Постанова № 73634183, 25.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Волошин Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 р. Справа № 820/1311/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1,

суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018, м. Харків по справі № 820/1311/18

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_2 компенсації втрат частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії з 01.09.2008; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходу з 01.09.08, розрахувавши її розмір за методикою відповідно до статті 3 Закону України № Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати"; подати протягом п'ятнадцяті днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). За таких умов, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що повертаючи позовну заяву позивачеві, суд першої інстанції виходив з того, що у вказаний судом строк - п'ять календарних днів з дня отримання копії ухвали, позивач недоліки позовної заяви не усунув, у зв'язку з чим, позовна заява не відповідає вимогам статті 160 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 168 КАС України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Статтями 160 та 161 КАС України встановлені вимоги до позовної заяви та доданих до неї документів.

Згідно із приписами ч. 4, ч. 7 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Наслідком недотримання, серед іншого, зазначеної умови є залишення позовної заяви без руху відповідно до ст.169 КАС України, а у разі не виконання її вимог - повернення позову без розгляду на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, ухвалою судді від 27.02.2018 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху, надано позивачу термін - п'ять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду наступних документів: належним чином засвідчену копію рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2017 року по справі № 638/9307/17, що набрало законної сили та документального підтвердження виплат, проведених на підставі рішення суду (банківська виписка тощо) разом із копіями для відповідача.

12 березня 2018 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшла заява на усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду від 27.02.2018, разом із якою позивачем надано до суду копії рішень Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.08.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018 по справі № 638/9307/17, виписку коштів за картковим рахунком ОСОБА_2 в одному примірнику.

Оскільки позивачем не надано копії вищевказаних документів для відповідача, суд дійшов висновку, що у вказаний судом строк - п'ять календарних днів з дня отримання копії ухвали, позивач недоліки позовної заяви не усунув.

При цьому на виконання вимог ухвали від 27.02.2018 представником позивача надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій, серед іншого, зазначив, що витребувані судом документи знаходяться у відповідача.

Колегія суддів зазначає, що надання копій запитуваних судом документів в одному примірнику для суду та не надання таких документів для відповідача, хоча формально свідчить про невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, але не може бути перешкодою для гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав та основоположних свобод права на ефективний судовий захист.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити перетворення судового процесу у безладний рух.

Разом із тим Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Аналіз вищевикладеного дає підстави для висновку, що виявлені недоліки позовної заяви мають формальний характер і не перешкоджають суду вчинити дії, необхідні для відкриття провадження у справі, та розглянути спір по суті заявленого позову, а виявлені недоліки можуть бути усунуті судом шляхом витребування доказів під час судового розгляду справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали про залишення без руху адміністративного позову, а в подальшому оскаржуваної ухвали про повернення позову ОСОБА_2 порушено право позивача на звернення до суду за захистом його прав, свобод та інтересів, передбачених ст. 4 КАС України, а також ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист права людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Статтею 320 КАС України встановлено, що підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року прийнята з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 243, 250, 312 , 320, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 по справі № 820/1311/18 скасувати.

Справу № 820/1311/18 направити для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4