Рішення № 73632104, 19.04.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 813/4205/17

19 квітня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Витвицька В.П.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Княжі лани" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю "Княжі лани" (далі – позивач, ТОВ "Княжі лани") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.11.2017 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки відповідача про недоотримання та несплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб, а саме орендної плати в натуральній формі, в розмірі 444932,98 грн є безпідставними. Стверджує, що протягом 2014-2016 років на користь орендодавців-фізичних осіб виплачено 4 164 490,464 кг зерна. Виходячи із звичайних цін, затверджених наказами генерального директора ТОВ «Княжі Лани» за 2014-2016 роки, позивачем здійснено розрахунок доходу на користь фізичних осіб в грошовому виразі в сумі 10 302 362,05 грн, що підтверджується даними бухгалтерського обліку. Отже, за 2014-2016 роки, виплата паїв орендодавцям - фізичним особам земельних ділянок в натуральній формі, на підставі укладених договорів оренди здійснена сільськогосподарською продукцією (пшениця, ячмінь, гречка) всього на суму 10 302 362,05 грн, а саме за 2014 рік - 2 348 892 грн, за 2015 рік - 3252 896,71, за 2016 рік - 4 700 573,34 грн. Сума виплати підтверджується відомостями на виплату паїв за відповідні періоди. Виходячи із суми такого доходу ТОВ «Княжі Лани» визначено базу оподаткування відповідно до вимог до п. 164.5 ст. 164 ПК України із застосуванням коефіцієнтів: 2014 році - 1,1764, у 2015 році - 1,197605, у 2016 році - 1,242236, та з дотриманням ст. 16 ПК України утримано та сплачено до Державного бюджету України ПДФО на суму 2049922,93 грн., в тому числі: за 2014 рік - 414 510,35 грн, за 2015 рік -584 352,70 грн, за 2016 рік - 1051 059,88 грн. Сума перерахованого податку відображена на рахунку 6411 «Розрахунки з бюджете по ПДФО». Вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийняте безпідставно, тому просить суд його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів, вказаних в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Відповідач подав до суду заперечення від 29.11.2017 (вх. № 28196), в якому зазначає, що відповіднодо пп. 164.5 ст.164 Податкового Кодексу України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К=100:(100-Сп), де

К- коефіцієнт;

Сп- ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Тобто об 'єктом оподаткування, є нарахований дохід фізичних осіб в розмірі:

2014 рік -3,738.196,95грн =(3177658,07* 1,1764);

2015 рік - 5,909,111,10грн =(5023045,81 * 1,1764);

2016 рік - 7,022466,47грн =(5756120,06 * 1,22).

Тобто недоотримана сума податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата становить 444932,98грн, відповідно за: 2014 рік - (3738196,95* 15%)=560729,54 грн-476648,71грн =84080,83грн; за 2015 рік (5909111,10*15%)=886366,67 грн-753456,87 грн =132909,80 грн; 2016 рік - (7022466,47* 18%)=1264043,96грн -1036101,61 грн = 227942,35 грн. ТОВ "Княжі Лани" з вищезгаданої суми виплати перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата в розмірі 2266207,19 грн, відповідно за 2014 рік 476648,71 грн =(3177658,07*15%), за 2015 рік - 753456,87 грн = (5023045,81*15%), та за 2016 рік - 1036101,61 грн =(5756120,06*18%). Перевіркою перерахування (сплати) податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата порушень не встановлено. Однак, відповідно пп. 14.1.47 Податкового Кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є: заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму; винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Дохід, нарахований (наданий) платнику податку у грошовій формі у вигляді додаткового блага, включається до бази оподаткування в повному обсязі. Якщо додаткові блага надаються у не грошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 статті 164 Податкового Кодексу. Відтак, податок з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата недоотриманий і не сплачений до бюджету в повному обсязі, чим порушено пп. 164.1.2 п.164.1 пп. 164.2.17 п. 164.2 пп. 164.5 ст.164 п.п. 68.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за перевіряємий період в сумі 444932,98 грн, за 2014 рік - в сумі 84080,83 грн, за 2015 рік - в сумі 132909,80 грн, та за 2016 рік - в сумі 227942,35 грн.

У судовому засіданні представник відповідача просила в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у запереченні.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, покази свідка, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Княжі лани" (код ЄДРПОУ 36211644) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, валютного за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, про що 17.10.2017 складено акт № 1705/13-01-14-02/36211644 (далі – акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- підпункту 14.1.235 п. 14.1. ст. 14, ст. 185, ст. 209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), чим занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2015 року у розмірі 114 936,0 грн;

- п.п. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.17 п. 164.2, пп. 164.5 ст. 164, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за перевіряємий період в сумі 444 932,98 грн, за 2014 рік - в сумі 84080,83 грн, за 2015 рік - в сумі 132909,80 грн, та за 2016 рік - в сумі 227942,35 грн.

На підставі вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 02.11.2017 № НОМЕР_1, згідно якого визначену сусу грошового зобрвязання у розмірі 703364,84 грн, (з них за податковим зобов’язанням - 444932,98 грн, штрафні санкції – 258431,86 грн.)

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 ПК України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Приписами п.п. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 ПК визначено, що доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Приписами п. 164.3 ст. 164 ПК України визначено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Виплата громадянам доходів в натуральній формі за орендовані в них земельні паї є доходи інші, ніж заробітна плата, і відповідно до п.п. 171.2.а п. 171.2 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п. 164.5 ст. 164 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про оренду землі» за згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Згідно відомостей про видачу зерна на підставі нарахування паю позивачем видано громадянам за орендовані у них земельні паї 4 164 490,464 кг зерня на загальну суму 11 384 305,24 грн., в т.ч.: в 2014 рік – 36 громадянам пшениці в кількості 1172870 кг на суму 2111166 грн по ціні 1,80 грн/кг, 6 громадянам ячменю в кількості 52870 кг на суму 96696 грн. по ціні 1,80 грн/кг, 19 громадянам гречки в кількості 15670 кг на суму 141030,00 грн по ціні 9,00 грн/кг; в 2015 році - 45 громадянам пшениці в кількості 1357573,815 кг на суму 4334839,9 грн по ціні 2,40 грн/кг; в 2016 році - 47 громадянам пшениці в кількості 1555736,745 кг на суму 466721,34 грн по ціні 3,00 грн/кг, 1 громадяну ячменю в кількості 11120 кг на суму 33360,00 грн по ціні 3,00 грн/кг.

На думку відповідача, позивачем при виплаті за оренду земельних паїв потрібно було утримати податок в сумі 444932,98 грн, однак фактично утримано податок на доходи фізичних осіб тільки в сумі 2266207,19 грн.

Як вказував відповідач в письмових запереченнях проти позову та зафіксовано в акті перевірки, об 'єктом оподаткування, є нарахований дохід фізичних осіб в розмірі:

2014 рік -3,738.196,95 грн =(3177658,07* 1,1764);

2015 рік - 5,909,111,10 грн =(5023045,81 * 1,1764);

2016 рік - 7,022466,47 грн =(5756120,06 * 1,22).

Тобто недоотримана сума податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата становить 444932,98 грн, відповідно за: 2014 рік - (3738196,95* 15%) = 560729,54 грн - 476648,71грн =84080,83грн; за 2015 рік (5909111,10*15%) = 886366,67 грн-753456,87 грн = 132909,80 грн; 2016 рік - (7022466,47* 18%) = 1264043,96грн -1036101,61 грн = 227942,35 грн.

Судом встановлено, що враховуючи необхідність дотримання принципу «розумної економічної причини (ділової мети)» та для досягнення економічного ефекту, який направлений для створення умов для приросту (збереження) активів підприємства в майбутньому (зокрема збереження рівня земельних угідь для вирощування с/г культур), а також виконуючи договірні зобов’язання перед власниками земельних паїв, ТОВ «Княжі Лани» видано накази «про встановлення ціни на зернові для виплати орендної плати орендодавцям паї», а саме:

- відповідно до наказу від 06.08.2014 № 74/1 встановлено відпускну ціну на пшеницю та ячмінь в розмірі 1.80 грн за 1 кг; гречку в розмірі 9,00 грн за 1 кг;

- відповідно до наказу від 04.08.2015 № 90/1 встановлено відпускну ціну на пшеницю та ячмінь в розмірі 2.40 грн за 1 кг;

- відповідно до наказу від 25.08.2016 № 80 встановлено відпускну ціну на пшеницю в розмірі 3.00 грн за 1 кг;

- відповідно до наказу від 07.09.2016 № 92/1 встановлено відпускну ціну на пшеницю в розмірі 3.00 грн за 1 кг;

- відповідно до наказу від 10.10.2016 № 98/1 встановлено відпускну ціну на пшеницю в розмірі 3.00 грн за 1 кг;

- відповідно до наказу від 02.11.2016 № 100/2 встановлено відпускну ціну на пшеницю в розмірі 3.00 грн за 1 кг;

- відповідно до наказу від 08.12.2016 № 107/1 встановлено відпускну ціну на пшеницю в розмірі 3.00 грн за 1 кг.

Також, визначаючи ринкову (відпускну) ціну на сільськогосподарську продукцію власного виробництва з метою передачі продукції пайовикам (орендодавцям) в рахунок орендної плати ТОВ «Княжі Лани» в 2014-2016 роках враховувались наступні чинники:

- кількість продукції, що відпускається в оплату оренди паїв, не досягає рівня оптових продаж;

- підприємство мінімізує витрати на зберігання, транспортування та страхування зернових під час відпуску продукції безпосереднім споживачам - власникам земельних паїв;

- підприємство не несе додаткових витрат, пов'язаних з перепродажною підготовкою продукції (доведенням її до якісних характеристик, які можуть влаштувати потенційних оптових покупців на внутрішньому та зовнішньому ринках зернових);

- у підприємства відсутні витрати на маркетингові та передпродажні дослідження ринку зернових, а також витрати, пов'язані з залученням агентів, комісіонерів та інших посередників для пошуку потенційних покупців, чи організацій збуту;

- підприємство позбавлене ризиків щодо змін ринкових цін на продукцію в майбутньому внаслідок коливань ринкової кон'юнктури та попиту, втрати та псування продукції під час зберігання (транспортування) для «майбутніх» продаж.

Саме з врахуванням цих чинників, протягом 2014-2016 років ТОВ «Княжі Лани» зафіксовано звичайну ціну та з її врахуванням визначено вартість доходу фізичних осіб-орендодавців в негрошовій формі для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відтак розрахунок бази оподаткування ТОВ «Княжі Лани» здійснено:

- за 2014 рік - вартість доходу - 2 348 892,00 грн, коефіцієнт -1,1764 - 100:(100-15%), база оподаткування - 2 763 236,55 = 2 348 892,00*1, 1764, оплачено ПДФО 15% - 414 510,35 грн;

- за 2015 рік, вартість доходу - 3 252 896,71 грн, коефіцієнт - 1,197605 = 100:(100-(15%+1.5%), база оподаткування - 3 895 685,36 грн = 3252896,71*1,197605, оплачено ПДФО 15% - 584 352,70 грн;

- за 2016 рік - вартість доходу - 4 700 573,34 грн, коефіцієнт -1,242236 =100:(100-(18%+1,5%), база оподаткування - 5 839 221,42 = 4 -700 573,34*1,242236 оплачено ПДФО 18% -1 051 059,88 грн.

Причини невідповідності середньої ціни реалізації зерна ТОВ «Княжі Лани» за 2014 - 2016 рр., а також підстави застосування під час нарахування (надання) доходів у негрошовій формі завищеної середньої ціни як бази оподаткування, а також неправильного застування коефіцієнту передбаченого п. 164.5 ст. 164 ПК України представник відповідача під час судового розгляду не обґрунтувала.

