Ухвала суду № 73632941, 26.04.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

26 квітня 2018 р. Справа № 820/3168/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної комісії по питанням регулювання в сфері інформації та зв’язку, Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності незаконною та визнання неналежним контролю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної комісії по питанням регулювання в сфері інформатизації та зв’язку, Головного управління Національної поліції в харківській області про визнання бездіяльності незаконною та визнання неналежним контролю, в якому просить суд: визнати незаконною бездіяльність Національної комісії по регулюванню в сфері інформації і зв’язку, що виразилась у не прийнятті мір по притягненню до адміністративної відповідальності (по ст.146 КУпАП) ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що мешкають в квартирі АДРЕСА_1 Д у м. Харкові, ОСОБА_6, квартира 128, мешканців квартир 125, 127 цього дому та інших осіб; визнати неналежним контроль Головного управління Національної поліції в Харківській області за використанням спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації в будинках 195 Д, 195 Г, 191, 191 А по вул. Клочківській та пр. Перемоги, 62 Б

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі “Zand v. Austria” від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій ст.6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема - спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Термін "суб'єкт владних повноважень", відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАСУ, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

З матеріалів позову встановлено, що спір стосується застосування відносно позивача за його місцями проживання радіоелектронних пристроїв - спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації під час здійснення оперативно-розшукових заходів, що потягло за собою пошкодження внутрішніх органів позивача; зазначено, що саме незабезпечення відповідачем належного контролю за використанням засобів негласного отримання інформації, де мешкав позивач, спричинило для нього тяжкі наслідки.

Судом встановлено, що позивач фактично оскаржує неналежне здійснення контролю за використанням технічних засобів під час оперативно-розшукової діяльності для здійснення негласного отримання інформації.

При цьому, відповідно до Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.1992 року №2135-ХІІ, а саме ст. 2 визначено, що оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Згідно з ч.2,8 ст. 9 зазначеного Закону України, контроль за оперативно-розшуковою діяльністю здійснюється в тому числі Національною поліцією. У випадках порушення прав і свобод людини або юридичних осіб в процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, а також у разі, якщо причетність до правопорушення особи, щодо якої здійснювались оперативно-розшукові заходи, не підтвердилась, органи, які здійснюють відповідний контроль зобов'язані невідкладно поновити порушені права і відшкодувати заподіяні матеріальні та моральні збитки в повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спір виник не з приводу реалізації відповідачами управлінських функції як суб'єктів владних повноважень, а з правовідносин, котрі склались при організації останніми виконання функції контролю під час здійснення підконтрольними органами своєї діяльності в рамках КПК України.

З огляду на наведений характер правовідносин, вимоги позивача не належать до юрисдикції адміністративного суду, оскільки не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язані із оскарженням бездіяльності відповідача під час здійснення контролю за виконанням правоохоронних функцій підлеглих органів. Їх розгляд можливий у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, адже процесуальна діяльність посадових осіб правоохоронних органів має свої особливості та не віднесена до сфери управлінської діяльності.

Отже, у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 до Національної комісії по питанням регулювання в сфері інформації та зв’язку, Головного управління Національної поліції в Харківській області в частині вимог про визнання неналежним контролю Головним управлінням Національної поліції в Харківській області за використанням спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації в будинках 195 Д, 195 Г, 191, 191 А по вул. Клочківській та пр. Перемоги, 62 Б, належить відмовити, оскільки така не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із п. 1 ч. 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 170,171, 241,243,256 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за ОСОБА_1 до Національної комісії по питанням регулювання в сфері інформації та зв’язку, Головного управління Національної поліції в Харківській області в частині вимог про визнання неналежним контролю Головного управління Національної поліції в Харківській області за використанням спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації в будинках 195 Д, 195 Г, 191, 191 А по вул. Клочківській та пр. Перемоги, 62 Б.

Роз’яснити позивачу, що для захисту своїх прав та законних інтересів він має право звернутись до відповідного місцевого загального суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Роз’яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зоркіна Ю.В.