Постанова № 73633672, 26.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 750/12178/17 Суддя (судді) першої інстанції: Требух Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 29 грудня 2017 року (дата виготовлення повного тексу судового рішення невідома) у справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернулася до суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просила:

- визнати дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання незаконними;

- зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 з 24.05.2017 з врахуванням у зарплату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1/12 частини допомоги на оздоровлення згідно з довідкою Апеляційного суду Чернігівської області від 26.04.2017 року № 7-37/43.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 29 грудня 2017 року позов задоволено.

На вказане судове рішення відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій скаржник ставить питання про скасування названого рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, то правові підстави для її врахування при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні.

До Київського апеляційного адміністративного суду 21.02.2018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона зазначає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 29 грудня 2017 року - без змін.

У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

Позивач перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області, з 28.03.2011 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80 % суддівської винагороди, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010 з урахуванням рішення Конституційного суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016.

24.05.2017 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням допомоги на оздоровлення.

Проте, листом №15502/06 від 02.06.2017 року Чернігівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області позивачу було повідомлено про відсутність правових підстав для такого перерахунку.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що оскільки матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, і її виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто, матеріальна допомога на оздоровлення належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а відповідно входить до структури заробітної плати, а за нормами частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 у відсотковому відношенні саме до заробітної плати, а не тільки до суддівської винагороди, передбачено визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, то незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві довічного грошового утримання) визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до статті 133 вказаного Закону № 2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Аналогічні правові норми закріплені у Законі України від 02 червня 2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30 вересня 2016 року і діяв на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеного йому утримання.

Спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про судоустрій і статус суддів».

Посилання на статтю 2 Закону України «Про оплату праці», пункт 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, згідно яких матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатися до складу суддівської винагороди є безпідставним, оскільки спеціальним законом, яким в даному випадку є Закону України «Про судоустрій і статус суддів», визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.

Також посилання суду першої інстанції на положення статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати є безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що вказує на правомірність дій відповідача та необґрунтованості позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року по справі №736/964/17 та 749/951/17.

Колегія суддів також вважає помилковим посилання суду першої інстанції на рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016.

Так, рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 3, абз. 1, 2, 4, 6 ч. 5 статті 141 Закону України Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу ІІІ Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, частини 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.10.2010 у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015.

Відповідно до вказаного рішення, частина 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 , яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Проте, у даній справі спірні правовідносини виникли не у зв'язку із прийняттям нового закону, положеннями якого обмежуються чи звужуються гарантії незалежності суддів порівняно із законом, що діяв раніше, і обставини справи цього не стосуються.

Також, зазначене рішення КСУ не стосується включення матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної оплачуваної відпустки у складову суддівської винагороди та розрахунку довічного грошового утримання судді.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд попередньої інстанції залишив наведене поза увагою та прийняв рішення із порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 29 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 29 грудня 2017 року - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяІ.О. Лічевецький СуддяВ.П. Мельничук

Повне судове рішення складено 26 квітня 2018 року