Ухвала суду № 73641358, 23.04.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/11597/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Феєра І.С. (головуючого), ОСОБА_1, ОСОБА_2, при секретарі Головець М.А., за участю прокурора Попович І.І., підозрюваної ОСОБА_3 та її захисника – адвоката ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження №11-сс/777/219/18 за апеляційною скаргою заступника начальника відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2018 щодо ОСОБА_3.

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов’язання строком на два місяці щодо:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою м. Білгород - Дністровський пр. Московський, 16/ 113 Одеської області, громадянки України, раніше не судимої, заступника директора агропромислово-торгового підприємства «Бобовище», підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15-ч.5 ст.191 КК України. Цією ж ухвалою на ОСОБА_3 покладено обов»язки, передбачені ст.194 КПК України, зокрема: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає чи перебуває , без дозволу слідчого, прокурора або суду, а саме з м.Мукачево Закарпатської області; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, які заявлені слідчим; здати на зберігання до Слідчого Управління ГУНП в Закарпатській області (м.Ужгород, вул.Ракоці, 13) свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в»їзд в Україну.

Органом досудового слідства встановлено, що ОСОБА_3, обіймаючи посаду заступника директора Агропромислового торгового підприємства «Бобовище» (надалі АПТП «Бобовище»), відповідно до наказу директора вказаного підприємства №12/к від 30.09.2017, а також в період з 10.10.2017 по 09.11.2017 виконувачем обов’язків директора даного підприємства у зв’язку із відпусткою ОСОБА_7, таким чином являючись службовою особою цього державного підприємства, що наділена адміністративно-господарськими функціями, з правом першого підпису документів, і яка відповідно до ст.49 ГК України від 16.01.2013, №436-ІV (із змінами та доповненнями) зобов'язана не порушувати права та законні інтереси громадян,

-2-

інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави, і яка згідно п.3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 (далі Закон № 996) є відповідальною за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, на яку, згідно п.6 ст.8, п.8 ст.9 Закону №996, покладено обов'язок створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечення неухильного виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів; а також покладено відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, недостовірність відображених у них даних, грубо порушуючи вимоги п.4.4 статуту АПТП «Бобовище», яким передбачено щодо відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством здійснюється за погодженням з органом управління, яким є Міністерство аграрної політики України, достовірно знаючи, що згідно ст.1 Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (із змінами та доповненнями), АПАТ «Бобовище» включено до переліку підприємств, що не підлягають приватизації та в порушення вимог ст. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» (із змінами, внесеними Законом України від 13.03. 2012, № 4498-VI) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення управління об'єктами державної власності» передбачено, що управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 %, в першу чергу щодо підприємств, що відповідно до закону не підлягають приватизації, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою наказу Фонду державного майна України № 1954 від 29.12.2010 «Про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства», зареєстрованого в Мінюсті 24.01.2011 за № 109/18847, затверджено віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства спеціалізовані необоротні активи (основні засоби, незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, необоротні активи) і запаси, які безпосередньо використовуються в єдиному технологічному процесі виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт), який визначає загальнодержавне значення підприємства, в обсязі, передбаченому технологічною документацією; активи, що тимчасово не використовуються у виробничому процесі, законсервовані об'єкти - за наявності на підприємстві проекту плану розвитку підприємства (інвестиційної програми) з обґрунтуванням економічної доцільності їх подальшого ефективного використання в основній діяльності підприємства; активи, які не задіяні в технологічному процесі, але віднесені до об'єктів загальнодержавного значення, у період з 12.10.2017 по 09.11.2017, шляхом зловживання своїм службовим становищем,

-3-

за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, умисно, переслідуючи користь, з метою особистого незаконного збагачення, вчинила дії направлені на протиправне заволодіння державним майном, яке входить до складу цілісного майнового комплексу АПТП «Бобовище» ринковою вартістю 2 888 546 грн., однак довести їх до кінця не змогла з причин, що не залежали від її волі, оскільки 09.11.2017 була викрита та затримана працівниками поліції.

