
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
——————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1667/17
Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Потапчук В.О.,
суддів: Шляхтицького О.І. , Семенюка Г.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року прийняту у відкритому судовому засіданні по справі за позовом ОСОБА_2 до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог.
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі по тексту - відповідач або Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року адміністративний позов задоволений.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим апелянт просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Обставини справи.
14 квітня 2015 року, у зв'язку з погашенням ОСОБА_2ЯО. заборгованості перед ПАТ «Фідобанк» у розмірі 16 500 дол. США, останній прийняв рішення про анулювання (прощення) боргу зі сплати залишку заборгованості в загальній сумі 18 734,67 дол. США., що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день такого анулювання склало 428 687,34 грн.
10 травня 2016 року, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_2ЯО. за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складений акт № 371/21031305/НОМЕР_1.
В акті перевірки зазначено, що в порушення пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, позивач не включив до загального річного оподаткованого доходу і не задекларував суму доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 428 687,34 грн., що призвело до нарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 78 429,48 грн. та військового збору у сумі 6 430,31 грн.
За результатами перевірки Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені за результатами річного декларування, на суму 78 429,48 грн. та штрафні (фінансові) санкції 19 607,37 грн.;
- № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 6 430,31 грн. та застосування штрафу в сумі 1 607,58 грн.;
- № НОМЕР_4 про застосування штрафу в сумі 170 грн. за порушення п. 49.1, п. 49.2 пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що невиконання відповідачем вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (чинний на момент винесення спірних правовідносин) призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та Податковому кодексу України, однак з інших підстав.
Доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі вказується на те, що зазначена постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та ухвалення нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.
Джерела права й акти їх застосування.
Згідно вимог п. 14.1.47 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Статтею 22 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
За змістом абз. «д» пп.164.2.17 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент спірних правовідносин (подання декларації за відповідний період) обов'язок щодо сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду. При цьому платник зобов'язаний самостійно відобразити такий дохід у річній податковій декларації.
Платник податку у відповідності до пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, зобов'язаний до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, відобразити в ній дохід та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 15 % бази оподаткування щодо доходів, одержаних платником податку (крім випадків, визначених у п. п. 167.2-167.4). У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15 %.
Оцінка суду.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі акту перевірки від 10 січня 2016 року №371/21031305/НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, а саме не включення та не декларування ОСОБА_2 до загального річного оподаткованого доходу суму доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 428 687,34 грн., що призвело до нарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 78 429,48 грн. та військового збору у сумі 6 430,31 грн.
Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що згідно наявної в матеріалах справи належним чином завіреної копії листа Повідомлення про анулювання (прощення) боргу №786 від 14 квітня 2015 року вбачається, що ПАТ "ФІДОБАНК", що зареєстроване згідно з законодавством України, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14351016, що є повним правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «ФІДОКОМБАНК», (який раніше мав назву АТ «Ерсте Банк»), який є кредитором за Договором № 014/2181/2/22982 від 15 вересня 2008 року, на виконання вимог пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, при цьому внаслідок погашення 14 квітня 2015 року Вами заборгованості в розмірі 16 500,00 дол. США, було прийняте рішення, що залишок зобов'язань позивача перед Банком щодо сплати заборгованості в загальній сумі 18 734 67 дол. США, гривневий еквівалент на день складання цього повідомлення по курсу НБУ (курс НБУ на 14 квітень 2015 року становить 22,882033 грн. за 1 дол. США) становить 428 687,34 грн. (чотириста двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят сім гривень тридцять чотири коп..), а саме:
сума основного боргу за кредитом – 18 386,89 дол. США;
строкові проценти за користування Кредитом - 347,78 дол. США, припиняється прощенням боргу відповідно до статті 605 Цивільного Кодексу України і Банк в майбутньому не буде мати жодних претензій до Позичальника щодо цієї заборгованості.
Зазначеним листом Повідомленням про анулювання (прощення) боргу позивача також повідомлено про те, що відповідно до п.п. «д» п.п. 164.2.17 ст. 164 розділу IV Податкового кодексу України сума прощеного(анульованого) боргу, за винятком основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, включається до Вашого сукупного річного доходу як додаткове благо і підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.
