Рішення № 73637059, 24.04.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/251/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлостоцької О.В.

за участю

секретаря Теліціної О.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 02 грудня 2008 року в розмірі 97435 грн 06 коп, в якому зазначено, що відповідно до договору, укладеного 02 грудня 2008 року відповідач отримала від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку розмірі 5600 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_2 систематично порушувала свої договірні зобов’язання, що призвело до виникнення заборгованості. Приймаючи до уваги, що позичальник неналежним чином виконувала передбачені договором зобов’язання щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, позивач просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором від 02 грудня 2008 року станом на 30 листопада 2017 року, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 5499 гривні 36 копійок, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 83190 гривні 62 копійки, заборгованості по пені та комісії в розмірі 3867 гривень 22 копійки, фіксованої частини штрафу в розмірі 250 грн. та процентної складової штрафу в розмірі 4627 гривень 86 копійок, а всього 97435 гривень 06 копійок, судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлений позов, посилаючись на викладені в ньому обставини.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала частково – в частині заборгованості за кредитом в розмірі 5499 гривень 36 копійок. Нараховані проценти за користування кредитом визнала частково, оскільки вважала їх безпідставно завищеними банком, заперечувала факт погодження з нею зміни процентної ставки в сторону підвищення. Проти задоволення позовних вимог про стягнення пені та штрафів заперечувала.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 02 грудня 2008 року підписала заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.7-8).

Підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, ОСОБА_2 погодилась з Умовами та правилами надання банківських послуг (а.с.9-14).

Відповідно до цієї заяви, яка підписана позичальником та банком, відповідач погодилась з тим, що зщо дана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг.

Відповідно до умов кредитного договору б/н від 02 грудня 2008 року відповідач отримала від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 100 гривень (при встановленні кредитного ліміту (а.с.53), зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,5% на місяць (а.с.7-8).

Відповідно до умов кредитного договору б/н від 02 грудня 2008 року відповідач ОСОБА_2 в рамках кредитного продукту «Універсальна 55 днів пільгового періоду» отримала від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,5% на місяць на залишок заборгованості. Сторони узгодили розмір та термін внесення щомісячних платежів – 7% від заборгованості, але не менше 50 гривень і не більше залишку заборгованості до 25 числа місяця, наступного за звітним. Сторони узгодили сплату позичальником штрафів при порушенні строків платежів за будь-яким з грошових зобов*язань, передбачених договором у розмірі 250 гривень та 5% від суми позову. Сторонами узгоджено сплату позичальником пені за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 1% від заборгованості , але не менше 10 гривень на місяць (а.с.7-8).

Відповідно до довідки позивача по справі, наявній на аркуші справи 53, старт карткового рахунку, відкритого ОСОБА_2 в рамках кредитного договору відбувся 03 грудня 2008 року із встановленням кредитного ліміту в розмірі 100 гривень. 17 жовтня 2012 року кредитний ліміт було збільшено до 800 гривень, 25 липня 2013 року до 2000 гривень, а 17 серпня 2013 року збільшено до 5600 гривень 00 копійок.

Як вбачається з роздруківки з програмного комплексу ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.54) в рамках дії кредитного договору від 02 грудня 2008 року ОСОБА_2 видавались 2 кредитні картки: № 5577212904420026 з терміном дії – грудень 2011 року та № 5211537417582140 з терміном дії – червень 2016 року, що не заперечувалось відповідачкою в судовому засіданні.

З виписки по рахунку вбачається, що ОСОБА_2 користувалась кредитними коштами та здійснювала їх часткове погашення (а.с.44-50).

Згідно п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо в цей час жодна зі сторін не проінформує другу сторону про закінчення дії договору, він автоматично лонгується на цей же строк.

Згідно п.п. 3.2, 3.3 Умов та правил надання банківських послуг, які є невід’ємною частиною кредитного договору, позичальник дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і позичальник дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою у безумовною згодою позичальника відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, що встановлюється банком.

Відповідно до п.п. 6.5, 6.6 Умов і правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсоткам за його використання, за перевикористання платіжного ліміту, а також сплачувати комісії відповідно до визначених у договорі умов. У випадках невиконання зобов’язань за договором, за вимогою банку позичальник повинен виконати зобов’язання по поверненню кредиту, оплаті винагороди банку.

В силу ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодовець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до розрахунку позивача по справі (а.с.5-6) станом на 30 листопада 2017 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 02 грудня 2008 року становить 97435 гривень 06 копійок і складається із: заборгованості за кредитом –5499 грн. 36 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом – 83190 грн. 62 коп., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3867грн 22 коп, а також штрафів відповідно до умов кредитного договору: штраф (фіксована частина) – 250 грн., штраф (процентна складова) – 4627 грн. 86коп.

Суд на підставі вищенаведених доказів дійшов висновку про неналежне виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору в частині погашення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5499 гривень 36 копійок, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення із ОСОБА_2 процентів за користування кредитом суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Водночас, уразі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором (ч.4 ст.1056-1 ЦК України).

Не зважаючи на надання кредитору та позичальнику права самостійно визначати спосіб та порядок збільшення кредитором змінюваної процентної ставки у кредитному договорі, певні гарантії, передбачені ЦК України, повинні бути дотримані.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим ч.5 ст.1056-1 ЦК України.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки (ч.6 ст.1056-1 ЦК України).

У п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» передбачено, що при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Так, згідно з п.5.3 Умов і правил надання банківських послуг банк має право проводити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобовязаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картковому рахунку відповідно до п.4.9 договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.

Відповідно до п.6.3 Умов і правил надання банківських послуг до обовязків позичальника відносяться отримання виписки про стан картрахунків та про здійсненні операції по картрахункам.

За п.4.9 Умов і правил надання банківських послуг Банк зобовязаний не менш як раз на місяць у спосіб, визначений у Заяві надавати Держателю виписки про стан Картрахунків та про проведені за минулий місяць операції по Картрахунках. При підключенні Держателя до системи INTERNET-banking (Приват 24) надання виписок здійснюється через вказаний комплекс. При підключенні Клієнта до комплексу Mobile-banking Банк здійснює можливість доступу до інформації про стан рахунку, шляхом використання функцій SMS-повідомлень.

У суду відсутні підстави, ґрунтовані на законі, вважати, що між сторонами укладено кредитний договір із встановленням змінюваної процентної ставки.

Оцінюючи порядок збільшення фіксованої процентної ставки, суд зазначає, що згідно абзацу 3 п.28 Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК України або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК України. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК України зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

В укладеному між сторонами кредитному договорі не визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

Таким чином, суд приходить до висновку, що збільшення фіксованої процентної ставки 01 вересня 2014 року та 01 квітня 2015 року здійснено кредитором в односторонньому порядку і не бере до уваги в якості належних доказів узгодження з позичальником зміни процентної ставки роздруківки з програмного комплексу банку про направлення ОСОБА_2 смс-повідомлень (а.с.51-52).

При розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом застосуванню підлягає передбачена договором процентна ставка в розмірі 2,5% на місяць (30% на рік), оскільки саме цей розмір процентної ставки узгоджено сторонами.

Суд приймає до уваги та вважає таким, що проведений вірно, наданий позивачем розрахунок заборгованості по процентам за договором від 02 грудня 2008 року року (а.с.5-6), які станом на 31 серпня 2014 обчислені з розрахунку 30% річних ( 2,5% на місяць як обумовили сторони під час укладення договору) і становлять 1019 гривень 28 копійок.

При визначенні розміру заборгованості відповідача за відсотками за користування кредитом з 01 вересня 2014 року по 30 листопада 2017 року суд виходить з погодженої сторонами процентної ставки по кредиту 2,5% на місяць на залишок заборгованості.

Процентна ставка складає 2,5% на місяць, тобто 30% на рік. З розрахунку 360 днів у році, що передбачено у договорі, щоденний процент становить 0,083%.

Тому заборгованість за процентами за період з 01 вересня 2014 року (часу збільшення процентної ставки) по 30 листопада 2017 року (дата, станом на яку пред*явлено позовні вимоги) є добутком 5499 грн. 36 коп за 1187 днів (з 01 вересня 2014 року по 30 листопада 2017 року включно) і становить 5418грн 02коп.

1187 дні х 0,083% х 5499 грн 36 коп : 100%

З огляду на викладене, заборгованість відповідача за процентами за весь період користування кредитом дорівнює 6437 грн 30 коп (1019грн 28коп до 01 вересня 2014 року та 5418 грн 02 коп після 01 вересня 2014 року) і підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3867 грн 22коп, фіксованої частини штрафу в розмірі 250 грн. та процентної складової штрафу в розмірі 4627 грн 86 коп., суд виходить з наступного.

14 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до ст. 2 якого забороняється на час проведення антитерористичної операції нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам – підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

У п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень вище зазначеного Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов’язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014, у період із 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання цього Закону 30.10.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п. 15 ч. 1 цього Розпорядження м. Костянтинівка (Костянтинівська міська рада) Донецької області, де зареєстрована відповідач, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Проте 05.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30.10.2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 року було визнано нечинним (справа № 826/18330/14).

Згідно ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції – це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, і до цього переліку включено м. Костянтинівка Донецької області.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта відповідача (а.с.15) та адресною довідкою (а.с.24), тому в даному випадку слід застосувати положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

З розрахунку пені та комісії вбачається, що період їх нарахування визначений з 01 серпня 2014 року по 30 листопада 2017 року.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості з пені та комісії за період часу задоволенню не підлягають.

Суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення із відповідача ОСОБА_2 штрафів задоволенню не підлягають, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, штрафи (фіксована частина та процентна складова) нараховані станом на 30 листопада 2017 року, тобто у період дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_2 не виконала належним чином зобов’язань, передбачених кредитним договором б/н від 02 грудня 2008 року, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, що утворилась станом на 30 листопада 2017 року в загальному розмірі 11936 грн. 66 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 5499 грн. 36 коп. та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 6437 грн. 30 коп., задовольнивши вимоги позивача саме в цій частині.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов’язані із сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 215 грн 85 коп.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 536, 599, 610, 611, 612, 625, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ст.ст. ст. ст. 4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України , -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1д, ідентифікаційний код 14360570) до ОСОБА_2 (зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 02 грудня 2008 року станом на 30 листопада 2017 року в сумі 11936 (одинадцять тисяч дев*ятсот тридцять шість) гривень 66 копійок, яка складається з:

-5499 грн. 36 коп. – заборгованості за кредитом;

-6437 грн. 30 коп. – заборгованості по процентам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 215 (двісті п*ятнадцять) гривень 85 копійок.

В задоволенні іншої частин позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення по справі виготовлений 26 квітня 2018 року.

Суддя: