Постанова № 73634036, 25.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5899/17

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання – Осіпова М.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року про закриття провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора Сербківської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_4, Сербківської сільської ради Лиманського району, за участю третьої особи – ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

14 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Сербківської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу):

- індексний номер: 34130197 від 03.03.2017 року, на підставі якого за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення № 14/1 за адресою пров. Віце – адмірала Жукова 17/19 в м.Одесі, площею 243,8 кв.м.,

- індексний номер: 34131129 від 03.03.2017 року, на підставі якого за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення № 15/1 за адресою пров. Віце – адмірала Жукова 17/19 в м.Одесі, площею 221,9 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок реєстраційних дій, вчинених державним реєстратором Сербківської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_4, за ОСОБА_5, незважаючи на невідповідність наданих ним документів, зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке належить позивачу.

Державний реєстратор заперечувала проти позову, зазначаючи, що для прийняття рішення про державну реєстрацію ОСОБА_5 подані всі оригінали документів, на підставі яких нею правомірно здійснено державну реєстрацію права власності на приміщення № 14/1 та № 15/1 за адресою пров. Віце – адмірала Жукова 17/19 в м.Одесі.

Представником ОСОБА_5 заявлено клопотання про закриття провадження у справі, на обґрунтування якого зазначено, що фактично оскарження реєстрації права власності на нерухоме майно обумовлене спором щодо речового права на об’єкти нерухомості і в даному випадку існує спір про право власності на нерухоме майно, який не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію права власності повинні розглядатись разом із вимогами щодо спору про право власності на вказане майно.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року задоволено клопотання представника третьої особи та провадження по справі закрито.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену ухвалу скасувати та прийняту нову, якою направити справу для продовження розгляду. Зокрема, апелянт зазначає, що він був інвестором житла та законно отримав у власність нежитлове приміщення № 15, площею 238,4 кв.м., за адресою: м.Одеса, пров.Віце – адмірала Жукова 17/19, що розташоване на 4-му поверсі цього будинку. Реєстрація права власності за ОСОБА_5 на приміщення, яке належить позивачу, є протиправною. Крім того, апелянт зазначає, що вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі викладений у ст.238 КАС України, в якому не зазначено такої підстави для закриття провадження, як пред’явлення позову не тією особою, якій належить право вимоги.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником нежитлового приміщення №15 розташованого на 4 поверсі за адресою: м. Одеса, пров. Віце-адмірала Жукова, 17/19, загальною площею 238,4 кв.м., що підтверджується дублікатом свідоцтва про право власності САС №426037 від 23.07.2009 року, яке видано 23.03.2017 року на нежитлове приміщення №15 загальною площею 238,4 кв.м.; договором №3 від 11.03.2005 р. про дольову участь у будівництві; актом приймання - передачі нежитлового приміщення №15 від 29.04.2009 р.; додатком до договору №3 від 11.03.2005 р.; технічним паспортом від 28.05.2009 року на нежитлове приміщення №11 в буд. №17/19, пров. Віце-Адмірала Жукова в м. Одесі; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 24.03.2017 року.

Державним реєстратором Сербківської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_4 03.03.2017 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34130197 від 03.03.2017 року про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на нежитлове приміщення №14/1 за адресою: пров. Віце-адмірала Жукова, 17/19 в м. Одесі, площею 243,8 кв.м.

Підставою для прийняття державним реєстратором рішення №34130197 стали наступні документи, які надані ОСОБА_5: договір №14/1 від 18.04.20007 року укладений між ОСОБА_5 та “Південбуд Інвест” про дольову участь у будівництві; довідка про сплату, видана ТОВ “Південбуд Інвест” до договору №14/1; акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 29.04.2009 року виданий ТОВ “Південбуд Інвест” та технічний паспорт від 29.11.2016 р. на нежитлове приміщення №14/1.

Також державним реєстратором Сербківської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_4 03.03.2017 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34131129 від 03.03.2017 року, на підставі якого за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення №15/1 за адресою: пров. Віце-адмірала Жукова, 17/19 в м. Одесі, площею 221,9 кв.м.

Підставою для прийняття державним реєстратором рішення №34131129 стали наступні документи: договір №15/1 від 18.04.2007, укладений між ОСОБА_5 та “Південбуд Інвест” про дольову участь у будівництві; довідка про сплату, видана ТОВ “Південбуд Інвест” до договору №15/1 , акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 29.04.2009 року виданий ТОВ “Південбуд Інвест” та технічний паспорт від 29.11.2016 р. на нежитлове приміщення №15/1, розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Віце-адмірала Жукова, 17/19.

Позивач, звернувшись до суду з позовом про скасування вищезазначених рішень про державну реєстрацію, вказує на те, що державним реєстратором зареєстровано за третьою особою право власності на нерухоме майно, дійсним власником якого є саме позивач.

Задовольняючи клопотання та закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з неналежності даного спору судам адміністративної юрисдикції.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції на підставі наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України, в редакції чинної на час пред’явлення позову, справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У частині другій статті 2 КАС України зазначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження. До змісту владної управлінської функції відноситься діяльність уповноваженого суб’єкта, що спрямована на виконання законодавства і безпосередньо не пов’язана зі здійсненням правосуддя чи прийняттям законів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За правилами п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України в редакції, чинній на час прийняття рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Предметом позову у даній справі є визнання протиправним та скасування рішень державного реєстратора щодо реєстрації права власності на майно за ОСОБА_5, яке на переконання позивача належить саме йому, ОСОБА_6

Даний спір стосовно неправомірності дій відповідача щодо реєстрації права власності за третьою особою є похідним від спору щодо визначення належного власника на об'єкт нерухомого майна №15, розташованого на 4 поверсі за адресою: м. Одеса, пров. Віце-адмірала Жукова, 17/19, загальною площею 238,4 кв.м., що підтверджується наявними у справі матеріалами, а відтак, цей спір є приватним, а не публічно-правовим.

Так, представник третьої особи зазначив, що ОСОБА_5 на законних підставах є власником нежитлових приміщень №14/1 та №15/1, розташованих на 4 поверсі за адресою пров. Віце-адмірала Жукова, 17/19, м. Одеса, а тому рішення державного реєстратора від 03.03.2017 року №3431129 та №34130197 прийняті правомірно та не підлягають скасуванню.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачу на праві власності належить нежитлове приміщення №15 за адресою: м. Одеса, пров. Віце-Адмірала Жукова, будинок 17/19, загальна площа 238,4 кв.м. А третій особі на праві власності належать нежитлові приміщення за адресою: м. Одеса, пров. Віце-Адмірала Жукова, будинок 17/19, приміщення №14/1, загальна площа 243,8 кв.м. та приміщення №15/1, загальна площа 221,9 кв.м.

Тобто, в межах спірних правовідносин існує також не вирішене питання стосовно того, чи є нерухоме майно, що належить позивачу, тим самим нерухомим майном, яке спірними рішеннями державного реєстратора зареєстровано за третьою особою, оскільки у них різні номери приміщень та різна площа відповідно до технічних паспортів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно правової позиції викладеної Європейським судом з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року судом зазначено, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися “судом, встановленим законом” у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

З наведеного вбачається, що адміністративні суди правомочні розглядати спори щодо правомірності прийняття суб'єктами владних повноважень або їх посадовими особами рішень про державну реєстрацію права власності на відповідний об'єкт нерухомого майна, виключно за відсутності спору про право власності на такий об'єкт нерухомого майна.

Тобто, надати відповідну оцінку правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при здійсненні реєстрації права власності на нерухомість адміністративний суд може лише за умови, що право власності на таку нерухомість є визнаним, підтвердженим та ніким не оспорюється. В протилежному ж випадку, у разі наявності між сторонами спору про право власності на об'єкт нерухомого майна, який підлягає реєстрації, тобто спору про право цивільне, відповідна справа підлягає розгляду в порядку господарського або цивільного судочинства, в залежності від суб'єктного складу сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 року по справі № 457/1243/13-а та 29.03.2016 року по справі № 21-5430а15, та у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 року № у справі № 817/1048/16.

Судова колегія вважає, що питання правомірності набуття права власності за ОСОБА_5, на підставі якого відбулись реєстраційні дії, обов'язково стане перед судом, який буде вирішувати цей спір.

Скасування рішень державного реєстратора з проведення реєстраційних дій про припинення права власності обов'язково буде впливати на майнові права тієї фізичної особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що пред’явлення позову не тією особою якій належить право вимоги, не може бути підставою для закриття провадження у справі судова колегія вважає недоречними, оскільки в даному випадку підставою для закриття провадження у справі є саме непідсудність спору судам адміністративної юрисдикції, що відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України є підставою для закриття провадження.

Крім того, судом першої інстанції роз’яснено, що розгляд та вирішення справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321,322, 325, 329 КАС України, судова колегія –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 26 квітня 2018 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К ОСОБА_7