Окрім того, у вказаному Повідомленні також зазначено, що чинним законодавством України на позивача покладено обов'язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб, військовий збір з анульованого боргу та відобразити суму боргу та сплаченого податку у річній податковій декларації про доходи.
Так, згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Так, з урахуванням вказаних норм діючого на момент спірних правовідносин законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає, що визначальною ознакою доходу є фактичне отримання (нарахування) платником (-ку) податку такого доходу, у зв'язку з чим, анульовані суми тіла кредиту, за змістом абз. «д» пп.164.2.17 пп.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, включаються до доходу платника податку в якості додаткового блага, в той час як плата по кредиту (в тому числі у вигляді відсотків) таким доходом платника податку не є.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що анульована позивачу сума тіла кредиту, тобто сума основного боргу за кредитом – 18 386,89 дол. США, повинна бути включена позивачем до доходу, отриманого платником податку, як додаткове благо (в силу п.п. «д» п.п. 164.2.17 ст. 164 розділу IV Податкового кодексу України), а отже і до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (в силу п.п. 164.2 Податкового кодексу України).
При цьому, розрахунок несплаченого позивачем податку з доходів фізичних осіб шляхом не включення до податкової декларації за 2015 рік доходу, отриманого ним як додаткове благо, податковим органом повинен був здійснюватись, враховуючи положення п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, виходячи виключно із суми анульованого тіла кредиту 420 729,42 грн. (18 386,89 дол. США*22882033 грн.), без урахування анульованої суми відсотків 7 957,91 грн. (347,78 дол. США*22882033 грн.).
До такого ж висновку дійшов Верховний суд в постанові від 13 березня 2018 року у справі №826/6380/15.
Аналізуючи викладене колегія суддів вважає, що висновки, викладені в акті перевірки стосовно визначення позивачу суми податку з доходів фізичних осіб 78 429,48 грн., виходячи із тіла кредиту та анульованої суми відсотків, у розмірі 428 687,34 грн. (18 734,67 дол. США * 22,882033 грн. (за 1 дол. США), є протиправними. В результаті чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ОСОБА_2, шляхом скасування оскаржуваних повідомлень рішень.
При цьому, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції щодо висновків про те, що позивача своєчасно не повідомлено про початок проведення перевірки виходячи з наступного, що є підставою у визнанні перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Проведення щоденного керування діяльністю особи (знаходження керівництва) та здійснення управлінням офісу за конкретною адресою не врегульовано законом та не може бути поставлене юридичній особі в якості обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного вище закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Згідно п. 45.2 ст. 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження позивача - ОСОБА_2: 73000, АДРЕСА_1.
Матеріалами справи підтверджено, що зміни щодо місцезнаходження позивача або запис про відсутність його за місцезнаходженням до ЄДРПОУ не вносились. Статус відомостей про фізичну особу підтверджений.
Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що відповідно до поштового листа з повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.41) позивачу своєчасно надіслано за його вищевказаною податковою адресою (місцезнаходженням) повідомлення про проведення перевірки від 26 квітня 2016 року за №290/21031305 та наказ від 26 квітня 2016 року за № 319, однак, із зазначенням причини: “за закінченням терміну зберігання”, воно було повернуто податковому органу.
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо невиконання відповідачем вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (чинний на момент винесення спірних правовідносин) призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, є, на думку колегії суддів, помилковим.
З системного аналізу вказаних обставин справи та норм діючого законодавства колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені за результатами річного декларування, на суму 78 429,48 грн. та штрафні (фінансові) санкції 19 607,37 грн.; № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 6 430,31 грн. та застосування штрафу в сумі 1 607,58 грн.; № НОМЕР_4 про застосування штрафу в сумі 170 грн. за порушення п. 49.1, п. 49.2 пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, однак з інших підстав.
За таких обставин, оскільки судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті позовних вимог, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 317 КАС України, підлягає зміні в частині мотивів, з яких суд першої інстанції виходив, задовольняючи позовні вимоги.
Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області – задовольнити частково.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – змінити, виключивши мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, а саме щодо висновків про визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, та визначити мотиви за цією постановою, які викладені у рішенні суду апеляційної інстанції.
В іншій частині постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 17 квітня 2018 року.
Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_1 ОСОБА_4
Судове рішення № 73634023, Одеський апеляційний адміністративний суд було прийнято 17.04.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 821/1667/17. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: