Ухвала суду № 73639876, 26.04.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/957/18

№ 1-кс/183/292/18

26 квітня 2018 року м. Новомосковськ

Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Крохмалюк І.П., секретар судового засідання Нікітіна К.Є., розглянувши клопотання слідчого Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_1, погоджене прокурором Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2, про застосування у кримінальному провадженні, внесеному 15.02.2018 року до ЄРДР за № 12018040370000482, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученому, не працюючому, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимому,

підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 121 КК України,

за участі: прокурора Жовнерчука Д.Л.,

захисника ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно до вимог ст. ст. 176-178 КПК України слідчий Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 звернулася до слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_3

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що 12 лютого 2018 року приблизно о 04.20 годині ОСОБА_3, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_5, знаходячись у дворі будинку 5 по вул. Паланочній м. Новомосковська Дніпропетровської області, наздогнали ОСОБА_6 та почали завдавати йому удари руками та ногами по голові та тулубу, чим спричинили йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді набряку та здавлення головного мозку, крововиливів під м’які мозкові оболонки та у шлуночки головного мозку, закритої внутрішньої черепної травми, як небезпечні для життя в момент заподіяння, що в подальшому призвело до його смерті.

Дії ОСОБА_3 в цій частині кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_5, усвідомлюючи настання суспільно небезпечних наслідків, 12 лютого 2018 року приблизно о 04.25 годині, знаходячись у дворі будинку 5 по вул. Паланочній м. Новомосковська Дніпропетровської області, після спричинення ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, за допомогою фізичної сили поклали останнього до багажнику автомобіля марки «HONDA ACCORD» білого кольору, державний номер НОМЕР_1, кришку багажника зачинили, таким чином протиправно відкрито захопили останнього та відвезли на територію домоволодіння 40 по вул. Лісній с. Вільне Новомосковського району Дніпропетровської області, де, зв’язавши ОСОБА_6, почали протиправно утримувати останнього проти його волі у сараї вказаного домоволодіння приблизно до 11.00 годин 12 лютого 2018 року з метою покарання за вчинений ним раніше замах на викрадення автомобіля, що належить ОСОБА_5

12 лютого 2018 року приблизно об 11.00 годині внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_6 помер.

Дії ОСОБА_3 в цій частині кваліфіковано за ч. 3 ст. 146 КК України, як викрадення людини за попередньою змовою групою осіб способом, небезпечним для здоров’я та життя потерпілого, що спричинило тяжкі наслідки.

Вказаний факт 15.02.2018 року слідчим Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області внесено до ЄРДР за № 12018040370000482 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та направлено за підслідністю до СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, після чого перекваліфіковано на ч. 2 ст. 121 КК України.

В ході проведення досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області було виявлено ознаки правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, про що 22.02.2018 року було внесено відомості до ЄРДР за № 12018040350000417.

24.02.2018 року під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018040350000417 виявлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, про що було внесено зміни до ЄРДР.

24.02.2018 року кримінальне провадження №12018040350000417 об’єднано із кримінальним провадженням №12018040370000482 за ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України.

23.02.2018 року о 14.55 годин ОСОБА_3 затриманий на підставі ст. 208 КПК України.

24.02.2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.

25.02.2018 року слідчим суддею Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кулебі М.М. обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13.05 годин 23.03.2018 року.

15.03.2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України.

04.04.2018 року слідчим суддею Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кулебі М.М. змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком до 15.04.2018 року, який Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області не продовжено.

17.04.2018 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.02.2018 року за № 12018040370000482 продовжено до 23.05.2018 року.

Слідчий, згідно клопотання, вважає, що наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України віднесений до категорії тяжкого, санкція якого передбачає лише позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

А тому, усвідомлюючи, що підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачена лише реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі, перебуваючи на волі, матиме реальну можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинення злочину.

Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що підозрюваний ОСОБА_3 усвідомлюючи, що підозра, яка йому була повідомлена, ґрунтується на показаннях свідків, які знайомі з останнім, відтак, перебуваючи на волі, з метою уникнення від покарання за вчинення тяжкого злочину, може вмовлянням чи іншим способом незаконно впливати на свідків.

Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлене слідчим клопотання та просив задовольнити його, оскільки, на його думку, наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вважає, що на теперішній час не проведені всі слідчі дії, направлені на повне та всебічне розслідування кримінального провадження, а, враховуючи особу підозрюваного, вважає неможливим застосувати інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою, тому просив задовольнити клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_3 заперечував проти застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки від органів досудового розслідування та суду він не збирається скриватися та не буде впливати на свідків та потерпілих.

Захисник ОСОБА_4 вважає, що в задоволенні клопотання слідчого необхідно відмовити, оскільки прокурором не доведено, що запобігти ризикам, про наявність яких зазначив слідчий та прокурор більш м’яким запобіжним заходам неможливо. Крім того вважає, що прокурором не наведено переконливих доказів того, що її підзахисний буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Навпаки, ОСОБА_3 на всі виклики до слідчого та суду з’являється, не маючи ніякого запобіжного заходу. Крім того, її підзахисний ОСОБА_3 ніяким чином на свідків та потерпілих не впливав та в подальшому впливати не збирається.

Дослідивши клопотання та надані письмові докази, вислухавши обґрунтування прокурора, пояснення підозрюваного, думку захисника, слідчий суддя прийшла до висновків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 121 КК України, які віднесено законом до категорії тяжких, виходячи з наявних доказів, а саме: витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12018040370000482; протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 13.02.2018 року, згідно якого ОСОБА_7 повідомляє про зникнення його сина ОСОБА_6; протоколу огляду автомобіля марки «Хонда Аккорд» від 23.02.2018 року; протоколів допиту свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10; протоколу огляду трупа від 23.02.2018 року; висновку експерта № 100/Е від 19.03.2018 року про причини смерті ОСОБА_6; постановою про продовження строку досудового розслідування від 17.04.2018 року, яким строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців; протоколу проведення слідчого експерименту від 27.03.2018 року за участі свідка ОСОБА_10

При розгляді письмових доказів, наданих прокурором в підтвердження клопотання, зазначених вище, слідчий суддя вважає на підставі ст. 178 КПК України їх вагомими та обґрунтованими. У відповідності до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фокс, Камбел і Харлі проти Сполученого Королівства», вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об’єктивно зв’язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Слідчий суддя вважає, що прокурором під час судового розгляду було доведено наявність у відношенні ОСОБА_3 обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 121 КК України.

У відповідності до клопотання слідчого, існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 «усвідомлюючи, що підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачена лише реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі, перебуваючи на волі, матиме реальну можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинення злочину». При цьому слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні не надано жодного підтвердження того, що ОСОБА_3 такі спроби робив або планував, повідомляв будь-кого про такі наміри, або існують інші підтвердження твердження про такі спроби чи наміри. Навпаки, підозрюваний ОСОБА_3 в період з 04.04.2018 року по 15.04.2018 року мав запобіжний захід ту вигляді цілодобового домашнього арешту, на засідання суду та апеляційного суду Дніпропетровської області з’являвся вчасно, порушення умов домашнього арешту відносно нього не встановлено. Також в період з 16.04.2018 року по 26.04.2018 року відносно ОСОБА_3 ніякі запобіжні заходи взагалі не застосовувалися, однак останній також на засідання суду з’являється за першою вимогою. Таким чином слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором не доведено існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також слідчий вважає, що наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, про що «підозрюваний ОСОБА_3 усвідомлюючи, що підозра, яка йому була повідомлена, ґрунтується на показаннях свідків, які знайомі з останнім, відтак, перебуваючи на волі, з метою уникнення від покарання за вчинення тяжкого злочину, може вмовлянням чи іншим способом незаконно впливати на свідків». Однак під час судового розгляду слідчому судді не було надано ніяких доказів того, що, маючи можливість спілкування зі свідками та потерпілими, ОСОБА_3 будь-яким чином впливав на останніх та взагалі зустрічався особисто, або через інших осіб зі свідками та потерпілими.

Слідчий суддя вважає, що національне законодавство України, а також міжнародні норми виключають можливість наявності абстрактної, тобто нічим не підтвердженої підозри про вчинення особою тих чи інших дій. Про це в своїх рішення неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, зокрема, рішення по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року.

Тому слідчий суддя вважає, що наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не найшло свого підтвердження під час судового розгляду.

У відповідності з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

Слідчий суддя оцінила те, що підозрюваний ОСОБА_3 має постійне місце мешкання, має родину, а саме: батька та мати; позитивно характеризується за місцем мешкання; слідчому судді не надано доказів про наявність у підозрюваного негативної репутації, а тому відсутність таких даних слідчий суддя рахує на користь підозрюваного; ОСОБА_3 раніше не судимий, відомостей про притягнення його до адміністративної відповідальності також слідчому судді не надавалися.

Слідчий суддя оцінила ці обставини та вважає, що наявність тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, а саме позбавлення волі на строк до 10 років, при відсутності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не може бути достатнім для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи клопотання, слідчий суддя встановив, що у відношенні ОСОБА_3 наявна обґрунтована підозра, про що вже було детально зазначено. Однак слідчий суддя під час судового розгляду встановив, що у відношенні ОСОБА_3 відсутні підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

У відповідності з ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.

Як вже зазначалося раніше, під час судового розгляду прокурором не було доведено наявність у відношенні ОСОБА_3 будь-якого ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий та прокурор.

Тому слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3 слід відмовити.

У відповідності до ч. 3 ст. 194 КПК України слідчий суддя має право зобов’язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що підозрюваний ОСОБА_3 повинний бути зобов’язаний прибувати за першою вимогою до Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області та апеляційного суду Дніпропетровської області.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 194 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні клопотання слідчого Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_1, погоджене прокурором Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2, про застосування у кримінальному провадженні, внесеному 15.02.2018 року до ЄРДР за № 12018040370000482, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України, - відмовити.

Зобов’язати ОСОБА_3 прибувати за першою вимогою до Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області та апеляційного суду Дніпропетровської області.

Копію ухвали направити для виконання начальникові Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, прокуророві Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя І.П. Крохмалюк