Ухвала суду № 73637564, 25.04.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/19082/17 Провадження №11-кп/773/212/18 Головуючий у 1 інстанції:Ющук О. С. Категорія: ч.2 ст. 185 КК УкраїниДоповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Денісова В.П.,

суддів – Борсука П.П., Клока О.М.,

за участю секретаря – Гладкого В.В.,

прокурора – Грицюка Р.П.,

захисника – адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12017030010004688 від 07.10.2017 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.12.2017 щодо нього,

В С Т А Н О В И В :

Даним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючий, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодружений, українець, громадянин України, раніше судимий:

1) вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.05.2007 за ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ч.3 ст.289, 70 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі. Постановою Піщанського районного суду Вінницької області від 30.12.2010 звільнений умовно-достроково, невідбутий термін 1 рік 8 місяців 11 днів;

2) вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 14.02.2012 за ч.2 ст.185, 395, 70 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 04.06.2014 на підставі ст. 7 Закону України «Про амністію», -

засуджений: за ч.2 ст.185 КК України на 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено попередній – тримання під вартою.

Строк відбуття покарання визначено обчислювати з 21.11.2017.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 06.10.2017 в період часу з 19.19 год. по 19.26 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в супермаркеті «Салют», що за адресою: м.Луцьк, вул.Конякіна, 14, шляхом вільного доступу із полиць торгового залу повторно таємно викрав дві пляшки горілки «Воздух», дві пляшки соняшникової олії «Майола» та одну пляшку соняшникової олії «Рум’яна», чим завдав юридичній особі ПП ТД «Салют» матеріальної шкоди на загальну суму 214,97 гривень.

У своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2, не оспорюючи доведеності вини, правильності кваліфікації його дій, просить вирок суду змінити та призначити йому покарання, не пов’язане із позбавленням волі. Посилається на те, що він вину у скоєному визнав повністю, щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, потерпілі не мають до нього претензій. Крім того, вчинити даний злочин його спонукали тяжкі життєві обставини. Він виховувався в школі-інтернат, є фактично сиротою, не мав можливості отримати допомогу від рідних.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які підтримували апеляційну скаргу та просили пом’якшити покарання обвинуваченому, міркування прокурора, який заперечував доводи апеляційної скарги і просив вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні доказами і ніким не оскаржуються.

Діям ОСОБА_2 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Разом з тим, апеляційний суд доходить висновку, що, призначаючи покарання, суд першої інстанції передчасно обрав обвинуваченому ОСОБА_2 найсуворіший вид покарання, передбачений санкцією ч.2 ст.185 КК України, належним чином не мотивувавши свого рішення.

Так, згідно з пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

А пунктом другим вказаної Постанови передбачено, що висновки з усіх питань, пов’язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.

Суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк передбачає більш м’які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов’язаного з позбавленням волі.

Санкція ч.2 ст.185 КК України, передбачає такі види покарання: арешт на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк від до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк.

У відповідності до вимог ст.65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання з тим, щоб особі за вчинений нею злочин, було призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Між тим, апеляційний суд знаходить, що судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 не в повній мірі враховано усі обставини, що пом’якшують його покарання.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 повністю визнав свою вину і розкаявся у вчиненому, активно сприяв органам досудового розслідування в розкритті злочину. Усі продукти харчування і алкогольні напої, викрадені ОСОБА_2, були повернуті власнику, у зв’язку з чим представник останнього не має до обвинуваченого ніяких претензій, при призначенні покарання покладався на розсуд суду, що стверджено відповідною письмовою заявою (а.п.18).

Також слід врахувати, що загальна сума викраденого майна складає 214,97 грн. і є незначною, та межує із сумою, за яку передбачена адміністративна відповідальність.

Із урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за можливе пом’якшити обвинуваченому ОСОБА_2 призначене судом покарання до найменш суворого виду покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.185 КК України у виді арешту на максимальний строк.

Визначаючи максимальний розмір покарання у виді арешту, суд апеляційної інстанції враховує наявність обтяжуючої покарання обставини, особу обвинуваченого, який раніше судимий, негативно характеризується за місцем свого проживання.

Таке покарання, на думку апеляційного суду, відповідатиме вимогам закону, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Таким чином, апеляційну скаргу обвинуваченого необхідно задовольнити та пом’якшити йому покарання.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 був затриманий 21.11.2017 і по теперішній час утримується в Луцькому слідчому ізоляторі. А тому на підставі ч.ч.1, 5 ст.72 КК України ОСОБА_2 слід зарахувати цей термін у строк відбуття покарання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 – задовольнити, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.12.2017 щодо нього змінити.

Пом’якшити призначене ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України покарання до 6 (шести) місяців арешту.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_2 термін попереднього ув’язнення з 21.11.2017 до 25.04.2018 включно, із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день арешту.

У решті вирок залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом, а засудженим ОСОБА_2 – у той же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Головуючий:

Судді: