Рішення № 73639373, 24.04.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6878/17

Провадження № 2/204/246/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тітова 13» про усунення перешкод в здійсненні права власності на житлове приміщення шляхом вселення, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2, яку уточнила 27 листопада 2017 року, про усунення перешкод в здійсненні права власності на житлове приміщення шляхом вселення, в якій просила постановити рішення, яким вселити її до жилої кімнати-2 площею 17,8 кв.м., жилої кімнати-4 площею 13,2 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1. В обґрунтування позову зазначила, що на підставі договору дарування від 27.06.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 і зареєстрованого в реєстрі за № 1807, позивачу ОСОБА_1 належить право власності на 68/100 частин трикімнатної квартири АДРЕСА_2. На підставі ордеру на жиле приміщення № 000308 від 12.04.1995 року, виданого Бюро по обміну жилих приміщень виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів, наймачем житлової кімнати площею 15,0 кв.м. в квартирі АДРЕСА_3 є відповідач ОСОБА_2, яка зареєстрована за вказаною адресою з 04.07.1995 року. Позивач зареєстрована у спірному житловому приміщенні з 24.05.2004 року. З моменту набуття позивачем права власності на 68/100 частин трикімнатної квартири АДРЕСА_2, тобто з 27.06.2002 року і до цього часу відповідач змінила замки на вхідній двері до квартири і не дає позивачу можливості користуватися належною їй частиною спірного жилого приміщення. Відповідно до технічного паспорту на спірну квартиру вона складається з: коридору-1 площею 23,3 кв.м., ізольованої жилої кімнати-2 площею 17,8 кв.м., ізольованої жилої кімнати-3 площею 15,0 кв.м., ізольованої жилої кімнати-4 площею 13,2 кв.м., санвузла-5 площею 4,9 кв.м., кухні-6 площею 8,5 кв.м., балкону-І площею 0,9 кв.м., балкону III площею 0,9 кв.м. ОСОБА_6 довідки ДМБТІ № 11215 від 21.08.2017 року 32/100 частини спірної квартири, які складаються з жилої кімнати-3 площею 15,0 кв.м., не приватизовані відповідачем і знаходяться у комунальній власності. Таким чином, на належні позивачу 68/100 частин квартири приходяться відповідно: жила кімната-2 площею 17,8 кв.м., жила кімната-4 площею 13,2 кв.м. У зв’язку з викладеним позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 16 березня 2018 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_3.

Ухвалою суду від 11 квітня 2018 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_4.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Також зазначила, що відповідачі по справі чинять їй перешкоди у користуванні її часткою квартири. ОСОБА_2 та її колишній чоловік ОСОБА_4 неодноразово не впускали її до квартири, часто змінюють замки на дверях. У 2017 році вона зверталася з заявою до поліції на ОСОБА_4, однак це результатів не дало та їй було запропоновано звернутися до суду.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити у задоволенні позову. Суду пояснила, що вона проживає у спірній квартирі з 1995 року зі своєю родиною. З ОСОБА_4 вона розлучилася у 2008 році, однак він і досі продовжує проживати у вказаній квартирі, вона не може з цим нічого вдіяти. 68/100 частин квартири раніше належали матері ОСОБА_4 – ОСОБА_7 Вона не знала, що цю частку ОСОБА_7 продала ОСОБА_1 ОСОБА_1 вона побачила у 2017 році коли вона разом з її чоловіком прийшли до квартири та про щось сперечалися з ОСОБА_4, після чого розвернулися і пішли. За період свого проживання вона зробила ремонт у всій квартирі, тому вона проти щоб ОСОБА_1 вселилася у квартиру. Крім того вона не знає чи є ОСОБА_1 справжнім власником частини квартири, тому спочатку треба розібратися, а потім вже вселятися. У листопаді 2017 року вона прописала у квартирі свого першого чоловіка ОСОБА_3, який на теперішній час є наймачем житлової кімнати площею 15,0 кв.м., яка розташована у спірній квартирі. Прописала вона його з метою приватизації вказаної квартири і на теперішній час триває процес приватизації цієї кімнати, яка становить 32/100 частки від всієї квартири.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідач ОСОБА_3 про причини неявки суд не повідомив. Причини неявки відповідача ОСОБА_4 визнані судом не поважними.

Представник третьої особи - Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тітова 13» в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Допитаний у судовому засіданні 11.04.2018 року у якості свідка ОСОБА_8 суду пояснив, що він є чоловіком позивача ОСОБА_1 У 2002 року ними була придбана частина квартири АДРЕСА_4. Після оформлення угоди вони завезли у вказану квартиру свої речі. Однак, через деякий час вони більше не могли попасти у спірну квартиру, інші мешканці квартири перестали їх туди пускати. Весь цей час ОСОБА_4 та ОСОБА_2 обіцяли їм їх вселити, однак кожного разу знаходили та вигадували якісь причини щоб уникнути цього. У 2017 році за вказаним фактом вони написали заяву до відділу поліції. Зазначив також, що він намагався зайти у спірну квартиру та відчинити двері за допомогою наявних у нього ключів, однак тоді з квартири вийшов ОСОБА_4 та забравши у нього ключі, виштовхав його з квартири. ОСОБА_4 є сином колишньої хазяйки тієї частини квартири АДРЕСА_1, яку згодом придбала позивач. На той час відповідач ОСОБА_2 була дружиною відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_4 проживає та зареєстрований у вищезазначеній квартирі. ОСОБА_4 постійно міняв замки від спірної квартири. Згодом, відповідач ОСОБА_4 повідомив їх, що вивіз його речі та речі позивача у гараж та відповідачі зайняли всі кімнати у спірній квартирі.

Допитана у судовому засіданні 11.04.2018 року у якості свідка ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є донькою позивача ОСОБА_1 У 2002 році вона була присутньою під час укладення угоди з купівлі частини квартири АДРЕСА_4. Згодом відповідач ОСОБА_4 вигнав їх з квартири. У 2017 році вона також була присутньою під час того, як відповідачі вигнали їх зі спірної квартири та забрали у них ключі від квартири.

Вислухавши пояснення сторін та допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 08 лютого 1995 року Виробничим об’єднанням «Південний машинобудівний завод» на підставі розпорядження (наказу) від 08 лютого 1995 року № 240-95 на ім’я ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було видано Свідоцтво про право власності на житло, а саме на 68/100 частин квартири АДРЕСА_5, загальною площею 56,37 кв.м., на праві спільної власності (а.с. 56).

При цьому, згідно технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_5, квартира мала загальну площу 82,6 кв.м., житлову площу – 47,6 кв.м. та складалась з: 1-коридор, 2, 3, 4 - житлова кімната, 5 – кладова, 6 - туалет, 7 – ванна, 8 – кухня, 9, 10, 11 – кладова, 12 – балкон, 13 – балкон (а.с. 54-55).

ОСОБА_6 розрахунку площі спільного користування квартири АДРЕСА_5 (а.с. 53), загальна площа квартири становить 82,31 кв.м. Загальна площа спільного користування вказаної квартири, яка складається з приміщень 1, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, становить 34,7 кв.м. Приміщення 2 та 4 належало ОСОБА_10, приміщення 3 перебувало в користуванні ОСОБА_12 Загальна площа житлових кімнат 2 та 4 становила 32,6 кв.м., житлової кімнати 3 – 15 кв.м. Загальна площа 68/100 частин квартири, що належала ОСОБА_10, становила 56,37 кв.м. згідно розрахунку: 32,6 кв.м. + ((34,7 кв.м. х 32,6 кв.м.) / (32,6 кв.м. + 15 кв.м.)) = 56,37 кв.м. Загальна площа 32/100 частин квартири, що перебувала у користуванні ОСОБА_12, становила 25,94 кв.м. згідно розрахунку: 15,0 кв.м. + ((34,7 кв.м. х 15,0 кв.м.) / (15,0 кв.м. + 32,6 кв.м.)) = 25,94 кв.м.

ОСОБА_6 Довідки-характеристики № 6301 від 2 липня 1995 року, виданої ОСОБА_10 та ОСОБА_11 БТІ м. Дніпропетровська, квартира АДРЕСА_6 в цілому складається з: 68/100 частин – які належать ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право власності від 08.02.1995 року, та 32/100 частин – які належать Дніпровському машинобудівному заводу на підставі Реєстраційного посвідчення V-II-1438 (а.с. 60).