На вимогу суду, позивач надає копії форми 1-ДФ за четверті квартали 2014-2016 років та аналіз зроблених нарахувань. Така інформація, спростовує доводи ГУ ДФС У Львівській області про порушення позивачем вимог п. 164.5 ст. 164 ПК України.

Крім цього судом перевірено правомірність застосування відповідачем п. 127.1 ст.127 ПК України при нарахуванні штрафних санкцій.

Так судом встановлено, що п. 127.1 ст. 127 ПК України передбачає відповідальність у вигляді накладення штрафу за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або підчас виплати доходу на користь іншого платника податку.

Тобто, порушенням є бездіяльність платника податку, яка може проявлятись у відсутності первинних та інших бухгалтерських документів щодо нарахування податку; відсутності факту його утримання із доходів отримувача доходу чи відсутності факту сплати такого податку.

Натомість, як підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Княжі Лани» здійснювало нарахування податку з доходів фізичних осіб, отриманих в натуральній формі на підставі первинних бухгалтерських документів та сплатило податок до бюджету. Згідно акту перевірки при проведенні перевірки контролюючим органом також зазначено про перерахування ТОВ «Княжі Лани» до бюджету ПДФО в сумі 2 266,207,19 грн.

Отже, матеріали справи спростовують бездіяльність ТОВ «Княжі Лани», а відповідно і правомірність застосування відповідальності, передбаченої п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Крім цього, як видно з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 02.11.2017 року № НОМЕР_1, розрахунок грошового зобов'язання, визначеного ТОВ «Княжі Лани» здійснено згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 ст.54 Податкового кодексу України.В свою чергу, відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України самостійне визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання на підставі пункту 54.3.5. є підставою для застосування до платника податку відповідальності, передбаченої п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України, а саме від 25% до 50% від суми визначеного податкового зобов'язання.

Отже, при визначенні штрафної санкції відповідачем неправомірно застосовано п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Допитаний у судових засіданнях свідок - ОСОБА_3 пояснив, що позивачем неправильно враховано коефіцієнт передбачений п. 164.5 ст. 164 ПК України при нарахуванні доходів у будь-якій негрошовій формі. Згідно даних перевірки позивачу необхідно було врахувати об'єкт оподаткування - нарахований дохід фізичних осіб в розмірі за 2014 рік - 3,738.196,95 грн = (3177658,07* 1,1764), за 2015 рік - 5,909,111,10 грн = (5023045,81 * 1,1764), за 2016 рік - 7,022466,47 грн = (5756120,06 * 1,22). Таким чином недоотримана сума податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата становить 444932,98 грн, відповідно за: 2014 рік - (3738196,95* 15%) = 560729,54 грн - 476648,71грн =84080,83 грн; за 2015 рік (5909111,10*15%) = 886366,67 грн-753456,87 грн = 132909,80 грн; 2016 рік - (7022466,47* 18%) = 1264043,96 грн -1036101,61 грн = 227942,35 грн.

Проте, такі твердження свідка спростовуються поясненнями представника позивача та матеріалами справи проаналізованими судом вище. Нарахування суми податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата здійснювалося із визначенням бази оподаткування у відповідності до вимог передбачених п. 164.5 ст. 164 ПК України із застосуванням зазначених вище коефіцієнтів та з дотриманням ст. 168 ПК України.

Такимим чином, позивач правильно сплачував податок на доходи фізичних осіб з застосуванням ставки податку 15 % та 18 % на доходи фізичних осіб та коефіцієнта встановленого п. 164.5 ст. 164 ПК України.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений ТОВ "Княжі лани" судовий збір у розмірі 10550 грн 47 коп. підлягає стягненню на користь позивача з ГУ ДФС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 9, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 02.11.2017 № НОМЕР_1.

3. Судовий збір в розмірі 10550 грн 47 коп. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Княжі лани" (вул. Шевченка, 47, с. Княже, Золочівський район, Львівська область, 80733, ЄДРПОУ 36211644) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, ЄДРПРОУ 39462700).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст. 295 КАС України, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадженні або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повне судове рішення складено 26.04.2018.

Суддя Костецький Н.В.