Ухвала суду № 73637614, 26.04.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/5507/18 Провадження №11-сс/773/187/18 Головуючий у 1 інстанції:Артиш Я.Д. Категорія:арешт майна Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Лівадовської-Кочури Т.В.,

суддів – Гапончука В.В., Борсука П.П.,

з участю секретаря – Шугалової О.М.,

прокурора – Демчишина І.П.,

володільців тимчасово вилученого майна: ОСОБА_1,

представника володільця тимчасово вилученого майна – ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 квітня 2018 року про арешт майна (ЄРДР № 12018030010001000),

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_5, за погодженням із прокурором у кримінальному проваджені прокурором відділу прокуратури Волинської області ОСОБА_4, звернувся до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області, з клопотанням про накладення арешту на майно, яке вилучено під час проведення обшуку 04 квітня 2018 року за адресою: м. Луцьк вул. Київський Майдан, 5/54, де проживає гр. ОСОБА_6

Клопотання мотивує тим, що СУ ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018030010001000 від 17 березня 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст.289, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 127 КК України, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, просив накласти арешт на тимчасово вилучене майно.

Ухвалою слідчого судді від 13 квітня 2018 року клопотання слідчого про накладення арешту на майно задоволено частково. Накладено арешт на майно, яке вилучено під час проведення обшуку 04 квітня 2018 року за адресою м. Луцьк вул. Київський Майдан, 5/54, де проживає гр. ОСОБА_6, а саме, мобільний телефон марки "Alcatel onetouch", чорного кольору, IMEI: 000000000000000; коробка синього кольору, в якій знаходяться два мобільні телефони марки: "Nokia 107", IMEI 1: 35717306477900/6, IMEI 2: 35717306477901/4; "Nokia 105", IMEI: 358964054209643; картки пам’яті у кількості 5 (п’ять) штук на: 8 Gb – 2 карти, 1 Gb – 1 карта, на 2 Gb – 1 карта, на 4 Gb – 1 карта; наклейка із IMEI до мобільного телефону "Alcatel onetouch 1052У", IMEI: 014288004175175 та майно, яке вилучено 04 квітня 2018 року під час проведення обшуку у автомобілі НОМЕР_1, VIN JTJHYOOW704018517, яким користується гр. ОСОБА_6, а саме: мобільний телефон марки "Nokia", IMEI 355172066902527; мобільний телефон марки "Apple", IMEI 359218075302708; мобільний телефон марки "Apple Iphone", IMEI 359303061549700; блокнот чорного кольору із рукописними записами; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу "Toyota Land Cruiser 100", д.н.з. НОМЕР_2, з забороною на відчуження, розпорядження та користування майном.

В іншій частині задоволення клопотання – відмовлено. Таке рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною кримінального провадження не доведено наявність підстав для накладення арешту на тимчасово вилучене майно, зокрема, що таке відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, при цьому, володільцями майна підтверджено їх законність походження та належність.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді в частині відмови в задоволенні клопотання про арешт майна, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, просить ухвалу слідчого судді в частині відмови задоволення клопотання про арешт майна скасувати та постановити нову, якою клопотання задовольнити в повному об’ємі. Вказує, що суд повно та всебічно не розглянув питання відповідності влучених речей та грошових коштів критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. Таким чином, арешт є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

Заслухавши доповідь судді, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, прокурора, який подану ним апеляційну скаргу підтримав, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, володільця тимчасово вилученого майна та його представника, захисника, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Апеляційний суд доходить висновку, що слідчим суддею при винесенні рішення вказаних вимог закону дотримано.

В силу ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

З матеріалів провадження вбачається, що СУ ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018030010001000 від 17 березня 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 127 КК України.

В ході санкціонованого обшуку за адресою: вул. Київський Майдан 5/54 м. Луцьк місця проживання ОСОБА_6 та його транспортного засобу "Lexus LX570" д.н.з. НОМЕР_3 VIN JTJHYOOW704018517 було виявлено та вилучено відповідне майно, в тому числі, пластикові картки на пальне А 95 на 20 літер – 4 штуки; пластикові картки на пальне ДП на 10 літер – 10 штук; грошові кошти, а саме: 308 (триста вісім) доларів США; 750 (сімсот п’ятдесят) доларів США; 10 (десять) Євро; 14855 (чотирнадцять тисяч вісімсот п’ятдесят п’ять) гривень.

В ході розгляду матеріалів клопотання, слідчим суддею правильно встановлено, що стороною обвинувачення об’єктивно не доведено, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та не наведено ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України. Тоді як володільцями майна підтверджено законність його походження та належність, із чим погоджується і апеляційний суд.

Висновки слідчого судді в ухвалі відповідають фактичним обставинам справи, є законними, обґрунтованими та вмотивованими.

Нових доказів під час апеляційного розгляду провадження скаржником надано не було.

З огляду на це, підстав для скасування ухвали слідчого судді, з мотивів наведених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному проваджені ОСОБА_4 залишити без задоволення, а на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 квітня 2018 року про арешт майна без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: