Вирок № 73636663, 26.04.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

Код суду 233 Справа № 233/1427/18

Вирок

Іменем України

26 квітня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

за участі секретаря Ліман С.М.,

за участю прокурора Рижкова Ю.Ю.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в приміщенні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013050660000123 від 28 серпня 2013 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого, який займає посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю «Український науково-дослідний інститут скла», який має зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

14.05.2013 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ «УкрНДІСкла» ОСОБА_3 обрано на посаду директора даного товариства, а відповідно до власного наказу №1 від 09.09.2013 року останній приступив до виконання обов'язків на вказаній посаді.

Відповідно до п.2.1.1 Статуту ТОВ «УкрНДІСкла» учасником товариства є Громадянин України ОСОБА_3, податковий номер НОМЕР_1.

Відповідно до п.3.1. Статуту ТОВ «УкрНДІСкла» товариство є юридичною особою за законодавством України, має самостійний баланс, поточні й валютний рахунки в банківських установах, круглу печатку за своїм повним найменуванням українською мовою, штампи та фірмовий бланк.

Згідно з п.10.8 та 10.9 Статуту ТОВ «УКРНДІСКЛА» в обов'язки та права директора входить: затверджувати щорічний кошторис, штатний розклад і посадові оклади співробітників, встановлювати показники, розмір та строки їх преміювання; затверджувати нормативні акти, що визначають відносини між підрозділами та філіями товариства; приймати на роботу та звільняти з роботи співробітників Товариства, застосовувати до них заходів заохочення і накладання стягнення; розпоряджатись майном товариства; укладати будь-які угоди.

Таким чином, ОСОБА_3, займаючи посаду директора ТОВ «УкрНДІСкла», будучи наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, відповідно до ч.3 ст. 18 КК України являвся службовою особою.

03.10.2013 року між директором ТОВ «Український науково-дослідний інститут скла» в особі ОСОБА_3 та ДП «Український науково-дослідний інститут скла» в особі ліквідатора ОСОБА_4 укладено договір №1 на зберігання майна.

Згідно з додатком №1 до договору №1 від 03.10.2013 року, яким є акт прийому-передачі майна, ТОВ «УкрНДІСкло», в особі громадянина України ОСОБА_3, було прийнято на зберігання 330 позицій майна, з яких позиції з 224 по 256 були дорогоцінні метали та вироби з них, а саме: срібло азотнокисле (відхід); термопара ТПЛ-500; брухт дроту срібний; термопара ТППЛО-2000; термопара ТПЛ-500; термопара Л-500; термопара Л-800; срібло азотнокисле; платиновий дріт діаметром 0,9; чашка платинова №23; чашка платинова №13; чашка платинова №12; чашка платинова №2; чашка платинова №5; шпателі платинові; наконечники платинові 2шт; куля платинова; термоелектричний дріт ПРЗ0/6; термоелектричний дріт ПР6; термопара ППЛ-2000; термопара ЛТПР; сусальне золото; дріт термоелектронний ПР-30, діаметром 0,5; дріт ПР-6, діаметром 0,5; тиглі з платини 2 шт.; загальною вагою 1305,94 грам, на загальну суму 255 260, 87 гривень.

Згідно з п 4.1, 4.2 договору №1 від 03.10.2013 року ТОВ «УкрНДІСкла» в особі громадянина України ОСОБА_3 повинне забезпечити зберігання майна, переданого йому на зберігання, проводити за свій рахунок всі заходи, пов’язані із забезпеченням збереження прийнятого майна.

Однак, ОСОБА_3, перебуваючи на посаді директора ТОВ «УкрНДІСкла», будучи службовою особою юридичної особи приватного права, використовуючи всупереч інтересам ТОВ «УкрНДІСкла» свої повноваження, діючи умисно, зловживаючи повноваженнями, керуючись корисливим мотивом, з метою реалізації свого злочинного наміру спрямованого на одержання для себе неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів за реалізацію ввіреного ТОВ «УкрНДІСкла» в особі громадянина України ОСОБА_3, згідно з позиціями з 224 по 256, вказаними в п.1.1 додатку №1 до договору №1 від 03.10.2013 року майна, а саме дорогоцінних металів, в період часу з 03.10.2013 року до 23.03.2014 року, точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим, невстановленим в ході досудового розслідування способом, обернув їх на свою користь, достовірно знаючи, що такі дії потягнуть обов'язок ТОВ «УкрНДІСкла» відшкодувати державі кошти в сумі 255 260, 87 гривень.

Вказаними протиправними діями ОСОБА_3 спричинив матеріальну шкоду державним інтересам - тобто державному підприємству «УкрНДІСкла» в особі ліквідатора ОСОБА_4, на загальну суму 255 260, 87 гривень, що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є тяжкими наслідками.

Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися у зловживанні повноваженнями, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, використав всупереч інтересам юридичної особи приватного права свої повноваження, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364-1 КК України.

28 березня 2018 року між прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_5, якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №42013050660000123 від 28.08.2013 року, та обвинуваченим ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_1, за письмової згоди представника юридичної особи ДП «УкрНДІСкла» в особі ліквідатора ОСОБА_4 у приміщенні Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області уклали угоду про визнання винуватості.

Згідно з угодою обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України визнав повністю.

За умовами угоди обвинувачений ОСОБА_3 зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення у вчиненні вказаного кримінального правопорушення у судовому провадженні, повністю відшкодувати збитки, завдані державі в особі ДП «УкрНДІСкла».

Сторонами узгоджено покарання за ч. 2 ст. 364-1 КК України у вигляді штрафу у розмірі 900 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 15300 (п'ятнадцять тисяч триста) грн., з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк три роки.

При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам Кримінального процесуального кодексу України ухваленні вироку суд виходив з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.

