Постанова № 73633464, 25.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Київ №740/3687/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 січня 2018 року (повний текст рішення складено 01.02.2018, суддя Олійник В.П.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області про скасування рішення та зобов'язання вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

18 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області, у якому просила скасувати рішення відповідача про відмову у наданні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов'язати встановити позивачу статус особи, на яку поширюється чинність даного Закону та судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 січня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано рішення Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області, постановлене у формі повідомлення від 19 липня 2017 року №01-17/07/3247, щодо відмови ОСОБА_2 у наданні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області, місцезнаходження-16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Гоголя, 6, код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України-03196216, розглянути заяву ОСОБА_2 про надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та прийняти відповідне рішення згідно Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, в якій, вказуючи на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 січня 2018 року по справі №740/3687/17 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі або закрити провадження у справі.

11 квітня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12470), у якому такий просить рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 січня 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

23 квітня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від представника відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх.№13741), у якому такий просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 січня 2018 року по справі №740/3687/17 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі або закрити провадження у справі, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, та відповідно до положень п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду - змінити в резолютивній частині, з наступних підстав.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 11.07.2017 ОСОБА_2 звернулася до управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області з письмовою заявою про надання їй статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», додавши при цьому ксерокопії таких документів: паспорта, ідентифікаційного коду, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про смерть, посвідчення інваліда війни на ОСОБА_3, довідки МСЕК та експертного висновку.

Однак, відповідачем, листом (рішенням) від 19.07.2017 №01-17/07/3247 було відмовлено у наданні позивачу такого статусу, з посиланням на відсутність законних підстав.

Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішення управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 - дружина ОСОБА_3, який відповідно до ст.ст.4,7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» належить до ветеранів війни, є особою, на яку в порядку ст.10 даного Закону поширюється його чинність, у зв'язку з чим відмова відповідача, постановлена у формі повідомлення від 19 липня 2017 року №01-17/07/3247, не відповідає вимогам законодавства.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу надання позивачу статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дружиною ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу від 20.06.1980 серії НОМЕР_1

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м. Ніжині, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 17.02.2017 серії НОМЕР_2 (а.с.9)

Відповідно до копії сторінки 10 паспорта серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_2 така не одружувалася вдруге (а.с.7).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_4 від 20 квітня 1998 року ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи і має пільги, визначені законодавством СРСР для інвалідів Вітчизняної війни.

Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 12 червня 2017 року №3992 встановлено, що захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_3, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

11.07.2017 ОСОБА_2 звернулася до управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області з письмовою заявою про надання їй статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», додавши при цьому всі необхідні копії документів, зокрема і ті, що були подані до суду.

Листом (рішенням) від 19 липня 2017 року №01-17/07/3247 управлінням праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області відмовлено ОСОБА_2 у наданні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з посиланням на те, що ОСОБА_3 не належав до інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників війни чи учасників бойових дій, а тому для встановлення його дружині статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» немає законних підстав.

Згідно ст.2 Закону № 3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Статтею 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Відповідно до ст.7 даного Закону до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Даною статтею визначено також те, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3, який мав пільги для інвалідів Вітчизняної війни і помер від захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» належить до інвалідів війни, а згідно ст.4 Закону № 3551-XII - до ветеранів війни.

Статтею 10 Закону № 3551-XII визначені особи, на яких поширюється чинність цього Закону, зокрема, такими є сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать:

- утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія;

- батьки;

- один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;

- діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;

- діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття;

- діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач, як дружина ОСОБА_3, який відповідно до ст.ст.4, 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» належить до ветеранів війни, є особою, на яку в порядку ст.10 даного Закону поширюється його чинність.

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відмова управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області, постановлена у формі листа (рішення) від 19 липня 2017 року №01-17/07/3247, не відповідає вимогам законодавства.

Аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.10.2017у справі №227/1693/17 (К/800/31782/17).

Разом з тим, беручи до уваги доводи управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області, викладені в апеляційній скарзі щодо того, що суд першої інстанції безпідставно посилається у своєму рішення на постанову Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740, зобов'язуючи відповідача розглянути заяву ОСОБА_2 про надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та прийняти відповідне рішення згідно Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740, оскільки у даній постанові вказано, що такою затверджено Порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям осіб, визначених абзацом дев'ятим пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а такими є особи, зазначені в абзацах п'ятому - восьмому пункту 1 статті 10 Закону № 3551-XII (до таких віднесено, зокрема, сім'ї осіб, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції), та до жодної з цих категорій позивач не відноситься, су апеляційної інстанції зазначає наступне.

З аналізу положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року №740 суд приходить до висновку, що Порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям осіб не поширюється на процедуру встановлення статусу та видачі посвідчень особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону).

Разом з тим, п.4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302 встановлено, що особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого".

Абзацом 2 пункту 7 даного Положення встановлено, що "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Натомість, порядку чи законодавчо встановленого механізму (процедури) надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» законодавством не встановлено.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, у позивача наявні всі юридичні підстави для встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», однак, судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та прийняти відповідне рішення згідно Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб, а відтак, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Інші доводи управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

Пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи, що позивачем подані до управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області всі необхідні документи та виконано умови, визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність даного Закону, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області встановити ОСОБА_2 статус члена сім'ї померлого інваліда війни, відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та згідно Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 видати відповідне посвідчення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до помилкового вирішення справи в частині визначення процедури встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області - задовольнити частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 січня 2018 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції: «Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Гоголя, 6, код ЄДРПОУ 03196216), встановити ОСОБА_2 статус члена сім'ї померлого інваліда війни, відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та згідно Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 видати відповідне посвідчення».

В іншій частині рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді О.А. Губська

Н.М. Літвіна