Вирок № 73636406, 25.04.2018, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа №241/1476/2017

Провадження №1-кп/222/49/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року смт. Нікольське

Володарський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Вайновської О.Є.,

при секретарі Гранкіній О.В.,

за участі прокурора Боровікової А.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017050710000543 від 10.10.2017 року відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, фізичної особи- підприємця, одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей 2005, ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 26.06.2014 року, ОСОБА_1 зобов’язаний сплачувати щомісячно на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, в розмірі ? частини заробітку але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 10.06.2014 року.

Однак ОСОБА_1, діючи умисно, починаючи з 01.10.2015 року почав злісно ухилятися від сплати аліментів: не сплачував присуджені судом аліменти, добровільної матеріальної допомоги на утримання доньки не надавав, участі у її вихованні не приймав. При цьому, на обліку у Мангушському районному центрі зайнятості не перебував. Будучи з 27.12.2016 року зареєстрованим фізичною особою-підприємцем, та уклавши 01.07.2017 року договір перевезення вантажу автомобільним транспортом з ФОП ОСОБА_4, не повідомив державного виконавця про працевлаштування та отриманий дохід, чим приховав свій дійсний заробіток.

Внаслідок бездіяльності ОСОБА_1, за період з 01.10.2015 року по 31.10.2017 року виникла заборгованість по сплаті встановлених рішенням суду аліментів в сумі 26140,75 гривень.

Таким чином, умисними діями, що виразилися у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений вину визнав повністю, пояснив, що з часу стягнення з нього аліментів і до жовтня 2015 року він надавав посильну матеріальну допомогу доньці. Після того як відносини з колишньою дружиною ОСОБА_2 погіршилися, він перестав спілкуватися з дитиною, відвідувати її та надавати кошти на утримання. Також пояснив, що про своє працевлаштування та отриманий дохід державному виконавцю не повідомляв, причину такого неповідомлення пояснити не зміг. Додав, що в квітні 2018 року сплатив аліменти в сумі 500 гривень і зобов’язується в подальшому перераховувати кошти на утримання дитини. Крім того, пояснив, що окрім доньки ОСОБА_3, має на утриманні неповнолітню доньку Аліну, ІНФОРМАЦІЯ_4, та пристарілу хвору матір. У вчиненому розкаявся, готовий понести покарання за вчинений злочин.

Окрім пояснень обвинуваченого, його вина підтверджується сукупністю доказів, досліджених під час судового розгляду в порядку ст.94 КПК України.

Поясненнями потерпілої, яка в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений є її колишнім чоловіком та батьком їх доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8. За рішенням суду з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання їх дитини, однак останній їх не сплачує, хоча працює та має дохід. Будь-якої іншої матеріальної допомоги доньці також не надає, не бачиться з дитиною та навіть не спілкується телефоном. Не наполягала на суворому покаранні.

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 26.06.2014 року, згідно якого з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, в розмірі ? частини всіх його доходів але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.06.2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

Копію вищевказаного рішення ОСОБА_1 отримав особисто 26.06.2014 року, що підтверджується відповідною довідкою.

26.06.2014 року Першотравневим районним судом Донецької області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 аліментів, від який пред'явлено до виконання 15.07.2014 року.

З наданого Мангушським РВ ДВС Головного ТУЮ у Донецькій області розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість по аліментам за період з 01.10.2015 року по 31.10.2017 року в сумі 26140,75 гривень.

10.10.2017 року ОСОБА_2 звернулася до Мангушського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за ст.164 КК України.

При цьому, ОСОБА_5 на обліку в Мангушському районному центрі зайнятості на обліку як безробітний не перебував, за пошуком роботи не звертався.

З 27.12.2016 року ОСОБА_1, ІН НОМЕР_1, зареєстрований фізичною особою підприємцем за видом діяльності — вантажний автомобільний транспорт.

01.07.2017 року між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Факт отримання доходу ФОП ОСОБА_1 за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом від 01.07.2017 року підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Таким чином, повно і всебічно розглянувши кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку, перевіривши і оцінивши в тому числі доводи учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що діяння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України мало місце, оскільки ОСОБА_1 злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду аліментів, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України доведена поза розумним сумнівом.

При призначенні виду та міри покарання суд виходить з положень ст.ст.50, 65 КК України та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості, не судимий в силу ст.89 КК України, працює, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст.ст.66,67 КК України – відсутні.

Отже, з урахуванням тяжкості та обставин вчиненого ОСОБА_1 злочину, його особи, відсутності обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч.1 ст.164 КК України у виді громадських робіт і вважає, що таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Судові витрати, речові доказі відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України та призначити покарання у виді громадських робіт строком на 100 (сто) годин, які відбувати не більше ніж 4 (чотири) години на день.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О.Є. Вайновська