Рішення № 73635808, 23.04.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/11492/16-ц

Провадження № 2/127/94/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2018 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів ОСОБА_5 Державної архітектурно – будівельної інспекції у Вінницькій області, ОСОБА_5 архітектури – будівельного контролю Вінницької міської ради про усунення перешкод в користуванні власністю, –

встановив:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 розпочав будівництво прибудови до житлового будинку по 1 пров. П. Волинця, 8 в м. Вінниці. ОСОБА_5 Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області здійснювалася перевірка законності виконання будівельних робіт з будівництва прибудови до житлового будинку по 1 пров. Волинця, 8 в м. Вінниці. Перевіркою встановлено, що гр. ОСОБА_3 здійснює будівельні роботи з будівництва прибудови до житлового будинку за вказаною адресою без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, з порушенням державних будівельних норм, санітарних норм і правил. Дані дії на думку позивачів призвели до часткового пошкодження бетонного підмощення їх паркану (наявна тріщина зі зміщенням в напрямку житлового будинку гр. ОСОБА_3І.) та часткове порушення верхнього шару грунту біля відмощення житлового будинку. Просять усунути перешкод в користуванні власністю - земельною ділянкою та будинком, шляхом припинення самочинного будівництва та знесення за рахунок ОСОБА_3 самочинного розпочатого будівництва прибудови до будинку за адресою: 1-й пров. Волинця, 8, м. Вінниця, яка межує із земельною ділянкою, що розташована за адресою: 1-й пров. Волинця 4а, м. Вінниця, та відновлення ОСОБА_3 зруйнованого (тріщина зі зміщенням) фундаменту паркану і засипати котлован біля межі ділянки по 1-му пров. П.Волинця, 4а, м. Вінниця, та привести земельну ділянку будинковолодіння по 1-му провул. П. Волинця, 8, м. Вінниця, яка межує із їх земельною ділянкою, до первинного стану. 01.07.2016року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

11.11.2016року представником позивача надано заяву про збільшення позовних вимог, згідно яких просить усунути перешкод в користуванні власністю - земельною ділянкою та будинком, шляхом припинення самочинного будівництва та знесення за рахунок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самочинного розпочатого будівництва прибудови до будинку за адресою: 1-й пров. Волинця, 8, м. Вінниця, яка межує із земельною ділянкою, що розташована за адресою: 1-й пров. Волинця 4а, м. Вінниця та відновлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зруйнованого (тріщина зі зміщенням) фундаменту паркану і засипати котлован біля межі ділянки по 1-му пров. П.Волинця, 4а, м. Вінниця та привести земельну ділянку будинковолодіння по 1-му провул. П. Волинця, 8, яка межує із їх земельною ділянкою до первинного стану.

Ухвалою суду від 13.02.2017року суддею Федчишеним С.А. прийнято до свого провадження дану цивільну справу та призначено до судового розгляду.

14.06.2017року позивачі надали суду уточнену позовну заяву,, згідно якої просили, усунути перешкоди в користуванні власністю – земельною ділянкою та будинком, шляхом припинення самочинного будівництва та знесення за рахунок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самочинно розпочатого будівництва прибудови до будинку за адресою: м. Вінниця, 1-й провул. П. Волинця, 8, м. Вінниця, яка межує із земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Вінниця, 1-й провул. ОСОБА_6 4а, та відновлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зруйнованого (тріщина зі зміщенням) фундаменту паркану і засипати котлован біля межі земельної ділянки по 1-му провул. П. Волинця, 4а, м. Вінниця та привести земельну ділянку до первинного стану.

Ухвалою суду від 14.06.2017року по справі призначено судову інженерно – технічну експертизу. Провадження по справі зупинено до отримання висновку експерта.

22.02.2018року ухвалою суду відновлено провадження по справі та призначено судовий розгляд.

Ухвалою суду від 04.04.2018року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог залучено ОСОБА_5 архітектури – будівельного контролю Вінницької міської ради.

В судовому засіданні представник позивачів позов підтримав за обставин викладених в ньому та уточненій позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась надала суду про проведення судового засідання без її участі, просила відмовити з задоволенні позову в повному обсязі згідно обставин викладених у відзиві.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, заперечував щодо його задоволення.

