Постанова № 73633326, 24.04.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 квітня 2018 року справа № 804/410/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В.,

суддів: Чабаненко С.В. Шальєвої В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі №804/410/18 (головуючий 1-ї інстанції Тулянцева І.В., ухвала складена 30.01.2018 року в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду) за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 31.01.2017 року (згідно поштового штампу на конверті) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», щодо не включення його даних до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» про визнання нікчемним зарахування грошових коштів в сумі 51069,66 гривен з рахунку ТОВ «Кредитно - Інвестиційний центр» ЄДРПОУ 39841850 з призначеннями платежів «Оплата процентів та Повернення коштів згідно з договором №980-065-000224381 від 19.04.2016 року» на рахунок № 26208531866901, який належить йому - ОСОБА_1;

- зобов’язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» внести його данні до переліку (реєстру) як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо нього, оскільки він має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на поточному рахунку №26207531866902 на суму 50000 гривен для внесення даних про нього до Загального Реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.

Разом з адміністративним позовом подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року позовну заяву повернуто позивачу у зв’язку з не усуненням недоліків, визначених ухвалою суду від 15 січня 2018 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції про повернення позову скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для розгляду по суті.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою через неповноту встановлення обставин, які мають істотне значення для справи та підлягає скасуванню.

Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не надали суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача.

Учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

З урахуванням зазначених норм, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу на ухвалу суду щодо повернення позовної заяви в порядку письмового провадження.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року зазначено про відсутність підстав відстрочення судового збору та порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, адміністративний позов ОСОБА_1Б залишено без руху у зв’язку з його недоліками та запропоновано позивачу усунути такі недоліки шляхом викладення підстав та надання доказів, що підтверджують поважність пропуску строку звернення до суду, а також надання до суду:

- власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- документ, що підтверджує факт сплати судового збору в розмірі та порядку, визначеному чинним законодавством України;

- уточненої позовної заяви, яка містить адрес електронної пошти позивача та відповідача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або у разі його відсутності номер і серія паспорта позивача та ідентифікаційний код відповідача.

29.01.2018 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків. До заяви додано виправлену позовну заяву та її копії для сторін, клопотання про звільнення від сплати судового збору з додатками, копію конверта.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу з підстав не виконання в повному обсязі вимог ухвали суду від 15.01.2018 року про усунення недоліків, а саме: - позивачем не надано доказів поважності пропуску строків звернення до суду, оскільки з наданої до суду ксерокопії конверта неможливо встановити дату направлення поштової кореспонденції на адресу позивача. Інших доказів, які б підтверджували факт того, що саме 11.07.2017 року позивачем було отримано рішення відповідача від 30.01.2017 року про визнання нікчемним зарахування грошових коштів, суду позивачем не надано.

- позивачем не сплачено судовий збір, а клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо строку звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В адміністративному позові ОСОБА_1 зазначив, що неодноразово звертався до відповідача з заявами про включення його до переліку вкладників які мають право на отримання коштів у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідь представника уповноваженої особи від щодо прийнятого рішення відповідача від 30.01.2017 року про визнання нікчемним зарахування грошових коштів, ним була отримана 11.07.2017 року. З наданої копії конверта неможливо встановити дату направлення поштової кореспонденції на адресу позивача та вміст цього конверту.

Позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів на підтвердження вказаних вище обставин (рішення відповідача, яке є предметом позову, докази отримання повідомлення позивачем 11.07.2017 року) та в матеріалах справи такі докази відсутні.

ОСОБА_1 з адміністративним позовом про оскарження, зокрема, рішення відповідача від 30.01.2017 року, звернувся до суду 31.12.2017 року, тобто з порушенням шестимісячного строку.

Поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не зазначено, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позивачем не подавалось.

29.01.2018 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач зазначив, що отримав письмову відповідь від адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» 11.07.2017 року. На підтвердження зазначеної обставини позивач надав суду копію відповідного конверта.

Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Стосовно сплати судового збору за подання адміністративного позову колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час подання позову) за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня встановлений у розмірі 1600 гривень.

Як вбачається з тексту позову, ОСОБА_1 заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру.

Згідно частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час подання позовної заяви) у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, судом першої інстанції вірно було визначено розмір судового збору за подання до суду вказаного адміністративного позову в розмірі 1280 гривень.

На виконання ухвали суду від 15.01.2018 року про усунення недоліків, позивач документ про сплату судового не надав та подав клопотання про звільнення його від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», статті 8 Закону України «Про судовий збір», а також зазначив, що не має коштів для сплати судового збору. Вказані підстави зазначені позивачем і в апеляційній скарзі.

Колегія суддів не приймає до уваги таке посилання апелянта з огляду на наступне.

Спеціальним законом, яким встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо визнання нікчемними правочинів банківського вкладу тощо, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Слід зазначити, що ані Законом України «Про судовий збір», ані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не передбачені пільги щодо сплати судового збору для осіб, які звертаються до суду з позовами до уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Крім того, позивач не належить до переліку осіб, визначених частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір». До того ж вказана норма передбачає право суду, а не обов’язок, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк.

Згідно частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З наведених норм вбачається, що єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору є майновий стан особи.

До клопотання про звільнення від сплати судового збору позивач додав індивідуальні відомості з органів Пенсійного фонду України про себе, як застраховану особу.

Колегія суддів зазначає, що вказані відомості не містять інформації про всі доходи позивача, а тому не можуть підтверджувати ту обставину, що майновий стан позивача перешкоджає сплаті ним судового збору. За таких обставин із зазначених відомостей також неможливо встановити, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Та обставина, що позивач не може користуватися коштами на своєму рахунку в ПАТ «Банк Михайлівський» також не може беззаперечно підтверджувати відсутність коштів для сплати судового збору.

Посилання апелянта на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.08.2017 року № 93-1517/0/4-17 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки він не стосується розгляду справ в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, висновку про повернення адміністративного позову ОСОБА_1, оскільки позивач в повному обсязі не усунув його недоліки, визначені ухвалою суду.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія судді дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі № 804/410/18 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі № 804/410/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: В.А. Шальєва