Ухвала суду № 73632218, 24.04.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

24 квітня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 816/353/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Безеги А.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

05 лютого 2018 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26 травня 2016 року № Д1603003188 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру; зобов'язання відповідача повернути кошти, утримані з пенсії позивача на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26 травня 2016 року № Д1603003188 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру.

Позивачем разом із позовною заявою було подано клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду від 05 лютого 2018, мотивовану фактичним отриманням позивачем спірного рішення від 26 травня 2016 року № Д1630003188 лише у жовтні 2017 року після повернення ОСОБА_3 для постійного проживання за адресою місця реєстрації. В обґрунтування зазначеної заяви позивач пояснив, що в період з квітня по жовтень він проживає на дачі в с. Ковалівка, Полтавського району. Разом із тим, доказів своєї відсутності за адресою реєстрації упродовж 18 місяців - з травня 2016 року (дата надходження на адресу позивача спірного рішення) по жовтень 2017 року (дата отримання вищевказаного рішення (за твердженням позивача) суду не надав.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху через невідповідність останньої вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а також роз'яснено, що у зв'язку з ненаданням позивачем до заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, судом не визнано зазначені ОСОБА_3 в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстави пропуску строку звернення до суду поважними. Відтак, судом надано позивачу десятиденний строк, зокрема, для зазначення інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

13 березня 2018 року позивачем усунуто визначені ухвалою від 06 лютого 2018 року недоліки позовної заяви, а також на обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду надано письмові пояснення учасників дачного кооперативу "Дзержинець", що підтверджують факт постійного проживання позивача з квітня по жовтень 2017 року на дачі в с. Ковалівка, Полтавського району.

Вивчивши зазначені документи, суд дійшов висновку про наявність підстав вважати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та ухвалою від 14 березня 2018 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, а також у відповідача витребував докази на підтвердження дати надіслання та вручення позивачу спірного рішення.

06 квітня 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області надано відзив разом із витребуваними судом документами, з аналізу яких випливає, що гр. ОСОБА_3 було відомо про припинення виплати йому пенсії на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26 травня 2016 року № Д1603003188 раніше, ніж про те зазначає позивач.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, погоджується з доводами Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з причин, які не можуть визнаватись поважними з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 з грудня 2009 року призначено пенсію за вислугу років /а.с. 64/. З 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів" призначені пенсії/щомісячне грошове утримання не підлягали виплаті у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення". У зв'язку з несвоєчасним повідомленням позивачем органу Пенсійного фонду обставин, які впливають на розмір та виплату його пенсії, а саме: про те, що з 07 листопада 2015 року він зарахований на посаду начальника управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Полтавській області, утворилась переплата пенсії за період з 07 листопада 2015 року по 29 лютого 2016 року. Фактична виплата пенсії ОСОБА_3 припинена з 01 березня 2016 року та відновлена у грудні 2016 року (з відрахуванням 20% її розміру на погашення переплати).

Таким чином, суд оцінює як логічні та послідовні твердження відповідача про те, що про припинення виплати пенсії позивач дізнався/повинен був дізнатись з моменту фактичного припинення таких виплат, тобто з березня 2016 року, а не з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26 травня 2016 року № Д1603003188 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру, яке за твердженням позивача останній отримав лише 04 жовтня 2017 року, тобто після сплину 18 місяців з дня складення зазначеного документа.

Матеріалами справи підтверджено, що упродовж 2016-2017 років позивач неодноразово звертався до органа Пенсійного фонду із заявами щодо виплати пенсії працюючому пенсіонеру. На підтвердження вказаних обставин Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області надано лист-відповідь на вказані звернення № 48/71-03 від 09 лютого 2017 року /а.с. 78-79/.

Вищевказане достовірно свідчить про обізнаність позивача з фактом припинення виплати йому пенсії, а також про те, що її виплату було частково відновлено у грудні 2016 року з утримання переплати в розмірі 20% пенсії щомісячно.

