Постанова № 73634488, 25.04.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/3076/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"25" квітня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Іваненко Т.В.

ОСОБА_1,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "17" січня 2018 р. (судове рішення ухвалене суддею Панкеєвою В.А. в м.Житомир , відомості про час ухвалення судового рішення та дату складання повного тексту рішення відсутні) у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірними бездіяльності та дій, скасування рішення , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- визнати неправомірною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині невиконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду по справі № 806/2971/16 від 15.05.2017;

- визнати неправомірними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині неправомірного рішення у формі повідомлення від 27.10.2017 про повернення виконавчого листа по справі № 806/2971/16 від 15.05.2017;

- скасувати рішення у формі повідомлення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 27.10.2017 про повернення виконавчого листа, як неправомірне та безпідставне.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою від 15.05.2017 у справі №806/2971/16 зобов'язано суб'єкт владних повноважень вчинити певні дії. Однак, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України свідомо не виконуючи рішення суду повернув виконавчий лист без виконання у зв'язку з пред'явленням його не за підвідомчістю. Стверджує, що вибір місця відкриття виконавчого провадження належить стягувачу, а тому рішення державного виконавця є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 (проспект Миру,1 В, кв.16, м.Житомир, 10020, інд. код НОМЕР_1) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул.Городецького,13, ОСОБА_1 1, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання неправомірними бездіяльності та дій, скасування рішення - відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтував тим, що право вибору місця відкриття виконавчого провадження належить стягувачу, відповідно до ст.24,26 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, зазначає, що відповідачем безпідставно повернуто виконавчий документ з порушенням вимог ст.37 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2017 по справі №806/2971/16 зобов'язано Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути скаргу ОСОБА_2 від 25.11.2016 із наданням у встановлений строк відповіді по суті порушених питань.

У відповідності до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України вищезгадана постанова суду набрала законної сили 25.05.2017.

12.06.2017 Житомирським окружним адміністративним судом у справі №806/2971/16 видано виконавчий лист № 748/17.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 подав до Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву від 11.10.2017 про виконання рішення у вказаній справі (а.с. 6).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 27.10.2017 головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 прийняв рішення у вигляді повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Зі змісту повідомлення вбачається, що виконавчий документ повернено стягувачу у зв’язку з пред’явленням його не за місцем виконання (не за підвідомчістю) (а.с. 7).

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, повертаючи стягувачу ОСОБА_2 виконавчий документ без прийняття до виконання у формі повідомлення, діяв правомірно, в межах наданих йому повноважень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі – Закон №1404-19), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1404-19 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приписами ч.3 ст.24 Закону № 1404-19 виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

На підставі п.10 ч.4 ст.4 Закону № 1404-19 встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до п.4 розд.І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказ Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 р. за №1302/29432 (у редакції, чинній на момент пред'явлення позивачем виконавчого листа до виконання, далі - Інструкція), відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.

Згідно з п.4 розд.ІІІ Інструкції виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.

Аналізуючи норми законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що право вибору місця відкриття виконавчого провадження надано стягувачу лише у разі підвідомчості виконавчого провадження одночасно кільком органами державної виконавчої служби, тобто тоді, коли вчинення виконавчих дії щодо виконання рішення на певній території відноситься до функцій кількох органів державної виконавчої служби.

Судами встановлено, що боржником у виконавчому листі №748/17, виданому 12.06.2017 по справі № 806/2971/16 є Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України.

Головний сервісний центр МВС є міжрегіональним територіальним органом з надання сервісних послуг центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України у відповідності до постанови КМУ № 889 від 28.10.2015.

Стосовно позовної вимоги про визнання неправомірною бездіяльності відповідача у справі, колегія суддів зазначає наступне.

З резолютивної частини постанови суду у справі №806/2971/16 встановлено, що суд зобов'язав Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України надати ОСОБА_2 відповідь на звернення від 25.11.2016.

Законом №1404-19 передбачено, що виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Доказів, які б свідчили про поширення функцій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання рішень суду за яким боржником є Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України на територію місцезнаходження боржника та його майна, матеріали справи не містять.

Враховуючи, що боржником у справі №806/2971/16 є міжрегіональний територіальний орган центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України, виконавчий лист у даній справі підвідомчий Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Київській області.

При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості посилання позивача, як на підставу позову, на положення ст.37 Закону №1404-VIII, оскільки змістом даної статті визначено вичерпний перелік причин повернення виконавчого документа стягувачу вже після прийняття виконавчого документу до виконання.

Що стосується винесення рішення у формі повідомлення про повернення виконавчого листа колегія суддів зазначає наступне.

Процедура повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання визначена ст. 4 Закону №1404-VIII.

Пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Згідно з п. 4 розд. ІІІ Інструкції виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.

Враховуючи вищевикладене, Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України правомірно винесено рішення про повернення виконавчого листа по справі № 806/2971/16 у зв'язку з необхідністю його звернення для виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Київській області.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що таке рішення прийняте в межах компетенції державного виконавця та у відповідності до вимог Закону №1404-19.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "17" січня 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Т.В. Іваненко

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "25" квітня 2018 р.