Постанова № 73633717, 24.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/239/18 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційні скарги ОСОБА_2 та Міністерства оборони України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року (прийняте у письмового провадження, у м.Чернігові, повний текст складено 14 лютого 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) 11 січня 2018 року звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Відповідач 1), Чернігівського обласного військового комісаріату (далі - Відповідач 2) про визнання протиправним та скасування п.747 рішення Міністерства оборони України від 20.05.2016 року, яке оформлене протоколом №36 та п.10 рішення від 15.12.2017 року оформлене протоколом №131, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю внаслідок війні ІІІ групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії; зобов'язання Міністерство оборони України призначити одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю внаслідок війні ІІІ групи у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018 року, встановленому пп. «б» п.1 ст.16-2 Закону України від 20.12.1991 року №2011 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції закону з 07.05.2017 року) і постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 та перерахувати на рахунок Чернігівського обласного військового комісаріату суму одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю внаслідок війні ІІІ групи для подальшої виплати Позивачу; зобов'язання Чернігівського обласного військового комісаріату виплатити Позивачу суму одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю внаслідок війні ІІІ групи у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018 року, встановленому пп.«б» п.1 ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011 ( в редакції закону з 07.05.2017 року) і постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано п.10 рішення від 15.12.2017 року Міністерства оборони України, яке оформлене протоколом №131, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війні ІІІ групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії; зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 та додані документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та прийняти відповідне рішення. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в такій редакції: «Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018 року, відповідно до пп. «б» п.1 ст.16-2 Закону України від 20.12.1991 року №2011 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та перерахувати суму грошової допомоги на рахунок Чернігівського обласного військового комісаріату з метою її подальшої виплати»; у решту рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року залишити без змін.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, апелянт зазначає, що Відповідач вдруге розглядав заяву про призначення одноразової допомоги та відмовив у призначенні такої допомоги, а тому оскаржуване рішення може призвести до неналежного його виконання Відповідачем. Також, апелянт вказує на те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку не виконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідачем 1 також подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

На думку цього апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідач 1 звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що про наявність поранень зазначається в військовому квитку, проте у Позивача у військовому квитку взагалі відсутній запис про поранення. Також, апелянт зазначає, що Позивач по справі не відноситься до військовослужбовців, які проходили військову службу в Збройних Силах України, а тому на нього не розповсюджується положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Таким чином, Відповідач 1 вважає, що Позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок виконання військового обов'язку у розмірі, що передбачений статтями 16, 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» №2004-VIII від 06.04.2017 року та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975; право на таку допомогу виникає на момент встановлення інвалідності, отже така допомога повинна призначатись та виплачуватись в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Міністерства оборони України, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідачем 1 відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не подавався; у судовому засіданні представник Відповідача 1 заперечував проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_2

Відповідачем 2 відзив на апеляційні скарги не подавалися, однак вказане не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Позивач проходив військову службу у 1975-1988 роках та був виключений зі списків Збройних Сил з 19.12.1988 року у зв'язку зі звільненням у запас, що підтверджується копією довідки Чернігівського ОВК від 12.09.2017 року №5/3188с.

Із висноку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 29.05.2013 року №900/Ж вбачається, що описані рубці є наслідками ран, що могли утворитись внаслідок осколочних поранень, які могли бути спричинені під час проходження строкової служби під час виконання службових обов'язків в 1984 році.

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 30.05.2013 року №1363, поранення, ЗЧМТ- контузія, захворювання, перелік яких наведений у вказаному витягу, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

24.04.2014 року Чернігівською МСЕК Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, про що свідчить довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ від 24.04.2014 року №0128707.

16.04.2015 року Позивачу ІІІ групу інвалідності встановлено безтерміново, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 16.04.2015 року.

Позивач через Чернігівський ОВК подав на адресу Міністерства оборони України заяву з відповідними документами з метою отримання одноразової грошової допомоги.

20.05.2016 року Комісія з розгляду питань, пов»язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або калітцтва).

25.09.2017 року Позивач у зв'язку з отриманням вказаної відповіді, та з урахуванням обставин, що стали підставою для повернення документів на доопрацювання, позивач повторно звернувся до Чернігівського ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, додавши до неї необхідний пакет документів.

Між тим, 15.12.2017 року протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №131, Позивачу відмовлено у призначенні грошової допомоги, оскільки заявником не було надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено п.11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. Також вказано, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, які подані разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.

Так, за приписами статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до положень ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

16.04.2015 року Позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 року №975 (далі - Порядок) у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності IІІ групи.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Крім того, визначено, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п.«б» ч.1 ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Пунктом 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 6 Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто з 16.04.2015 року.

Відповідно до положень Порядку визначено, що військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів. У разі неподання повного комплекту документів (наприклад відсутності свідоцтва про смерть у разі загибелі військовослужбовця), підстав для призначення одноразової допомоги немає. Порядок призначення та виплати допомоги: особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються з документами у обласний військовий комісаріат; комплект документів перевіряється та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги; після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються у обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам. Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.

Колегія суддів вважає необгрунтованим посилання Міністерства оборони України на те, що Позивачем не було надано документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травм або каліцтва), з огляду на таке

Так, відповідно до абз.24 п.4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років при призначенні пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, у разі настання інвалідності копія довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - до розпорядника бюджетних коштів подається тільки в тому разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

За приписами п.21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі).

Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Таким чином, протоколом Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 30.05.2013 року №1363, встановлено причинно-наслідковий зв'язок між захворюванням та несенням військової служби, що підтверджує правомірність вимог Позивача.

В силу ч.6 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Пунктами 13, 15 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві встановлено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, звернення ОСОБА_2 про виплату одноразової грошової допомоги Відповідач 1 не розглянув та відповідного рішення у визначеному законодавством порядку не прийняв, що фактично позбавляє Позивача можливості оскаржити відмову у виплаті одноразової грошової допомоги в судовому порядку.

При цьому, абз.6 п.11 Порядку не передбачено надання якогось конкретного документу, який би підтверджував причини та обставини поранення.

Також, в абз.6 п.11 Порядку зазначено про документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Слід зазначити, ані Порядок, ані Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не містить норми про відсутність того чи іншого документа, яка є підставою для повернення документів щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Відповідні юридичні факти можуть підтверджуватись і іншими документами, як в даному випадку протоколом центральної військово-лікарської комісії Міноборони, довідкою МСЕК.

Тобто, посилання Відповідача 1 у апеляційній скарзі про те, що Позивачем не надано документ, що посвідчує причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), є безпідставним, оскільки з наданих документів встановлено, що причиною захворювання є виконання Позивачем обов'язків військової служби.

Отже, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що позовні вимоги Позивача в частині визнання протиправним та скасування п.10 рішення від 15.12.2017 року, оформленого протоколом №131 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання Відповідача 1 на те, що виплата спірної допомоги не відноситься до компетенції Міноборони у зв'язку з тим, що Позивач не проходив службу у Збройних Силах України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п.1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Таким чином, для призначення військовослужбовцям пенсії за вислугою років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у прикордонних військах колишнього СРСР. Вказана обставина, у свою чергу, свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці Радянської Армії прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

Щодо посилання Позивача у апеляційній скарзі про зміну абзацу третього резолютивної частини рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018, а саме: «Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018 року, відповідно до пп. «б» п.1 ст.16-2 Закону України від 20.12.1991 року №2011 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та перерахувати суму грошової допомоги на рахунок Чернігівського обласного військового комісаріату з метою її подальшої виплати», колегія суддів зазначає таке.

Положеннями статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Також, слід зазначити, що адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст.2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАСУ щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

У свою чергу, прийняття рішення про призначення та виплату військовослужбовцю одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку відноситься до внутрішньої компетенції Міністерства оборони України, а тому в суду відсутні підстави для задоволення зазначених вимог адміністративного позову.

Судовий захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулася за таким захистом. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, при встановленні порушення права Позивача у спірних правовідносинах суд має вирішити питання про відновлення такого права, а тому з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про зобов'язання Міністертсва оборони України з дотриманням процедури розглянути заяву ОСОБА_2 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків, наведених у судовому рішенні.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Положеннями ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Постанова складена в повному обсязі 26 квітня 2018 року.