Рішення № 73631731, 25.04.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Житомир справа № 806/1443/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

21.03.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначає, що 23.01.2018 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон України № 1058-IV). 09.02.2018 він отримав відповідь від відповідача про те, що до його трудового стажу не зараховано періоди роботи: з 19.06.1988 до 14.10.1988 у колгоспі ім.Чкалова у зв'язку з відсутністю кількості відпрацьованих вихододнів; з 14.10.1988 до 25.12.1993 у кооперативі “Надія”; з 10.01.1994 до 25.06.1998 у кооперативі “СМК”, оскільки запис про його звільнення завірений печаткою неіснуючої на той час держави УРСР. На підставі чого, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу згідно з ст. 26 Закону України № 1058-IV. Щодо неврахування до страхового стажу періоду роботи у колгоспі ім.Чкалова з 19.06.1998 до 14.10.1998, позивач не заперечує, однак стосовно періодів роботи у кооперативі “Надія” та кооперативі “СМК”, вважає, що вказані періоди роботи при призначенні йому пенсії повинні бути зараховані йому до трудового стажу, оскільки відображені у трудовій книжці.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

12.04.2018 за № 4541/07 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 23-25). В обґрунтування заперечень останній зазначив, що згідно з поданими документами стаж позивача становить 21 рік 6 місяців 27 днів. До страхового стажу не враховані періоди роботи: з 19.06.1988 до 14.10.1988 у колгоспі ім.Чкалова у зв'язку з відсутністю кількості відпрацьованих вихододнів; з 14.10.1988 до 25.12.1993 у кооперативі “Надія” та з 10.01.1994 до 25.06.1998 у кооперативі “СМК” у зв’язку з виявленими некоректними записами у трудовій книжці, а саме записи про звільнення скріплені печаткою УССР.

З огляду на викладене вважає, що прийняте Житомирським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області розпорядження від 01.02.2018 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв’язку з відсутністю необхідного страхового стажу згідно ст. 26 Закону України № 1058-IV, є правомірним.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню із таких підстав.

Судом встановлено, що 23.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України № 1058-IV.

09.02.2018 листом № 2227/03-3 Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача, що при обчисленні стажу у колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі у громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Згідно з постановою Верховної Ради України “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP” передбачено, що у зв’язку з проголошенням незалежності України (Постанова Верховної Ради України № 1427-12 від 24.08.1991) та прийняттям Акта проголошення незалежності України Верховна Рада України до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Крім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.1993 за № 643 була затверджена Інструкція про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 28.10.1993. На підставі вказаних нормативно-поравових актів, Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вважає, що Кооператив «Надія» та Кооператив «СМК» мали б замінити власні печатки після припинення статусу СРСР на нові. Згідно з зазначеним до розрахунку страхового стажу враховуються записи трудової книжки про періоди роботи, що скріплені печаткою УССР по 31.10.1993.

Відповідно до поданих документів, відповідач вважає, що стаж ОСОБА_1 становить 21 рік 6 місяців 27 днів.

ОСОБА_1 пенсійним органом не враховано періоди роботи:

з 19.06.1988 до 14.10.1988 у колгоспі ім. Чкалова у зв’язку з відсутністю кількості відпрацьованих вихододнів;

з 14.10.1988 до 25.12.1993 у кооперативі “Надія” та з 10.01.1994 до 25.06.1998 у кооперативі “СМК” у зв’язку з виявленими некоректними записами у трудовій книжці, а саме: записи про звільнення скріплені печаткою УССР.

Враховуючи зазначене, Житомирським об’єднаним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняте розпорядження від 01.02.2018 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв’язку з відсутністю необхідного страхового стажу згідно ст. 26 Закону України № 1058-IV.

Не погодившись із такою відмовою, позивач звернувся до суду.

Стосовно зарахування періодів роботи позивача з 14.10.1988 до 25.12.1993 у кооперативі “Надія” та з 10.01.1994 до 25.06.1998 у кооперативі “СМК” до страхового стажу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 39 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон України № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі – Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 (п. 1) чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З відповіді Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09.02.2018 № 2227/03-3, а також відзиву відповідача видно, що ОСОБА_1 до його страхового стажу відповідачем не було зараховано періоди роботи з 19.06.1988 до 14.10.1988 у колгоспі ім.Чкалова у зв'язку з відсутністю кількості відпрацьованих вихододнів та з 14.10.1988 до 25.12.1993 у кооперативі “Надія” та з 10.01.1994 до 25.06.1998 у кооперативі “СМК” у зв'язку з тим, що записи про звільнення завірені печаткою УРСР.

При цьому, згідно з записом № 6 у трудовій книжці позивача, 14.10.1988 він був прийнятий на роботу слюсарем четвертого розряду Кооперативу “Надія” (а.с. 12).

Згідно з записом № 8 у трудовій книжці, на підставі протоколу від 22.12.1993 № 3 25.12.1993 позивач звільнений за власним бажанням (а.с. 12).

10.01.1994 відповідно до наказу від 10.01.1994 № 9, позивач був прийнятий на роботу різноробом-будівельником до Кооперативу “СМК”, запис у трудовій книжці № 9 (а.с. 12).

Згідно з записом № 10 у трудовій книжці позивача, на підставі наказу від 25.06.1998 № 12 25.06.1998 останній був звільнений за власним бажанням згідно з ст. 38 КЗпП України (а.с. 12).

Вказані записи у трудовій книжці посвідчені підписом інспектора відділу кадрів та директора і відбитком печатки підприємств, після назви яких міститься назва УРСР.

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що оскільки записи у трудовій книжці позивача є неналежними, отже при підтвердженні страхового стажу за цей період слід користуватись Порядком № 637, який передбачає, що до розрахунку страхового стажу враховуються записи трудової книжки про періоди роботи, що скріплені печаткою УРСР по 31.10.1993.

Суд не може погодитись з такими доводами відповідача, оскільки трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірні періоди і, отже, є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.

Твердження відповідача про те, що періоди роботи ОСОБА_1 з 14.10.1988 до 25.12.1993 у кооперативі “Надія” та з 10.01.1994 до 25.06.1998 у кооперативі “СМК”, зарахувати до страхового стажу неможливо у зв'язку з тим, що періоди роботи у даних організаціях завірено печаткою УРСР не ґрунтуються на жодній нормі законодавства, а положення Постанови Верховної Ради України від 11.05.1992 "Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи" № 2318-XII та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів", затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 № 643 не містять положень про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов'язок їх заміни. Не впливає на права та законні інтереси позивача й факт припинення статусу СРСР як суб'єкта міжнародного права, а також факт створення Співдружності Незалежних Держав.

На думку суду, та обставина, що підприємство не замінило свою печатку новою після припинення СРСР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).

Щодо позовної вимоги про призначення пенсії за віком з 23.01.2018, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 народився 01.01.1958, тому для призначення йому пенсії за віком необхідно досягнути пенсійного віку 60 років та страхового стажу до 01.01.2018 мати не менше 25 років.

Абзацом першим ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.01.2004 року, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.

Згідно з абзацом другим та третім ч. 1 ст. 26 Закону України № 1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року не менше 25 років.

Як вже було зазначено, згідно з положеннями ст. 62 Закону України № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що відповідач повинен зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 14.10.1988 до 25.12.1993 у Кооперативі “Надія” та з 10.01.1994 до 25.06.1998 у Кооперативі “СМК”, які зазначені у його трудовій книжці.

Загальний страховий стаж ОСОБА_1, що визнаний відповідачем без врахуванням спірних періодів, становить 21 рік 6 місяців 27 днів.

Як видно з матеріалів справи, станом на дату звернення до Житомирського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком (23.01.2018), позивачу виповнилось повних 60 років та, як підтверджено наявними у матеріалах справи копіями трудової книжки позивача, страховий стаж ОСОБА_1 становить більше 25 років, що дає право ОСОБА_1 на призначення пенсії за віком з 23.01.2018.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено неправомірність вимог позивача у адміністративній справі.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Житомирське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 23.01.2018, з огляду на що позов задовольняє у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10001, РНОКПП НОМЕР_1) до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Перемоги, 55, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 40380333) про зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити.

Зобов'язати Житомирське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи у Кооперативі «Надія» з 14.10.1988 до 25.12.1993 та у Кооперативі «СМК» з 10.01.1994 до 25.06.1998 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня звернення з заявою про призначення пенсії, а саме з 23.01.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн.

Рішення набирає законної сили згідно з статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст рішення виготовлено: 25 квітня 2018 року.