Постанова № 73640366, 24.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/416/18 Справа № 190/2211/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів – Красвітної Т.П., Пономарь З.М.,

за участю секретаря – Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна”

на рішення П’ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И Л А:

В порядку пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п.6 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” (далі – ТОВ “ОТП Факторинг Україна”) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між ПАТ “ОТП Банк” та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 06.08.2012 року, за умовами якого банк надав відповідачу кредит в сумі 8384,40 грн. строком на 24 місяці з кінцевим терміном повернення до 06.08.2014 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних.

У порушення умов договору, відповідач свої зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, в результаті чого станом на 27.12.2016 року утворилась прострочена заборгованість за кредитним договором в сумі 20 360,74 грн., з яких: 16 044,70 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 4 316,04 грн. – заборгованість за відсотками, яку позивач просив стягнути з відповідача та судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Крім того, позивач зазначав, що між ТОВ “ОТП Факторинг Україна” та ПАТ “ОТП Банк” укладено договір факторингу № 22/12/14/3 від 22.12.2014 року, за яким ПАТ “ОТП Банк” відступив, а ТОВ “ОТП Факторинг Україна” прийняло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 06.08.2012 року, укладеного між ПАТ “ОТП Банк” та ОСОБА_2

Рішенням П’ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 31.05.2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ “ОТП Факторинг Україна”, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не доведені обставини, що мають значення для справи.

Також, скаржник зазначає, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, що між ПАТ “ОТП Банк” та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 06.08.2012 року, за умовами якого банк надав відповідачу кредит в сумі 8384,40 грн., який було перераховано продавцю товару на придбання комп’ютерного комплекту та страховій компанії, строком на 24 місяці з кінцевим терміном повернення до 06.08.2014 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних (а.с.7-8).

У порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов’язання належним чином не виконував, в результаті чого станом на 27.12.2016 року утворилась прострочена заборгованість за кредитним договором в сумі 20 360,74 грн., з яких: 16 044,70 грн. –заборгованість за тілом кредиту; 4 316,04 грн. – заборгованість за відсотками, що підтверджується розрахунком та копією витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 22/12/14/3 від 22.12.2014 року (а.с.71,72).

Також встановлено, що між ТОВ “ОТП Факторинг Україна” та ПАТ “ОТП Банк” укладено договір факторингу № 22/12/14/3 від 22.12.2014 року, за яким ПАТ “ОТП Банк” відступив, а ТОВ “ОТП Факторинг Україна” прийняло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 06.08.2012 року, укладеного між ПАТ “ОТП Банк” та ОСОБА_2 (а.с.12-15).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, а саме те, що позивачем не надано доказів щодо отримання відповідачем кредитної картки та відступлення права вимоги за кредитним договором про надання споживчого кредиту.

Однак, з таким обґрунтуванням відмови у позові колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Статтею 1049 ЦК України встановлено обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання, ст. 610 ЦК України).

Відповідно до п.2.2.1. Кредитного договору № НОМЕР_1 від 06.08.2012 року Банк відкриває Держателю Картковий рахунок в гривнях та випускає Кредитну картку типу Master Card Standart, а також виконує розрахункове обслуговування Платіжних операцій, здійснених з використання кредитної картки, її реквізитів чи без використання Картки.

На підтвердження факту укладання кредитного договору та розміру заборгованості по ньому, позивачем було надано суду апеляційної інстанції кредитну справи та докази отримання банківської картки за договором № НОМЕР_1 від 06.08.2012 року ОСОБА_2

Що стосується відступлення права вимоги за кредитним договором про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1від 06.08.2012року, укладеного між ПАТ “ОТП Банк” та ТОВ “ОТП Факторинг Україна”, то слід зазначити, що до позивача перейшли всі права ПАТ “ОТП Банк” щодо права вимоги до відповідача, а суду були надані копія договору факторингу та витяг з додатку до нього.

Разом з тим, з витягу з додатку до договору факторингу № 22/12/14/3 від 22.12.2014 року убачається, що сума кредиту складає 16000,00 грн., сума простроченої заборгованості –10973,21 грн., сума строкових нарахованих відсотків – 373,70 грн., сума простроченого тіла кредиту – 5071,49 грн.

Проте, з виписку по особовому рахунку убачається, що тіло кредиту складає 16044,70 грн., іншого розрахунку на підтвердження позовних вимог позивачем не було надано.

Вищезазначеним спростовуються посилання Банку як у позовній заяві так і в апеляційній скарзі про обґрунтованість та доведеність позовних вимог та наявності підстав для стягнення сум, зазначених Банком.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити саме з підстав недоведеності позовних вимог щодо стягнення сум заборгованості за кредитним договором.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частин 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Згідно з частиною 4 статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у позові.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” – задовольнити частково.

Рішення П’ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року– змінити в частині правового обґрунтування відмови у позові.

Рішення П’ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 рокуу іншій частині - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 квітня 2018 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

ОСОБА_3