Рішення № 73632204, 26.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/633/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року м.Одеса

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

ОСОБА_3 (представник за довіреністю)

відповідач: ОСОБА_4 (представник за довіреністю)

третя особа: ОСОБА_5 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовною заявою ОСОБА_6 (65006, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), ОСОБА_7 (65006, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (65014, м. Одеса, вул. Пироговська, 6; код ЄДРПОУ 08402040) про визнання протиправними дій щодо невиплати одноразової грошової допомоги у встановленому розмірі, зобов’язання сплатити недосплачену суму одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року в розмірі 400000,00 у рівних долях кожному, –

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 квітня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До ОСОБА_1 окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат, в якому позивачі просять:

визнати протиправними дії комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо невиплати одноразової грошової допомоги дружині та дочці загиблого 29.03.2017 р. внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_8 - в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, в сумі 1200000 (мільйон двісті тисяч) грн. 00 коп. у рівних долях кожному;

зобов'язати Міністерство оборони України сплатити на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2) недосплачену суму одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, в розмірі 400000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. у рівних долях кожній.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після загибелі ОСОБА_8, його дружина та донька (ОСОБА_6 та ОСОБА_7) отримали право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, в зв’язку з чим звернулись з відповідними заявами та документами до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, які у подальшому було направлено для розгляду комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. При цьому зазначено, що згідно Протокольного рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 89 від 01.09.2017 р., затвердженого Міністром оборони України 05.09.2017 р., Комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р., дружині та дочці загиблого 29.03.2017 р. внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_8 (ОСОБА_1 ОВК) на підставі свідоцтва про смерть І-ЖДА № 486840 від 02.04.2017р. в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, в сумі 800000 (вісімсот тисяч) грн. 00 коп. у рівних долях кожному. Однак, на думку позивачів, відповідачем протиправно не враховано, що на момент призначення їм одноразової допомоги набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» №2004-VIII від 06.04.2017р., яким внесено зміни до ст. 16-2 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», та визначено, що розмір одноразової грошової допомоги в даному випадку становить 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. При цьому звертається увага, що відповідно до «Перехідних положень» Закону України №2004-VIII від 06.04.2017р. дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства. Відтак, позивачі вважають, що вони мають право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, враховуючи, що до набрання чинності Законом України №2004-VIII від 06.04.2017р. не було прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Самойлюк Г.П. від 27.02.2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи з урахуванням положень ст. 263 КАС України буде здійснюватись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п’ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п’ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 22.03.2018 р. (вх. №8149/18), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що на виконання протокольного рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 89 від 01.09.2017р. позивачам (дружині та дочці) загиблого 29.03.2017р. військовослужбовця ОСОБА_8, Міністерством оборони України на підставі свідоцтва про смерть І-ЖДА № 486840 від 02.04.2017р. виплачено одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013р. у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, в сумі 800000 (вісімсот тисяч) грн. у рівних долях кожному. Відповідач вважає необґрунтованими доводи позивачів щодо наявності у них права на отримання одноразової допомоги у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, оскільки зміни щодо розміру виплати, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» № 2004-VII від 06.04.2017р., відбулися вже після смерті військовослужбовця.

Ухвалою суду від 27.03.2018 р. призначено проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; зобов’язано Міністерство оборони України та ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат надати письмові докази по справі; призначено судове засідання по справі на 23.04.2018 р. о 15 год. 00 хв.

Позивачами надано відповідь на відзив (вх. № 10908/18 від 20.04.2018 р.), в якій, зокрема, зазначено, що позовні вимоги полягають у зобов’язанні відповідача «робити те, що передбачено законодавством» відповідно до приписів ст. 19 Конституції України. Позивачами акцентовано увагу, що згідно з п.2 «Прикінцевих положень» Закону України №2004-VIII від 06.04.2017р. дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги. Крім того, вказано, що абз. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 21.12.2013р. установлено, що особи, які до набрання чинності цим Порядком (тобто до 01.01.2014р.), мають право на отримання одноразової грошової допомоги, однак допомога не була призначена, то така допомога призначається та виплачується у встановленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Однак, на думку позивачів, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум при вирішенні питання щодо призначення такої допомоги позивачам мала керуватись законодавством, чинним на день розгляду заяви про призначення одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі ОСОБА_8.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 обласним військовим комісаріатом у письмових поясненнях на позовну заяву та у запереченнях на відповідь позивачів на письмові пояснення ОСОБА_1 ОВК в обґрунтування правової позиції зазначено, що Закон України №2004-VIII від 06.04.2017р. не містить у своєму змісті відомостей щодо поширення його на минулий час стосовно випадків, що сталися до набрання ним чинності. Враховуючи, що право на отримання одноразової грошової допомоги у позивачів виникло 29.03.2017р., а Закон України №2004-VIII від 06.04.2017р. набрав чинності 07.05.2017р. (на наступний день з моменту його опублікування), тобто після виникнення у позивачів відповідного права, останній з урахуванням приписів ст. 58 Конституції України не поширюється на спірні правовідносини.

