Рішення № 73632485, 17.01.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1185/17

17 січня 2018 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. за участі секретаря судового засідання Гавіловської Х.М., представника позивача - Палащука І.С., представника відповідача - Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради - Франківа В.П., представника третьої особи без заявлення самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ "Інвсет - Регіон" - Шуста С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шредер" до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галущенко Тетяни Андріївни про скасування рішень про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шредер» (далі - позивач, ТОВ «Шредер») звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради (далі - відповідач 1) в якому просив скасувати запис про право власності за номером 4762310 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 298841361101 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Представник позивача 09.08.2017 подав заяву про зміну позовних вимог, яка прийнята судом, зокрема, просив внести зміни до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 298841361101 шляхом виправлення адреси об'єкта нерухомого майна на наступну: Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Микулинецька (аркуш справи 36).

Суд ухвалою від 11.08.2017 залучив до участі у справі як третю особу без заявлення самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Регіон».

Суд хвалою від 15.09.2017 зупинив провадження у справі до 06.10.2017.

Провадження у справі поновлено ухвалою суду від 11.10.2017.

Представник позивача 23.11.2017 подав заяву про зміну позовних вимог, зокрема, просив:

- скасувати рішення державного реєстратора №11125350 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (комплекс придорожнього сервісу (АЗК з пунктом сервісного обслуговувань водіїв та пасажирів та АГЗП) за товариством з обмеженою відповідальністю "Естат";

- скасувати рішення державного реєстратора №13167392 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (комплекс придорожнього сервісу (АЗК з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів та АГЗП) за товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Регіон" (аркуш справи 81)

Суд ухвалою від 23.11.2017 залучив до участі у справі як третю особу без заявлення самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Естат» (далі - ТОВ «Естат»).

Суд ухвалою від 21.12.2017 залучив в якості співвідповідача у даній справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галущенко Тетяну Андріївну (далі - Відповідач 2).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач посилається на порушення його прав і законних інтересів в результаті яких всупереч ст.19,41 Конституції України та ст.321 ЦК України його нібито позбавили реалізації права власності на належне йому нерухоме майно.

В судовому засіданні представник позивача просив скасувати рішення державних реєстраторів №11125350 від 24.02.2014 та №13167392 від 20.05.2014 про державну реєстрацію права на нерухоме майно, посилаючись та те, що Розпорядження начальника управління містобудування архітектури та кадастру № 42 від 20.02.201 про присвоєння адреси АЗК з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів та АГЗП було скасовано Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 22.09.2016, залишеною в силі Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017. Оскільки, рішення державних реєстраторів ґрунтувались на розпорядженні, просив їх скасувати. Крім того, зазначив, що присвоєння такої ж адреси об'єкту нерухомого майна, що належить третій особі, спричиняє проблеми юридичного та технічного характеру, зокрема і при здійсненні господарської діяльності, сприяє виникненню у позивача незручностей при експлуатації об'єкта власності. Враховуючи викладене, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні позов не визнав, зокрема пояснив, що на момент внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 46Б, ТОВ «Інвест Регіон» надало відповідним реєстраційним органам усі необхідні та достатні для цього документи, внаслідок чого за ТОВ «Інвест Регіон» та ТОВ «Естат» було законно зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна за цією адресою. За таких обставин, наголосив, що ТОВ «Інвест Регіон» та ТОВ «Естат» є добросовісними набувачами нерухомого майна (а саме АЗК з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів та АГЗП), що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 46Б, оскільки ТОВ «Інвест Регіон» та ТОВ «Естат» виконало усі вимоги чинного законодавства України, щодо державної реєстрації такого роду правочинів. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідач 2 в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву 15.01.2018 (аркуш справи, в якому зокрема зазначено, що в процесі реєстраційних дій 20 травня 2014 року на підставі договору купівлі-продажу нею було лише змінено власника даного, зареєстрованого раніше, нерухомого майна. При виконанні реєстраційних дій ніяких обмежень, обтяжень, застережень або арештів на даний об'єкт не було встановлено. Інших об'єктів нерухомого майна за цією ж адресою на момент прийняття ним рішення про державну реєстрацію - не існувало. Підстав для відмови прийняття рішення про державну реєстрацію прав - не було. Реєстраційні дії проводились відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703. З врахуванням викладеного, просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Естат» в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Інвест Регіон» проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення проти позовної зави (аркуш справи 63-66) та в судовому засіданні пояснив, що 20.05.2014 ТОВ «Інвест Регіон» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого товариство набуло права власності на нерухоме майно, а саме комплекс придорожнього сервісу (АЗК з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів та АГЗП) за адресою м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 46Б. Вважає, що ТОВ «Інвест Регіон» цілком законно набуло право власності на вказаний комплекс, що підтверджується належними та допустимими доказами. На момент внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 46Б, ТОВ «Інвест Регіон» надало відповідним реєстраційним органам усі необхідні та достатні для цього документи, внаслідок чого за ТОВ «Інвест Регіон» було законно зареєстровано право власності на вказані вище об'єкти нерухомого майна за цією адресою. За таких обставин, наголосив, що ТОВ «Інвест Регіон» є добросовісним набувачем нерухомого майна та виконало усі вимоги чинного законодавства України, щодо державної реєстрації такого роду правочинів. Також зазначив, що на момент укладення ТОВ «Інвест Регіон» договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна (20.05.2014), а саме пункту сервісного обслуговування водіїв та пасажирів під літерою «А», що розташований за адресою м. Тернопіль, вул. Микулинецька. 46Б, попереднім власником було надано усі необхідні дозвільні документи для укладення такого роду договорів. Жодних заборон чи обмежень щодо відчуження об'єкту нерухомого майна, підчас проведення реєстраційних дій та укладення договору купівлі-продажу від 20.05.2014, реєструючими органами виявлено не було. Жодної вини ТОВ «Інвест Регіон» у неможливості зареєструвати право власності за позивачем - немає. Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно з ч.3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу за відсутності такого учасника справи незалежно від причин неявки.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС (у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIIІ, який набрав чинності 15.12.2017), яким встановлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача 1, представника третьої особи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, з наступних міркувань.

Суд встановив, що 29.12.2001 Тернопільською міською радою видано державний акт на право власності на землю серії ТР №041314, згідно якого Спільному підприємству «Ватра-Шредер» (м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 46Б) на підставі рішення Тернопільської міської ради від 15.03.2001р. передано у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 19225,39 кв.м., яка знаходиться на території м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 46Б, для обслуговування адміністративно-виробничих приміщень. Акт зареєстровано в книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за №9 (аркуш справи 11-13).

Рішенням учасників Спільного підприємства «Ватра-Шредер» від 14.01.2008 вирішено реорганізувати підприємство шляхом перетворення (зміни організаційно-правової форми), а саме з Спільного підприємства «Ватра-Шредер» на ТОВ «Шредер» (аркуш справи 14).

Згідно з державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №295879 від 11.11.2011, ТОВ «Шредер» є власником земельної ділянки площею 1,9225 га по вул. Микулинецькій, 46Б у м. Тернополі, кадастровий номер 6110100000110010045 (аркуш справи 16).

Відповідно до рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.03.2013 по справі №921/205/13-г, визнано за ТОВ «Шредер» (вул. Микулинецька, 46Б, м. Тернопіль) право власності на об'єкти нерухомого майна:

1) літ.А адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 1428,3 кв.м., розташований за адресою: вул. Микулинецька, 46Б, м. Тернопіль;

2) літ. Б виробничий корпус, загальною площею 4468,3 кв.м., розташований за адресою: вул. Микулинецька, 46Б, м. Тернопіль;

3) літ. В теплий вїзд, загальною площею 209,9 кв.м., розташований за адресою: вул. Микулинецька, 46Б, м. Тернопіль;

4) №1 огорожу, розташовану за адресою: вул. Микулинецька, 46Б, м. Тернопіль;

5) №2 підпорну стінку, розташовану за адресою: вул. Микулинецька, 46Б, м. Тернопіль;

6) І замощення, розташоване за адресою: вул. Микулинецька, 46Б, м. Тернопіль.

На підставі звернення ТОВ «Естат», розпорядженням начальника управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради №42 від 20.02.2014 присвоєно прийнятому в експлуатацію будівництву та обслуговуванню об'єктів комплексу придорожнього сервісу (АЗК з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів та АГЗП), адресний номер, вул. Микулинецька, 46 б.

