Постанова № 73633145, 26.04.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 квітня 2018 рокусправа № 808/3597/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Головко О.В. Суховаров А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року, суддя суду 1 інстанції ОСОБА_1, повний текст судового рішення виготовлено 28.12.2017 року, у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь» імю ОСОБА_2» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А. М. Кузьміна» звернулось з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 293 936 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 145 968 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що реальність вчинення господарських операцій за липень 2017 року по взаємовідносинах з ТОВ «Дніпротехмет», ТОВ «Верагруп», ТОВ «Вертекс Торг», ТОВ «Укрспеціндустрія-метал» підтверджено первинними бухгалтерськими документами, які були надані контролюючому органу під час перевірки. Всі господарські операції відображені у податковому та бухгалтерському обліку. Висновки акту ґрунтуються інформації, що міститься в комп’ютерних базах даних Державної фіскальної служби без урахування первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення операцій позивача із зазначеними контрагентами. Однак використання такої інформації не може мати доказового значення щодо нереальності господарських операцій, оскільки без дослідження первинних документів вказаних підприємств, докази здійснення якого податковим органом відсутні, висновки перевіряючи про нереальність господарських операцій з його контрагентами є необґрунтованими.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0007434706 від 17 листопада 2017 року.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильність застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що реальність вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджено реальними змінами майнового стану платника податків, надані до перевірки документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку. При здійсненні вибору постачальників позивач повинен був оцінювати не лише умови угоди та їх комерційну привабливість, але і ділову репутацію, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов’язання та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів та відповідного досвіду.

Також, зважаючи на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності повинні покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесенні на бюджет шляхом зменшення податкових зобов’язань та здійснення необгрунтованих виплат з бюджету.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків ДФС в період з 23.10.2017 по 09.11.2017 відповідно до наказу Офісу великих платників податків ДФС №2347 від 19.10.2017 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Дніпроспецсталь» з питань достовірності декларування від'ємного значення податку на додану вартість по декларації за серпень 2017 року, яке становить більше 100 тис. гривень (рядок 19 – 32 136 748 грн.).

За результатом проведеної перевірки складено акт №107/28-10-47-06/0186536 від 09.11.2017, відповідно до якого контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по декларації за серпень 2017 року (р.19) на суму 293 936 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по декларації за серпень 2017 року (р.20.2.1) на суму 293 936 грн.

Вказані порушення огрунтовано висновком контролюючого органу про відсутність підтвердження реальності проведення господарських операцій між ПрАТ «Дніпроспецсталь» та ТОВ «Дніпротехмет», ТОВ «Верагруп», ТОВ «Укрспеціндустрія-метал», ТОВ «Вертекс Торг», оскільки відсутній факт (джерело) походження товару, його законного введення в обіг та/або задекларованого виробництва.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем були подані письмові заперечення, які залишено без задоволення.

На підставі акту перевірки контролюючим органм прийнято податкове повідомлення-рішення №0007434706 від 17.11.2017, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 293 936 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 146 968 грн.

Вважаючи прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що суперечать нормам чинного законодавства, з метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (пункт 1.1. статті 1 Податкового кодексу України)

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.3. статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, витрати для віднесення сум податку до податкового кредиту мають бути фактично здійснені у межах господарської діяльності платника податку і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку цього платника.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Дніпротехмет» укладено договір поставки №11140792 від 04.12.2014 на придбання товару, асортимент якого, ціна, кількість узгоджуються сторонами в додатках (специфікаціях) до договору.

У серпні 2017 року позивачем за вказаним договором до складу податкового кредиту віднесено ПДВ за операціями з придбання товару (дрібняк коксовий КМ-1) на суму 197187,6 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Дніпротехмет» (постачальник).

На підтвердження фактичого здійснення господарських операцій за вказаним договором надано: додаткову угоду, специфікації, видаткові накладні, рахунки, паспорт якості, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, продукцію оприбутковано на склад позивача, що підтверджено прибутковими ордерами.

Операції відображені у бухгалтерському обліку ПрАТ «Дніпроспецсталь» у періоді серпень 2017 року.

Також між ПрАТ «Дніпроспецсталь» та ТОВ «Верагруп» укладено Договір №11160749 від 12.12.2016 на придбання феросплавів та інших матеріалів.

У серпні 2017 року позивачем за вказаним договором до складу податкового кредиту віднесено ПДВ за операціями з постачання сплаву алюмінію вторинного АВ-87 на суму 11 770,99 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Верагруп» (постачальник).

На підтвердження фактичого здійснення господарських операцій за вказаним договором надано: специфікації, видаткові накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні, паспорти якості, платіжні доручення, продукцію оприбутковано на склад позивача, в підтвердження чого надані прибуткові ордери.

Операції відображені у бухгалтерському обліку ПрАТ «Дніпроспецсталь» у періоді серпень 2017 року.

Між ПрАТ «Дніпроспецсталь» та ТОВ «ВЕРТЕКС ТОРГ» укладено Договір №11160595 від 25.10.2016.

У серпні 2017 року позивачем за вказаним договором до складу податкового кредиту віднесено ПДВ за операціями з постачання нагрівального елементу тип С для машини TIRATEST НОМЕР_2 та нагрівального елемента для машини TIRATEST на суму 10664,03 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «ВЕРТЕКС ТОРГ» (постачальник).

На підтвердження фактичого здійснення господарських операцій за вказаним договором надано: специфікації, видаткові накладні, рахунки, сертифікат якості, платіжні доручення, продукцію оприбутковано на склад позивача, в підтвердження чого надані прибуткові ордери.

Операції відображені у бухгалтерському обліку ПрАТ «Дніпроспецсталь» у періоді серпень 2017 року.

Між ПрАТ «Дніпроспецсталь» та ТОВ «УКРСПЕЦІНДУСТРІЯ-МЕТАЛ» укладено договір поставки №11170333 від 15.06.2017.

У серпні 2017 року позивачем за вказаним договором до складу податкового кредиту віднесено ПДВ за операціями з придбання товару (алюмінію вторинного АВ-87) на суму 73 373,18 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «УКРСПЕЦІНДУСТРІЯ-МЕТАЛ» (постачальник).

На підтвердження фактичого здійснення господарських операцій за вказаним договором надано: специфікації, видаткові накладні, рахунки, паспорт якості, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, продукцію оприбутковано на склад позивача, що підтверджено прибутковими ордерами.

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Накладні, якими оформлювався факт надання послуг та отримання товару, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуги (товару), його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб.

На час здійснення господарської операції контрагенти позивача мали спеціальну податкову правосуб'єктність, перебували на обліку платників податків, а також були зареєстрованиів Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що не спростовано відповідачем.

Виходячи зі специфіки укладених між позивачем та його контрагентами договорів, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності підприємства.

Доказів порушень відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань матеріали справи не містять, відповідачем до суду не надано.

Доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства контрагентами позивача є безпідставними, оскільки оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Враховуючи положення частини 2 статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як Податковий кодекс України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов'язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб'єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 26.04.2018 та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 26.04.2018.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров