Рішення № 73642233, 25.04.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 25.04.2018

Справа № 320/2341/18

(2/320/2235/18)

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«25» квітня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Калугіної І.О.

при секретарі – Горбань І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш» про стягнення суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заробітну плату в розмірі 23 356 грн. 66 коп., та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 10 812 грн. 78 коп., зазначивши, що з 21 червня 2017 року вона була прийнята на роботу до ДП «МЗ «Гідромаш» на посаду заступника головного енергетика ЕМС. 13 лютого 2018 року вона була звільнена з ДП «МЗ «Гідромаш» на підставі п. 2 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням, у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення чотирнадцятирічного віку). На момент його звільнення у відповідача була заборгованість по виплаті заробітної плати, проте розрахунок з нею по теперішній час не був проведений.

В судове засідання позивач не з’явилась, від неї надійшла заява, в якій вона просить розглядати справу за її відсутності. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, не повідомив суд про причини неявки, про час і дату судового засідання був повідомлений належним чином, заяви про відкладення розгляду справи, про розгляд справи за його відсутності, а також відзив на позов від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим ухвалити заочне рішення за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, в зв’язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає повному задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається з копій трудової книжки та наказів №№ 53-К, 15-К від 20 червня 2017 року та 13 лютого 2018 року позивач дійсно працювала в Державному підприємстві «Мелітопольський завод «Гідромаш» з 21 червня 2017 року до 13 лютого 2018 року /а.с.5-7/.

Згідно довідки № 57, виданої 20 лютого 2018 року Державним підприємством «Мелітопольський завод «Гідромаш», заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 за період з вересня 2017 року по лютий 2018 року складає 23 356 грн. 66 коп. /а.с.8/.

На теперішній час заборгованість по заробітній платі позивачу виплачена не була.

Стаття 117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року не проведення розрахунку з працівником удень звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов’язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З урахуванням п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», середньоденна заробітна плата позивача складає 251 грн. 46 коп.

З огляду на те, що з моменту звільнення – 13 лютого 2018 року по день звернення до суду 28 березня 2018 року заробітна плата позивачу виплачена не була, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати склав 10 812 грн. 78 коп.

Згідно роз’яснень абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» суд обчислює суму, що підлягає стягненню без урахування податків та обов’язкових платежів, оскільки справляння податків і сплата обов’язкових платежів є відповідним обов’язком робітника і роботодавця.

Також, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Особлива сумлінність є необхідною при розгляді трудових спорів (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руотоло проти Італії»).

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність». Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1.

За вказаних умов, невиплата заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно Рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв’язку з поняттям «права», необхідно розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, - суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позову та вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату в розмірі 23 356 грн. 66 коп. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 10 812 грн. 78 коп. без урахування податків та обов’язкових платежів.

Крім того, з урахуванням ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави також слід стягнути судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 47, 115-117 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 12, 81, 89, 133, 141, 247, 258, 263-265, 274, 279-289, 430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш» про стягнення суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати – задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш», (код ЄДРПОУ 00240106), яке розташоване за адресою: 72300, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна, буд. 191, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1), яка проживає за адресою: 72300, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Павла Дзяковича, буд. 125, заробітну плату в розмірі 23 356 (двадцять три тисячі триста п’ятдесят шість) грн. 66 коп. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 10 812 (десять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 78 коп. без урахування податків та обов’язкових платежів.

Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш», (код ЄДРПОУ 00240106), яке розташоване за адресою: 72300, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна, буд. 191), на користь держави (код ЄДРПОУ 26255795, р/р 31215256700001, КБК 22030106, ГУК у м. Києві, код за ЄДРПОУ отримувача 37993783, МФО 820019) судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: І.О.Калугіна