Зокрема, ОСОБА_3, обіймаючи посаду заступника директора АПТП «Бобовище», а з 10.10.2017 посаду виконувача обов’язків директора даного підприємства з правом першого підпису на документах, таким чином являючись службовою особою наділеною на виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, достовірно знаючи, що відповідно до п.87.3.5 Податкового кодексу України не може бути використане як джерелами погашення податкового боргу платником податків майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, в порушення вимог п.п.4-7 розділу 1 Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014, №879 в частині установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку та виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, - наказ про проведення обов’язкової інвентаризації по підприємству не видала, надсилання відповідних листів-заперечень, скарг до контролюючих та правоохоронних органів щодо незаконної передачі такого майна в податкову заставу не забезпечила, а навпаки переслідуючи злочинний намір на незаконне збагачення, шляхом протиправного відчуження обладнання державного підприємства, а саме оцінки його як металобрухту з подальшим демонтажем та реалізацією такого обладнання суб’єктам підприємницької діяльності, які проводять заготівлю металобрухту, зокрема обладнання загальною ринковою вартістю 2 888 546 грн, а саме.: двох фільтр-пресів (1992 року випуску), інвентарні номери 2415, 2419 ринковою вартістю 290 000 грн.; шість сталевих резервуарів вертикальних, об’ємом 20 т. кожний (1980 року випуску), інвентарні номери 2407, 2408, 2409, 2410, 2411, 2412 ринковою вартістю 127 000 грн.; сім сталевих резервуарів горизонтальних, об’ємом 50 т. кожний (1981 року випуску), інвентарні номери 2553, 2554, 2555, 2556, 2557, 2558, 2559 ринковою вартістю 469 000 грн.; двадцять сталевих резервуарів вертикальних, об’ємом 20 т. кожний (1980 року випуску), інвентарні номери: 2533, 2534, 2535, 2536, 2537, 2538, 2539, 2540, 2541, 2542, 2543, 2544, 2545, 2546, 2547, 2548, 2549, 2550, 2551, 2552 ринковою вартістю 423 333,34 грн.; двадцять дев’ять металевих (сталевих) цистерни об’ємом 16 т. кожна (1987 року випуску) інвентарні номери: 2561, 2562, 2563, 2564, 2565, 2566, 2567, 2568, 2569, 2570, 2571, 2572, 2573, 2574, 2575, 2576, 2577, 2578, 2579, 2580, 2581, 2582, 2583, 2584, 2585, 2586, 2587, 2588, 2589 ринковою вартістю 543 750 грн.; двадцять металевих (сталевих) горизонтальних цистерни об’ємом 18 т. кожна (1989 року випуску) інвентарні номери: 2591, 2592, 2593, 2594, 2595, 2596, 2597, 2598, 2599, 2600, 2601, 2602, 2603, 2604, 2605, 2606, 2607, 2608, 2609, 2610 ринковою вартістю 423 333,34 грн.; дванадцять металевих (сталевих) горизонтальних цистерн, об’ємом 7т кожна (1989 року випуску) інвентарні номери 2612, 2613, 2614, 2615, 2616, 2617, 2618, 2619, 2620, 2621, 2622, 2623 ринковою вартістю 120 000 грн.; вісім металевих горизонтальних цистерн, об’ємом 25 т. кожна (1989 року випуску), інвентарні номери: 2624, 2625, 2626, 2627, 2628, 2629, 2630, 2631 ринковою вартістю 220 000 грн.; п’яти сталевих резервуарів вертикальних, об’ємом 20 т. кожний (1978 року випуску), інвентарні номери: 2457, 2458, 2459, 2460, 2461

-4-

ринковою вартістю 105 833,33 грн.; металічного горизонтального резервуара №85, об’ємом 80,516 кубічних метрів (висотою наливу 280,0 см., виготовленого ДП «Південмаш» із корпусу ракети) ринковою вартістю 35 000 грн.; металічного горизонтального резервуара №86, об’ємом 82,926 кубічних метрів (висотою наливу 293,0 см., виготовленого ДП «Південмаш» із корпусу ракети) ринковою вартістю 56 333 грн.; металічного горизонтального резервуара №б/н, об’ємом 101,98 кубічних метрів (виготовленого із сплавів нержавіючих металів, внутрішнім діаметром 2,979 м., довжиною. 14,190 м.) ринковою вартістю 74 966 грн..

Для реалізації вказаного злочинного наміру, ОСОБА_3, будучи виконувачем обов’язків директора АПТП «Бобовище», діючи умисно, 12.10.2017 знаходячись на території даного підприємства, що за адресою Мукачівський район с. Бобовище вул. Леніна, 103, власним підписом та печаткою АПТП «Бобовище» затвердила акт огляду та технічного стану обладнання, відповідно до якого обладнання в кількості 98 найменувань частково розукомплектоване та пошкоджене корозією, доцільність подальшого використання його не можлива, копію якого передала ТОВ «Стоун Брідж» для здійснення оцінки, відповідно до підписаного нею цього ж дня договору №41.

В подальшому, після отримання від ТОВ «Стоун Брідж» звіту про незалежну оцінку майна в кількості 98 одиниць на загальну суму 467 279.78 грн., ОСОБА_3 переслідуючи корисливий мотив, діючи умисно, за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, з метою доведення злочину до кінця, зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що в АПТП «Бобовище» бухгалтерських облік ведеться неефективно, інвентарні картки основних засобів на підприємстві відсутні, маючи намір без відома, згоди органу управління (Мінагрополітики України), а також Фонду державного майна, реалізувати державне майно, нібито як погашення податкового боргу шляхом реалізації майна, яке перебуває в податкової заставі, в порушення встановленого порядку, 06.11.2017 забезпечила прибуття за місцем фактичного знаходження АПТП «Бойовище», що за адресою Мукачівський район с. Бобовище вул. Леніна, 103 будівельної бригади із Хмельницької області в кількості6 чоловік та робочих із м. Мукачева в кількості 4 чоловіка для демонтажу та вивезення обладнання за межі підприємства, при цьому не укладаючи відповідних договорів демонтажу, допустила на територію Підприємства бригаду, охоронцям надала вказівку здійснювати випуск автомобілів із демонтованим майном без зупинок, при цьому особисто разом із невстановленою особою здійснювала контроль за правильністю зважування демонтованого обладнання, таким чином виконавши необхідні дії, направлені для досягнення злочинного наміру.

Після чого, ОСОБА_3 обіймаючи посаду виконувача обов’язків директора АПТП «Бобовище», зловживаючи своїм службовим становищем у порушення встановленого законодавством порядку, без дозволу органу управління майном та Державної фіскальної служби України, із невстановленими досудовим розслідуванням особами, організувала демонтаж та порізку металічного горизонтального резервуара №б/н, об’ємом 101,98 кубічних метрів (виготовленого із сплавів нержавіючих металів, внутрішнім діаметром 2,979 м., довжиною 14,190 м.) ринковою вартістю 74 966 грн. та металічного горизонтального резервуара №86, об’ємом 82,926 кубічних метрів (висотою наливу 293,0 см., виготовленого ДП «Південмаш» із корпусу ракети) ринковою вартістю 56 333 грн., які перебували на позабалансовому рахунку даного підприємства, не були предметом експертної оцінки та на які не було дозволу на демонтаж та реалізацію, метал із яких завантажили на автомобіль марки «ТАТА» бортовий LPT 613/38, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, 2011 року випуску, однак довести злочин до кінця не змогла, усіх злочинних дій,

-5-

які вважала необхідними для доведення злочину до кінця не вчинила, з причин, які не залежали від її волі, оскільки про ці обставини стало відомо правоохоронним органам, які припинили злочинні дії на місці злочину 09.11.2017 о 19 год. і вилучили металічні листи з порізаних резервуарів та запобігли незаконному заволодінню державним майном на суму 2 888 546 грн..

Діяння ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.3 ст.15, ч.5 ст.191 КК України.

Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вказав, що прокурором та слідчим не доведено переконливого обґрунтування припущень слідчого про наявність обставин, які можуть бути достатніми для обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 тримання під вартою на досудовому слідстві, а сама лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчинення якого підозрюється ОСОБА_3, не може бути підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу. Слідчий суддя також, врахував дані про особу підозрюваної ОСОБА_3, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв’язки, характеризується позитивно, здійснює догляд за онкохворою матір’ю похилого віку та прийшов до висновку, що підстав для застосування щодо ОСОБА_3 такого найбільш суворого запобіжного заходу, немає. Крім того, слідчим суддею констатовано, що в період з 19.02.2018 по 02.03.2018, з 05.03.2018 по 14.03.2018, з 19.03.2018 по 28.03.2018 ОСОБА_3 перебувала на лікуванні, що підтверджується відповідними листками непрацездатності та виписним епікризом № 01011 від 14.03.2018 про наявність діагнозу «церебрально-судинний криз» . Про про перебування на лікарняному, ОСОБА_3 було повідомлено слідчого, яка по завершенню лікування добровільно прибула до слідчого. Також, слідчим суддею враховано, що при відсутності будь-яких процесуальних обмежень щодо вільного пересування в т.ч. і виїзду за межі України, у зв’язку зі спливом строку дії раніше обраного запобіжного заходу, зазначених дій ОСОБА_3 не вчинено.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді від 30.03.2018 – скасувати, постановити нову, якою обрати запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою. Прокурор без наведення обґрунтування своєї позиції зазначає, що вказана ухвала є незаконною, необґрунтованою та постановлена з порушенням вимог ст.370 КПК України.

В поданому доповненні до апеляційної скарги, прокурор зазначає, що слідчий суддя не врахував наявність ризиків, які містять достатні підстави для застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки перебуваючи на волі, ОСОБА_3 матиме вільну можливість знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Також, вказує, що поза увагою слідчого судді залишилися факти незаконно впливу підозрюваною на свідка ОСОБА_7 та уникнення контролю з боку слідства щодо свого місця знаходження, що свідчить про недостатність обраного щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання, який може не забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов’язків.

-6-

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення підозрюваної та її захисника – адвоката ОСОБА_4, які просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи сторін, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з таких підстав.

Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування №12017070120001217 від 10.11.2017, за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.191 КК України. 10.11. 2017 ОСОБА_3, відповідно до ст. 208 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. 29.03.2018 ОСОБА_3 вручено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, з викладенням повідомлення про підозру в новій редакції – за ч.3 ст.15, ч.5 ст.191 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обираючи більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження та заслухавши пояснення учасників судового розгляду, обґрунтовано визнав, що достатніх підстав для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу – тримання під вартою, немає. Переконливих даних, які б свідчили про недостатність застосування інших більш м'яких запобіжних заходів ні у клопотанні слідчого, ні прокурором та слідчим в судовому засіданні не наведено.

Обставини справи та відсутність даних про неналежну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_3 свідчать, що зазначені ризики нічим не підтверджені, а одна лише тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється остання, і на що посилається прокурор, не можуть вважатись виключними підставами для обрання найсуворішого запобіжного заходу для підозрюваної.

-7-

З урахуванням вказаного, а також даних про особу ОСОБА_3, а саме, її віку, стану здоров’я, позитивної характеристики, наявності постійного місця проживання та міцності соціальних зв’язків, необхідності здійснення догляду за онкохворою матір’ю похилого віку, а також того, що підозрювана раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, слідчий суддя вірно дійшов до висновку про можливість застосування щодо неї більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, останній поклав на ОСОБА_3 певні обов’язки строком на два місяці, які повинні забезпечити виконання нею процесуальних обов’язків, зокрема: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою їх вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, а саме з м. Мукачева Закарпатської області; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, які заявлені слідчим; здати на зберігання до СУ ГУ НП в Закарпатській області (м. Ужгород вул. Ракоці, 13) свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що відомості про особу підозрюваної ОСОБА_3 та фактичні обставини кримінального правопорушення, дають достатні підстави вважати, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, є достатнім для забезпечення її належної процесуальної поведінки та дієвості кримінального провадження щодо неї.

При цьому колегією суддів також приймається до уваги відсутність даних про те, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання не є дієвим та достатнім, а сам по собі факт вчинення інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, за відсутності конкретних фактів ухилення її від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави й обставини, з яких суд не задовольнив клопотання слідчого є достатньо обґрунтованими, оскільки вони вказують на те, що слідчий у клопотанні, прокурор та слідчий у суді першої інстанції в повному обсязі не довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_3 на особисту свободу, та не довели недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_3.

Таке рішення слідчого судді, відповідає вимогам ст.ст. 176-179, 183, 193, 194 КПК України, що регулюють вирішення питання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного.

В контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Як зазначено в рішенні №7064/05 від 01.06.2006 «Мамедова протии Росії - «потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

При цьому колегією суддів також приймається до уваги відсутність належних даних про те, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання не є дієвим та достатнім для усунення наявних щодо ОСОБА_3 ризиків, а сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення, за відсутності конкретних фактів ухилення її від слідства та суду, переховування, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання.

-8-

Обставини, на які вказує прокурор в апеляційній скарзі, були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення, в зв'язку з чим до підозрюваної застосовано запобіжний захід, який, на думку колегії судді, є співрозмірний з наведеними ризиками і відповідає даним про особу підозрюваної ОСОБА_3, тяжкості злочину та його наслідкам, і підстав вважати його м'яким, не має.

Крім того, із ксерокопій клопотань ОСОБА_3, датованих : 26.12.2017, 09.01.2018, 17.01.2018, 29.01.2018, 13.02.2018, 30.03.2018, 10.04.2018, слідчим в особливо важливих справах СУ ГУ НП в Закарпатській області, у кожному випадку надавалися дозволи на виїзд ОСОБА_3 за межі м. Мукачева, що також свідчить про необґрунтованість наведених прокурором в апеляційній скарзі тверджень про неналежну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_3.

Інші доводи, на які послався в апеляційній скарзі прокурор з приводу повернення у зв’язку із закінченням терміну зберігання, надісланих органом досудового розслідування процесуальних документів ОСОБА_3 поштою, тимчасової відсутності за місцем реєстрації, не можуть бути правовою підставою для скасування ухвали.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.

При прийнятті рішення колегія суддів також, ураховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом, що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки слідчого судді, а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу заступника начальника відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_5 – залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2018, якою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 та застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання – без змін.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді: