Рішення № 73631952, 23.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 року справа № 810/3114/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАБО УКРАЇНА" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

14 вересня 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Метабо Україна" (далі - позивач) з позовом доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) (з урахуванням заяви про внесення змін до предмету позову від 27 лютого 2018 р. (вх. № 3448/18)) про:

- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо підготовки та подання висновку про повернення позивачу надміру сплачені авансові внески з податку на прибуток;

- зобов'язання відповідача підготувати висновок про повернення надміру сплачених авансових внесків з податку на прибуток у сумі 83 744 грн 00 коп. та подати його до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України, що здійснює казначейське обслуговування відповідних бюджетних коштів та повернення надміру сплачених сум податків з урахуванням матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів у сумі 37 514 грн 48 коп. та 3% річних у сумі 6084 грн 63 коп.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою названого суду від 17 квітня 2018 р. про розгляд справи за новими процесуальними правилами, подальший розгляд справи №810/3114/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" зі стадії судового засідання.

17 квітня 2018 р. від представників сторін до суду надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 р. було відмовлено у заміні неналежної сторони - первісного відповідача.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача наявна переплата зі сплати авансових внесків з податку на прибуток за 2013-2015 р.р. на загальну суму 83 744 грн 00 коп. Стверджував, що неодноразово звертався до відповідача із заявами про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань з податку на прибуток, проте, останнім було повернуто лише частину таких платежів. Зазначив, що оскільки протягом 2014-2017 р.р. відбулись багаторазові звернення про повернення надміру сплачених коштів, які не принесли бажаного результату, то за користування грошовими коштами позивача підлягає стягненню також додатково відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у сумі 37 514 грн 48 коп. та 3% річних у сумі 6084 грн 63 коп. (а.с. 3-8).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що позивачем не було проведено звірку стану розрахунку по податку на прибуток з відповідачем. Зазначив, що згідно інтегрованої картки платника податків станом на 30 вересня 2017 р. у позивача обліковується податковий борг з податку на додану вартість у сумі 17 162 грн 54 коп., у зв'язку з наявністю якого авансові внески не можуть бути повернуті (а.с. 122-125).

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

4 червня 2007 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 733620 (а.с. 9-10).

Позивачем до відповідача подавалися податкові декларації з податку на прибуток підприємства, зокрема:

- 25 січня 2013 р. за 2012 р., у якій визначено суму нарахованого до сплати податку на прибуток 245 875 грн 00 коп. та самостійно визначено розмір авансового внеску (1/12), що підлягав сплаті у березні-грудні 2013 р. та січні-лютому 2014 р. у сумі 20 490 грн 00 коп. щомісяця (а.с. 16-22);

- 19 лютого 2014 р. за 2013 р., у якій визначено суму нарахованого до сплати податку на прибуток 124 852 грн 00 коп. та самостійно визначено розмір авансового внеску (1/12), що підлягав сплаті у березні-грудні 2014 р. та січні-лютому 2015 р. у сумі 10 404 грн 00 коп. щомісяця (а.с. 23-30);

- 6 лютого 2015 р. за 2014 р., у якій об’єкт оподаткування мав від’ємне значення – 19 730 878 грн 00 коп. (а.с. 31-41).

Названі суми були сплачені в повному обсязі, що підтверджується копією банківської виписки (а.с. 42-56).

У подальшому протягом 2014-2017 р.р. позивач звертався із заявами, в яких просив повернути надміру сплачений авансовий внесок з податку на прибуток або зарахувати переплату в рахунок інших платежів.

Зокрема:

7 лютого 2014 р. до Києво-Святошиннської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – Києво-Святошинська ОДПІ) позивач подав заяву вих. № 3851, у якій просив повернути надлишково перераховані авансові суми з податку на прибуток за 2013 р. у сумі 122 360 грн 00 коп. на банківські реквізити. Крім того, у заяві позивач повідомив відповідача проте, що переплата виникла за рахунок того, що позивачем було задекларовано податок на прибуток за 2013 р. у сумі 124 852 грн 00 коп.,а перераховано авансових платежів у сумі 247 212 грн 00 коп. (а.с. 58).

25 лютого 2014 р. Києво-Святошинська ОДПІ листом № 1827/10-13-20-02-32 повідомила позивача про те, що переплата по авансових внесках з податку на прибуток станом на 1 січня 2014 р. відсутня (а.с. 59).

20 лютого 2014 р. до Києво-Святошинської ОДПІ позивач подав заяву вих. № 4008, у якій просив повернути надлишково перераховані авансові суми з податку на прибуток за 2013 р. у сумі 122 360 грн 00 коп. на банківські реквізити. Крім того, у заяві позивач повідомив відповідача проте, що переплата виникла за рахунок того, що позивачем було задекларовано податок на прибуток за 2013 р. у сумі 124 852 грн 00 коп., а перераховано авансових платежів у сумі 247 212 грн 00 коп. (а.с. 60).

Відповіді від Києво-Святошинської ОДПІ не було.

6 листопада 2014 р. до Києво-Святошинської ОДПІ позивачем було подано заяву вих. № 4714, яка дублювала заяву вих. № 4008 (а.с. 61).

14 листопада 2014 р. Києво-Святошинська ОДПІ листом № 12758/10/10-13-20-02-36 запропонувала позивачу з’явитися на звірку за адресою: м. Вишневе, вул. Ломоносова, 34, каб. 1 (а.с. 62).

12 листопада 2014 р. позивач звернувся до Києво-Святошинської ОДПІ з заявою вих. № 4731, у якій просив повернути надлишково перераховані авансові суми з податку на прибуток за 2013 р. у сумі 25 000 грн 00 коп. на банківські реквізити. Крім того, у заяві позивачем зазначено, що загальна сума переплати складала 122 360 грн 00 коп. (а.с. 63).

28 листопада 2014 р. позивач звернувся до Києво-Святошинської ОДПІ із заявою вих. № 4761, у якій просив повернути надлишково перераховані авансові суми з податку на прибуток за 2013 р. у сумі 25 000 грн 00 коп. на банківські реквізити. Крім того, зазначив, що 17 листопада 2017 р. було повернуто 25 000 грн 00 коп. переплати, залишок до повернення – 97 360 грн 00 коп. (а.с. 64).

26 грудня 2014 р. позивач звернувся до Києво-Святошинської ОДПІ із заявою вих. № 4824, у якій просив повернути надлишково перераховані авансові суми з податку на прибуток за 2013 р. у сумі 25 000 грн 00 коп. на банківські реквізити. Крім того, зазначив, що 17 листопада 2017 р. та 3 грудня 2014 р. було повернуто по 25 000 грн 00 коп. переплати, залишок до повернення – 72 360 грн 00 коп. (а.с. 65).

19 січня 2015 р. ДПІ у Києво-Святошинському районі листом № 618/8/10-13-20-01-34 повідомила позивача про те, що надміру сплачені суми авансових внесків з податку на прибуток зараховуються в рахунок сплати грошових зобов’язань майбутніх податкових періодів (а.с. 66).

19 січня 2015 р. позивач звернувся до Києво-Святошинської ОДПІ із заявою вих. № 4862, яка була адресована начальнику Державного казначейства у Києво-Святошинському районі Київської області, у якій просив повернути надлишково перераховані авансові суми з податку на прибуток за 2013 р. у сумі 25 000 грн 00 коп. на банківські реквізити. Крім того, зазначив, що 17 листопада 2017 р. та 3 грудня 2014 р. було повернуто по 25 000 грн 00 коп. переплати, залишок до повернення – 72 360 грн 00 коп. (а.с. 67).

2 лютого 2015 р. ДПІ у Києво-Святошинському районі листом № 1487/10/10-13-20-01-34 повідомила позивача про те, що надміру сплачені суми авансових внесків з податку на прибуток зараховуються в рахунок сплати грошових зобов’язань майбутніх податкових періодів (а.с. 68).

18 лютого 2015 р. позивач звернувся до Києво-Святошинської ОДПІ із заявою вих. № 4937, у якій просив зарахувати надлишково перераховані та неповернуті авансові суми з податку на прибуток у сумі 123 744 грн 00 коп. (за 2013 р. – 72 360 грн 00 коп., за 2014 р. – 51 384 грн 00 коп.) в рахунок часткової сплати зобов’язань з податку на додану вартість за січень 2014 р., що задекларовано у смуі 196 684 грн 00 коп. (а.с. 69).

3 березня 2015 р. ДПІ у Києво-Святошинському районі листом № 3016/10/10-13-20-01-32 повідомила позивача про те, що зазначена у листі позивача переплата по авансовим внескам з податку на прибуток відсутня станом на 2 березня 2015 р. Було запропоновано позивачу провести звірку платежів до бюджету (а.с. 70).

10 березня 2015 р. позивач звернувся до ДПІ у Київо-Святошинському районі із заявою № 4987, у якій просив зарахувати надлишково сплачені авансові суми з податку на прибуток за 2013 р. у сумі 49 000 грн 00 коп. на електронний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (а.с. 71).

16 березня 2015 р. ДПІ у Києво-Святошинському районі листом № 3633/10/10-13-20-01-32 повідомила позивача, про те, що надміру сплачені суми авансових внесків з податку на прибуток зараховуються в рахунок сплати грошових зобов’язань майбутніх податкових періодів (а.с. 72).

26 березня 2015 р. позивач звернувся до ДПІ у Києво-Святошинському районі із заявою № 5021, у якій просив зарахувати надлишково сплачені авансові суми з податку на прибуток за 2013 р. у сумі 40 000 грн 00 коп. в сплату грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб майбутніх періодів (а.с. 73).

28 травня 2015 р. позивач звернувся до ДПІ у Києво-Святошинському районі із заявою № 5148, у якій просив зарахувати надлишково сплачені авансові суми з податку на прибуток за 2013-2014 р. у сумі 40 000 грн 00 коп. в сплату грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб майбутніх періодів. Крім того, зазначив, що сума переплати станом на 28 травня 2015 р. складала 83 744 грн 00 коп. (а.с. 74).

11 червня 2015 р. ДПІ у Києво-Святошинському районі листом № 7167/10/10-13-20-01-32 повідомила позивача, про те, що у його листі № 5148 відсутня інформація щодо платіжних документів по сплаті авансових внесків з податку на прибуток. Запропоновано провести звірку платежів до бюджету (а.с. 75).

14 липня 2015 р. позивач звернувся до ДПІ у Києво-Святошинському районі із заявою № 5249, у якій просив зарахувати надлишково сплачені авансові суми з податку на прибуток за 2013-2014 р. у сумі 40 000 грн 00 коп. в сплату грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб майбутніх періодів. Крім того, зазначив, що сума переплати станом на 14 липня 2015 р. складала 83 744 грн 00 коп. (а.с. 76).

24 липня 2015 р. ДПІ у Києво-Святошинському районі листом № 8806/10/10-13-20-01-32 повідомила позивача, про те, що надміру сплачені суми авансових внесків з податку на прибуток зараховуються в рахунок сплати грошових зобов’язань майбутніх податкових періодів (а.с. 77).

2 листопада 2015 р. позивач звернувся до ДПІ у Києво-Святошинському районі із заявою № 5594, у якій просив зарахувати надлишково сплачені авансові суми з податку на прибуток за 2013-2014 р. у сумі 40 000 грн 00 коп. в сплату грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб майбутніх періодів. Крім того, зазначив, що сума переплати станом на 2 листопада 2015 р. складала 83 744 грн 00 коп. (а.с. 78).

4 листопада 2015 р. ДПІ у Києво-Святошинському районі листом № 12490/10/10-13-20-01-32 повідомила позивача, про те, що наказом Міністерства фінансів України від 20 липня 2015 р. № 651 було внесено зміни до класифікації доходів бюджету в частині виключення кодів бюджетної класифікації, передбачених для обліку надходжень авансових внесків з податку на прибуток. Відповідно по позивачу було здійснено перенесення залишків коштів з рахунків, що закриваються на розрахунковий рахунок податку на прибуток. Зазначено, що у даному випадку заява залишається без виконання. Запропоновано провести звірку платежів до бюджетів (а.с. 79).

27 грудня 2016 р. головою ДФС України було прийнято рішення № 28219/6/99-99-07-01-04-15-ВПП про зміну основного місця обліку та переведення на облік до контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків, чи іншого контролюючого органу, згідно з яким змінено основне місце обліку великого платника податків (позивача) шляхом його переведення на облік до відповідача (а.с. 80).

31 січня 2017 р. позивачем було направлено до відповідача лист вих. № 7804, у якому зазначено, що станом на 1 січня 2017 р. позивач має недоїмку з ПДВ у сумі 1080 грн 64 коп. та переплату по податку на прибуток у сумі 102 924 грн 42 коп. Крім того, позивач просив зробити залік з переплати з податку на прибуток у погашення заборгованості з ПДВ у сумі 1080 грн 64 коп. (а.с. 81).

16 лютого 2017 р. відповідач листом № 9156/10/28-10-42-02-11 «Про розгляд листа» повідомив позивача про те, що з метою розгляду заяви позивача відповідачем направлено до Києво-Святошинської ОДПІ запит з проханням надати інтегровані картки платника за 2014-2016 р.р. Після отримання відповіді буде проведено аналіз формування надміру плачених коштів та недоїмки (а.с. 82).

15 березня 2017 р. позивач направив до відповідача лист № 8054, у якому просив повернути переплату зі сплати авансових внесків з податку на прибуток за 2013-2014 р.р. у сумі 83 744 грн 00 коп. Зазначив, що сплата боргу з ПДВ відбудеться протягом 5 днів після отримання переплати з податку на прибуток (а.с. 83).

10 квітня 2017 р. відповідач листом № 19973/10/28-10-42-02-11 «Про розгляд листа» повідомив позивача про те, що станом на 10 квітня 2017 р. в інтегрованій картці платника ПДВ обліковується недоїмка у сумі 1080 грн 64 коп., питання щодо перерахування надміру сплачених коштів може бути розглянуто лише після погашення боргу (а.с. 84-85).

16 серпня 2017 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 160817/2 «Про повернення переплати з податку на прибуток», у якому просив повернути переплату з податку на прибуток у сумі 83 744 грн 00 коп. Крім того, вимагав сплати додатково суми 37 514 грн 48 коп. як відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення (а.с. 86-87).

28 серпня 2017 р. відповідач листом № 45153/10/28-10-42-07-11 «Про розгляд листа» повідомив позивача про те, що за результатами здійсненого аналізу переплати з податку на прибуток приватних підприємств в інтегрованій картці платника станом на 21 серпня 2017 р. обліковується переплата у сумі 101 843 грн 78 коп., з якої підприємство бажає повернути 83 744 грн 00 коп. Разом з тим, відсутні правові підстави для повернення переплати у сумі 50 459 грн 78 коп., за якою минув термін позовної давності понад 1095 днів. У зв’язку з чим станом на 21 серпня 2017 р. сума надміру сплаченого податку на прибуток, яка підлягає поверненню становить 51 384 грн 00 коп. (а.с. 88-89).

У зв’язку з тим, що позивач вважає, що має право на повернення переплати зі сплати авансових платежів з податку на прибуток у сумі 83 744 грн 00 коп. та на відшкодування матеріальних витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів у сумі 37 514 грн 48 коп. та 3% річних у сумі 6084 грн 63 коп., ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України

Згідно з вимогами п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до вимог п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Як убачається з п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов’язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов’язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов’язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Сплату грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Згідно з вимогами п.п. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до вимог п. 43.1 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Як убачається з п. 43.2 - п. 43.4 ст. 43 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Згідно з вимогами п. 43.5 ст. 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до вимог п. 43.6 ст. 43 ПК України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Судом всебічно, повно та об'єктивно дослідженні всі фактичні обставини справи і встановлено таке.

Як вже зазначалося, позивач протягом 2014-2017 р.р. неодноразово звертався до відповідача та ДПІ у Києво-Святошинському районі із заявами про повернення надміру сплачених авансових внесків з податку на прибуток за 2013-2014 р.р.

Проте, йому було лише частково повернуто такі авансові внески на загальну суму 50 000 грн 00 коп.

Водночас, факт наявності переплати зі сплати авансових внесків з податку на прибуток за 2013-2014 р.р. підтверджується, зокрема, листом відповідача від 28 серпня 2017 р. № 45153/10/28-10-42-07-11 «Про розгляд листа», в якому останній повідомив позивача про те, що за результатами здійсненого аналізу переплати з податку на прибуток приватних підприємств в інтегрованій картці платника станом на 21 серпня 2017 р. обліковується переплата у сумі 101 843 грн 78 коп., з якої підприємство бажає повернути 83 744 грн 00 коп. Водночас, відповідач зазначив, що у нього відсутні правові підстави для повернення переплати у сумі 50 459 грн 78 коп., за якою минув термін позовної давності понад 1095 днів. У зв’язку з чим станом на 21 серпня 2017 р. сума надміру сплаченого податку на прибуток, яка підлягає поверненню становить 51 384 грн 00 коп. (а.с. 88-89).

