Постанова № 73634282, 25.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5466/17Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О., Дорошенко Д.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2017, (суддя Кухар М.Д., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 27.12.17) по справі № 820/5466/17

за позовом ОСОБА_3

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №866-1303 від 06.06.2016 р. прийняте Центральною об'єднаною державною податковою інспецією м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 (61093, АДРЕСА_1, код ІПН НОМЕР_1) судові витрати в загальному розмірі 640,00 (шістсот сорок) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61166, м. Харків, пр. Науки, 9, код ЄДРПОУ 39859805).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн., прийнято на підставі, в межах повноважень та у визначений законом спосіб, а тому відсутні правові підстави для його скасування. Вказує, що автомобіль позивача є об’єктом оподаткування, а позивач – платником транспортного податку.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_3 з 20.09.2016 є власником транспортного засобу марки TOYOTA LAND CRUISER 150, тип – загальний легковий універсал – В, з об’ємом двигуна 2694, номерний знак НОМЕР_2, 2012 року випуску, дата первинної реєстрації – 12.12.2012 /а.с. 10/.

06.06.2016р. Центральною об’єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення за формою "Ф" № 866-1303, яким ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов’язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб 18011000" в розмірі 25000,00 грн. /а.с. 9 зі звороту/.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно пп. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

У відповідності до статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Фактично підставою для визначення позивачу суми грошового зобовязання слугували висновки податкового органу про наявність у позивача в 2017 році обов’язку сплачувати транспортний податок з фізичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 ПК України введено новий транспортний податок.

Базою оподаткування, відповідно до п. п. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п. п. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.

Відповідно до п. п. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України встановлено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності. Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Законом України від 24.12.2015 р. №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (в подальшому - Закон №909) внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016 р.

Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування Податкового кодексу України (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом №909-VIII), стали легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" з 01.01.2016 мінімальна заробітна плата становить 1378,00 грн.

З урахуванням наведеного, для того, щоб транспортний засіб підпадав під визначення об'єкта оподаткування, встановленого підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, його середньоринкова вартість за податковий 2016 період має перевищувати 1 033 500 грн.

Відповідно до підпункту 267.2.1 п. 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, на підставі підпункту 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (в подальшому - Методика), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об’єктів оподаткування транспортним податком (п. 1 Методика).

Середньоринкова вартість автомобіля, як зазначено в п.2 Методики, розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі за текстом - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 р. № 403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, обєму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач. Пунктом 2 Порядку встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сер = Цн * (Г /100) * (1 ± (Гк /100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк- коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Відповідно до додатку 2 до Порядку, нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів складає 27 тис. км., а також наводиться таблиця значень коефіцієнта коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням різниці між фактичним та нормативним середньорічним пробігом транспортних засобів.

Згідно пункту 12 Методики, коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів.

Згідно з пунктами 4, 13 Методики про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, обєму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством Держзовнішінформ до Мінекономрозвитку. Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Тобто, Мінекономіки розраховує та подає ДФС інформацію про автомобілі в період з 10 січня до 1 лютого базового податкового періоду.

Згідно з п. 4 Порядку, джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 14 Порядку Мінекономрозвитку забезпечує режим роботи офіційного веб-сайту, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість транспортних засобів шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску та пробіг, а також роздрукувати зазначену інформацію з реквізитами Міністерства.

Згідно з пунктом 13 Порядку, середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення.

Судом встановлено, що на сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України розміщений механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (Механізм визначення) та у формі таблиці наведено Перелік легкових автомобілів, які піддягають оподаткуванню транспортним податком.

Автомобіль, який перебуває у власності позивача TOYOTA LAND CRUISER 150, тип – загальний легковий універсал – В, з об’ємом двигуна 2694, номерний знак НОМЕР_2, 2012 року випуску, дата первинної реєстрації – 12.12.2012, відносно якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення відсутній у вищезазначеному переліку легкових автомобілів розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Разом з тим, згідно розрахунку зробленому на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 13.11.2017р. середньоринкова вартість автомобіля TOYOTA LC Prado, 2.7, внутрішнього згорання, бензин, 2012 року випуску становить 449 044,83 грн., що підтверджується роздруківкою розрахунку (а.с. 27).

Така вартість не перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати - 1 033 500 грн.

Відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів того, що належний позивачу автомобіль станом на 1 січня 2016 року мав вартість більшу, ніж вона розрахована відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з врахуванням положень підп.267.2.1 п.267.1 ст.267 ПК України, автомобіль позивача не являвся об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, тому у позивача був відсутній обов'язок його сплати.

За вищевикладених обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що належний позивачу на праві власності автомобіль не підпадає під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році, що наведений у підпункті 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим, суд вважає необхідним задовольнити позов ОСОБА_5 та скасувати податкове повідомлення рішення від 06.06.2016 № 866-1306.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що транспортний засіб позивача є обєктом оподаткування, не знайшли свого підтвердження ні в ході судового розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження. Крім того, зазначені висновки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема роздруківкою з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо розрахунку вартості автомобіля позивача.

Відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції надано додаткові пояснення щодо розрахунку середньоринкової вартості авто, в яких зазначено, що через щорічне оновлення інформації на сайті Мінекономрозвитку неможливо здійснити розрахунок середньоринкоїі вартості за 2016 рік у 2018році, однак заповнення запропонованої форми у 2018 році дає інформацію щодо вартості нового транспортного засобу, яка становить 2 242 221,00 грн. Вищевикладена інформація, на думку відповідача, підтверджує перевищення середньо ринкової вартості автомобілю позивача у 2016 році.

Колегія суддів вказану інформацію до уваги не бере, оскільки даний доказ, наданий відповідачем на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення, не є належним.

Належними доказами в даному випадку є розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу позивача, проведеного за Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 р.; роздруківка з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо розрахунку вартості автомобіля позивача; витяг з бази даних НАІС ДДАІ України щодо транспортного засобу позивача.

Проте, відповідачем не надано як до суду першої так і апеляційної інстанції належного доказу на підтвердження правильного визначення вартості транспортного засобу у визначений законодавством спосіб.

Отже, визначення середньоринкової вартості автомобіля ОСОБА_3 при визначенні податкових зобов'язань за 2016 рік відповідачем належним чином не обґрунтовано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 77 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 по справі № 820/5466/17 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 по справі № 820/5466/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст постанови складено та підписано 26.04.2018 р.