Постанова № 73633715, 23.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/2932/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Галицького районного суду м. Львова від 16.03.2018 року (головуючий суддя Радченко В.Є.) ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Львів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у справі №461/894/18 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 08.02.2017 року звернувся в суд з позовом до Львівської митниці ДФС в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №6260/20900/17 від 30.01.2018 року.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16.03.2018 року позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Львівська митниця ДФС подала апеляційну скаргу. В якій просить рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову, апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, а саме ОСОБА_1 будучи водієм ОСТ «Карго Логістік» 07.12.2017 року прибув в зону митного контролю м/п «Краковець» Львівської митниці ДФС. Однак, згідно митної декларації від 24.11.2017 року дата поставки вантажу в пункт призначення встановлена 04.12.2017 року. Стверджує, що позивач пропустив десятиденний строк доставки товару до органу доходів і зборів. Як на підставу для задоволення адміністративного позову суд першої інстанції посилається на факт відсутності дозволу ОСОБА_2 на поїздку її територією. Проте, судом першої інстанції не враховано, що згідно із нормами ч. 2 ст. 95 МК України до строків, визначених у ч. 1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст. 192 МК України. І разом з тим, нормою ч. 1 ст. 192 МК України передбачено, що у разі, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, перевізник зобов'язаний терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місце знаходження товарів і транспортного засобу. Так, пунктом 2.2. Розділу II «Особливості додержання строків транзитних перевезень» Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 № 1066, чітко передбачено, що якщо під час транзитного перевезення товарів транспортний засіб комерційного призначення не зміг прибути до митниці призначення в установлений строк внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, до строку транзитного перевезення не включається час дії та/або ліквідації наслідків цих обставин за умови документального підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події, місцезнаходження товарів, транспортного засобу комерційного призначення та номер ДКПТ. Наголошує, що в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2016р. № К/800/52845/15 суд зазначив, що законодавством чітко визначені умови можливості не включення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків: - документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; - вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події. Проте, всупереч ст. 192 МК України та розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 року № 657, гр. ОСОБА_1 до найближчого органу доходів і зборів до завершення визначеного митницею строку транзиту, з повідомленням про обставини подій, у зв'язку з якими порушено ці строки, та про місцезнаходження товарів і транспортних засобів не звертався. Окрім того, щодо факту призупинення видачі дозволів на проїзд вантажним автомобільним транспортом слід наголосити, що згідно із нормами ч. 2 ст. 95 МК України до строків транзитного переміщення, визначених у ч. 1 даної статті (10 діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб), не включається час дії обставин, зазначених у ст. 192 МК України, а саме аварії або дії обставин непереборної сили, внаслідок яких транспортний засіб не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення. Зазначає, що відсутність дозволів на проїзд вантажним автомобільним транспортом по території ОСОБА_2 не могла завадити позивачу доставити товар та транспортний засіб комерційного призначення до органу доходів і зборів призначення (зону митного контролю митного поста «Краковець») й, відповідно, не була причиною того, що автомобіль не зміг прибути до органу призначення. Так, гр. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за перевищення встановленого ст. 95 МК України строку доставки товару, транспортних засобів до органу доходів і зборів призначення, а не за не вивезення їх до ОСОБА_2. Також суд першої інстанції постановив стягнути з Львівської митниці ДФС судовий збір у розмірі 704,80 грн. Однак, судом не враховано, що відповідно до вимог ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Таким чином, при оскарженні постанови у справі про адміністративне правопорушення судовий збір не сплачується та, відповідно позивач був звільнений від сплати судового збору, і не висував такої вимоги у своєму позові.

Позивачем не подано до суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з’явилися, причини не прибуття не повідомили, хоча належним чином повідомленні про розгляд справи.

Згідно із частиною 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30 січня 2018 року заступником начальника Львівської митниці ДФС – начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_3 винесено постанову в справі про порушення митних правил №6260/20900/17 якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 2 статті 470 Митного кодексу України (далі - МК України) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 3400 гривень, також зазначається, що позивач перевищив встановлений статтею 95 МК України строк доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем до органу доходів і зборів призначення, а також документів на ці товари, транспортні засоби, терміном більше ніж на одну добу, але не більше ніж на десять діб.

Відповідно до постанови про порушення митних 07.12.2017 року близько 04:31 години громадянин України ОСОБА_1, який є водієм ОСТ «Карго Логістік» (Україна, м. Київ, вул. Кошиця, 1/38, к. 505), прибув в зону митного контролю митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС на смугу руху «червоний коридор» у напрямку «виїзд з України» транспортним засобом комерційного призначення марки «VOLVO» модель «FH», д.н.з. AP3793CI з напівпричепом бортовим тентованим марки «KOGEL» модель «S 24», д.н.з. KN4173P, яким він перевозив вантаж: «ЗАГОТОВКИ ПИЛЯНІ, ДУБОВІ (СВІДИЙ РОЗПИЛ) ГОСТ 6564-84 ПЕРЕКЛАДЕНІ ДЕРЕВ’ЯНИМИ ПРОКЛАДКАМИ» вагою 20846 кілограмів, у кількості 19,408 м. кв. Віправник: ДП «Конотопський лісгосп», Україна, Сумська обл., Конотопський район, с. Бочечки, вул. Загребля, 65. Отримувач: «Wielgosz» Tomas Wielgosz, Marek Wielgosz, Spolka Cywilna. Sklad Celny ul. Przemyslowa, 16, 38-700 Ustrrziky Dolne, Polen. Вантаж переміщується. Згідно експортної митної декларації № UA805150/2017/003399 оформленої Cумською митницею ДФС 24.11.2017 року із вказаною датою доставки даного вантажу в митницю призначення (Львівську митницю ДФС) є 04.12.2017 року.