25 липня 1995 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 подарували ОСОБА_7 належну їм 68/100 частину квартири АДРЕСА_5, що підтверджується договором дарування від 25 липня 1995 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрованого в реєстрі за № 7091 (а.с. 67-68). ОСОБА_6 вищезазначеного договору дарування 68/100 частин даної квартири складаються з: 2, 4 -житлові кімнати житловою площею 32,6 кв.м., в спільному користуванні: 1 - коридор, 5, 9, 10, 11 - кладові, 6-туалет, 7 - ванна, 8 – кухня.

На підставі Розпорядження Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради № 693 від 21 червня 2002 року «Про внутрішнє перепланування квартири АДРЕСА_7» було узаконено внутрішнє переобладнання квартири АДРЕСА_7 та прийнято рішення вважати загальну площу квартири 84,5 кв.м., житлову площу 46,0 кв.м., на підставі технічного паспорту з КПДМБІ (а.с. 76).

ОСОБА_6 Довідки-характеристики № 08675 від 21 червня 2002 року, виданої ОСОБА_7 Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», квартира АДРЕСА_6 в цілому складається з: 68/100 частин – які належать ОСОБА_7, 32/100 частин – які належать Дніпровському машинобудівному заводу (а.с. 77 (зворотний бік)).

27 червня 2002 року ОСОБА_7 та позивач ОСОБА_1 уклали договір дарування частини квартири від 27 червня 2002 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 1807, згідно якого ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_1 належні їй 68/100 частин квартири № 9, житловою площею 46,0 кв.м., загальною площею 84,5 кв.м., в тому числі балкон 1,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Тітова, буд. 13 (а.с. 83).

09 квітня 2003 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» з заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 07/6448, а саме на належну їй частину квартири АДРЕСА_5 (а.с. 81).

Право власності на 68/100 частин квартири АДРЕСА_5 було зареєстровано Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» за позивачем ОСОБА_1, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 495006 від 06 травня 2003 року, виданим Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» (а.с. 85).

Разом з цим, з відповіді Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради № 11215 від 21 серпня 2017 року встановлено, що житловий будинок літ.А-5 по вул. Тітова, буд. 13, в який увійшло 32/100 частки квартири № 9, зареєстрований за Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством «Південне» Дніпропетровської міської ради на підставі рішень Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.06.2003 року за № 1549 та від 19.11.2003 року за № 11/13, про що в КП «ДМБТІ» ДОР зроблено запис в реєстрову книгу № 8 ЖЮ за реєстровим № 402-136 (а.с. 107).

Отже, судом встановлено, що на теперішній час 68/100 частини квартири АДРЕСА_8 належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1, а 32/100 частини вказаної квартири перебувають у комунальній власності, на зайняття якої у 1995 році було видано ордер відповідачу ОСОБА_2

Так, 12 квітня 1995 року Бюро по обміну житлових приміщень Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів на ім’я відповідача ОСОБА_2 було видано ордер на житлове приміщення № 000308, яким останній було надано право на заняття в порядку обміну житлового приміщення площею 15,0 кв.м., яке складається з однієї кімнати в комунальній квартирі за адресою: АДРЕСА_9 (а.с. 8).

ОСОБА_6 технічного паспорта на квартиру № 9 в житловому будинку № 13 по вул. Тітова у м. Дніпрі, виготовленого Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради станом на 20 червня 2003 року, вказана квартира загальною площею 84,5 кв.м., житловою площею 46,0 кв.м., складається з: 1-коридор загальною площею 23,3 кв.м., 2-жила кімната загальною площею 17,8 кв.м., 3-жила кімната загальною площею 15,0 кв.м., 4-жила кімната загальною площею 13,2 кв.м., 5-санвузол загальною площею 4,9 кв.м., 6-кухня загальною площею 8,5 кв.м., І-балкон, загальною площею 0,9 кв.м., ІІ-балкон, загальною площею 0,9 кв.м. (а.с. 6-7).

З довідки № 13 від 09 вересня 2017 року, виданої головою Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тітова 13» (а.с. 9), вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. До складу зареєстрованих у вказаній квартирі входять також: ОСОБА_4 (з 28.01.2000р.), ОСОБА_14 (з 04.07.1995р.) та ОСОБА_2 (з 04.07.1995р.).

Судом встановлено та визнавалося сторонами, що ОСОБА_2 з метою приватизації житлової кімнати площею 15,0 кв.м. зареєструвала у спірній квартирі – ОСОБА_3

На підставі рішення Виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради № 22/2 від 23 лютого 2018 року «Про зміну умов договору найму житлового приміщення АДРЕСА_10», було змінено умови договору найму житлового приміщення на одну кімнату комунальної квартири АДРЕСА_11, житловою площею 15,0 кв.м. на ОСОБА_3, на склад родини 3 особи, у тому числі: ОСОБА_2 – дружина, ОСОБА_14 – син (а.с. 125).

Отже, судом встановлено, що позивач та відповідачі значаться зареєстрованими за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому, відповідачі проживають у зазначеній вище квартирі. Позивачу на праві власності належить 68/100 частин спірної квартири, а наймачем 32/100 частин вказаної квартири на теперішній час є відповідач ОСОБА_3

ОСОБА_6 пояснень сторін та показань свідків, допитаних в судовому засіданні, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 не може вселитись і користуватись належними їй на праві приватної власності 68/100 частин квартири АДРЕСА_8, оскільки відповідачі чинять їй перешкоди у вселенні у квартиру. Відповідачі зайняли та використовують всі житлові кімнати у вищевказаній квартирі, не пускають позивача у квартиру. Намагання та спроби позивача вселитись у належну їй частину квартири, а також мирним шляхом врегулювати з відповідачами це питання, є безуспішними.

ОСОБА_6 ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

У відповідності до ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

ОСОБА_6 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства.

У зв’язку із здійсненням зі сторони відповідачів перешкод у вселенні позивача у належну їй частину квартири АДРЕСА_8, 18 травня 2017 року позивач зверталась до чергової частини Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою, в якій просила вжити заходів до ОСОБА_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, який заволодів ключем від її квартири. Вказана заява ОСОБА_1 була зареєстрована у ЖЄО за № 10005 від 18.05.2017 року. За результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 Ст. ДОП СП Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_15 24 травня 2017 року було складено Висновок за результатами перевірки матеріалів ЖЄО № 10005 від 18.05.2017, у якому заявнику було роз’яснено, що розгляд питання, викладеного у заяві ОСОБА_1, не входить до компетенції національної поліції, оскільки в даному випадку наявні ознаки цивільно-правових відносин, рішення по яким приймають органи суду за особистим зверненням громадян (а.с. 126).

Таким чином, суд вважає доведеним факт вчинення відповідачами перешкод позивачу у вселенні в належну їй частину квартири АДРЕСА_4.

Права власника квартири визначені ст. 383 ЦК України, яка передбачає право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб, розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливо лише з підстав, передбачених законом.

У відповідності зі ст. 41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності здобувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 150 Житлового кодексу громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину

будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Отже, з огляду на наведене суд вважає, що відповідачами було порушено право позивача на користування належною позивачу на праві приватної власності частиною квартири АДРЕСА_4, яке підлягає судовому захисту та яке слід відновити шляхом вселення позивача у належну їй частину квартири, оскільки саме такий спосіб захисту сприятиме відновленню порушених прав позивача та характеру тих правовідносин, які склалися між сторонами.

ОСОБА_6 з реєстру прав власності на нерухоме майно № 1112432 від 29 липня 2003 року, виданого Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» у графі «Примітка» зазначено, що 68/100 частин квартири АДРЕСА_12, складають: 2, 4 - житлові кімнати, житловою площею 31,0 кв.м., І, ІІ-балкони, в загальному користуванні: 1-коридор, 5 – санвузол, 6-кухня (а.с. 93).

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та позивача ОСОБА_1 необхідно вселити в квартиру АДРЕСА_1, а саме до жилої кімнати-2 площею 17,8 кв.м. та жилої кімнати-4 площею 13,2 кв.м.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн. Оскільки під час розгляду справи суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача, тому з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 640,00 грн., тобто по 213,33 грн. з кожного відповідача.

На підставі ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 319, 383, 391 ЦК України, ст. 150 Житлового кодексу, та керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 133, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тітова 13» про усунення перешкод в здійсненні права власності на житлове приміщення шляхом вселення – задовольнити.

Вселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в квартиру АДРЕСА_1, а саме до жилої кімнати-2 площею 17,8 кв.м. та жилої кімнати-4 площею 13,2 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП – НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) судовий збір у розмірі 213,33 грн. (двісті тринадцять гривень, 33 копійки).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 (який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) судовий збір у розмірі 213,33 грн. (двісті тринадцять гривень, 33 копійки).

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 (який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) судовий збір у розмірі 213,33 грн. (двісті тринадцять гривень, 33 копійки)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.Л. Черкез