Рішення № 73631616, 23.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 р. Справа№805/613/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С., та представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради, щодо припинення нарахування та виплати соціальної допомоги на дитину - інваліда ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 01 березня 2016 року та допомогу одинокій матері на сина ОСОБА_2 з 01 березня 2016 року та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради здійснити виплату допомоги на дитину - інваліда ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 01 березня 2016 року та допомогу одинокій матері на сина ОСОБА_2 з 01 березня 2016 року.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що у неї є син ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом з дитинства, у зв'язку з чим, позивач, отримувала державну соціальну допомогу на дитину - інваліда. У зв'язку з проведенням антитерористичної операції позивач разом зі своїм малолітнім сином, була змушена залишити своє місто проживання в АДРЕСА_1 та переїхати до м. Сватово Луганської області, а в подальшому до м. Бахмут Донецької області та стати на облік як внутрішньо переміщена особа. Починаючи з 28 жовтня 2015 року по 01 березня 2016 року позивач отримувала державну соціальну допомогу на дитину - інваліда ОСОБА_2. 08 вересня 2017 року позивач звернулась до відповідача з запитом в якому просила повідомити чому їй припинили виплачувати державну соціальну допомогу на дитину - інваліда. В своєму повідомленні від 21 вересня 2017 року за № С-756 Бахмутська міська рада Виконавчого комітету зазначила, що виплата державної допомоги була призупинена з 01 березня 2016 року у зв'язку з тим, що не підтверджена зазначена інформація про фактичне місце проживання переміщених осіб.

Позивач вважає, що законодавством їй гарантовано право на отримання державної соціальної допомоги, у зв'язку з чим просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 21 лютого 2018 року надав суду відзив, який вмотивований тим, що у зв'язку з тим, що позивач покинула фактичне місце проживання/перебування відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та не підтверджена зазначена інформація про фактичне місце проживання переміщених осіб, що підтверджується рішенням робочої групи по розгляду питань щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги від 29 лютого 2016 року виплата державної допомоги була призупинена з 01 березня 2016 року. З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 27 лютого 2018 року.

27 лютого 2018 року судове засідання відкладено до 26 березня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року закрито підготовче провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії та призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті на 23 квітня 2018 року.

Позивач та представник відповідача в судове засідання призначене на 23 квітня 2018 року не з'явились про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, через відділ діловодстві та документообігу суду надали заяви про розгляд справи без їх участі.

З'ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 має малолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом з дитинства на підставі висновку ВКК № 148 Обласної дитячої консультативної поліклініки від 23 січня 2013 року.

У зв'язку з проведенням антитерористичної операції позивач разом зі своїм малолітнім сином, була змушена залишити своє місто проживання в АДРЕСА_1 та переїхати до м. Сватово Луганської області, а в подальшому до м. Бахмут Донецької області та стати на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою № НОМЕР_1 від 18 липня 2017 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Отримавши довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивач 30 жовтня 2015 року звернувся до Управління за місцем проживання для призначення допомоги на дитину - інваліда до 18 років, надбавки на догляд за дитиною - інвалідом віком до 18 років та допомоги на дитину одинокій матері відповідно до приписів ст. 9 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».

На виконання вимог Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам затвердженому наказами Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерством фінансів України та Міністерством охорони здоров'я України № 226/293/169 від 30 квітня 2002 року та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України за № 466/6754 31 травня 2002 року позивачу була призначена державна соціальна допомога на дитину - інваліда ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 28 жовтня 2015 року в розмірі 1 696, 30 грн. щомісячно на період з 01 червня 2015 року по 31 серпня 2015 року, в розмірі 1 918, 80 грн. щомісячно на період з 01 вересня 2015 року по 25 березня 2016 року, в розмірі 2 206, 80 грн. щомісячно на період з 26 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Проте з 01 березня 2016 року виплата державної соціальної допомоги на дитину - інваліда позивачу була призупинена.

Також відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України за № 1751 від 27 лютого 2001 року ОСОБА_1 було призначено допомогу на дітей одиноким матерям на сина ОСОБА_2 в розмірі 309, 60 грн. щомісячно на період з 01 червня 2015 року по 31 серпня 2015 року, в розмірі 350, 10 грн. щомісячно на період з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

08 вересня 2017 року позивач звернулась до відповідача з запитом в якому просила повідомити чому їй припинили виплату державної соціальної допомоги на дитину - інваліда з 01 березня 2016 року.

21 вересня 2017 року Бахмутська міська рада Виконавчого комітету у відповіді на запит позивача, зазначила, що виплата державної допомоги була призупинена з 01 березня 2016 року у зв'язку з тим, що не підтверджена зазначена інформація про фактичне місце проживання переміщених осіб, що підтверджується рішенням робочої групи по розгляду питань щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги від 29 лютого 2016 року.

Рішенням начальника Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 01 листопада 2017 року відповідно до отриманої інформації від Державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону України, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання (тривала відсутність понад 60 днів особи за місцем тимчасового проживання/перебування) на підставі п. 3 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» дію довідки позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи скасовано.

Оцінюючи спірні правовідносини суд зазначає, що з 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, (Далі - Закон № 1706) яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 7 цього Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509.

Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Тобто, виходячи з приписів наведених норм, реалізація права на отримання соціальної допомоги пов'язана з фактом реєстрації особи як внутрішньо переміщеної особи, що має бути підтверджено відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016р.) (далі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами наведеної норми рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до п. 2.4 Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам для призначення державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам подаються такі документи: заява про призначення усіх видів соціальної допомоги за формою, що затверджується наказом Мінпраці;паспорт або в разі його відсутності інший документ, що може засвідчувати особу, яка подає заяву; довідка про місце проживання інваліда з дитинства або дитини-інваліда чи копія паспорта інваліда з дитинства або дитини-інваліда з відомостями про місце проживання; довідка про місце проживання законного представника, піклувальника, який подав заяву, чи копія паспорта з відомостями про місце проживання.

Заява про призначення державної соціальної допомоги подається інвалідом з дитинства до місцевого органу з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання, при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в місцевому органі з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання.

Заява про призначення державної соціальної допомоги інваліду з дитинства, який визнаний недієздатним, а також на дитину-інваліда подається одним із законних представників за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання особи, яка подає заяву, при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в місцевому органі з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання.

Якщо законний представник проживає за іншою адресою, ніж дитина-інвалід, то разом із заявою він подає довідку місцевого органу з питань соціального захисту населення про те, що другий із законних представників не отримує державну соціальну допомогу на дитину-інваліда за місцем свого проживання.

Відповідно до п. 2.5. Порядку державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням.

Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день приймання місцевим органом з питань соціального захисту населення заяви з усіма необхідними документами.

У тих випадках, коли до заяви про призначення державної соціальної допомоги додані не всі необхідні документи, заявнику повідомляється, які документи повинні бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше 3 місяців з дня відправлення повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день прийняття або відправлення заяви про призначення такої допомоги.

Заява про призначення державної соціальної допомоги розглядається місцевими органами з питань соціального захисту населення не пізніше 10 днів після надходження заяви з усіма необхідними документами.

Відповідно до п. 2.5 Порядку державна соціальна допомога інвалідам з дитинства, призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

Відповідно до п. 4.1 Порядку державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку за місцем проживання інваліда з дитинства або законного представника, яким призначена допомога на дітей-інвалідів або інвалідів, які визнані недієздатними.

Відповідно до п. 4.3 Порядку у разі зміни одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідним місцевим органом з питань соціального захисту населення за новим місцем проживання з дня, наступного за днем припинення цієї виплати за попереднім місцем проживання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам» суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням.

Суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум інвалідом чи його офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування інваліда на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об'єктивні обставини, коли інвалід чи його батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Аналогічні вимоги викладені в п. 4.10 Порядку, відповідно до якого призначені суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум інвалідом чи його законним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування інваліда на лікуванні та інші причини, які фізично унеможливили своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об'єктивні обставини, коли інвалід чи його законний представник не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється, виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Згідно статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» Право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім'ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

Приписами статті 4 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» встановлено, період, на який призначається державна соціальна допомога, а саме: державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

На дітей з інвалідністю державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони

здоров'я, але не більш як по місяць досягнення дитиною з інвалідністю 18-річного віку.

Згідно медичному висновку ВКК № 148 Обласної дитячої консультативної поліклініки від 23 січня 2013 року державна соціальна допомога була призначена на п'ять років.

Відповідно до ст. 6 Закону України « Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам» виплата державної соціальної допомоги зупиняється у випадку пропуску троку переогляду інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, а в разі визнання знову інвалідом або дитиною-інвалідом виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць. У разі припинення виплати державної соціальної допомоги внаслідок не з'явлення на переогляд без поважних причин, при наступному визнанні інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, виплата цієї допомоги поновлюється з дня встановлення інвалідності або визнання дитиною-інвалідом. Підставою припинення виплати державної соціальної допомоги, відповідно до ст. 14 Закону є влаштування дітей-інвалідів до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання , влаштування дитини-інваліда віком до 18 років до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання.

Отже, законом «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам» чітко визначені підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, в переліку яких не зазначено такої підстави як зміна обставин щодо фактичного місця проживання/перебування інваліда.

Відповідно до ст. 14 Закону при зміні одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідною місцевою державною адміністрацією за новим місцем проживання.

Виплата державної соціальної допомоги продовжується з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживання.

Таким чином, враховуючи вище викладене та беручи до уваги приписи статті 4 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» якою встановлено, період, на який призначається державна соціальна допомога встановленою органом медико-соціальної експертизи в даному випадку Обласною дитячою консультативною поліклінікою 23 січня 2013 року (висновок ВКК № 148) строком на п'ять років, позовна вимога щодо виплати допомоги на дитину - інваліда ОСОБА_2 починаючи з 01 березня 2016 року по січень 2018 року є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача щодо виплати допомоги на дітей одиноким матерям, суд виходить з наступного.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №8475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб і юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було і вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно статті 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Згідно статті 18-2 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України ( 2947-14 ), або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку.

Статтею 18-4 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлені умови, за яких виплата допомоги на дітей одиноким матерям припиняється або призупиняється.

Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі:

- позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

- позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду;

- скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним;

- реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку;

- надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом;

- смерті дитини;

- смерті отримувача допомоги.

Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) призупиняється у разі:

- тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;

- відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

- тимчасового працевлаштування дитини.

У разі припинення дії обставин, передбачених частиною другою цієї статті, виплата допомоги поновлюється за письмовою заявою отримувача допомоги до органу, який призначає допомогу, з місяця, що настає за місяцем, в якому припинилася дія зазначених обставин.

Припинення або призупинення виплати допомоги здійснюється на підставі відомостей про обставини, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, з місяця, що настає за місяцем, в якому було виявлено зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив

допомогу.

Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00005244974 від 16 вересня 2010 року вбачається, що ОСОБА_1 є одинокою матір'ю.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 Верховний суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити виплату допомоги одинокій матері на сина ОСОБА_2 з 01 березня 2016 року.

Відповідно до приписів ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Верховний Суд в постанові № 234/9660/17 від 30 січня 2018 року зазначив, що згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (в редакції на час призупинення пенсії позивачу) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1.10.2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюються в установах публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому. Зазначені виплати припиняються з місяця, наступного за тим, у якому завершився строк дії такої довідки, виданої після 09 вересня 2015 року. У разі продовження строку дії довідки зазначені виплати поновлюються з дати припинення їх виплати.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 8 червня 2016 року № 365 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати припиняються у разі:

1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;

2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї;

3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;

4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»;

5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права, відсутня така підстава як скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, зміна місця проживання, перевірка бази отримувачів пенсій внутрішньо переміщених осіб на її відповідність вимогам діючого законодавства, тощо.

Умовами продовження виплати соціальної допомоги внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк» або з доставкою додому весь час дії такої довідки.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ч.2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межи позовних вимог та скасувати рішення Начальника Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 01 листопада 2017 року в частині про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст.ст.21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejevav. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст.14 Закону № 1788-XII, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України, судові витрати відшкодуванню не підлягають, оскільки вони не були понесені позивачем, який звільнений від їх сплати.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам», Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року, ст.ст. 2,3,9,10,14,241-246,250,255 КАС України суд,-

В ИР І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради, щодо припинення нарахування та виплати соціальної допомоги на дитину - інваліда ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 01 березня 2016 року та допомогу одинокій матері на сина ОСОБА_2 з 01 березня 2016 року.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради здійснити виплату допомоги на дитину - інваліда ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 01 березня 2016 року по січень 2018 року.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради здійснити виплату допомоги одинокій матері на сина ОСОБА_2 з 01 березня 2016 року.

Скасувати рішення Начальника Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 01 листопада 2017 року в частині про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 квітня 2018 року. Повний текст судового рішення складено 25 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Черникова А.О.