Ухвала суду № 73632185, 23.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1198/18

У Х В А Л А

23 квітня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Іщенко С.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. в порядку спрощеного позовного провадження ОСОБА_1 клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов’язання провести поновлення пенсії шляхом її призначення на загальних підставах

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов’язання провести поновлення пенсії шляхом її призначення на загальних підставах. При цьому позивач просить провести поновлення пенсії з 07 жовтня 2009 року з її одночасним перерахунком відповідно до норм Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на підставі документів що знаходилися в пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходу.

На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що є громадянином України, який постійно проживає в країні Ізраїль з 1999 року, саме з цього часу йому перестали виплачувати пенсію, на яку він має право як громадянин України. Своє право на отримання пенсії з 07 жовтня 2009 року, позивач пов’язує з Рішенням Конституційного суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, відповідно до якого були виключені дискримінаційні норми, які забороняли виплату пенсій особам, що виїзали на місце постійного проживання за кордон.

10 квітня 2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов.

Першим пунктом прохальної частини відзиву відповідач просить суд залишити позовні вимоги ОСОБА_3 з 07.09.2009 року по 26.08 2017 року в зв’язку із пропуском строків.

Своє клопотання представник відповідача обґрунтовує наступними доводами.

Згідно до ч.1-2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Рішення Конституційного суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, на підставі якого, як вважає позивач, головне управління повинно поновити виплату пенсії за вислугу років з 07.10.2009 року, було опубліковано в офіційному виданні «Офіційний вісник України» від 02.11.2009 року та у Віснику Конституційного суду України.

Вказане Рішення розміщено на офіційному сайті КС України та ВР України, а відтак також є доступним для ознайомлення незалежно від місцезнаходження зацікавленої особи. У зв’язку з тим, що позивач пов’язує виникнення обов’язку управління із прийняттям вищевказаного рішення КСУ, а також враховуючи те, що позивачу виплата пенсії припинення з 1993 року Одеським обласним військовим комісаріатом, позивач лише 05.01.2017 року звернувся до суду із вищевказаними позовними вимогами, тобто з порушенням строку звернення до суду, встановленого ч.1-2 ст. 122 КАС України, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача, які стосуються періоду з 07.09.2009 року 26.08 2017 року підлягають залишенню без розгляду.

До судового засідання представник відповідача не з’явився, 23.04.2018 року електронним засобом зв’язку надав до суду заяву з проханням проводити розгляд справи без участі представника.

Представник позивача заперечував щодо задоволення клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, зазначив суду, щодо зазначених правовідносин строк позовної давності не застосовується, оскільки виплата пенсії не проводилася з вини органу, який мав її виплачувати.

Вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи в частині заявленого клопотання, суд робить наступний висновок.

Згідно п.3.3. Рішення Конституційного суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року: «виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов’язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні: держава відповідно до конституційних принципів зобов’язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.».

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Пічкур проти України» (Заява № 10441/06, остаточно рішення набрало чинності 07.02.2014 року): п. 51. «Суд вважає, що цю справу слід відрізняти від вищезазначеного рішення у справі «Карсон та інші проти Сполученого Королівства» (Carson and Offers v. United Kingdom), у якому відмінність у поводженні, що оскаржувалася, стосувалася відсутності індексації існуючих пенсій для тих, хто проживає в інших державах, при тому, що ніхто не ставив під сумнів право заявника на отримання пенсії як таке. Проте у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому Суд доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії.».

У відповідності до приписів ч. 3 ст. 51 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», перерахунок пенсій у зв’язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв’язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.».

Тому, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача у відзиві на адміністративний позов на факт пропущення позивачем строку звернення до суду із адміністративним позовом, оскільки пенсія позивачу не виплачувалася з вини державних органів, на яких покладено обов’язок щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу, оскільки, право позивача щодо перерахунку пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком.

Враховуюче вищенаведене, суд робить висновок щодо відмови у задоволенні клопотання представника відповідача, щодо залишення позову ОСОБА_3 в частині поновлення виплати пенсії з 07.09.2009 року по 26.08 2017 року в зв’язку із пропуском строків звернення до суду.

Керуючись ст. ст. 240, 241, 248 КАС України суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов’язання провести поновлення пенсії шляхом її призначення на загальних підставах.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний судом 26.04.2018 року.

Суддя Н.В. Бжассо