Рішення № 73632918, 25.04.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/647/18

РІШЕННЯ

іменем України

25 квітня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області в якому просить визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області та зобов'язати перевірити правильність оформлення заяви ОСОБА_1 про встановлення належності до громадянства України, визначити наявність умов для прийняття до громадянства України і відсутність підстав, за наявності яких особа не приймається до громадянства України та разом зі своїм висновком надіслати на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.12.2017 ОСОБА_1 подала заяву встановленого зразка про встановлення належності її до громадянства України на підставі п. 2 ч. 1 ст. З Закону України "Про громадянство України" до Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області про прийняття її до громадянства України, до якої додала усі необхідні документи.

Однак, 02.02.2018 від відповідача отримала письмову відповідь згідно якої повноважний орган не виявив можливим визначити підстави прийняття ОСОБА_1 до громадянства України.

З вищезазначеним висновком відповідача позивач не погоджується, вважає такі дії відповідача протиправними, та такими, що порушують її права та законні інтереси.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.02.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачу вказаною вище ухвалою суду було надано строк для подання відзиву на позовну заяву 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

Вказану ухвалу про відкриття відповідач отримав 28.02.2018, що підтверджується карткою реєстрації вручення, однак відзиву на позовну заяву станом на 25.04.2018 до суду не надав.

Згідно ч.5,6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач в наданий йому строк згідно ухвали про відкриття провадження у справі не скористався своїм правом на подання відзиву, тому суд вважає за необхідне розглянути адміністративну справу за наявними доказами які містяться в матеріалах справи.

Суд встановив, що ОСОБА_1 згідно копії свідоцтва про народження виданого повторно серія НОМЕР_2, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в Україні у місті Хмельницький, про що 28.03.1997 складено відповідний актовий запис №679.

Згідно вказаного вище свідоцтва про народження, батьки позивача громадяни Вірменії.

Позивач посилається на довідку видану їй 24.11.2017 №01-37/497 про те, що вона закінчила у 2014 році Хмельницьку середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №25 імені Огієнка та отримала атестат про повну загальну середню освіту за номером НОМЕР_3.

Одночасно з цим, позивач зазначає, що згідно довідки виданої 27.11.2017 №01-23/100 виданої ОСОБА_1, вона відвідувала дошкільний навчальний заклад №21 "Ластівка" м.Хмельницький в період з 02.09.2002 року по 31.05.2003 року.

При цьому, позивач вважаючи, що має право на прийняття до громадянства України 19.12.2017 звернулась до Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області з заявою про прийняття її до громадянства України, до якої додала усі необхідні документи.

Проте, 02.02.2018 від Хмельницького МВ Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області позивач отримала письмову відповідь від 01.02.2018 №40/104, згідно якої відповідач повідомив, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 не виявляється можливим визначити підстави прийняття до громадянства.

Позивач, з вказаною відмовою викладеною у листі від 01.02.2018 не погоджується, вважає дії Управління ДМС протиправними, просить задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Закон України "Про громадянство України" від 18.01.2001 №2235-ІІІ (далі - Закон №2235-ІІІ), відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2235-ІІІ, громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках;

Згідно ст.6 Закону №2235-ІІІ, громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Частиною 4 статті 7 Закону №2235-ІІІ, встановлено, що особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України.

Відповідно до ст. 9 Закону №2235-ІІІ, іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

Умовами прийняття до громадянства України є: 1) визнання і дотримання Конституції України та законів України; 2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців). 3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років. 4) отримання дозволу на імміграцію. 5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі); 6) наявність законних джерел існування.

Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок № 215).

Відповідно до п. 1 Порядку № 215, для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку. У випадках, передбачених законодавством України, за подання заяви та інших документів з питань громадянства сплачується державне мито або консульський збір, документ про сплату якого подається разом із заявами та іншими документами з питань громадянства.

Пунктом 3 Порядку № 215 визначено, що заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником. Якщо заявник не може підписати заяву через неписьменність або фізичні вади, заяву на його прохання підписує інша особа.

Заяви та інші документи з питань громадянства подаються:

- особою, яка проживає в Україні на законних підставах, - до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення за місцем проживання особи в Україні;

- особою, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, - до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення за місцем реєстрації особи (п. 4 Положення № 215).

Відповідно до п. 5 Положення № 215, заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява та інші документи з питань громадянства на прохання заявника можуть подаватися іншою особою або надсилатися поштою. Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред'являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном та подаються копії таких документів.

Пунктом 45 Положення № 215 визначено перелік документів, які подаються особою для прийняття до громадянства України.

Із системного аналізу наведених положень чинного законодавства України суд встановив, що єдиною передумовою для отримання громадянства України є подання особою до відповідного органу ДМС України заяви, а також інших документів, передбачених Порядком № 215.

Згідно наданих позивачем документів, суд встановив, що позивач звертаючись до відповідача з заявою про прийняття її до громадянства України подала відповідну заяву та додала необхідні підтверджуючі документи передбачені Порядком №215.

При цьому, начальником Хмельницького МВ УДМС України в Хмельницькій області надано позивачу відмову від 01.02.2018 згідно якої зазначив, що Управління ДМС України у Хмельницькій здійснено попереднє опрацювання поданих Вами матеріалів про прийняття до громадянства України, відповідно до статті 9 Закону України "Про громадянство України". За результатами розгляду Вашого звернення не виявляється можливим визначити підстави прийняття до громадянства.

Досліджуючи вказану вище відмову, суд вважає, що структурний підрозділ відповідача, будучи суб'єктом владних повноважень, не надав вмотивованої відповіді з якої б можна було встановити підстави з яких позивачу відмовлено у прийнятті до громадянства України.

Статтею 11 Європейської конвенції "Про громадянство" від 06.11.1997 вчинену у Страсбурзі, ратифіковану Законом України "Про ратифікацію Європейської конвенції про громадянство" від 20.09.2006 №163-V, передбачено, що кожна держава-учасниця забезпечує, щоб рішення стосовно набуття, збереження, втрати, поновлення чи засвідчення її громадянства були умотивовано викладені у письмовій формі.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова структурного підрозділу відповідача, викладена у листі від 01.02.2018 №40/104, не ґрунтується на вимогах законодавства, а також повно та всебічно встановлених обставинах, які мали значення для прийняття такого рішення.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи наведене суд вважає, що оскільки з вказаної відмови неможливо встановити підстави відмови у прийнятті ОСОБА_1 до громадянства України, а тому суд дійшов висновку, що для повного захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною та скасувати відмову начальника Хмельницького МВ УДМС України в Хмельницькій області, оформлену листом від 01.02.2018 №40/104.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача перевірити правильність оформлення заяви ОСОБА_1 про встановлення належності до громадянства України, визначити наявність умов для прийняття до громадянства України і відсутність підстав, за наявності яких особа не приймається до громадянства України та разом зі своїм висновком надіслати на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства, суд зазначає наступне.

Заявленими вимогами позивач фактично просить суд зобов'язати відповідача винести рішення, яким прийняти позивача до громадянства України, однак на розсуд суду вказані дії будуть вважатись дискреційними повноваження.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною 1 ст.2 КАС України вказано, серед іншого, що завданням адміністративного судочинства є вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Вказана норма, у сукупності з наведеними положеннями ч.4 ст. 245 КАС України та наявністю у відповідача права діяти на власний розсуд, покладає на суд обов'язок зобов'язати відповідача вирішити питання, щодо якого звернулася позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позивач із заявою про прийняття її до громадянства України зверталась до відповідача вперше.

А тому, з огляду на викладене, з метою належного захисту прав позивача, та з метою невтручання в дискреційні повноваження відповідача, суд вважає за необхідне визначити спосіб захисту порушеного права позивача, шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1, та прийняти рішення щодо прийняття позивача до громадянства України або надати вмотивовану відмову у прийнятті до громадянства України, з відповідними обґрунтуваннями такої відмови.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.1 ст.245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1409,60 грн., що підтверджується квитанціями від 13.02.2018 № 29 та від 19.02.2018 №0.0.967764695.1.

На виконання вимог ч.3 ст.139 КАС України суд вважає, за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, на користь позивача судові витрати у розмірі 704,80 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 72-77, 139, 244, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (29000, м.Хмельницький, вул.Миколи Мазура, 4, ідентифікаційний код - 37864148) про визнання дій протиправними - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову начальника Хмельницького МВ УДМС України в Хмельницькій області, оформлену листом від 01.02.2018 №40/104.

Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області в особі Хмельницького МВ УДМС України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1, та прийняти рішення щодо прийняття ОСОБА_1 до громадянства України, або надати вмотивовану відмову у такому прийнятті, з відповідними обґрунтуваннями такої відмови.

В задоволенні інших позовних відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 грн (сімсот чотири) 80 коп, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Головуючий суддя О.П. Шевчук