Рішення № 73632160, 25.04.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 р. Справа № 814/686/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, вул. Чапаєва, 34, с. Новопетрівське, Новоодеський район, Миколаївська область, 56650 до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 про:визнання протиправною відмову та зобов’язання вчинити дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі – відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправної відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Ухвалою суду від 16.03.2018 року відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач відмовив їй у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності з підстав, не передбачених Земельним Кодексом України (далі – ЗК України).

Відповідач проти позову заперечував, у відзиві на позовну заяву зазначив, що земельна ділянка, яку позивач має намір одержати безоплатно у власність, відсутня у переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам України у III кварталі поточного року, оприлюднених на офіційному веб-сайті Головного управління. При цьому, зазначене не може порушувати права позивача та не позбавляє останньої права на отриманої бажаної земельної ділянки у власність за умови формування за результатами аукціонів достатнього ліміту площі земельних ділянок для безоплатної приватизації на території Миколаївської області.

Позивач надала відповідь на відзив, в якій зазначила, що зміст норм ст. 118 ЗК України не передбачає складання жодних переліків земельних ділянок для цілей надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки і не визначає включення земельної ділянки до відповідного переліку, як передумову для надання такого дозволу. Інших норм законів, які б передбачали включення земельної ділянки до відповідного переліку, відповідач не вказав. Отже, відповідачем у спосіб, не передбачений законом, встановлено обмеження у отриманні/наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом покладання на Держгеокадастр та його територіальні органи вимоги надати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передати земельні ділянки (сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації) у залежності від того, чи включена така земельна ділянка до певного переліку.

Суд розглянув справу в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

20.06.2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Листом від 20.07.2017 року відповідач повідомив позивача про те, що місце розташування бажаної земельної ділянки відсутнє в переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність у ІІІ кварталі 2017 року. Відтак, відповідач не вбачає за можливе задовольнити заяву позивача, що не позбавляє останню права звертатися з відповідною заявою повторно.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, ЗК України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України, зокрема, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, а згідно ч. 2 вказаної статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до ч. 6-7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу зазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 відповідачем видано наказ від 27.06.2017 року № 130, яким затверджено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам України у ІІІ кварталі 2017 року, на території Миколаївської області. До згаданого переліку включені лише земельні ділянки у Баштанському, Веселинівському та Врадіївському районах. Викладене стало підставою для відмови в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за місцем її проживання – на території Первомайського району.

З даного приводу суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 затверджено ОСОБА_2 удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

ОСОБА_2 передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.

Для реалізації ОСОБА_2 передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.

Однак, суд наголошує на тому, що постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 не врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення громадянам, а лише затверджує ОСОБА_2 удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Будь-яких змін до самого порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого ЗК України, у зв'язку із затвердженням вказаної ОСОБА_2, не внесено. До того ж, даний нормативний акт не регулює питання виділення земельних ділянок, оскільки таке регулювання чітко передбачено лише ЗК України.

Відтак, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 як на підставу для відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є безпідставними. Інших підстав для відмови відповідач не зазначив. Таким чином, відмова відповідача, викладена в листі від 20.07.2017 року № С-7116/6-17-СГ, є протиправною.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність, відповідач вказує на свою виключну компетенцію приймати рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

З даного приводу суд зазначає, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

До того ж, запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Європейський суд з прав людини у справі "Класс та інші проти Німеччини" зазначив, що "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Позивач правомірно очікувала на розгляд її заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та отримання позитивного рішення.

В абз. 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 наголошується, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

До того ж, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів перед судом правомірності відмови в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судовими витратами в даній справі є судовий збір в сумі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 12.03.2018 року № 0.0.984178925.1, та витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 5500,00 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 12.03.2018 року, додатковою угодою № 1 до вказаного договору, актами надання послуг за Договором про надання правової допомоги № 1 від 13.03.2018 року та № 2 від 10.04.2018 року, квитанціями до прибуткового касового ордеру № 3 від 13.03.2018 року на суму 3000,00 грн. та № 4 від 10.04.2018 року на суму 2500,00 грн. Разом: 6204,80 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 77, 139, 241 – 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 (вул. Чапаєва, 34, с. Новопетрівське, Новоодеський район, Миколаївська область, 56650) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034) – задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

3. Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 6204,80 грн. (шість тисяч двісті чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.04.2018 року.

Суддя Н. В. Лісовська