Постанова № 73633903, 26.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 рокуЛьвів№876/1201/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2017 року у справі №354/350/16-а, винесену головуючим суддею Івановим А.П., проголошену о 11.03 год. у м. Яремче, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в якому просив суд поновити йому строк на оскарження постанов по справам про адміністративне правопорушення, та скасувати постанови у справах про адміністративні правопорушення №33/1009/02-43/16 від 05.02.2016 року та №91/1009/02-43/2016 від 12.04.2016 року.

29.08.2016 року позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати незаконною та скасувати постанову №33/1009/02-43/16 у справі про адміністративне правопорушення від 05.02.2016 року щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 188-42 КУпАП; визнати незаконною та скасувати постанову №33/1009/02-43/16 у справі про адміністративне правопорушення від 05.02.2016 року щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП та закрити провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.188-42 КУпАП та ч. 2 ст. 188-42 КУпАП щодо ОСОБА_1 у зв’язку з відсутністю складу правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що про оскаржувані постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності йому стало відомо лише 24.05.2016 р. після відкриття поштової кореспонденції, що підтверджується актом отримання поштової кореспонденції. Крім того, за одне порушення він двічі притягується до адміністративної відповідальності; не попереджений про дату, час та мету проведення таких перевірок, на підставі результатів яких прийняті оскаржувані постанови є грубим порушенням чинного законодавства; постанова №91/1009/02-43/2016 по справі про адміністративне правопорушення винесена відповідачем тільки 12 квітня 2016 року, однак відповідач в ній при доведеності вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-42 ч.1 КУпАП посилається на акт від 30 квітня 2016 року та протокол від 30 квітня 2016 року, тобто акт та протокол складені через 18 днів після притягнення позивача до адміністративної відповідальності за відповідне правопорушення, що свідчить виключно про необ'єктивність та односторонність рішення відповідача.

Постановою Яремчанського міського суду Івано – Франківської області від 07.12.2017р. позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Визнано незаконною та скасовано постанову №33/1009/02-43/16 у справі про адміністративне правопорушення від 05.02.2016 року щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.188-42 КУпАП. Визнано незаконною та скасовано постанову №91/1009/02-43/2016 у справі про адміністративне правопорушення від 12.04.2016 року щодо накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП. В решті вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, Державною архітектурно – будівельною інспекцією України подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо обґрунтованості рішення та прийнята судом без всебічного вивчення обставин справи. Зокрема вказує на те, що оскільки мав місце факт недопущення до об’єкта перевірки, то винесена постанова від 05.02.2016р. №33/1009/02-43/2016; обов’язок повідомлення про проведення перевірки є обов’язковим у випадку здійснення планового заходу, а у даному випадку проведено позапланову перевірку, тому не було обов’язку повідомлення про її проведення; позивачу надсилались матеріали перевірки та він викликався на розгляд справи про адміністративне правопорушення та йому була надіслані постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що в свою чергу свідчить про те, що позивач пропустив строк звернення до суду із адміністративним позовом. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує наступне. Згідно акту від 25.01.2016 року, директор ПП «Керманич» ОСОБА_1 не допустив посадових осіб ДАБІ на об’єкт будівництва.

Згідно протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 26.01.2016 року, директор ПП «Керманич» ОСОБА_1 не допустив посадових осіб ДАБІ на об’єкт будівництва, за адресою: вул. Д. Галицького, 188 в смт. Ворохта, за що передбачена відповідальність п.2 ч.6 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». При цьому в протоколі вказано, що ОСОБА_1 відмовився від підпису та від отримання копії протоколу.

Згідно постанови №33/1009/02-43/16 від 05.02.2016 року, за недопущення посадових осіб ДАБІ для проведення позапланової перевірки по вул. Д. Галицького, 188 в смт. Ворохта позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.188-42 КУпАП та накладено стягнення у виглядів штрафу у розмірі 5100 гривень.

Згідно акту перевірки від 30.03.2016 року, директор ПП «Керманич» ОСОБА_1 не виконав вимоги припису ДАБІ від 26.01.2016 року. В акті вказано, що ОСОБА_3 відмовився від підпису та від отримання акту.

Згідно протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30.03.2016 року, директор ПП «Керманич» ОСОБА_1 не виконав вимоги припису ДАБІ від 26.01.2016 року, за що передбачена відповідальність абз.1 п.1 ч.6 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». При цьому в протоколі вказано, що останній відмовився від підпису та від отримання копії протоколу.

Згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення №91/1009/02-43/2016 року від 12.04.2016 року (а.с.9), директор ПП «Керманич» ОСОБА_1 не виконав вимоги припису від 26.01.2016 року, за що на нього накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.188-42 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 5100 гривень.

Згідно акту отримання поштової кореспонденції від 24.05.2016 року, постанови по справам про адміністративні правопорушення №33/1009/02-43/16 та №91/1009/02-43/2016 були отримані позивачем 24.05.2016 року.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідач не надав доказів підтверджуючих порушення позивачем абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини 6 статті 2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності», доказів належного повідомлення позивача про складання постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №33/1009/02-43/16 від 05.02.2016 та №91/1009/02-43/2016 від 12.04.2016 р.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом (п. 11 Порядку).

Згідно із пунктом 17 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 №244, відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб'єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.

Згідно із п. 20 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час підготовки справи до розгляду з'ясовує - чи сповіщено суб'єкта містобудування, щодо якого складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, про час і місце розгляду справи.

В ході розгляду справи відповідачем не доведено, що позивач був сповіщений про час та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення та про здійснення ним дій щодо з'ясування даної обставини, що не дало можливості реалізувати право позивача на захист у повній мірі.

Суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (пункт 14 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011).

Відповідачем не доведено дотримання ним порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю при проведенні перевірок об'єкта позивача.

Відповідно до пункту 12 Порядку №553, посадові особи Інспекції під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством, дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання та фізичними особами, ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством, за письмовим зверненням суб'єкта містобудування надавати консультативну допомогу у здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю.

Таким чином, відповідачем порушені принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, а саме обґрунтування вини формується лише на одних даних сприйняття посадових осіб відповідача, з яких неможна визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність провини, також відповідачем не було досліджено суть правопорушення, що є порушенням вимог абзацу 2 пункту 12 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.05.2011 №553.

Відповідно до пункту 30 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №698 від 19.08.2015, у разі відмови в отриманні припису такий припис надсилається об'єкту нагляду рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення за його місцезнаходженням. Належним підтвердженням цього факту є розрахунковий документ відділення поштового зв'язку щодо оплати послуг поштового зв'язку.

Однак, відповідачем не надано доказу, який би підтверджував факт надіслання позивачу припису, за невиконання якого він притягається до відповідальності згідно з постановою про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №11/1009/02-43/2016 від 12.04.2016.

Крім цього, як вбачається з оскаржуваного припису позивача було зобов'язано у 10-денний строк допустити на об'єкт будівництва посадових осіб Управління державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області. При цьому відповідачем не доведено, що посадовими особами після винесення припису здійснювалися дії щодо проведення перевірки на підставі відповідного наказу та направлення.

Таким чином, доводи апелянта про те, що повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується та обставина, що позивачем отримані матеріали перевірки, протокол та постанова є безпідставними, оскільки із вказаних поштових повідомлень про вручення неможливо встановити які саме документи були отримані позивачем та відсутні докази опису вкладень до відправлення.

За таких обставин, враховуючи, що представником відповідача не надано доказів підтверджуючих порушення позивачем абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини 6 статті 2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності», доказів належного повідомлення позивача про складання постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №33/1009/02-43/16 від 05.02.2016 та №91/1009/02-43/2016 від 12.04.2016, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що дані обставини є достатніми для скасування оскаржених постанов.

Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що строк звернення до суду пропущений позивачем з поважних причин оскільки постанови по справі представником відповідача належним чином позивачеві вручені не були, належних доказів того, що позивач пропустив строк звернення до суду відповідач не надав.

Статтею 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржене позивачем рішення, апеляційний суд вважає, що таке не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення відповідача є правомірними, а натомість вказують на те, що таке відповідачем прийняте необґрунтовано, без дотриманням норм чинного законодавства, що є підставою для його скасування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України – залишити без задоволення, а постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2017 року у справі №354/350/16-а – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6