Постанова № 73633476, 24.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/2041/17 Головуючий у 1-й інстанції - Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач - Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року

у справі №823/2041/17 (розглянутої у відкритому судовому засіданні )

за позовом ОСОБА_3

до відповідача Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2017 року ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Черкаської області №08-06 від 29.11.2017 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Вірменії ОСОБА_3 від 19.10.2004 №10/3-4-6598.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від №08-06 від 29.11.2017 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Вірменії ОСОБА_3 від 19.10.2004 №10/3-4-6598 прийнято не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області №08-06 від 29.11.2017 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Вірменії ОСОБА_3 від 19.10.2004 №10/3-4-6598. Стягнуто з бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Черкаської області на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 640,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, щодо рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну видане громадянину Вірменія ОСОБА_3 на підставі п.3 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» прийнято на підставі подання Служби Безпеки України від 03.11.2017 №14/1846нт, яким встановлено, що перебування на території України створює загрозу національній безпеці України, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають на території України.

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 є громадянином Республіки Вірменія, що підтверджується копією паспорту НОМЕР_1 (а.с.46-47).

18 лютого 2016 року ОСОБА_3 було видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 (а.с.76).

В подальшому 03 листопада 2017 року до відповідача надійшло подання Управління Служби безпеки України в Черкаській області № 14/1846нт щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну стосовно позивача на підставі пункту 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію» як такому, що становить загрозу національній безпеці і громадському порядку України (а.с.151).

Після розгляду подання Управління Служби безпеки України в Черкаській відповідачем підготовлено відповідний проект висновку, який затверджено листом Державної міграційної служби України від 22.11.2017 № 8.1-2518/8.1.1-17, та винесено рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну стосовно позивача від 29.11.2017 № 08-06/105, яке направлено позивачу листом від 30.11.2017 (а.с.158).

Наслідком прийняття зазначеного рішення є, зокрема, вилучення посвідки на постійне проживання (вимоги частини першої статті 13 Закону України «Про імміграцію»).

Вважаючи рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну стосовно позивача протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно було прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну стосовно позивача, оскільки єдиною підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну є подання Управління Служби безпеки України у Черкаській області, яке не містить жодних конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення позивачем протиправних дій, які містить ознаки порушення позивачем чинного законодавств України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні і порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України регулюється Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до статті 4 якого, іноземці та особи без громадянства в порядку, визначеному законом України про імміграцію, можуть, зокрема, іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-ІІІ.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про імміграцію» визначено, що імміграція - прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

У розумінні статті 1 Закону України «Про імміграцію» іммігрантом є іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Згідно положень частини першої та другої статті 4 зазначеного Закону дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів, зокрема, особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України.

Статтею 6 Закону України «Про імміграцію» визначено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції:

1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах;

2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні;

3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються;

4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання;

5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону України «Про імміграцію» заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

Статтею 12 Закону України «Про імміграцію» визначені підставі для скасування дозволу на імміграцію. Так, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Положеннями ч. 1 ст. 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983.

Відповідності до п. 21 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Як вбачається з матеріалів справи рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну видане громадянину Вірменія ОСОБА_3 на підставі п.3 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» прийнято на підставі листа-подання Служби Безпеки України в Черкаській області від 03.11.2017 №14/1846нт, яким встановлено, що перебування на території України створює загрозу національній безпеці України, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають на території України.

Свідченням злочинних намірів та дій ОСОБА_3 Служба Безпека України в Черкаській області внесення слідчим управлінням ГУНП в Черкаській області 29.09.2016 до ЄРДР за №12016250000000284 відомостей про причетність ОСОБА_3 та його спільників до вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189 та ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України. Провадження здійснюється у Соснівському районному суді м. Черкаси.

Проте як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в листі-поданні Управління СБУ в Черкаській області міститься посилання на те, що на даний час розгляд кримінального провадження здійснюється у Соснівському районному суді м. Черкаси, однак це не відповідає дійсності, та підтверджується наявним в матеріалах справи листа виконуючого обов'язки голови Соснівського районного суду м. Черкаси, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н. до суду протягом 2012 - початку 2018 років не надходило та Соснівським районним судом м. Черкаси не розглядалось (а.с. 204).

В свою чергу апелянт посилався, що в листі-поданні Управління СБУ в Черкаській області була допущена помилка в назві суду та помилково вказано Соснівський районний суд м. Черкаси, тоді як провадження у справі здійснюється в Придніпровському районному суді м. Черкаси, що підтверджується ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси в справі №711/9957/16-к від 19.11.2016.

Однак колегія суддів вважає зазначене посилання безпідставним та необґрунтованим, оскільки ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси в справі №711/9957/16-к від 19.11.2016 лише свідчить про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на два місяці (а.с. 189-190) та жодним чином не вказує про притягнення позивача до кримінальної відповідальності та наявності щодо позивача обвинувачення чи вироку суду.

Необхідно зазначити, що нормами Закону України «Про імміграцію» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень» від 26.12.2002 №1983, не містить вимог щодо відмови заявникам у разі негативних рекомендацій Регіональних органів Служби безпеки України, Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби.

Лист - це службова кореспонденція, яка носить лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не є нормативно-правовим актом, який міг би врегульовувати правовідносини.

Водночас як вбачається з подання Управління Служби безпеки України в Черкаській області № 14/1846нт щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну стосовно позивача, яке надійшло на адресу міграційної служби та стало єдиною підставою для скасування ОСОБА_3 дозволу на імміграцію, не містить жодних обґрунтувань та доказів вчинення позивачем протиправних дій які, створюють загрозу національній безпеці і громадському порядку України.

Подання Управління Служби безпеки України в Черкаській області носить рекомендаційний характер, а відтак не є безумовною підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну стосовно позивача.

Водночас лист Управління Служби безпеки України в Черкаській області не містить обставин, що передбачені законодавством України, як підстави для скасування дозволу на імміграцію, а дії відповідача по скасуванню оскаржуваного рішення фактично призвели до безпідставного позбавлення гарантованого Конституцією України права громадянина іншої держави на постійне проживання в Україні за відсутності доведеного факту порушення, визначеного пунктом 3 частини першої статті 12 Закону, у відповідності до чинного законодавства.

Нормами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно Конституції України Україна характеризується не тільки як демократична, але й як соціальна і правова держава. Правовий порядок такої держави побудований так, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Тобто, в розумінні вказаної статті загальні підстави, умови, форми, основні ознаки правопорушення, що створюють їх склад, за що особу може бути притягнуто до одного з видів відповідальності, та процедуру такого притягнення має визначати закон.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Вірменії ОСОБА_3 та відповідно про правомірність та обґрунтованість задоволення позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2018 року.