На час вчинення злочину та ухвалення вироку, передбачене ч. 2 ст. 364-1 КК України правопорушення класифікувалося як тяжкий злочин.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлена наявність письмової згоди представника потерпілої особи – ліквідатора державного підприємства «Український науково-дослідний інститут скла» ОСОБА_4 на укладення між прокурором та ОСОБА_3 угоди про визнання винуватості.

Угода про визнання винуватості від 28 березня 2018 року була укладена в присутності захисника ОСОБА_1, що відповідає вимогам п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 474 КПК України розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє положення пунктів 1-4 ч. 4 ст. 474, ч. 2 ст. 473, ч. 4 ст. 394, ч. 3 ст. 424 КПК України.

Суд переконався у судовому засіданні в тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

У судовому засіданні ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким злочином, внаслідок якого завдана шкода державним інтересам.

Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України.

Зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України. Так, в угоді про визнання винуватості зазначені її сторони, формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, умови відшкодування обвинуваченим державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода обвинуваченого на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначена дата її укладення та вона скріплена підписами сторін.

Підстави для відмови у затвердженні угоди, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання у вигляді штрафу у розмірі 900 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 15300 (п'ятнадцять тисяч триста) грн., з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, а саме: з позбавленням права обіймати посади в установах, організаціях, підприємствах незалежно від форми власності пов’язаних з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк три роки.

Представник потерпілого - ліквідатор ДП «Український науково-дослідний інститут скла» ОСОБА_4 в підготовче засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про час, дату та місце його проведення. До угоди долучена позовна заява ДП «Український науково-дослідний інститут скла» до ОСОБА_3 про стягнення шкоди заподіяної злочином, в якій просив стягнути з обвинуваченого на користь ДП «НДІСкла» майнову шкоду в розмірі 255 260,87 грн. Просив розглянути справу у його відсутність.

Обвинувачений ОСОБА_3 погоджується на призначення узгодженого покарання за ч. 2 ст. 364-1 КК України у вигляді штрафу у розмірі 900 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 15300 (п'ятнадцять тисяч триста) грн., з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк три роки.

Захисником ОСОБА_1 підтримав позицію обвинуваченого та заявив клопотання про звільнення від відбування покарання обвинуваченого ОСОБА_3 на підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році». Проте під час розгляду вказаного клопотання захисник ОСОБА_1 та обвинувачений ОСОБА_3 заявили про залишення клопотання без розгляду, яке було задоволено судом ухвалою від 26.04.2018 року без виходу до нарадчої кімнати із занесенням ухвали до журналу судового засідання.

Виходячи з викладеного, врахувавши думку сторін кримінального провадження, суд дійшов до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3

За таких обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.364-1 КК України, а саме: зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави, за яке належить призначити йому, узгоджене сторонами угоди, покарання у вигляді штрафу у розмірі 900 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 15300 (п'ятнадцять тисяч триста) грн. з позбавленням права обіймати посади в установах, організаціях, підприємствах незалежно від форми власності пов’язаних з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк три роки.

Підстави для застосування заходів кримінально – правового характеру відповідно до ст. 96-3 КК України – відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст.128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного , обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду , завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинили суспільно небезпечне діяння .

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Обвинувачений позовні вимоги визнав в частині 230 000 грн., посилаючись на те, що шкода в сумі 25260,87 грн. частково ним була відшкодована.

На виконання вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України судом була перевірена наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову у зв’язку з визнанням відповідачем позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обставини щодо розміру завданої злочином шкоди та часткове її відшкодування обвинуваченим підтверджується відповідними квитанціями та випискою з рахунку підприємства, що містяться в матеріалах кримінального провадження.

Враховуючи наведене, цивільний позов представника потерпілого - ліквідатора ДП «Український науково-дослідний інститут скла» ОСОБА_4 щодо відшкодування майнової шкоди в розмірі 255 260,87 грн. підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 230 000,00 грн., з урахуванням розміру відшкодованих обвинуваченим під час досудового розслідування коштів в сумі 25260,87 грн.

Крім того, згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого документально підтверджені витрати на залучення експерта. Таким чином, з ОСОБА_3 на користь держави підлягає стягненню за проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи в сумі 5948, 80грн.; за проведення судово-технічної експертизи документів в сумі 9648, 60грн.; за проведення судово-технічної експертизи документів в сумі 2102, 90грн.; за проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 2641, 20грн.; за проведення судової економічної експертизи в сумі 395, 48грн., а всього в сумі 21736 гривень 98 копійок.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не обирався.

Керуючись ст.ст.127-129, 373, 374, 394, 474- 475 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 28 березня 2018 року між прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 про визнання винуватості у кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 42013050660000123 від 28 серпня 2013 року.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України та призначити, узгоджене сторонами угоди, покарання у вигляді штрафу у розмірі 900 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 15300 (п'ятнадцять тисяч триста) грн. з позбавленням права обіймати посади в установах, організаціях, підприємствах незалежно від форми власності пов’язаних з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк три роки. Покарання слід виконувати самостійно.

Позов державного підприємства «Український науково-дослідний інститут скла» про стягнення шкоди заподіяної злочином - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь державного підприємства «Український науково-дослідний інститут скла» майнову шкоду в розмірі 230000 (двісті тридцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи в сумі 5948, 80грн.; судово-технічної експертизи документів в сумі 9648, 60грн.; судово-технічної експертизи документів в сумі 2102, 90грн.; судово-почеркознавчої експертизи в сумі 2641, 20грн.; судової економічної експертизи в сумі 395, 48грн., а всього в розмірі 21736 (двадцять одна тисяча сімсот тридцять шість) гривень 98 копійок.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

У разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Суддя