Рішення № 73631798, 20.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2018 року справа № 810/989/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Баришівського районного відділу Державної реєстрації актів цивільного станку Головного територіального управління юстиції в Київській області, Дніпровського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

1 березня 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Баришівського районного відділу Державної реєстрації актів цивільного станку Головного територіального управління юстиції в Київській області (далі - відповідач 1) , Дніпровського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач 2) (з урахуванням заяв від 21 березня 2018 р. (вх. № 4917/18) та 4 квітня 2018 р. (вх. № 808/18) про:

- визнання протиправними дій відповідача 1, які полягають у відмові у внесенні змін до актового запису про народження від 10 червня 1994 р. № 9, складеного Морозівською сільською радою стосовно ОСОБА_2 (далі – актовий запис про народження № 9), а саме: у графі «відомості про батька» змінити національність з «українець» на «поляк»;

- зобов'язання відповідача 1 внести зміни до актового запису про народження від 10 червня 1994 р. № 9, складеного Морозівською сільською радою стосовно ОСОБА_2, а саме: у графі «відомості про батька» змінити національність з «українець» на «поляк»;

- визнання протиправними дій відповідача 2 з відмови у внесенні змін до актового запису про народження позивача від 12 грудня 1972 р. № 3729 (далі – актовий запис про народження № 3729), складеного Дарницьким бюро ЗАГС, а саме, у графі «відомості про батька» змінити національність з «українець» на «поляк»;

- зобов’язання відповідача 2 внести зміни до актового запису про народження № 3729, складеного Дарницьким бюро ЗАГС, а саме, у графі «відомості про батька» змінити національність з «українець» на «поляк».

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 5 березня 2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами 1,2 було протиправно відмовлено позивачу у внесенні змін до актових записів про одруження № 7 та про народження № 9 та № 3729 у графі «відомості про батька», а саме, щодо зміни національності з «українець» на «поляк». Вважає, що приналежить до польської національності, оскільки дід позивача – ОСОБА_3 за національністю поляк, а також прадід позивача – ОСОБА_4 був репресований та розстріляний 19 січня 1938 р. і реабілітований лише у 1963 р. Стверджує, що має право вільно обирати та відновлювати свою національність.

Відповідачі 1,2 правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалися.

2 та 6 квітня 2018 р. подали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

4 квітня 2018 р. позивач подав до суду заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог та про розгляд справи без його участі та участі його представника.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

13 грудня 2017 р. позивач звернувся до відповідача 1 із заявою, у якій просив:

- внести зміни до актового запису про одруження № 9, складеного Морозівською сільською радою, а саме, у графі «відомості про нареченого» змінити «українець» на «поляк»;

- до актового запису про народження № 9, складеного Морозівською сільською радою стосовно ОСОБА_2, а саме: у графі «відомості про батька» змінити національність з «українець» на «поляк».

9 січня 2018 р. відповідач 1 листом «Щодо надання роз’яснення» № 102/161-32 відмовив позивачу у внесенні таких змін (далі – відмова № 102/161-32).

Вказана відмова обґрунтована тим, що питання зміни національності не відноситься до компетенції органів державної реєстрації актів цивільного стану, так як Указом Президента України «Про зміни та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Президента України» було визнано таким, що втратив чинність Указ Президента України «Про порядок зміни громадянами України національності». Якщо особа не використала можливості змінити національність під час дії Указу Президента України з 1991 р. по 1999 р., то «на сьогоднішній день втрачена можливість підтвердити її національність, а також вирішувати питання про внесення змін до актових записів цивільного стану щодо її національності, так як паспорт громадянина України не передбачає внесення в цей документ відомостей про національність».

Крім того, 26 жовтня 2017 р. позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про внесення змін до актового запису про народження № 3729, а саме, у графі «відомості про батька» змінити національність з «українець» на «поляк».

2 листопада 2017 р. відповідач 2 листом «Щодо надання роз’яснень» № 2958/16.6-20 відмовив позивачу у внесенні таких змін (далі – відмова № 2958/16.6-20).

Вказана відмова винесена з посиланням на відсутність достатніх підстав, необґрунтованості необхідності внесення змін. Крім того, у вказаній відмові зазначено, що оскільки батько та мати позивача мають національність «українці», відділ не має підстав для внесення змін до актового запису про народження позивача.

У зв’язку з тим, що позивач вважає дії відповідачів з винесення відмов №№102/161-32, 2958/16.6-20 протиправними, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 1 липня 2010 р. №2398-VI (далі - Закон № 2398), Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011р. №96/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за №55/18793 (далі - Правила).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 Закону №2398 відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 названого Закону №2398 внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Як убачається з ч. 2 наведеної ст. 22 Закону та п. 2.5 Правил, внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою, зокрема, особи, щодо якої складено актовий запис.

Згідно з вимогами п. 2.11. Правил Факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів.

Відповідно до вимог п. 2.12 Правил на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

Як убачається з п. 2.20 Правил, висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представництва чи консульської установи України про відмову у внесенні змін до актових записів цивільного стану складається у двох примірниках. Один примірник разом з усіма матеріалами залишається у відділі державної реєстрації актів цивільного стану або дипломатичному представництві чи консульській установі України, якими складено висновок про відмову, а другий вручається (надсилається) заявнику.

Водночас у висновку зазначається про можливість оскарження відмови про внесення змін до актового запису цивільного стану в судовому порядку. На прохання заявника пред'явлені ним документи, крім заяви, повертаються.

Судом всебічно, повно та об'єктивно дослідженні всі фактичні обставини справи і встановлено таке.

Як вже зазначалося, позивач звертався до відповідачів з 2 заявами про внесення змін актових записів.

Зокрема, 13 грудня 2017 р. до відповідача 1 із заявою, у якій просив:

- внести зміни до актового запису про одруження № 9, складеного Морозівською сільською радою, а саме, у графі «відомості про нареченого» змінити «українець» на «поляк»;

- до актового запису про народження № 9, складеного Морозівською сільською радою стосовно ОСОБА_2, а саме: у графі «відомості про батька» змінити національність з «українець» на «поляк» (а.с. 28-29).

До вказаної заяви позивачем було долучено копії:

- паспорта громадянина України;

- довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;

свідоцтва про народження позивача від 12 грудня 1972 р.;

- свідоцтва про укладення шлюбу від 7 серпня 1993 р. серії IV-БК № 465790;

- повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_5;

- свідоцтва про смерть ОСОБА_4;

- довідки Служби безпеки України у Вінницькій області від 8 квітня 1994 р. № 13712;

- публікації, яка містить інформацію про приналежність до польської національності прадіда та причини його розстрілу;

- свідоцтва про народження сина позивача;

- картки поляка серії КАВ 769319 (а.с. 28-29).

Крім того, 26 жовтня 2017 р. позивач звертався до відповідача 2 із заявою про внесення змін до актового запису про народження № 3729, а саме, у графі «відомості про батька» змінити національність з «українець» на «поляк» (а.с. 11).

До вказаної заяви позивачем було долучено копії:

- паспорта громадянина України;

- свідоцтва про народження позивача від 12 грудня 1972 р.;

- повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_5;

- свідоцтва про смерть ОСОБА_4;

- довідки Служби безпеки України у Вінницькій області від 8 квітня 1994 р. № 13712;

- публікації, яка містить інформацію про приналежність до польської національності прадіда та причини його розстрілу;

- картки поляка серії КАВ 769319 (а.с. 11).

Як вже зазначалося, 9 січня 2018 р. відповідачем 1 було складено відмову № 102/161-32, а 2 листопада 2017 р. відповідачем 2 було складено відмову № 2958/16.6-20.

При вирішенні правомірності таких дій відповідачів 1,2, судом враховано таке.

Згідно з Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 22 серпня 2014 р. № 00014358006, ОСОБА_3 (дід позивача) був за національністю "поляк" (а.с. 19).

Відповідно до довідки Служби безпеки України у Вінницькій області від 8 квітня 1994 р. № 13712 ОСОБА_4 (прадід позивача), ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, арештований 17 грудня 1937 р., по рішенню НКВД СССР і Прокурора СССР від 19 січня 1938 р. був розстріляний. Рішенням судової колегії по кримінальним справам Верховного Суду УССР 6 травня 1963 р. був реабілітований (а.с. 22).

Крім того, позивач має картку поляка серії КАВ 769319, яка є документом, який підтверджує приналежність особи до польського народу.

До того ж позивач також зазначає, що дотримується культурних і релігійних традицій, етнічних особливостей поляків і ця культура була домінуючою в його родині, в побуті також дотримується всіх польських традицій та звичаїв.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що досліджені документи дають підстави зробити висновок, що позивач за національністю є поляком, оскільки його дід та прадід були поляками, що підтверджується наявними у справі доказами.

Водночас, при вирішенні справи судом враховано, що відповідачі 1,2, розглянувши заяви позивача не виконали вимоги п. 2.12 та п. 2.20 Правил в частині перевірки поданих позивачем документів та складання за її наслідками обґрунтованого висновку про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що дії відповідачів 1,2 щодо складання відмов №№102/161-32, 2958/16.6-20 є протиправними, а отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

До того ж у відмові відповідача 2 № 2958/16.6-20 зазначено про відсутність достатніх підстав, необґрунтованості необхідності внесення змін, оскільки батько та мати позивача мають національність «українці».

Проте, згідно з вимогами ст. 11 Закону України від 25 червня 1992 р. №2494-XII "Про національні меншини в Україні" громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність.

При вирішенні справи судом враховано, що позивач не вважає помилкою визначення національності під час складення актового запису про народження або неправильність цього актового запису, позивач хоче змінити вказану в актовому записі національність, зважаючи на своє право на обрання чи відновлення (зміну) національності, передбачене ст. 11 Закону України "Про національні меншини в Україні".

Вимогами ст. 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, яка ратифікована Законом України №703/97-ВР від 9 грудня 1997 р. "Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин" визначено, що кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі. Особи, які належать до національних меншин, можуть здійснювати права і свободи, що випливають з принципів, проголошених в зазначеній Рамковій конвенції, одноосібно та разом з іншими.

Як убачається з ч. 1 ст. 11 вказаної Конвенції, сторони зобов'язуються визнавати за кожною особою, яка належить до національної меншини, право використовувати своє прізвище (по батькові) та ім'я мовою меншини, а також право на їх офіційне визнання, відповідно до умов, передбачених у їх правових системах.

Згідно з вимогами ст. 3 Угоди про принципи співробітництва між Україною та ОСОБА_6 по забезпеченню прав національних меншин визначено, що для досягнення цілей цієї Угоди під національними меншинами (надалі "меншини") маються на увазі відповідно: - групи громадян України, які є поляками за національністю, та які виявляють почуття національної самосвідомості, єдності зі своїм етносом, - групи громадян ОСОБА_6, які є українцями за національністю та які виявляють почуття національної самосвідомості, єдності зі своїм етносом.

Відповідно до вимог ст. 3 згаданої Угоди, кожна із Сторін враховує у своїй політиці законні інтереси меншин, вживає законодавчі, адміністративні та інші необхідні заходи для зберігання, розвитку їх етнічної, мовної, культурної та релігійної самобутності, недопущення на своїй території будь-якої дискримінації осіб за ознакою їх приналежності до меншини, а також будь-яких спроб асиміляції меншин проти їх волі.

Як убачається зі ст. 3 Рамкової конвенції Ради Європи Про захист національних меншин (ратифікованої Законом України № 703/97-ВР від 09 грудня 1997 р.), кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 Закону України №2398-VІ до компетенції відділів державної реєстрації актів цивільного стану віднесено проведення державної реєстрації народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, внесення змін до актових записів цивільного стану, поновлення та анулювання їх; формування Державного реєстру актів цивільного стану громадян, ведення його, збереження архівного фонду; здійснення відповідно до законодавства інших повноважень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 цього Закону внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що матеріалами справи підтверджується належність діда та прадіда позивача до національності "поляк", а також зважаючи на передбачене ст. 11 Закону України "Про національні меншини в Україні" право позивача вільно обирати і відновлювати національність, яке залежить від волевиявлення особи і не пов'язане з обов'язковою вимогою перебування обох батьків цієї особи у одній національності, а також з метою повного і ефективного захисту прав та інтересів позивача і згідно з п. 1.7 розділу І Правил суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про зобов'язання відповідача 1 внести відповідні зміни до актового запису про народження № 9 та відповідача 2 - до актового запису про народження № 3729.

Також, слід зазначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 16 травня 2013 р. у справі «Гарнага проти України» (№20390/07) наголошено на необхідності дотримання державою справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому.

Тобто, при обмеженні права позивача приймати рішення щодо визначення власної національної приналежності, державним органом не було надано жодного обґрунтування, що є недопустимим.

При цьому, зміни в актових записах про народження № 9 та № 3729 в частині національності батька позивача та позивача жодним чином не впливають ані на інтереси держави, ані на інтереси суспільства в цілому.

При вирішенні справи судом також враховано, що відповідачі 1,2 не надали суду відзиву на позов, тобто, жодним чином не висловили своєї позиції щодо позовних вимог.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, проте, відповідачами 1,2 цього зроблено не було.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, безпосередньо досліджених судом доказів та правових позицій судів вищих інстанцій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1409 грн. 60 коп. Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1409 грн 60 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів як суб’єктів владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Дніпровського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо відмови у внесенні змін до актового запису про народження ОСОБА_1 від 12 грудня 1972 р. № 3729, складеного Дарницьким бюро ЗАГС, а саме, у графі «відомості про батька» змінити національність з «українець» на «поляк».

Зобов’язати Дніпровський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 № 3729, складеного Дарницьким бюро ЗАГС, а саме, у графі «відомості про батька» змінити національність з «українець» на «поляк».

Визнати протиправними дії Баришівського районного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Київській області щодо відмови у внесенні змін до актового запису про народження від 10 червня 1994 р. № 9, складеного Морозівською сільською радою стосовно ОСОБА_2, а саме: у графі «відомості про батька» змінити національність з «українець» на «поляк».

Зобов'язати Баришівський районний відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Київській області внести зміни до актового запису про народження від 10 червня 1994 р. № 9, складеного Морозівською сільською радою стосовно ОСОБА_2, а саме: у графі «відомості про батька» змінити національність з «українець» на «поляк».

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Баришівського районного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) 80 коп.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.