Вирок № 73638676, 26.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/91/2018(м)

222/527/17

Єдиний унікальний номер 222/527/17 Головуючий суддя у суді 1-ої інст.: ОСОБА_1

Номер провадження 11-кп/775/91/2018(м) Суддя-доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.2 ст.389 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області (м. Маріуполь) у складі:

судді-доповідача ОСОБА_2,

суддів: Бєдєлєва С.І.,

ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання Костоманової А.Є.,

прокурора Заіки О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017050640000172 за апеляційною скаргою заступника прокурора Донецької області Коршуна Г.В. на вирок Володарського районного суду Донецької області від 23 жовтня 2017 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, судимого:

1) 31 січня 2017 року Володарським районним судом Донецької області за ч.1 ст. 125 КК України до 120 годин громадських робіт,

зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

засуджено за ч.2 ст.389 КК України до покаранні у виді арешту на строк 1 місяць.

На підставі ст.ст.71,72 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного вироком Володарського районного суду Донецької області від 23 жовтня 2017 року, частково у виді 5 днів арешту приєднано невідбуту частину покарання за вироком Володарського районного суду Донецької області від 31 січня 2017 року та остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді арешту на строк 1 місяць 5 днів.

Звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

В с т а н о в и л а:

вказаним вироком ОСОБА_4 визнаний винуватим в умисному ухиленні від відбування покарання у виді громадських робіт, будучи особою, засудженою до цього покарання, вчиненому за наступних обставин.

Так, вироком Володарського районного суду Донецької області від 31 січня 2017 року ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді 120 год. громадських робіт. 06 березня 2017 року його взято на облік Нікольським РС з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації.

23 березня 2017 року ОСОБА_4 під підпис ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, наслідками їх порушення, попереджений про кримінальну відповідальність за ч.2 ст.389 КК України, отримав направлення для відбування призначеного покарання до Республіканської сільської ради Нікольського району Донецької області.

24 березня 2017 року засуджений ОСОБА_4 прибув до Республіканської сільської ради Нікольського району Донецької області, де також під підпис ознайомлений з розпорядженням №9 від 24 березня 2017 року, виданим сільським головою, щодо його обов’язку приступити до відбування громадських робіт з 24 березня 2017 року, з переліком об’єктів, видами робіт, графіком виходу на роботу та технікою безпеки на робочому місці.

Однак ОСОБА_4, якому достовірно було відомо про необхідність виконування обов'язку щодо відбуття призначеного судом покарання та настання кримінальної відповідальності за ухилення від призначеного судом покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, діючи умисно, без поважних причин до виконання призначеного судом покарання у вигляді громадських робіт з 10 квітня 2017 року до теперішнього часу не приступив, не попередив про неприбуття без поважних причин на громадські роботи, чим злісно порушив вимоги ч.1 ст.37 КВК України, а саме обов’язок додержуватися встановлених відповідно до законодавства порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для нього об’єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, а також положення п.2 ч.3 ст.40 КВК України щодо невиходу більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин.

Згідно довідок Республіканської сільської ради Нікольського району Донецької області №400 від 07 квітня 2017 року, №461 від 05 травня 2017 року ОСОБА_4 відбув призначене судом покарання за період з 27 березня 2017 року по 31 березня 2017 року в кількості 20 год., та з 03 квітня 2017 року по 30 квітня 2017 року, в кількості 8 год., а всього 28 год. громадських робіт з призначених 120 год.

Не погодившись із судовим рішенням, заступником прокурора Донецької області подана апеляційна скарга, в якій він, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду першої інстанції скасувати й ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 за ч.2 ст.389 КК України призначити покарання виді арешту на строк 1 місяць. На підставі ст.ст.71,72 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного вироком Володарського районного суду Донецької області від 23 жовтня 2017 року, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Володарського районного суду Донецької області від 31 січня 2017 року та остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді арешту на строк 1 місяць 5 днів. Відповідно до вимог ч.3 ст.404 КПК України, прокурор просить дослідити вирок Володарського районного суду Донецької області від 31 січня 2017 року за ч.1 ст.125 КК України та матеріали, які характеризують особу обвинуваченого.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначив, що суд не повинен був застосовувати до ОСОБА_4 вимоги Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки відповідно до п. «а» ст.9 цього Закону, обвинувачений відноситься до осіб, до яких амністія не застосовується.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги заступника прокурора Донецької області, просив її задовольнити, вирок суду першої інстанції – скасувати й ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 за ч.2 ст.389 КК України призначити покарання виді арешту на строк 1 місяць; на підставі ст.ст.71,72 КК України за сукупністю вироків за принципом часткового складання покарань остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді арешту на строк 1 місяць 5 днів; обвинуваченого, який заперечував відносно задоволення апеляційної скарги прокурора, а вирок суду першої інстанції щодо нього просив залишити без зміни; перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора в її межах, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з вимогами ст.85 КК України на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання. Амністія у відповідності до ч.1 ст.86 КК України оголошується законом України стосовно певної категорії осіб.

Виходячи з положень п. «а» ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році» амністія не застосовується до осіб, зазначених у ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», а також до осіб, які після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинили умисний злочин.

Дослідженням матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_4 засуджено вироком Володарського районного суду Донецької області від 31 січня 2017 року за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді 120 год. громадських робіт.

Умисний злочин, передбачений ч.2 ст.389 КК України, ОСОБА_4 скоїв з 10 квітня 2017 року, тобто після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання за попереднім вироком Володарського районного суду Донецької області від 31 січня 2017 року.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про можливість застосування до ОСОБА_4 положень Закону України «Про амністію у 2016 році», адже відповідно до п. «а» ст.9 цього Закону, обвинувачений відноситься до осіб, до яких амністія не застосовується.

У зв’язку з викладеним, на підставі п.4 ч.1 ст.420 КПК України, колегія суддів, повторно дослідивши під час апеляційного розгляду, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4, вважає за необхідне вирок суду першої інстанції щодо останнього в частині призначеного йому покарання скасувати та ухвалити новий вирок.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

з а с у д и л а:

апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області Коршуна Г.В. задовольнити.

Вирок Володарського районного суду Донецької області від 23 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_4 скасувати в частині призначеного йому покарання.

Призначити ОСОБА_4 за ч.2 ст.389 КК України покарання у виді арешту на строк 1 місяць.

На підставі ст.ст.71,72 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного вироком Володарського районного суду Донецької області від 23 жовтня 2017 року, частково у виді 5 днів арешту приєднати невідбуту частину покарання за вироком Володарського районного суду Донецької області від 31 січня 2017 року та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді арешту на строк 1 місяць 5 днів.

В іншій частині вирок суду щодо ОСОБА_4 залишити без зміни.

Вирок суду апеляційної інстанції може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

_____ ______ ____

С.І.ОСОБА_5ОСОБА_6ОСОБА_3