Відповідно до частини 2 статті 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 Митного кодексу України строку (транзитне перевезення залежно від виду транспорту для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб) доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби більше ніж на одну добу, але не більше ніж на десять діб тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 95 МК України до строків транзитних перевезень не включається час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу – аварії або дії обставин непереборної сили.

Частиною 1 статті 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених статтею 470 цього Кодексу, внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Таким чином, дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2004 №757, перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом територією іноземних держав або транзитом через їхні території здійснюється автомобільними перевізниками згідно з вимогами міжнародних договорів України та на підставі належним чином оформлених відповідних дозволів, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом між пунктами, розташованими на території іноземної держави, заборонено, якщо на це не отримано відповідного дозволу компетентного органу іноземної держави згідно з вимогами міжнародних договорів України (пункт 1.4 вказаного Порядку).

В силу приписів пункту 3.2 зазначеного Порядку для отримання дозволу на перевезення у випадку переміщення експортного вантажу перевізник зобов’язаний спочатку завантажитись і лише згодом звертатись із відповідною заявою про видачу дозвільного документа.

Отже, для отримання дозволу на перевезення у випадку переміщення експортного вантажу перевізник згідно вимог чинного законодавства зобов`язаний спочатку завантажитись і лише згодом звертатись із відповідною заявою за видачею дозвільного документа.

Матеріалами справи підтверджується, що пункти видачі дозволів припинили видачу для українських перевізників дозволів на перевезення вантажів територією ОСОБА_2 17.11.2017 року.

21.12.2017 Львівська торгово-промислова палата, яка відповідно до частини 3 статті 14 Закону України «Про Торгово-промислові палати» від 02 грудня 1997 року №671/97-ВР засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), в межах своєї компетенції, надала висновок щодо обставин, які унеможливили виконання зобов’язань, вказавши, що відсутність (завершення квоти) дозволів ОСОБА_2 на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні з 17 листопада до 01 грудня 2017 року є обставиною непереборної сили (форс-мажорною обставиною).

Видачу дозволів у зв’язку з одержанням додаткової квоти поновлено з 01.12.2017.

Таким чином, аналізуючи вимоги частини 1 статті 486, статті 489 МК України, щодо з’ясування обставин кожної справи та вирішення її з дотриманням вимог закону, а також приписів частини 1 статті 466 МК України, щодо застосування адміністративного стягнення за порушення митних правил не інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України, з врахуванням виключення терміну з 17.11.2017 по 01.12.2017 з розрахунку строку доставки товарів до Львівської митниці ДФС, а також оформлення експортної декларації не Львівською митницею ДФС, що відповідачем не заперечується, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не порушений встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк доставки товарів, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Доводи Львівської митниці ДФС щодо частини 1 статті 192 МК України, що у разі, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, перевізник зобов'язаний терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місце знаходження товарів і транспортного засобу є такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме обставиною непереборної сили (форс-мажорною обставиною) встановленою Львівською торгово-промисловою палатою та не може бути застосовано до позивача.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності №6260/20900/17 від 30.01.2018 року за порушення митних правил є протиправною і підлягає скасуванню.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає про неправильне написання судом першої інстанції в резолютивній частині рішення суду формулювання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Так, судом вказано про закриття провадження у справі, а правильним є згідно частини 3 статті 286 КАС України, формулювання про закриття справи про адміністративне правопорушення.

Колегія суддів погоджується із доводами скаржника щодо стягнення судом першої інстанції за рахунок їх бюджетних асигнувань судового збору із відповідача на користь держави, оскільки особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати судового збору.

Таким чином, формулювання рішення суду першої інстанції про необхідність стягнення судового збору слід виключити з резолютивної частини оскарженого рішення.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність зміни рішення Галицького районного суду м. Львова від 16.03.2018 року.

Керуючись ст.ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС – задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 16.03.2018 року у справі №461/894/18 – за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови – змінити, а саме:

в абзаці другому резолютивної частини рішення суду слова «провадження у справі» замінити словами «справу про адміністративне правопорушення»;

абзац третій резолютивної частини рішення суду щодо стягнення судового збору – виключити.

В іншій частині рішення Галицького районного суду м. Львова від 16.03.2018 року у справі №461/894/18 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

ОСОБА_4