Постанова № 73633533, 25.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року справа №812/1840/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Борисові А.А.,

за участю сторін по справі:

позивач: ОСОБА_2 (на підставі свідоцтва)

відповідач: ОСОБА_3 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду (суддя Смішлива Т.В.) від 09 січня 2018 року (повне судове рішення складено 15 січня 2018 року у м.Сєвєродонецьк) у справі №812/1840/17 за позовом комунального закладу «Сєвєродонецька обласна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів» до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про скасування рішення від 15.09.2017 року №0018191304, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про скасування рішення від 15.09.2017 року №0018191304 про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення від 15.09.2017 року №0018191304 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 52045,34 грн та нарахування пені у сумі 2180,49 грн, а всього на суму 54225,83 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що ним правомірно застосовано штрафні санкції, оскільки позивачем було несвоєчасно сплачено єдиний внесок. Відповідач зазначив, що єдиною підставою для часткового скасування рішення від 15.09.2017 року №0018191304 в сумі 54 225,83 грн (або 85,7% від загальної суми рішення), відповідно до судового рішення є наявність технологічної помилки у оскаржуваному рішенні. В оскаржуваному рішенні та розрахунку до нього, замість 2017 рік зазначено 2016 рік, а саме «період з 21.01.2016 року по 30.01.2016 року», а необхідно було зазначити «період з 21.01.2016 року по 30.01.2017 року». Крім того, з цього приводу суду було надано детальні пояснення та звернуто увагу, що порушення відбулося, фактично вказаний період закінчується 30.01.2017 року, що знайшло відображення і у рішенні суду.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем прийнято рішення №0018191304 від 15.09.2017р.,яким на підставі ч.10 п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 60695,95 грн. за період з 21.01.2016р. до 30.01.2016 р. та нараховано пеню у розмірі 2569,76 грн., а всього застосовано фінансові санкції у сумі 63265,71 грн..

Під час розгляду справи у суді першої інстанції представником відповідача надані пояснення про те, що у рішенні від 15.09.2017р. № НОМЕР_1 помилково зазначено період застосування фінансових санкцій з 21.01.2016р. по 30.01.2016р., фактично вказаний період становить з 21.01.2016р. по 30.01.2017р..

Розрахунком фінансових санкцій до спірного рішення та даними облікової картки позивача підтверджуються ті обставини, що фактично штрафні санкції та пеня нараховані за період з 21.01.2016р. по 30.01.2017р.

За даними картки 20.01.2016р. на підставі «Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за грудень 2015 року збільшено недоїмку позивача на суму 151344,42 грн. З урахуванням наявної переплати станом на початок 2016 року у розмірі 108091,36 грн., недоїмка станом на 20.01.2016 р. становила 43253,06 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням № 200 від 17.03.2015р. позивачем перераховано кошти у сумі 47190,00 грн. на рахунок № 35415004033355 з призначенням платежу: «сплата єдиного внеску за першу половину березня 2015 року 36,3%». Розрахунковий рахунок №35415004033355 призначений для зарахування в дохід місцевого бюджету податку з дохід найманих працівників.

Факт зарахування наведеної суми в дохід місцевого бюджету як податок з доходів найманих працівників, сторонами не оспорюється.

Помилка у зазначенні невірного рахунку у платіжному дорученні № 200 від 17.03.2015 (рахунок для сплати податку з доходів найманих працівників замість рахунку для сплати ЄСВ) виявлена позивачем лише у лютому 2016 року, після чого останній звернувся до податкового органу з листом № 99 від 26.02.2016р. про повернення помилково сплачених коштів.

Позивач листом № 120 від 14.03.2016р. повторно звертався до ДПІ у м. Сєвєродонецьку та листом № 29 від 23.01.2017р. до ГУ ДФС у Луганській області про повернення помилково сплачених коштів.

08.02.2017р. помилково сплачені кошти у сумі 47190,00 грн. були повернуті на рахунок позивача, що підтверджується відповідною банківською випискою та не заперечується відповідачем.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на ті обставини, що при прийнятті спірного рішення відповідачем не було враховано положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII).

У відповідності до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами ч. 8, ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту: «9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану».

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення,02 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (надалі Закон №1669) ( в редакції, чинної у спірний період), згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року. На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Місто Сєвєродонецьк Луганської області, на території якого розташовані Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач, та Головне управління Державної фіскальної служби України у Луганській області, яке прийняло спірне рішення, входять до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).

З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року у справі №812/1840/17 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року у справі №812/1840/17 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 25 квітня 2018 року.

Повне судове рішення складено 26 квітня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 25 квітня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Блохін А.А.

ОСОБА_1