У відповідь на пояснення третьої особи щодо позову (вх. № 10890/18 від 20.04.2018р.) позивачами, зокрема зазначено, що посилання третьої особи на п.3 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 21.12.2013р. є вирваним з контексту, оскільки затверджений цією постановою Порядок набрав чинності з дня набрання чинності Законом України від 04 липня 2012 року № 5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» (з 01 січня 2014р.), а відтак посилання на нього в аспекті спірних правовідносин є безпідставним, враховуючи, що право у членів сім’ї ОСОБА_8 виникло після спливу понад 3 років з дня набрання ним чинності.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_6 підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_7 до судового засідання не з’явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином та завчасно; від її представника 23.04.2018р. (вх. № ЕП/2234/18) надійшла заява, в якій останній підтримав позовні вимоги та просив розглядати справу за відсутності позивача та її представника.

У відкритому судовому засіданні представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача позовні вимоги не визнали, заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_8 проходив службу у Збройних Силах України та брав безпосередню участь в антитерористичній операції, зокрема у період з 09.02.2017р. по 30.03.2017р., що підтверджується копіями військового квитка, довідками Суворовського районного військового комісаріату, посвідченням учасника бойових дій серії ЮА № 011060, виданого ОСОБА_1 обласним військовим комісаріатом 15.09.2015р. (а.с. 25-30).

29.03.2017р. ОСОБА_8 загинув внаслідок травми, пов’язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується, зокрема, копією свідоцтва про смерть серії І-ЖД № 486840, виданого ОСОБА_1 відділом державної реєстрації актів цивільного стану 02.04.2017р., довідкою про причину смерті № 56, витягом з протоколу (а.с. 33, 34, 82).

03.08.2017 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, як до уповноваженого органу із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю чоловіка/батька ОСОБА_8, додавши до цих заяв копії документів, визначених у п. 10 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 р.

07.08.2017р. ОСОБА_1 обласним військовим комісаріатом складено висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім’ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_8, який загинув 29.03.2017р. під час виконання обов’язків військової служби, та направлено до Міністерства оборони України.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 89 від 01.09.2017 р., затвердженим Міністром оборони України 05.09.2017 р., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 р. призначено одноразову грошову допомогу дружині та дочці загиблого 29.03.2017 р. внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_8 (ОСОБА_1 ОВК) на підставі свідоцтва про смерть І-ЖД № 486840 від 02.04.2017р. в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, в сумі 800000 (вісімсот тисяч) грн. 00 коп. у рівних долях кожному, що підтверджується копією витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (а.с. 34).

Наказом військового комісара ОСОБА_1 обласного військового комісаріату № 492 від 07.11.2017р. «Про виплату грошової допомоги сім’ї загиблого солдата ОСОБА_8» зазначено начальнику відділу фінансового забезпечення кошти, отримані для виплати одноразової грошової допомоги перерахувати ОСОБА_6, ОСОБА_7 у належних їм часках в сумі по 400000,00 грн. кожній.

Грошові кошти в розмірі 800000,00 грн. виплачено позивачам у рівних частках кожній, що підтверджується копіями платіжних доручень №1043 від 09.11.2017р., № 1044 від 09.11.2017р. та визнається учасниками справи.

02.01.2018р. позивачі звернулись до Військового комісара ОСОБА_1 обласного військового комісаріату із заявою, в якій зазначено, що ОСОБА_1 обласним військовим комісаріатом здійснено виплату, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме виплачено 800000,00 грн. замість належних 1200000,00 грн., враховуючи, що Законом України № 2004-VII від 06.04.2017р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей», який набрав чинності 07.05.2017р., встановлено розмір одноразової грошової допомоги членам сім’ї загиблого військовослужбовця у розмірі 750-кратного прожиткового, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (1200000 грн.). Враховуючи зазначене, позивачі просили сплатити недосплачену суму одноразової грошової допомоги встановленої законом у разі загибелі (смерті) військовослужбовця ОСОБА_8 у розмірі 400000 грн. (а.с. 36-37).

23.01.2018р. (вих. №518) за результатами розгляду зазначеної заяви повідомлено, що оскільки у свідоцтві про смерть від 02.04.2017р. серії І-ЖД № 486840 зазначено, що ОСОБА_8 загинув 29.03.2017р., прожитковий мінімум на дату його загибелі становив 1600 грн., відтак, з урахуванням пп. «а» п.1 ст.16-3 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», сума одноразової грошової допомоги в даному випадку становитиме 8000000,00 грн. (а.с. 38-39).

Позивачі, не погодившись з рішенням відповідача про виплату їм одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, а не 750 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, звернулися з даним позовом до суду.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно п.п.1, 2 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

За приписами ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Судом встановлено, що 11.08.1984р. ОСОБА_8 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 31), а 18.11.1996р. у них народилась дочка – ОСОБА_7 (копія свідоцтва про народження серії 1-ЖД № 097214)(а.с. 32).

Враховуючи зазначене, з урахуванням вимог ст. 16-1 Закону №2011-XII ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в даному випадку мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, що визнається відповідачем.

Згідно ч.1 ст. 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників.

Згідно пп.«а» ч.1 ст.16-2 Закону №2011-XII (в редакції до 07.05.2017р.) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Згідно ч.6 ст.16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Частиною 9 ст.16-3 Закону №2011-XII передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 р. затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – Порядок № 975), яким визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов’язаний та резервіст).

Наказом Міністерства оборони України № 564 від 26.10.2016р. затверджено Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Пунктом 2 вказаного Положення передбачено, що Комісія утворюється в апараті Міністерства оборони України з метою виконання пункту 13 Порядку №975.

Згідно п. 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Під час, судового розгляду адміністративної справи судом встановлено, що позивачами було реалізовано право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_8, що підтверджується Витягом з протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 89 від 01.09.2017 р., за яким позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, в сумі 800000 (вісімсот тисяч) грн. 00 коп. у рівних долях кожному.

При цьому, правомірність визначення одноразової грошової допомоги в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, відповідач обґрунтовує, зокрема посиланням на п.5 Порядок № 975.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Суд зазначає, що 06 квітня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» від 06.04.2017р. № 2004-VIII (далі - Закон № 2004-VIII), який відповідно до п.1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон № 2004-VIII опубліковано в офіційному друкованому виданні «Голос України» (№ 82) 06.05.2017р., відтак набув чинності з 07.05.2017р.

Так, Законом № 2004-VIII, серед іншого у Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» текст статті 16-2 викладено в такій редакції:

« 1. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Тобто, з 07.05.2017р. на рівні Закону закріплено право на одержання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Відповідно до п.2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 2004-VIII встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

У п.2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 2004-VIII Кабінету Міністрів України зазначено привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Таким чином, враховуючи, що Закон № 2004-VIII, яким визначений ст. 16-1 Закону №2011-XII розмір одноразової грошової допомоги збільшено до 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону, набрав чинності 07.05.2017р., а одноразову грошову допомогу позивачам призначено у вересні 2017 року, тобто станом на час набрання чинності Законом № 2004-VIII рішення про призначення та виплату позивачам одноразової грошової допомоги ще не було прийнято.

Таким чином, з урахуванням п.2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 2004-VIII, позивачі не є особами, на яких не поширюються норми вказаного Закону.

Разом з тим, як зазначалось судом вище, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.16-3 Закону №2011-XII).

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013р. (із змінами та доповненнями) (у редакції на час прийняття рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про призначення одноразової грошової допомоги позивачам) установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відтак суд вважає безпідставними посилання третьої особи на вказані положення у спірних правовідносинах, оскільки Постанова Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013р. набрала чинності 01.01.2014р. та як вбачається зі змісту п. 2 вказаної постанови, у ньому йдеться про порядок виплати згідно законодавством що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги саме особам, право на відповідну виплату яких виникло до набрання нею чинності, тобто до 01.01.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 помер 29 березня 2017 року (а.с. 77), відтак в даному випадку 29 березня 2017 року є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, тобто значно пізніше ніж набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013р.