Однак, суд не погоджується з висновком відповідача про пропуск терміну у 1095 днів для повернення переплати, оскільки позивачем було вчинено ряд дій для такого повернення, які не надали бажаного результату.

При вирішенні справи судом також враховано, що алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань регламентовано також Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 р. № 1146 (далі Порядок взаємодії).

Так, як вже зазначалося, вимогами п. 43.3 ст. 43 ПК України визначено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

За правилами п. 43.5 ст. 43 ПК України та п.7 Порядку взаємодії, положення якого перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Орган ДФС, відповідно до п.9 Порядку взаємодії, несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

Згідно з вимогами п. 10 Порядку взаємодії на підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань у визначеному законодавством порядку.

Аналіз вищевикладених норм матеріального права свідчить про те, що повернення надміру сплаченого податку здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених ст. 43 ПК України і Порядком взаємодії, на підставі заяви про повернення надміру сплаченого податку, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

При цьому, повернення помилково та/або надмірно сплачених податків з Державного бюджету України є виключними повноваженнями відповідача та органів державного казначейства.

Водночас, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Наведене свідчить, що у даному випадку, за умови відсутності висновків контролюючого органу з зазначенням суми надмірно сплачених платежів, що підлягає стягненню з бюджету, правильним способом захисту є зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення надмірно сплаченого податку.

При цьому, представником відповідача у судовому засіданні визнано той факт, що висновок про повернення позивачу надміру сплаченого авансового внеску з податку на прибуток відповідачем складено не було ні у встановлений законом строк, ні на дату розгляду даної адміністративної справи.

При вирішенні справи судом не може бути взято до уваги посилання відповідача на наявність у позивача заборгованості як на підставу для не складення висновку про повернення надміру сплаченого авансового внеску з податку на прибуток, оскільки такий борг не є узгодженим.

З урахуванням викладеного та з метою захисту прав та інтересів позивача суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо підготовки та подання висновку про повернення позивачу надміру сплаченого авансового внеску з податку на прибуток та про зобов'язання відповідача підготувати висновок про повернення надміру сплачених авансових внесків з податку на прибуток у сумі 83 744 грн 00 коп. та подати його до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України, що здійснює казначейське обслуговування відповідних бюджетних коштів.

Водночас, стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача підготувати висновок з урахуванням матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів у сумі 37 514 грн 48 коп. та 3% річних у сумі 6084 грн 63 коп., судом встановлено таке.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами ст.ст. 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Грошовим зобов’язанням, за змістом ст.ст. 524, 533-535 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

За вимогами ч. 2 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Системний аналіз вказаних норм права свідчить, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові.

Між тим спірні правовідносини врегульовані податковим законодавством.

Наведене вказує на те, що позивач не є кредитором по відношенню до відповідача.

Оскільки у даній справі між позивачем та відповідачем не виникли грошові правовідносини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача втрати від інфляції та 3 % річних за несплату коштів при звільнені є безпідставними.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 8 лютого 2018 р. у справі № 826/26790/15.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, безпосередньо досліджених судом доказів та правових позицій судів вищих інстанцій, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

Водночас, судом не може бути взято до уваги твердження відповідача щодо наявності у позивача станом на 30 вересня 2017 р. податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 17 162 грн 54 коп, яка унеможливлює повернення позивачу авансових внесків, оскільки позивач оскаржує бездіяльність позивача у період з 31 січня 3017 р. по дату звернення до суду - 14 вересня 2017 р.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що по суті позов було задоволено в повному обсязі, а відмова в задоволенні частини позовних вимог стосується лише включення до висновку матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та 3% річних, судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі .

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС щодо підготовки та подання висновку про повернення товариству з обмеженою відповідальністю "Метабо Україна" надміру сплаченого авансового внеску з податку на прибуток.

Зобов'язати Офіс великих платників податків ДФС підготувати висновок про повернення товариству з обмеженою відповідальністю "Метабо Україна" ( ідентифікаційний код юридичної особи 35195449) надміру сплачених авансових внесків з податку на прибуток у сумі 83 744 грн 00 коп. та подати його до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України, що здійснює казначейське обслуговування відповідних бюджетних коштів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Офіс великих платників податків ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метабо Україна" судові витрати у сумі 1910 (одна тисяча дев'ятсот десять) грн 16 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.