Рішення № 73632669, 11.04.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 р. Справа № 818/407/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - Безпалька С.В.,

представника відповідача - Шаповал Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Агротех" до Державної фіскальної служби України, третя особа - приватне підприємство "Віктор і К" про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива-Агротех» (далі - позивач, ТОВ «Нива-Агротех»), звернулось до суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), третя особа - приватне підприємство «Віктор і К» (третя особа - ПП «Віктор і К»), в якій просило визнати протиправним та скасування рішення від 29.01.2018 №574396/34754004 про відмову в реєстрації податкової накладної від 22.12.2017 №65 та зобов'язати відповідача зареєструвати податкову накладну від 22.12.2017 №65 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідачем порушено пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено чіткого критерію оцінки ступеня ризику, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної та не зазначено конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017, а саме рішення комісії не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, не зазначено які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Позивач вказує на те, що на вимогу фіскального органу після зупинення реєстрації податкової накладної, платником податків були надані всі необхідні документи, але відповідачем безпідставно були оцінені надані документи як такі, що складені з порушенням законодавства та/або не є недостатніми для прийняття комісією ДФС України рішення про реєстрацію податкової накладної.

Ухвалою суду від 09.02.218 було відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання. Крім іншого, у 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали було зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву. Дану ухвалу представником відповідача було отримано 15.02.2018 (а.с.72), однак, відзив у встановлений строк подано не було.

Підготовче засідання, призначене на 27.02.2018 та 13.03.2018 відкладалось, у зв'язку з неявкою представника відповідача, а також наданням стороні позивача часу для подання додаткових доказів, та відсутності відомостей про вручення повідомлення про дату, час і місце судового засідання третій особі.

04.04.2018 представником відповідача надано відзив на позовну заяву (а.с.123-127), в якому він просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що реєстрація виписаної податкової накладної була зупинена відповідно п.201.16.1 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України. Зазначив, що при обробці податкової накладної, направленої позивачем на реєстрацію, встановлено, що вона відповідає критеріям оцінки ступенів ризиків, визначених п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Мінфіну України від 13.06.2017 №567. Виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УТК ЗЕД 1201. Товариству запропоновано надати пояснення та документи достатні для прийняття рішення. Однак, наданих позивачем документів було недостатньо для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкового накладної. Вважає, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних є обґрунтованими та законними. Просить в задоволенні позову відмовити.

В підготовче засідання, призначене на 11.04.2018, представник третьої особи не з'явився, справу просив розглядати у його відсутності, про прийняте рішення у справі, просив повідомити, з позовними вимогами погодився (а.с.129).

Враховуючи наявність письмової згоди представників позивача та відповідача (а.с.135,136), та заяви третьої особи про розгляд справи у відсутності його представника (а.с.129), суд приймаючи до уваги, приписи ч.7 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розпочати розгляд справи по суті у той же день після закінчення підготовчого судового засідання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з підстав, викладених у позові, підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Вказала, що оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної є обґрунтованим, правомірним, а відтак, визнанню протиправним та скасуванню не підлягає. Та вважала, що відсутні підстави для відшкодування витрат на правову допомогу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 19.02.2017 між ТОВ «Нива-Агротех» та ПП «Віктор і К» укладено договір поставки №13121708/1 (а.с.9-10). За умовами договору постачальник (позивач) передає у власність покупцеві (ПП «Віктор і К»), а покупець приймає та оплачує товар сільськогосподарську продукцію - сою, за ціною, якістю, кількістю та на умовах узгоджених з покупцем вказаних у даному договорі.

На виконання умов вищезазначеного договору, позивачем надано рахунок №37 від 19.1202017 на проведення попередньої оплати товару на загальну суму: 2762500,00грн. (а.с.11).

Вищезазначений рахунок був сплачений покупцем, що підтверджується платіжними дорученнями за №12745 від 20.12.2017 на суму 1657500,00грн. та №12793 від 21.12.2017 на суму 552500,00грн. (а.с.112,112(зворот).

ТОВ «Нива-Агротех» згідно договору та на виконання вимог чинного законодавства України було складено та направлено до Єдиного реєстру податкових накладних три податкових накладних (а.с.15,16), в тому числі податкову накладну №65 від 22.12.20117 (а.с.13), яку позивачем 27.12.2017 направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, відповідачем через «Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України, в квитанції від 28.12.2017 (а.с.14) повідомлено, що реєстрація податкової накладної №65 від 22.12.2017 зупинена, у зв'язку з тим, що податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567, оскільки за результатами оцінювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД 1201 та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію.

На вимогу фіскального органу після зупинення реєстрації податкової накладної, платником податків були надані додаткові документи, в тому числі на підтвердження придбання реалізованого товару, разом з відповідним поясненням (а.с.17-51,53-64,82-116).

Однак, 29.01.2018 комісією ДФС України було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №65 від 22.12.2017 з підстав наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (а.с.52).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались в даному випадку між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) в редакції чинній на час прийняття рішення про зупинення реєстрації спірної податкової накладної, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної /розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року за №567. Пунктом 6, на який посилається відповідач в квитанції від 28.12.2017 (а.с.14), повідомляючи про зупинення реєстрації податкової накладної позивача, встановлено, що моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями: 1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60 % - від 0,02 до 0,03; більше 50 % - від 0,015 до 0,02; більше 40 % - від 0,01 до 0,015, більше 30 % - від 0,005 до 0,01, більше 20 % - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної/розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпункті 2,3 цього пункту, - реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

З наведеного вбачається, що зазначений відповідачем пункт має три підпункти з самостійними критеріями, за якими має здійснюватися моніторинг податкових накладних. Також передбачено окремі самостійні наслідки у випадку встановлення відповідності податкової накладної критеріям, зазначеним в кожному з підпунктів. Крім того, кожен з визначених в підпунктах першому, другому та третьому критеріїв містить ряд складових, наявність яких має бути встановлена при оцінці відповідності такому критерію податкової накладної та віднесенні певної господарської операції до ризикових. Формулювання підстав для зупинення реєстрації податкових накладних, наведене відповідачем в квитанції від 28.12.2017 (а.с.14), а саме: виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД 1201, за змістом не відповідає критеріям, наведеним в п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року за №567, тобто зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем в даному випадку, на переконання суду, здійснено з підстав, що не передбачена законодавством.

Варто відмітити, що визначення фіскальним органом у вищезазначеній квитанції (а.с.14) конкретного критерію ризиків прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься в зазначеному вище наказі Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567. Однак, у квитанції від 28.12.2017 (а.с.14) фіскальним органом, в порушення пп.201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, не вказано ані чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567.

На вимогу відповідача, позивачем на адресу фіскального органу направлено копії документів та пояснення до вищезгаданої господарської операції та податкової накладної №65 від 22.12.2017, в тому числі, документи щодо походження товару, а саме: видаткову накладну №ТД 0131-04 від 31.01.2017 про придбання добрив азотно-фосфорно калійних на суму 570192,00грн., щодо підтвердження факту вирощування сої; видаткову накладну №17832 від 06.09.2017 про придбання мікродобрив на суму 22403,28грн., щодо підтвердження факту вирощування сої; видаткову накладна №3226 від 31.03.2017 про придбання насіння сої на суму 429600грн., щодо підтвердження факту вирощування сої, накладну №78 від 22.12.2017 про реалізацію 55,048 т. сої на суму 608280,40грн., щодо підтвердження факту реалізації сої власного вирощування, звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів і винограду - щодо підтвердження наявності сільськогосподарських угідь та безпосередньо обсяг вирощеної продукції; протокол про призначення уповноваженої особи (ОСОБА_3.) на посаду заступника директора товариства та надання права підпису - щодо підтвердження повноважень; наказ про призначення на посаду ОСОБА_3 на посаду заступника директора товариства - щодо підтвердження повноважень; довіреність на ім'я ОСОБА_3 - щодо підтвердження повноважень; платіжні доручення № 12745 від 20.12.2017 р. на суму 1657500грн. та №12793 від 21.12.2017 на суму 552500грн. - щодо підтвердження факту реалізації вирощеної сої; меморіальний ордер по 361 рахунку (Розрахунки з покупцями та замовниками) - щодо підтвердження прозорості розрахунків; відомості про наявність основних засобів (засобів виробництва) - щодо підтвердження факту вирощування сої; фінансовий звіт (баланс) суб'єкта малого підприємництва - щодо підтвердження прозорості розрахунків; відомості про рух сільськогосподарської продукції (рахунок 271) - щодо підтвердження прозорості розрахунків; звіт про посівні площі сільськогосподарських угідь - щодо підтвердження факту вирощування сої; довіреність на отримання сої - щодо підтвердження прозорості розрахунків; договір поставки сої - щодо підтвердження прозорості розрахунків (а.с.17-47,50-51,82-116).

Однак, комісією ДФС України після обробки наданих ТОВ «Нива-Агротех» документів 29.01.2018 було прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №65 від 22.12.2017, з підстав наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (а.с.52).

В той же час, варто відмітити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 за №190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації», що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, було визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу ;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Тобто, рішення Комісії ДФС України, повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування», або «надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування».

Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення (а.с.52), в ньому не міститься чітких визначень підстав для прийняття Комісією ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, будь-якого обґрунтування такого рішення відповідачем ні в самому рішенні, що оскаржуються, так і в ході судового розгляду не наведено. Не надано будь-яких пояснень щодо того, які саме з поданих позивачем документів складені з порушенням законодавства, в чому такі порушення полягають, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної та не надано ніяких доказів таких висновків.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначає, що позивачем не подано усіх, передбачених «Вичерпним переліком...» документів, а тому були підстави для відмови в реєстрації податкової накладної. Однак, суд вважає таке тлумачення нормативного акту хибним, оскільки наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567, яким в тому числі затверджено Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» передбачено подання платниками податків, зокрема для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв, договорів, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків; документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. При цьому, суд вважає безпідставним позицію відповідача про обов'язкове подання в кожному випадку усіх встановлених Переліком документів, а його назву слід розуміти як неможливість витребування у платника податків не передбачених цим переліком документів. Відповідач, оцінюючи податкові накладні на їх відповідність встановленим критеріям ризику та вимагаючи подання документів, зобов'язаний в кожному випадку приймати до уваги специфіку діяльності платника податку та характер конкретної господарської операції за якою складається податкова накладна.

В момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагент були зареєстровані платниками податку на додану вартість, складення податкової накладної за першою з подій, відповідає вимогам Податкового кодексу України, а доводи відповідача не спростовують також ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Додатково варто відмітити, що оскаржуване рішення було прийнято на підставі норми п. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України, яка на момент прийняття рішення вже втратила чинність.

А отже, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд визнає, що відповідачем не доведено правомірності прийняття ним рішень про відмову в реєстрації податкової накладної, а зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та ПП «Віктор і К», та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної №65 від 22.12.2017, оскаржуване рішення є таким, що не відповідає вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України). За приписами п. 4 ч. 2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 57-1 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України податкові накладні/розрахунки коригування, реєстрацію яких у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу з 1 грудня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» (01.01.2018) та щодо яких платником податку після 1 грудня 2017 року подані пояснення і копії документів відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу, реєструються у Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» щодо зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, згідно пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПК України, в редакції станом на момент зупинення спірної податкової накладної, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС. У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Таким чином, нормами ПК України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997, Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського с суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів. Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені».

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 22.12.2017 №65, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 3524,00грн. за платіжними дорученнями №3899 від 05.02.2018 (а.с.4). Таким чином, позивачу необхідно відшкодувати витрати зі сплати судового збору в сумі 3524,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 4 статті 134 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 30 січня 2018 укладений договір про надання правової допомоги №2 (а.с.65-66). Відповідно до умов договору вартість послуг адвоката становить 15 000,00грн. Гонорар є формою винагороди адвоката за надання правничу допомоги. Даний гонорар сплачується авансовим платежем.

На підтвердження оплати послуг адвоката надані акти виконаних робіт (а.с.67,81) та розрахункову квитанцію на загальну суму 15000,00грн. (а.с.80). Опис виконаних адвокатом робіт та фактично витрачений час викладено в актах виконаних робіт (а.с.67,81).

При цьому суд не має право змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, з аналізу статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу, в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Суд бере до уваги , що позивач документально підтвердив, що він сплатив 15000грн. на виконання договору про надання правової допомоги. Тобто цей гонорар був фактичним.

Дослідивши описи виконаних робіт про обсяг наданих послуг та використання робочого часу згідно з договором, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд приходить висновку про обґрунтованість таких витрат.

При цьому суд враховує також, що судові засідання відбувались неодноразово.

За таких обставин суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу мають бути компенсовані в повному обсязі.

При цьому, відповідно до ч.7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Заперечуючи проти відшкодування позивачеві витрат на правничу допомогу в повному обсязі, представник відповідача зазначає, що позивачем не надані належні докази, що підтверджують надання правової допомоги та здійснення її оплати. В цій частині суд, зазначає, що акти виконаних робіт, як і квитанція про сплату таких витрат, надані як докази до матеріалів справи, направлені, в тому числі учасникам процесу (а.с.131-134). Крім іншого, в даному випадку, відповідач може ставити питання лише щодо неспівмірності таких витрат та доводити її в судовому засіданні. При цьому, представником відповідача, ні у відзиві, ні в судовому засіданні, на переконання суду, не було надано належного обґрунтування неспівмірності витрат позивача на оплату послуг адвоката з огляду на положення ч.5 ст.134 Кодексу, та не спростовано належними доказами.

Отже, відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України також 15000грн. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Агротех" (42726, Сумська область, Охтирський район, с.Горяйстівка, вул.Береста, буд.31, код ЄДРПОУ 34754004) до Державної фіскальної служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, буд.8 код ЄДРПОУ 39292197), третя особа - приватне підприємство "Віктор і К" (27552, Кіровоградська область, м.Світловодськ, смт.Власівка, вул.Висоцького, буд.2, код ЄДРПОУ 20651018) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення комісії Державної фіскальної служби України від 29.01.2018 №574396/34754004 про відмову в реєстрації податкової накладної від 22.12.2017 №65.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 22.12.2017 №65, видану товариством з обмеженою відповідальністю "Нива-Агротех" .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, буд.8 код ЄДРПОУ 39292197) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Агротех" (42726, Сумська область, Охтирський район, с.Горяйстівка, вул.Береста, буд.31, код ЄДРПОУ 34754004) витрати на оплату судового збору в сумі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) гривень та 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень витрат на оплату правової допомоги .

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 23.04.2018.

Суддя І.Г. Шевченко