Відтак, визначення розміру одноразової грошової допомоги слід пов’язувати не з датою виникнення права на отримання такої допомоги (датою смерті (загибелі), а з днем призначення такої допомоги.

Кім того, згідно змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України № 335 від 18 травня 2017 р. (застосовується з 1 січня 2017 року) в абзаці першому пункту 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 р., слова “на дату загибелі (смерті)” замінено словами і цифрою “на 1 січня календарного року”.

Закон №2011-XII не містить норм щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті. Незважаючи на зазначене, відповідач, визначаючи розмір одноразовою грошової допомоги, керувався нормами законодавства, що діяло на день виникнення права на отримання допомоги (на дату смерті ОСОБА_8 – 29.03.2017р).

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” установлено, що у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становив 1600 гривень.

Таким чином, позивачі в даному випадку мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, що становить 1 200 000 грн. (750 х1600 гривень), в у рівних долях кожному.

Проте, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 89 від 01.09.2017 р., затвердженим Міністром оборони України 05.09.2017 р., позивачам призначено та виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, в сумі 800000 (вісімсот тисяч) грн. 00 коп. у рівних долях кожному, що підтверджується копією витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (а.с. 34), копіями платіжних доручень №1043 від 09.11.2017р. та № 1044 від 09.11.2017р.

Таким чином, враховуючи наявність визначених законом підстав дня нарахування позивачам одноразової грошової допомоги у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (1 200 000 грн.), а позивачам призначено та виплачено таку допомогу у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, в сумі 800000 (вісімсот тисяч) грн. у рівних долях кожному, відповідачем не дотримано встановлених пп.«а» ч.1 ст.16-2 Закону №2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII) вимог в частині призначення та виплати одноразової грошової допомоги у встановленому Законом розмірі. Тобто розмір такої допомоги неправомірно зменшено.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо невиплати одноразової грошової допомоги дружині та дочці загиблого 29.03.2017 р. внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_8 - в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, в сумі 1200000 (мільйон двісті тисяч) грн. 00 коп. у рівних долях кожному.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Захист прав - це застосування правових засобів з метою забезпечення права у сфері публічно-правових відносин. Право на захист - самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорювання останнього. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам законодавства.

Обов'язковою ознакою рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки (права чи обов'язки) для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий (обтяжуючий) характер. У свою чергу, належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.

Водночас, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 1 Закону №2011-XII).

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ч.2 ст.1-2, ст. 2 №2011-XII).

Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені більш високі норми щодо соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, ніж ті, що містить законодавство України, то застосовуються норми міжнародного договору (ст. 2 №2011-XII).

Як передбачає ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію

та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvonne van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (“Лелас проти Хорватії”, п. 74).

Відповідно до практики Європейського Суду, у рішенні від 10.12.2009 року у справі «ОСОБА_5 та Петров проти України» зазначає, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві.

У висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, зазначено, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема передбачає, що судове рішення повинно бути таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту.

Таким чином, враховуючи наведене, з метою захисту порушеного гарантованого державою права позивачів, суд вважає, що їх права повинні бути відновлені шляхом зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) недосплачену суму одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, в розмірі 400000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. у рівних долях кожній, відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» № 2004-VIII від 06.04.2017р.).

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачі звільнені від сплати судового збору відповідно до закону, в зв’язку з наявністю пільг від щодо сплати судового збору, передбачених п. 8 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_6 (65006, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), ОСОБА_7 (65006, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (65014, м. Одеса, вул. Пироговська, 6; код ЄДРПОУ 08402040) про визнання протиправними дій щодо невиплати одноразової грошової допомоги у встановленому розмірі, зобов’язання сплатити недосплачену суму одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року в розмірі 400000,00 у рівних долях кожному, - задовольнити.

Визнати протиправними дії комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо невиплати одноразової грошової допомоги дружині та дочці загиблого 29.03.2017 р. внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_8 - в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, в сумі 1200000 (мільйон двісті тисяч) грн. 00 коп. у рівних долях кожному.

Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) недосплачену суму одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, в розмірі 400000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. у рівних долях кожній, відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» № 2004-VIII від 06.04.2017р.).

Рішення може бути оскаржено до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.04.2018р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.