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Галущенко Тетяною Андріївною на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2014, за ТОВ «Інвест-Регіон» 20.05.2014 прийняв рішення №13167392 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про право приватної власності на будівлю, комплекс придорожнього сервісу (АЗК з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів та АГЗП), загальною площею 115,2 кв.м., по вул. Микулинецькій, 46 б в м. Тернополі (аркуш справи 67).

Розпорядження начальника управління містобудування архітектури та кадастру № 42 від 20.02.2014, про присвоєння адреси АЗК з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів та АГЗП було скасовано Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 22.09.2016, залишеною в силі Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017.

Позивач 11.06.2014 подав заяву до державного реєстратора прав на нерухоме майно будівлю літ. А - адміністративно-побутовий корпус, що розташований Тернопільська область, м. Тернопіль, вулиця Микулинецька, будинок 46 Б.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Мощонська Ірина Володимирівна прийняла рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, однією із підстав зазначено, що неможливо встановити тотожність об'єктів, а саме об'єкта щодо якого подано заяву та об'єкт, право власності на який вже зареєстроване.

У зв'язку із тим, що позивач позбавлений можливості реалізувати належне йому право власності на будівлю під літ. А - адміністративно-побутовий корпус, розташований за адресою вул. Микулинецька, 46 Б, м. Тернопіль у зв'язку із прийняттям скасованого у встановленому законом порядку Розпорядження №42 від 20.02.2014 звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначені Законом України державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон № 1952-ІУ).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1952-ІУ, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Нотаріус, в розумінні статті 3 Закону України "Про нотаріат" - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Повноваження нотаріуса як державного реєстратора на вчинення державної реєстрації прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав прямо визначені Законом.

За частиною 13 статті 15 Закону № 1952-ІУ порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952-ІУ передбачено, що орган державної реєстрації прав, серед іншого, проводить державну реєстрацію прав та обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-ІУ, державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені Порядком державної реєстрації прав.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 10 Закону № 1952-ІУ, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону. Згідно з п. 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМ України від 25 грудня 2015 р. № 1127, за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Галущенко Тетяною Андріївною, 20 травня 2014 року було вчинено наступні дії (аркуш справи 112-118):

- сформовано та зареєстровано заяву про державну реєстрацію прав в базі даних заяв за №6672869;

- прийнято документи, що подаються разом із заявою (договір купівлі-продажу, витяг з ЄДРПОУ заявника, паспорт особи, яка подає заяву, квитанції про сплату адміністративного збору тощо), договір відскановано та передано на сервер Державного реєстру речових прав;

- шляхом пошуку за № 21862261 в базі даних про реєстрацію заяв встановлено черговість розгляду заяви та відсутність інших заяв на даний об'єкт нерухомого майна за даною адресою;

- шляхом пошуку № 21862744 в Державному реєстрі речових прав, Реєстрі прав власності, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон здійснено перевірки документів, поданих для реєстрації за об'єктом та суб'єктом в результаті чого встановлено відсутність підстав для зупинення державної реєстрації прав та прийняття рішення.

У зв'язку з відсутністю будь-яких перешкод за результатом проведених перевірок, пошуків за суб'єктом та об'єктом (у т.ч. за адресою нерухомого майна та у Реєстрах до 2013 року) 20 травня 2014 року прийнято вищезазначене рішення № 13167392 про державну реєстрацію права власності (перехід) на ім'я Покупця (ТОВ «Інвест Регіон») на об'єкт, який раніше, 24.02.2014 був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав з адресою та описом та які ним не змінювались.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в процесі реєстраційних дій 20 травня 2014 року на підставі договору купівлі-продажу відповідачем 2 було лише змінено власника даного, зареєстрованого раніше за ТОВ «Естат» нерухомого майна. При виконанні реєстраційних дій ніяких обмежень, обтяжень, застережень або арештів на даний об'єкт не було встановлено. Інших об'єктів нерухомого майна за цією ж адресою на момент прийняття ним рішення про державну реєстрацію - не існувало. Підстав для відмови прийняття рішення про державну реєстрацію прав - не було.

Таким чином, керуючись частиною другою Постановою КМ України від 25 грудня 2015 р. № 1127 пунктом 18 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, відповідачем 2 правомірно прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 13167392 та здійснено державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що вимога позивача про скасування рішень про державну реєстрацію права власності, яка грунтується лише на неправильному присвоєнні адреси, не може бути задоволена.

Згідно зі ст. 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. З державною реєстрацією пов'язується момент виникнення, припинення та порядок реалізації права власності (статті 331, 334, 335, 344, 349, 351, 363, 369 ЦК України).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області 28.03.2013 було визнано право власності ТОВ «Шредер»» на будівлі, які знаходяться за адресою: м.Тернопіль, вул. Микулинецька, 46-Б.

За державною реєстрацією цього права ТОВ «Шредер» звернулося лише через більш як рік після прийняття рішення суду, а саме 24.06.2014.

Тобто, на момент первісної реєстрації права власності на АЗК з пунктом сервісного облсуговування водіїв та пасажирів 24.02.2014 року за адресою: м.Терпопіль, вул. Микулинецька, 46-6 інформація про існування за цією адресою іншого об'єкту була відсутня. Перешкод для реєстрації - не існувало.

Це сталося з причини несвоєчасного виконання ТОВ «Шредер» вимог ст.182 Цивільного кодексу України щодо реєстрації свого права власності на майно, визначене рішенням Господарського суду Тернопільської області від 28.03.2013, що потягнуло за собою ряд оспорюваних ним дій державних реєстраторів.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи Позивача щодо позбавлення реалізації права власності на належне йому нерухоме майно не відповідають дійсності, так як ніхто із зазначених ним осіб не позбавив його реалізації прав власності на нерухоме майно, яке до цього часу перебуває у власності ТОВ «Шредер» на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.03.2013 і може бути зареєстроване реєстраційною службою або державним реєстратором у Державному реєстрі речових прав в окремому розділі за цією ж адресою: м.Тернопіль, вул.. Микулинецька, 46-Б.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав і відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених ч. 1 цієї статті, заборонена.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не забороняється реєстрація за однією адресою декількох об'єктів нерухомого майна з присвоєнням кожному такому об'єкту окремого реєстраційного номера.

Суд, у свою чергу, зважаючи на викладене та приймаючи до уваги інформацію, яка міститься в Державному реєстрі прав, робить висновок, що юридично право власності ТОВ «Шредер» та ТОВ «Інвест Регіон» є на різні об'єкти нерухомості.

Більше того, як видно з матеріалів справи існування однієї адреси жодним чином не перешкодило реєстрацію за ТОВ "Шредер" інших об'єктів нерухомості саме за адресою: м.Тернопіль, вул Микулинецька, 46 б (аркуш справи 20-21).

Отже, на час розгляду та вирішення даної справи позивачем не доведено, що у результаті реєстрації за ТОВ «Інвест Регіон» та ТОВ «Естат» права власності на нерухоме майно порушено права позивача як власника майна. А тому, підсумовуючи все викладене, суд приходить до висновку, що у межах даної справи відсутні підстави для скасування рішення державних реєстраторів, оскільки задовільняючи позовні вимоги в такий спосіб і нібито даючи можливість позивачу для безперешкодної реєстрації його речового права суд тим самим порушить законні права та інтереси третіх осіб: ТОВ «Інвест Регіон» та ТОВ «Естат», які у законний спосіб провели державну реєстрацію належного їм на праві власності нерухомого майна.

При цьому варто зауважити, що порушення прав позивача настане у випадку коли після подання заяви про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю під літ. А - адміністративно-побутовий корпус, розташований за адресою вул. Микулинецька, 46 Б, м. Тернопіль, державний реєстратор відмовить у державній реєєстрації.

Разом з тим, рішенню державного реєстратора №13991283 від 24 червня 2014 року суд не може надавати юридичної оцінки, оскільки воно не відноситься до предмету позову, так як в адміністративному позові та усних поясненнях наданих в судових засідання представник позивача зазначав, що про порушення свої справ позивач дізнався після 16 червня 2017 року тобто з часу отримання рішення державного реєстратора №35716684 від 16 червня 2017 року про відмову в скасуванні запису про право власності за №4762310.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані, документально не підтверджені, отже не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.139-142 КАС відсутні підстави для відшкодування Позивачу сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Шредер" до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галущенко Тетяни Андріївни про скасування рішення державного реєстратора №11125350 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (комплекс придорожнього сервісу (АЗК з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів та АГПЗП) за товариством з обмеженою відповідальністю "Естат" та скасування рішення державного реєстратора №13167392 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (комплекс придорожнього сервісу (АЗК з пунктом сервісного обслуговування водії та пасажирів та АГЗП) за товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Регіон", - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 січня 2018 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

суддя Осташ А.В.