Рішення № 73631602, 25.04.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Житомир справа № 806/1441/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання прийняти рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 інвалідності 2 групи з 23.01.2017 внаслідок захворювань, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії;

- зобов’язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо виплати мені одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 інвалідності 2 групи з 23.01.2017 внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017 та прийняти відповідне рішення згідно Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з урахуванням права на отримання зазначеної грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 23 січня 2017 року позивачу встановлено інвалідність ІІ групи внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Вказує, що 14.08.2017 звертався до відповідача через Любарський районний військовий комісаріат та Житомирський обласний військовий комісаріат із заявою про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, однак, листом ОСОБА_2 фінансів Міністерства оборони України №248/3/6/3373 від 27.09.2017 позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги на підставі п.6 ч.2 ст. 16 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей".

На думку позивача, вказана відмова є протиправною, оскільки позивач має право на одержання одноразової грошової допомоги.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України надіслав до відділу документального забезпечення суду відзив на адміністративний позов від 12.04.2018 відповідно до змісту яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку із безпідставністю. Зокрема, вказував, що у зв'язку з тим, що позивач був військовослужбовцем строкової служби та пропуском тримісячного терміну після звільнення, в силу приписів п.6 ч.2 ст. 16 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги. Зазначав, що представником позивача здійснено посилання на практику Верховного Суду України, яка не стосується спільних правовідносин (а.с. 35-40).

Представник третьої особи скористався правом, передбаченим ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України та у строк, встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.03.2018, надіслав пояснення щодо позову вих. №80 від 12.04.2018, відповідно до змісту яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю (а.с. 45-46).

У відповідності до положень ч. 5 ст. 262, ч.1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Встановлено та не заперечується сторонами, що позивач в період з 21.08.1968 по 01.11.1968 проходив військову строкову службу на території Республіки Чехословаччина та приймав участь в бойових діях, під час яких отримав захворювання, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: військового квитка ДЕ №098596 (а.с.15-18), архівної довідки Львівського територіального архівного відділу галузевого архіву Міністерства оборони України від 02.07.2012 вих. №179-2/839 (а.с. 19) , довідок Любарського районного військового комісаріату від 03.01.2017 №1 (а.с. 20) та від 30.01.2017 № 6 (а.с. 21)

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 23.01.2017 № 213, встановлено, що отримані позивачем захворювання, ТАК, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 22)

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №901391 від 11.01.2017, Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу встановлено другу групу інвалідності, з 11.01.2017, яка настала внаслідок захворювань пов’язаних з проходженням! військової служби (а.с. 23).

27.01.2017 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу встановлено другу групу інвалідності, з 23.01.2017 року, яка настала внаслідок захворювань пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки Житомирського обласного МСЕК № 2 серія 12 ААА № 901464 від 27.01.2017 року. (а.с. 24)

03.02.2017 Любарським Управлінням праці та соціального захисту населення Житомирської області ОСОБА_1 встановлений статус інваліда війни другої групи, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення інваліда 2 групи серія Є № 053848 від 03.02.2017 (а.с. 25)

14.08.2017 позивач звернувся із заявою до міністерства оборони України через Любарський районний військовий комісаріат про виплату одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як інваліду другої групи з 23.01.2017. (а.с. 26)

ОСОБА_2 фінансів Міністерства оборони України від 27.09.2017 №248/3/6/3373, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, з підстав, що ОСОБА_1 я не має права на одержання одноразової грошової допомоги, відповідно до підпункту 6 статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, оскільки інвалідність позивачу встановлено понад 3-місячний термін після звільнення з військової служби. (а.с. 27)

Вважаючи, що відповідачем порушено конституційне право позивача на соціальний захист та отримання належної грошової допомоги у зв’язку із встановленням інвалідності 2 групи з 26.04.2017, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржувану відмову, оформлену листом ОСОБА_2 фінансів Міністерства оборони України вих. №248/3/6/3373 від 27.09.2017 на відповідність ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 46 Основного Закону проголошено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно положень статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-ХІІ).

Розділом ІІ Закону №2011-ХІІ, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Приписами статті 1 Закону України №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статей 1-2 Закону України №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Нормативними актами, якими врегульовано право на отримання одноразової грошової допомоги на момент встановлення позивачу 2 групи інвалідності, є Закон №2011-XII та Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону №2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти

Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою статті 16 Закону №2011-XII встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII внесено зміни до Закону №2011-XII та п.6 ч.2 ст. 16 Закону №2011-XII викладено в новій редакції, що набула чинності з 01.01.2017.

Відповідно до п.6 ч.2 ст. 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається та виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Суд погоджується із доводами представника відповідача викладеними у відзиві на адміністративний позов та зазначає, що спірні правовідносини виникли після 01.01.2017, а тому до них застосовуються положення п.6 ч.2 ст. 16 Закону №2011-XII в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII.

Відповідно до наявної у матеріалах справи сукупності належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу та був звільнений саме зі строкової військової служби у 1968 році, а інвалідність первинно була встановлена позивачу в 2017 році, тобто у понад тримісячний термін після звільнення зі служби, встановлений п.6 ч.2 ст. 16 Закону №2011-XII.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що відповідач листом ОСОБА_2 фінансів Міністерства оборони України №248/3/6/3373 від 27.09.2017 відмовляючи ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги із посиланням на норми п.6 ч.2 ст. 16 Закону №2011-XII діяв у межах, в порядку та на підставах, визначених нормами чинного законодавства.

Суд також погоджується із доводами представника відповідача в частині посилання представника позивача на правові позиції Верховного Суду України, які не поширюються на спірні правовідносини та зазначає, що викладені у позовній заяві висновки Верховного Суду України стосуються застосування положень п.2 ч.2 ст. 16 Закону №2011-XII, в той час, як спірні правовідносини у даній справі регулюються іншою спеціальною нормою: п.6 ч.2 ст. 16 Закону №2011-XII.

Враховуючи вищевикладене, вказані висновки Верховного Суду України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у даній адміністративній справі.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання ч.2 ст. 77 КАС України спростовано, а позивачем не доведено протиправність відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оформленої листом ОСОБА_2 фінансів Міністерства оборони України №248/3/6/3373 від 27.09.2017, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов’язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо виплати мені одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 інвалідності 2 групи з 23.01.2017 внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017 та прийняти відповідне рішення згідно Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з урахуванням права на отримання зазначеної грошової допомоги суд зазначає, що вони є похідними від першої позовної вимоги.

Крім того, повноваження щодо вирішення питання про призначення та виплати одноразової грошової допомоги в даному випадку належать до дискреційних повноважень відповідача.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги є похідними від першої позовної вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 250, 255, 258, 261-263, 291 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (вул. Леніна, 48, Любар, Житомирська область, 13101. РНОКПП НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м. Київ, 03168. Код ЄДРПОУ 00034022), третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат (вул. Сергія Параджанова, 4, Житомир, 10001. Код ЄДРПОУ 07873079) про визнання дій протиправними, зобов'язання прийняти рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Повний текст рішення виготовлено: 25 квітня 2018 року.