі інші зобов’язання згідно з Договором.

За твердженнями позивача, відповідач порушив взяті на себе зобов’язання, останнім не були сплачені ануїтетні платежі, у зв'язку з чим станом на 02.11.2017 року відповідач має заборгованість у розмірі 61807, 87 грн.

Як зазначає позивач, з метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою щодо сплати простроченої заборгованості та штрафу за порушення умов Договору, однак вжиті позивачем заходи не призвели до погашення заборгованості в повному обсязі,що стало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі, відзиву або будь-яких заяв до суду не подавав, а тому на підставі статей 280 – 282 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи без участі відповідача за письмовою згодою представника позивача.

За таких обставин судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 77, 78, 79 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.04.2017 року між ПАТ «Мегабанк» та відповідачем укладено кредитний договір № 62-608-851-2-17-Г (з ануїтетними платежами) з додатком № 1 та продовженням Додатку № 1 (а.с.6, 7-8).

Відповідно до п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4 Договору кредитодавець зобов’язується надати позичальникові грошові кошти (далі –Кредит) у розмірі 38 780 грн. 00 коп., а позичальник зобов’язується на умовах, передбачених Договором, повернути кредит, сплатити проценти в розмірі 10,00% річних за користування кредитом, комісійні винагороди та виконати всі інші зобов’язання згідно з Договором. Кредит надається на строк з 06.04.2017 року по 03.04.2020 року включно. Кредит надається на споживчі цілі, шляхом видачі з каси банку готівкою. Повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами, передбаченими Договором.

Згідно з пунктами 3.1.1 та 3.1.2 Договору кредитодавець зобов’язується для обліку кредиту відкрити позичковий рахунок № НОМЕР_1 та для обліку нарахованих процентів за кредитом відкрити рахунок № НОМЕР_2.

Відповідно до п.1.7 Договору зазначений договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів в ПАТ «Мегабанк».

При цьому, відповідно до п.5.6 Договору своїм підписом Позичальник підтверджує, що з Правилами, які розміщені на офіційному сайті Банку www.megabank.net та/або у відділеннях Банку, а також умовами Договору ознайомлений і згодний.

Згідно з п. 3.2.3 Договору Позичальник зобов’язується своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за Договором на передбачених Договором умовах.

Відповідно до пункту 4.1 Договору нарахування процентів за користування кредитом проводиться з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»).

Крім того, відповідно до п.4.4 Договору за обслуговування кредитної заборгованості Позичальник сплачує комісійну винагороду в розмірі 2,5000% від суми Кредиту.Комісійна винагорода сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця

Згідно з п. 4.2. Договору, погашення кредитної заборгованості та сплату процентів за Договором Позичальник здійснює ануїтетними платежами. Сплата ануїтетних платежів здійснюється Позичальником щомісяця не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Відповідно до п. 4.5. Договору, розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, складає 2 226,70 грн.

Відповідно до п.4.10 Договору у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 календарних днів, Кредитодавець обліковує заборгованість за Кредитом в повному обсязі на відповідному рахунку простроченої заборгованості. При цьому правовідносини сторін за цим Договором не втрачають своєї чинності та діють протягом строку дії Договору. З цього моменту Кредитодавець припиняє нарахування щомісячної винагороди, процентна ставка за Кредитом встановлюється в розмірі, встановленому п. 4.8 Договору (0,1 % процента річних), а за невиконання прийнятих на себе зобов’язань щодо сплати ануїтетних платежів та комісійних винагород Позичальник сплачує штраф у розмірі, передбаченому п. 6.3 Договору.

У відповідності до пункту 6.3 Договору у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та/або комісійної винагороди понад 90 календарних днів, Позичальник сплачує Кредитодавцеві штраф в розмірі 45% процентів від суми Кредиту.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України про Договір позики, якщо інше не встановлено законодавством і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором .

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором зі сплати кредиту, процентів та комісії за користування кредитом, внаслідок чого у відповідача, станом на 02.11.2017 року, виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 61 807,87 грн., у тому числі:

-заборгованість по кредиту у розмірі 38 780, 00 грн.;

-суми заборгованості зі сплати процентів у розмірі 1 309, 03 грн.;

-суми заборгованості зі сплати комісії у розмірі 3 878, 00 грн.;

-штрафу у розмірі 17 840, 84 грн.,

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо надання відповідачу кредиту виконав належним чином, що підтверджується банківськими виписками з рахунку відповідача, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 року № 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по особовому рахунку відповідача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні статей 77-78 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідач (позичальник) свої зобов'язання за кредитним договором не виконав належним чином, допустив порушення своїх зобов'язань, розрахунки, надані позивачем не оспорив, не подав доказів на їх спростування повне або часткове.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем доказів сплати коштів на користь позивача суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких, які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу, відповідачем суду також не надано, а тому, суд приходить до висновку, що факт наявності заборгованості за кредитним договором № 62-608-851-2-17-Г (з ануїтетними платежами) від 06.04.2017 року урозмірі 61 807, 87 грн.належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Розрахунок заборгованості, який міститься в матеріалах справи виконаний у відповідності до умов Договору та не оспорюється відповідачем.

У зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов Договору, позивачем на адресу відповідача були направлені вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 62-608-851-2-17-Г (з ануїтетними платежами) від 06.04.2017 року (а.с.11-12), однак відповідачем вказані вимоги не виконані.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_1) на користьПублічного акціонерного товариства «Мегабанк» (адреса: м. Харків, вул. Алчевських, буд. 30, ЄДРПОУ 09804119) заборгованість за кредитним договором № 62-608-851-2-17-Г (з ануїтетними платежами) від 06.04.2017 року у сумі 61 807, 87 грн. що складається із суми заборгованості по кредиту у розмірі 38 780, 00 грн., суми заборгованості зі сплати процентів у розмірі 1 309, 03 грн., суми заборгованості зі сплати комісії у розмірі 3 878, 00 грн., штрафу у розмірі 17 840, 84 грн., а також понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 600, 00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Я.Р.Марко