Доводи позивача про неможливість своєчасно отримати спірне рішення відповідача через відсутність за адресою реєстрації упродовж періоду з квітня 2017 року по жовтень 2017 року, мотивовані проживанням ОСОБА_3 в дачному будинку № 31 по вул. Центральній в с. Їжаківка на території дачного кооперативу "Дзержинець", не визнаються судом обґрунтованими з таких міркувань.

Надані позивачем з метою підтвердження факту його проживання упродовж періоду з квітня 2017 року по жовтень 2017 року письмові пояснення членів дачного кооперативу "Дзержинець" /а.с. 43-45/, оцінюються судом критично, оскільки такі докази не відповідають критеріям достовірності, достатності та належності, а також лише опосередковано свідчать про перебування ОСОБА_3 на території дачного кооперативу "Дзержинець" в період з квітня по жовтень 2017 року.

Крім того, суд зважає на те, що надана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області копія заяви ОСОБА_3 про призначення пенсії від 01 грудня 2009 року /а.с. 65/ свідчить про те, що пенсіонер взяв на себе зобов'язання своєчасно повідомляти орган Пенсійного фонду про зміну свого місця проживання, проте про свою тривалу відсутність за адресою реєстрації відповідача не повідомив.

Вказані твердження свідчать про те, що несвоєчасне отримання кореспонденції від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області пенсіонером відбулось саме з вини гр. ОСОБА_3

Суд також зважає на те, що процесуальні документи суду від 06 лютого 2018 року та від 14 березня 2018 року надіслані за адресою позивача, зазначеною останнім у своїй позовній заяві, не були вручені позивачу через закінчення терміну їх зберігання у відділенні поштового зв'язку /а.с. 50-52, а.с. 55-58/. Зважаючи на те, що лютий та березень не є місяцями, у які ініціатор звернення перебуває на території дачного кооперативу "Дзержинець", суд дійшов висновку про недбале ставлення позивача до права на отримання поштової кореспонденції та про сумнівність доводів ОСОБА_3 про поважність причин несвоєчасного отримання спірного рішення. Слід зауважити, що отримання поштових відправлень є саме правом, а не обов'язком особи, проте неналежне використання своїх прав позивачем не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуальних строків.

За викладених обставин, причини пропуску строку звернення до суду, на які посилається ОСОБА_3, не визнаються судом поважними.

Відповідно до вимог частини першої та другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, (в редакції, що діяла на час отримання позивачем спірного рішення), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вказані приписи права узгоджуються з положеннями статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом.

Таким сином, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в прядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Відомостями реєстрації вхідних документів підтверджено, що з даним адміністративним позовом ОСОБА_3 звернувся до суду 05 лютого 2018 року, тобто майже через 23 місяці з дати з дати фактичного припинення виплати йому пенсії та через 20 місяців з дня винесення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області рішення від 26 травня 2016 року № Д1603003188 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру.

Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент звернення позивача до суду з даним позовом).

Зокрема, згідно з цією нормою, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При вирішенні справи судом враховано, що початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавцем визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням її прав або інтересів.

Суд зазначає, що позивач не спростовував доводи відповідача, щодо його обізнаності з фактом припинення виплати його пенсії з 01 березня 2016 року, зі спірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26 травня 2016 року № Д1603003188 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру, а також не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів того, що він не мав об'єктивної можливості своєчасно дізнатись про порушення свої прав.

Наведене свідчить, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, що безпосередньо унеможливлювали реалізацію ним права на звернення до суду.

Згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, судом не встановлено наявності поважних причин за яких позивач був позбавлений можливості звернення до суду у строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України. Отже, висновок суду, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі від 14 березня 2018 року про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним.

За правилами частини першої та пункту 1 частини другої статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті; за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_3 підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статями 122, 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017.

Повний текст ухвали складено 26 квітня 2018 року.

Суддя А.О. Чеснокова