Представник ОСОБА_5 Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області в судове засідання не з’явився з невідомих причин,про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник ОСОБА_5 архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради в судовому засіданні позов підтримав та вважав за необхідне його задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування посвідченого нотаріусом другої Вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_7 від 03.04.1996р., зареєстровано в реєстрі за № 1-554, зареєстрованим ВООБТІ» 05.04.1996р. ОСОБА_1 належить цілий житловий будинок на праві приватної власності, що розташований за адресою: м. Вінниця перший провулок П.Волинця, буд. № 4а.

Власником земельної ділянки відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ВН № 139765 від 26.11.2004р. є ОСОБА_2.

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по 1 провулку П.Волинця, 8 належить на праві власності ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності №587 від 31.01.1989 р. виданого виконкомом Староміської районної ради народних депутатів, що зареєстроване КП «Вінницьке міське БТІ» від 19.08.2009р.

Право власності на житловий будинок 1 провулку П.Волинця, 8 ОСОБА_4 підтверджується актом приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 17.11.2009р та технічним паспортом від 21.08.2009р.

Відповідно до кадастрового плану виготовленого Подільським ДП геодезії картографії та кадастру від 27.11.2013р. встановлено технічно можливий план розподілу земельної ділянки відповідно до якого ОСОБА_4 являється власницею земельних ділянок по провулку П.Волинця, 1 площею 0,0225 га кадастровий номер 0510100000:03:036:0236 згідно свідоцтва від 17.02.2014р. індексний номер 17876839 та витягу з Державного реєстру речових прав від 17.02.2014р., площею, 0,0361 га кадастровий номер 0510100000:03:036:0237 згідно свідоцтва від 17.02.2014р. індексний номер 17882121 та витягу з Державного реєстру речових прав від 17.02.2014р., площею 0,0033 га кадастровий номер 0510100000:03:036:0233 згідно договору дарування від 19.05.2014р. що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав від 19.05.2014р.

ОСОБА_4 являється замовником виконання будівельних робіт з будівництва прибудови до житлового будинку по 1-му провул. Волинця, 8 у м. Вінниця та здійснює будівництво у господарський спосіб.

Згідно листів ОСОБА_5 архітектури містобудування та кадастру від 07.12.2015р. та від 04.01.2016р. зазначено, що за отриманням будівельного паспорта на будівництво прибудови до житлового будинку по 1-му провул. Волинця, 8 у м. Вінниця забудовник не звертався, наслідки будівельних робіт можливо встановити за умови проведення технічного обстеження стану об’єкта в цілому.

Відповідно до листів ОСОБА_5 архітектури містобудування та кадастру від 07.04.2016р. та від 31.03.2016р. ОСОБА_8 повідомлено про притягнення до відповідальності ініціатора будівельних робіт прибудови до житлового будинку по 1-му провул. Волинця, 8 у м. Вінниця та встановлено наявність тріщини підмощення паркану та порушення верхнього шару грунту біля будинку позивачів.

В листі ГУНП у Вінницькій області від 07.12.2015р. вказано про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за будівництво прибудови до житлового будинку по 1-му провул. Волинця, 8 у м. Вінниця. Аналогічні обставини викладені у листах ОСОБА_5 ДАБІ у Вінницькій області від 20.11.2015р. та від 04.11.2015р.

У листі ОСОБА_5 ДАБІ у Вінницькій області від 19.03.2016р. повідомлено про намір подання позову до адміністративного суду про знесення самочинної прибудови.

Так, судом встановлено, що в проваджені Вінницького окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа № 802/933/16-а за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі ОСОБА_5 Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду Вінницької області від 05.09.2016р. позов було задоволено. Постановлено зобов'язати ОСОБА_3 знести за власний рахунок самочинно збудовану прибудову до житлового будинку по 1-му провул. Волинця, 8 у м. Вінниця.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016р. апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду Вінницької області від 05.09.2016р. без змін.

З пояснень сторін та ЄДРСР судом було з’ясовано, що ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 року - скасовано. Провадження у справі закрито. Ухвалою судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 23.10.2017р. відмовлено у допуску справи до провадження.

Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій прибудови до житлового будинку по 1-му провул. Волинця, 8 у м. Вінниця складеного ПП Практик БУД у 2016 році встановлено відповідність вказаної прибудови вимогам надійності і безпечної експлуатації і можливість її експлуатації.

Крім того відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об’єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Згідно з частиною другою статті 376 ЦК України особа яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об’єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

Згідно з частиною другою статті 376 ЦК України особа яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» звернуто увагу судів на те, що за позовом іншої особи рішення про знесення самовільно зведеної будівлі може бути ухвалено на підставі ст. 391 ЦК України в разі доведеності особою відповідно до вимог ч.3 ст.10 ЦПК України факту створення їй перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення цих перешкод у інший спосіб.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 4 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 22. Пленуму ВСС України з розгляду цивільних та кримінальних справ впостанові від 30 березня 2012 року N 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) виходячи з положень ст. 376 ЦК України якою визначено, що якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню також зазначив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Так, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи складеного 19.02.2018р. за №3909/17/21 експертом Вінницього відділення КНДІСЕ встановлено, що будівництво прибудови до житлового будинку по 1-му провул. Волинця, 8 у м. Вінниця та котловану призвело до часткового порушення верхнього шару грунту біля вимощення житлового будинку позивачів за рахунок зсуву грунту. Прискорення зсуву грунту могло супроводжуватись стіканням атмосферних опадів.

Для призупинення наявних руйнувань необхідно здійснити будівництво підпірної стіни, яка зміцнить схил та буде являтись захистом вимощення та фундаменту ждитлового будинку (позивачів) від впливу бічних зрушень. Знесення чи перебудова прибудови «А2» до житлового будинку «А» який входить до складу домоволодіння №8 по 1 му пров. П.Волинця в м. Вінниці не є обовязковим.

Отже, належним та допустимим доказом (висновком експерта) встановлено можливість усунення перешкод позивачів у інший спосіб.

В той час як позивачі просять припинення самочинного будівництва та знесення за рахунок гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самочинного розпочатого будівництва прибудови до будинку за адресою: 1-й пров. Волинця, 8 яка межує із земельною ділянкою, що розташована за адресою: 1-й пров. ОСОБА_6 4а та відновлення гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зруйнованого (тріщина зі зміщенням) фундаменту паркану і засипати котлован біля межі ділянки по 1-му пров. П.Волинця, 4а та привести земельну ділянку до первинного стану.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач почав влаштування підпірної стіни та огорожі, однак її будівництво у зв’язку зі скаргами позивача було призупинене.

Згідно наказу Міністретсва регіонального розвитку, будівництва та житлово – комунального господарства України № 404 від 09.08.2012року « Про внесення змін до пункту 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.09.2012 року за № 1538/21850, внесено до пункту 3.2 розділу 3 вище зазначеної Інструкції зміни, зокрема: не належать до самочинного будівництва для будинків садибного типу, дачних та садових будинків: зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд (незалежно від наявності фундаменту), навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям полегшеної конструкції, погребів, входів в погреби, підпірних стін, воріт, хвірток, приямків, веранд, тамбурів, нежитлових прибудов, терас, ганків, бань, саун, хлівів, гаражів, літніх кухонь тощо.

Позивачі також звертались до органів архітектурно-будівельного контролю з відповідними заявами, наслідком цього стало призупинення будіть-яких будівельних робіт.

Відповідні обставини визнані представником позивача, а тому у відповідності до вимог ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Так, резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання. У ній, зокрема, має бути зазначено: конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.

Так, позивачем не надано суду доказів, яку саме частину зруйнованого (тріщина зі зміщенням) фундаменту та паркану відповідачам слід відновити і в якій частині необхідно засипати котлован біля межі ділянки по 1-му пров. П.Волинця, 4а, адже, відповідні питання зі сторони позивача та відповідача судовому експерту не були поставлені.

Відтак, ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства( ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства") та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що"стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Враховуючи викладене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованим і недоведеним належними доказами в розумінні вимог ЦПК України, враховуючи вище зазначене.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати залишити за позивачами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів ОСОБА_5 Державної архітектурно – будівельної інспекції у Вінницькій області, ОСОБА_5 архітектури – будівельного контролю Вінницької міської ради про усунення перешкод в користуванні власністю - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 25.04.2018року.

ОСОБА_1, м. Вінниця, 1-й провул. П. Волинця, 4а, ІПН НОМЕР_1.

ОСОБА_2, м. Вінниця, 1-й провул. П. Волинця, 4а, ІПН НОМЕР_2.

ОСОБА_3, м. Вінниця, 1-й провул. П. Волинця, 8.

ОСОБА_4, м. Вінниця, 1-й провул. П. Волинця, 8, ІПН НОМЕР_3.

ОСОБА_5 Державної архітектурно – будівельної інспекції у Вінницькій області, вул. Театральна, 14, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37471912.

ОСОБА_5 архітектури – будівельного контролю Вінницької міської ради, вул. Театральна, 29, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 41042555.

Суддя: