Постанова № 73634406, 19.04.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/18373/17

Головуючий у 1-й інстанції: Салоїд Н.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

19 квітня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Білої Л.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4,

представника третьої особи: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Хмельницький обласний військовий комісаріат, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язанння до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (ГУ ПФУ у Хмельницькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Хмельницький обласний військовий комісаріат (Хмельницький ОВК), в якому просив:

-визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Хмельницькій області щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років та щодо повернення документів, наданих для прийняття рішення про призначення позивачу пенсії за вислугу років;

- зобов’язати ГУ ПФУ у Хмельницькій області призначити позивачу з 17 вересня 2016 року пенсію за вислугу років відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися з військової служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей» від 15.06.2004 року №1763-IV та п. «в» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, в редакціях законів, які діяли на час звільнення позивача.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив про те, що відповідно до п. «в» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстроковї служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 20 календарних років і більше, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей».

Враховуючи те, що у поданні про призначення пенсії ОСОБА_2, направленого Хмельницьким ОВК, вислуга років для призначення пенсії позивача на день звільнення становить 16 років 06 місяців 01 день, а тому календарної вислуги недостатньо для призначення пенсії позивачу за віком відповідно до п. «в» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У судовому засіданні представники відповідача та третьої особи апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Позивач та представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечили, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задовольнити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 01.08.1988 р. по 02.02.2005 р. проходив безперервну військову службу в Збройних Силах СРСР, а в подальшому в Збройних Силах України, в тому числі й на офіцерських посадах. Позивач має військове звання “капітан”, остання штатна посада перед звільненням у запас - старший офіцер (з соціально-психологічного забезпечення бойової готовності та морально-психологічної підготовки, психолог).

Згідно наказу Начальника Генерального штабу Збройних Сил України Міністра оборони України (по особовому складу) від 30.12.2004 року № 391 позивач звільнений у запас за п. п. “в” п. 67 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (у зв'язку зі скороченням штатів, а також у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України).

Згідно наказу командира військової частини А 0553 Міністерства оборони України від 02.02.2005 року №27 ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Хмельницького ОМВК.

17 вересня 2016 року позивачу виповнилося 45 років, у зв’язку з чим 28 листопада 2016 року позивачем направлено на адресу Хмельницького обласного військового комісаріату заяву про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Проте, Хмельницьким ОВК на адресу ГУ ПФУ у Хмельницькій області пакет документів, необхідних для призначення позивачу пенсії за вислугу років не було передано.

За таких обставин, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов’язати Хмельницький обласний військовий комісаріат підготувати подання для призначення пенсії за вислугу років та зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області призначити таку пенсію.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2017 року позов задоволено, зокрема зобов’язано Хмельницький обласний військовий комісаріат підготувати подання про призначення ОСОБА_2 пенсії згідно додатку 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1. При цьому, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року постанову суду першої інстанції у цій частині залишено в силі.

На виконання рішення суду, 11 липня 2017 року Хмельницьким ОВК на адресу ГУ ПФУ у Хмельницькій області направлено подання про призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років.

Проте, 17 липня 2017 року ГУ ПФУ у Хмельницькій області повернуло подання Хмельницького ОВК без виконання, оскільки подання було направлено без відповідних документів.

У подальшому Хмельницьким ОВК на адресу ГУ ПФУ у Хмельницькій області направлено подання про призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років разом із пакетом відповідних документів.

Листом №8361/03 від 04 серпня 2017 року ГУ ПФУ у Хмельницькій області повернуло пакет документів ОСОБА_2 для призначення пенсії за вислугу років до Хмельницького ОВК, посилаючись на те, що за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» законні підстави для призначення пенсії за вислугу років відсутні.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право на пенсійне забезпечення для осіб, які звільнені у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, при досягненні ними в майбутньому 45 років та наявності вислуги 15 років, було встановлено п. 11 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися з військової служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей» від 15.06.2004 року №1763-IV, чинного на момент звільнення позивача, а відтак зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідача.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

При цьому, згідно із ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до п.11 ст.1 Закону України «Про державні гарантії захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей» від 15.06.2004 року №1763-IV (у редакції, що діяла на час звільнення позивача) (Закон №1763) для військовослужбовців, які звільняються зі Збройних Сил України у зв'язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 15 років пенсія обчислюється у розмірі 40 відсотків від грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 відсотки за кожний наступний рік, але не більше ніж 50 відсотків відповідного грошового забезпечення.

Статтею 3 Закону №1763 дію вказаної норми поширено на військовослужбовців, які звільнені з військової служби у зв'язку з реформування Збройних Сил України після 01 січня 2004 року.

Крім того, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 (Закон 2262-ХІІ). При цьому, умови призначення пенсії за вислугу років визначено ст.12 Закону 2262-ХІІ.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців», який набрав чинності з 29.04.2006 внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так, ст. 12 Закону №2262-ХІІ викладено в новій редакції, зокрема доповнено п. «в», а саме: пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 15 років, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей».

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 внесено зміни до п. 11 ст.1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей», відповідно до яких для військовослужбовців, які звільняються зі Збройних Сил України у зв'язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 20 календарних років пенсія обчислюється у розмірі 50 відсотків відповідного грошового забезпечення.

Водночас згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Також, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій.

Так, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року справа №539/3872/14-а.

При цьому, складовими принципами верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абз.3 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Таким чином, оскільки право на пенсійне забезпечення для осіб, які звільнені у зв'язку з реформуванням ЗСУ, при досягненні ними в майбутньому 45 років та наявності вислуги 15 років, було встановлено п.11 ст.1 Закону №1763-IV, чинного на момент звільнення ОСОБА_2, то зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідачів.

Крім того, відповідно до Постанови Правління Пенсійного Фонду України від 30.01.2007 р. №3-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка погоджена з Міністерством оборони і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402, призначення (перерахунок) пенсій органами пенсійного фонду України здійснюється на підставі документів, які надаються уповноваженими структурними підрозділами силових міністерств та відомств, на які покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії документів.

Хмельницький обласний військовий комісаріат є уповноваженим структурним підрозділом Міністерства оборони України та відповідає за проведення перерахунку грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія на умовах і розмірах встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Як встановлено з матеріалів справи, на виконання рішення суду Хмельницький ОВК направляв на адресу ГУ ПФУ у Хмельницькій області подання про призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років разом із пакетом відповідних документів, проте відповідач відмовив у її призначені та повернув подання і пакет документів до Хмельницького ОВК без виконання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ГУ ПФУ у Хмельницькій області порушило право позивача на призначення пенсії, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 квітня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7