Постанова № 73633377, 26.04.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 квітня 2018 рокусправа № 804/7292/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Семененка Я.В.

судді: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року (суддя – Дєєв М.В., повний текст рішення складено 24.01.2018р.) у справі №804/7292/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення від 11.07.2017 р. № К-5945/0-3903/6-17, № К-5948/0-3902/6-17, № К-5950/0-3895/6-17, № К-5952/0-3896/6-17, № К-5954/0-3883/6-17 та №К-5955/0-3885/6-17 Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту земель державної власності згідно встановлених норм безоплатної приватизації, в межах шести земельних ділянок, які знаходяться у Магдалинівському районі Дніпропетровській області за кадастровими номерами № 1222386800:01:002:0270, на території Личківської сільської ради, № 1222381100:01:001:0855, на території Ковпаківської сільської ради, №1222381100:05:001:1131, на території Вузівської сільської ради; №1222382000:01:001:0868, на території Дмухайлівської сільської ради, №1222382000:01:002:0292 на території Дмухайлівської сільської ради, №1222383000:02:001:0209 на території Заплавської сільської ради;

зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати ОСОБА_1, дозволи на розроблення документації землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 (два) га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту із земель державної власності згідно встановлених норм безоплатної приватизації, в межах шести земельних ділянок, які знаходяться у Магдалинівському районі Дніпропетровської області за кадастровими номерами № 1222386800:01:002:0270, на території Личківської сільської ради, №1222381100:01:001:0855, на території Ковпаківської сільської ради, №1222381100:05:001:1131, на території Вузівської сільської ради; №1222382000:01:001:0868, на території Дмухайлівської сільської ради, №1222382000:01:002:0292 на території Дмухайлівської сільської ради,

№1222383000:02:001:0209 на території Заплавської сільської ради.

В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що відповідачем протиправно відмовлено їй у наданні дозволу розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок загальною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року позов задоволено частково, а саме:

визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту земель державної власності згідно встановлених норм безоплатної приватизації, в межах шести земельних ділянок, які знаходяться у Магдалинівському районі Дніпропетровській області за кадастровими номерами №1222386800:01:002:0270, на території Личківської сільської ради, №1222381100:01:001:0855, на території Ковпаківської сільської ради, №1222381100:05:001:1131, на території Вузівської сільської ради; №1222382000:01:001:0868, на території Дмухайлівської сільської ради, №1222382000:01:002:0292 на території Дмухайлівської сільської ради, №1222383000:02:001:0209 на території Заплавської сільської ради, яка викладена у листах від 11.07.2017 р. № К-5945/0-3903/6-17, № К-5948/0-3902/6-17, № К-5950/0-3895/6-17, № К-5952/0-3896/6-17, № К-5954/0-3883/6-17 та № К-5955/0-3885/6-17.

зобов’язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про надання дозволів на розроблення документації землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 (два) га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту із земель державної власності згідно встановлених норм безоплатної приватизації, в межах шести земельних ділянок, які знаходяться у Магдалинівському районі Дніпропетровської області за кадастровими номерами № 1222386800:01:002:0270, на території Личківської сільської ради, № 1222381100:01:001:0855, на території Ковпаківської сільської ради, №1222381100:05:001:1131, на території Вузівської сільської ради; №1222382000:01:001:0868, на території Дмухайлівської сільської ради, №1222382000:01:002:0292 на території Дмухайлівської сільської ради, №1222383000:02:001:0209 на території Заплавської сільської ради.

В іншій частині позову відмовлено.

Постанова суду мотивована встановленими обставинами справи, які свідчать про необґрунтованість відмови відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки така відмова відповідача не ґрунтуються на положеннях Земельного кодексу України. З цих підстав суд вказав на неправомірність відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Визначаючи спосіб захисту порушеного права, враховуючи дискреційні повноваження відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що належним способом захисту порушеного права є зобов’язання відповідача повторно розглянути заяви позивача про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що у відповідності до вимог ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, позивач, бажаючи отримати дозвіл на розробку документації із землеустрою, була зобов’язана визначитися із місцем знаходження земельних ділянок, надавши Держгеокадастру відповідні графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельних ділянок. Вказаних вимог закону позивачем дотримано не було. Проте, суд першої інстанції дійшов висновку, що для надання дозволу на розробку документації із землеустрою достатньо й скріншоту із Публічної кадастрової карти із зазначенням загального масиву, в якому позивач бажає отримати земельну ділянку. В той же час, відповідна графіка не дає можливості ідентифікувати певне розташування конкретної земельної ділянки та визначити фактичне місце розташування окремої земельної ділянки на певній території. При цьому, заявник апеляційної скарги зазначає, що Головне управління Держгеокадастру не може впливати на волевиявлення громадянина та самостійного за нього визначати де саме має знаходитися земельна ділянка.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити без змін рішення суду першої інстанції з огляду на його законність і обґрунтованість.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, позивач 20 травня 2017 року ОСОБА_2, звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотаннями про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, додавши до клопотання передбачені статтею 118 Земельного кодексу України документи.

За результатами розгляду клопотань та доданих до них документів відповідачем було прийнято рішення від 11.07.2017 р. № К-5945/0-3903/6-17, № К-5948/0-3902/6-17, № К-5950/0-3895/6-17, № К-5952/0-3896/6-17, № К-5954/0-3883/6-17 та № К-5955/0-3885/6-17 про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою та повідомлено позивача про те, що подані клопотання не відповідають вимогам ч.6. ст.118 Земельного кодексу України, також запропоновано позивачу належним чином оформити додатки та доповнити інформацією, передбаченою ч.6. ст.118 Земельного кодексу України та запропоновано надати графічні матеріали, які дозволяють визначити місце розташування земельної ділянки, її форму власності і правовий статус.

Відмова у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою стала підставою звернення позивачем з позовом до суду.

За наслідками перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проаналізувавши вищевказані положення Закону, суд першої інстанції правильно вказав на те, що законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Враховуючи те, що рішення відповідача не містять інформації про наявність підстав для відмови у наданні дозволів на розробку документації із землестрою, які визначені вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не відповідає вимогам чинного законодавства.

В той же час, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою стало те, що подані клопотання не відповідають вимогам ч.6. ст.118 Земельного кодексу України, а саме, не вказано інформацію, передбачену ч.6. ст.118 Земельного кодексу України та не додано графічні матеріали, які дозволяють визначити місце розташування земельної ділянки, її форму власності і правовий статус.

З цього приводу, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що графічні матеріали у вигляді скріншотів з Публічної кадастрової карти, які надані позивачем до клопотань, містять позначки бажаних місць розташування земельних ділянок, які позивач бажає отримати у власність, кадастрові номери, тип власності та місце розташування земельних ділянок в межах яких нанесені вказані позначки. При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що законодавством не встановлено форми графічних матеріалів, а також норм, що регламентували порядок визначення бажаного місця розташування земельної ділянки.

Крім цього, суд першої інстанції, надаючи оцінку доводам відповідача, які фактично зазначені і в апеляційній скарзі, правильно вказав на те, що саме на стадії складання документації із землеустрою на земельну ділянку, визначаються точні межі останньої, їх геодезичні координати, складається кадастровий план земельної ділянки та встановлюються прикордонні знаки.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою не ґрунтується на положенням чинного законодавства.

Встановивши обставини справи, які свідчать про порушення прав позивача у спірних правовідносинах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту права є зобов’язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись статтями п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у справі №804/7292/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, визначені ст. 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 26.04.2018р.

Повне судове рішення складено 26.04.2018р.

Головуючий суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк