Рішення № 73631582, 19.04.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року о 19 год. 35 хв.Справа № 808/900/17 Провадження №ПР/808/32/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до прокуратури Запорізької області

про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури Запорізької області (далі – відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Запорізької області №122ц від 07.03.2017 року про звільнення радника юстиції ОСОБА_1 заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області зі служби в органах прокуратури;

- поновити радника юстиції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області або на будь-яку іншу рівнозначну посаду в органах прокуратури Запорізької області;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Запорізької області №19ц від 16.01.2017 в частині зміни раднику юстиції ОСОБА_1 заступнику начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області, розміру надбавки за виконання особливо важливої роботи до посадового окладу, з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років та встановлення її у розмірі 10% з 16.01.2016;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Запорізької області №37ц від 20 січня 2017 року в частині зміни раднику юстиції ОСОБА_1 заступнику начальнику слідчого відділу прокуратури Запорізької області, розміру премії, з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років та встановлення її у розмірі 10%;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Запорізької області №110ц від 24 лютого 2017 року в частині зміни раднику юстиції ОСОБА_1 заступнику начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області, розміру премії , з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років та встановлення її у розмірі 10%;

- стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за період з 16.01.2017 по 07.03.2017 включно, з урахуванням перерахунку премій, надбавки за виконання особливо важливої роботи до посадового окладу і вихідної допомоги при звільненні працівника, з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років у повному обсязі відповідно до займаної посади без урахування дії протиправного наказу прокурора області №19ц від 16.01.2017, протиправного наказу прокурора області №37ц від 20.01.2017 і протиправного наказу №110ц від 24.02.2017, невиплати премії у березні 2017 року і без урахування виплачених за цей період коштів на загальну суму 32933,64 грн.;

- стягнути з прокуратури Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 08.03.2017 по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі із врахуванням того, що середньоденний розмір заробітної платні в період з 08.03.2017 по 05.09.2017 складав – 945,68 грн., а з 06.09.2017 по час винесення рішення судом складав – 2335,83 грн. з врахуванням отриманих позивачем сум середнього розміру соціальної допомоги по безробіттю 235,8 грн. і середньоденного розміру заробітної платні за місце роботи позивача в розмірі 622,11 грн.;

- стягнути з прокуратури Запорізької області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою суду від 10.04.2017 відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 26.04.2017 задоволено клопотання представника відповідача про відвід судді Стрельніковій Н.В., справу передано на повторний розподіл.

Ухвалою суду від 26.04.2017 справу прийнято до провадження суддею Нестеренко Л.О. та призначено засідання на 17.05.2017.

Ухвалою суду від 17.05.2017 провадження у справі зупинено до 07.06.2017.

Ухвалою суду від 07.06.2017 провадження у справі поновлено та зупинено до 29.06.2017.

Ухвалою суду від 29.06.2017 провадження у справі поновлено.

Крім того, ухвалою суду від 29.06.2017 судом витребувано від прокуратури Запорізької області додаткові докази по справі, а провадження у справі зупинено до 23.08.2017.

Ухвалою суду від 23.08.2017 провадження у справі поновлено.

Крім того, ухвалою суду від 23.08.2017 судом витребувано від прокуратури Запорізької області додаткові докази по справі, а провадження у справі зупинено до 18.09.2017.

Ухвалою суду від 09.10.2017 справу прийнято до провадження суддею Лазаренком М.С. та призначено засідання на 26.10.2017.

Ухвалою суду від 26.10.2017 позовну заяву щодо частини позовних вимог залишено без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017, скасовано ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26.10.2017.

Ухвалою суду від 26.12.2017 призначено підготовче судове засідання на 23.01.2018.

Ухвалою суду від 23.01.2018 підготовче судове засідання відкладено на 07.02.2018.

Ухвалами суду від 07.02.2018 відкладено підготовче судове засідання та витребувано від відповідача додаткові докази.

Ухвалою суду від 15.02.2018 підготовче судове засідання відкладено на 12.03.2018.

Ухвалою суду від 12.03.2018 підготовче судове засідання відкладено на 20.03.2018.

Ухвалою суду від 20.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.04.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив службу в органах прокуратури та на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення обіймав посаду заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області. Позивач зазначає, що рішення прокурора Запорізької області про його звільнення з посади заступника начальника слідчого відділу прийнято в супереч вимог чинного законодавства України. Зазначає, що ліквідації посади заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області фактично не відбулось, як і не відбулось зменшення кількості штатного розпису утвореного Управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області, до складу якого увійшов слідчий відділ та відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженнях.

Позивач також вважає безпідставними твердження відповідача про те, що на новоутворене Управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області, до якого увійшов також слідчий відділ, після проведеної реорганізації було покладено інші функціональні обов’язки ніж ті які виконував позивач в складі слідчого відділу як самостійного підрозділу прокуратури Запорізької області. Крім того, позивач вказував на ту обставину, що перелік основних обов’язків заступника начальника слідчого відділу після проведеної організації залишився не змінним, оскільки такі обов’язки та повноваження напряму визначаються процесуальним законодавством, в даному випадку Кримінальним процесуальним кодексом України.

Також, позивач вважає, що відповідач приймаючи оскаржуваний наказ про його звільнення, у зв’язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури, порушив приписи Кодексу Законів про працю України, оскільки під час вирішення питання про звільнення не було враховано переважне право позивача на залишення на службі. Позивач зазначає, що він має двох малолітніх дітей, а також має гарний послужний список, у зв’язку з чим мав переважне право на залишення на службі в органах прокуратури.

Крім того, позивач вказував на ту обставину, що під час його звільнення з посади йому не було запропоновано всіх наявних на той час вакантних посад в прокуратурі Запорізької області, що суперечить вимогам закону.

Також, позивач вказує на те, що перед його звільненням прокурором Запорізької області приймались безпідставні та необґрунтовані накази №19ц від 16.01.2017, №37ц від 20 січня 2017 року та №110ц від 24 лютого 2017 року, якими позивача було позбавлено частини належної йому заробітної плати шляхом зменшення розміру надбавки та премії. При цьому, позивач вказує на те, що ним жодних проступків чи не належного виконання посадових обов’язків у вказаних період не допускалось, що зумовлює відсутність підстав для зменшення розміру його надбавки та премії. Більш того позивач вказав, що саме протиправними діями керівництва прокуратури Запорізької області було створено умови за яких позивач фактично був відсторонений від займаної посади, без наявності відповідного наказу та підстав, та не мав змоги виконувати покладені на нього посадові обов’язки.

Позивач також вказав на те, що у зв’язку із прийняттям протиправного наказу про його звільнення у нього погіршилося здоров’я, а сам факт такого звільнення завдав великих моральних переживань та страждань, у зв’язку з чим просить стягнути з відповідача компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що наказом Генерального прокурора України від 19.10.2016 №150ш було прийнято рішення про ліквідацію у структурі та штатному розписі прокуратури Запорізької області таких структурних підрозділів як слідчий відділ та відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури. При цьому, відбулось скорочення штатних одиниць прокурорів прокуратури області. Зазначає, що також відбулась зміна організації діяльності та функцій адміністративних посад в новоствореному управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва, в тому числі заступника начальника слідчого відділу. Отже, відповідач вказує на те, що відбулись зміни в організації діяльності та праці прокуратури області загалом та в новоутворених структурних підрозділах, зокрема, слідчому відділі, що зумовило звільнення позивача через скорочення.

Також, відповідач вказує на те, що є безпідставними твердження позивача про порушення позивачем процедури вивільнення ОСОБА_1, у зв’язку із скорочення штатних посад та ліквідацією слідчого відділу прокуратури Запорізької області, оскільки позивача було завчасно повідомлено про наступне вивільнення за два місяці. Крім того, відповідач вказував на те, що позивачу відповідно до вимог чинного законодавства України було запропоновано всі наявні на той час вакантні посади у прокуратурі області, зокрема посаду прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва, проте, позивач відмовився обійняти запропоновану посаду. Відповідач зазначив, що інших посад на які міг претендувати ОСОБА_1 на той час в прокуратурі Запорізької області не було, оскільки призначення на певні посади здійснюється з певним особливостями, як наявність подання вищестоящого керівника, тощо.

Крім того, відповідач вказує на те, що прокурором Запорізької області обґрунтовано та у межах наданих повноважень було прийнято оскаржувані накази про зменшення розміру премії позивача, оскільки на той момент позивач та інші деякі інші прокурори області перебували у резерві, у зв’язку із проведенням ліквідації старих підрозділів прокуратури області та утворення нових. При цьому, відповідно до рапортів співробітників прокуратури області, складених на ім’я прокурора області, позивач у період перебування у резерві фактично не виконував посадових обов’язків, що зумовило прийняття керівником рішення про зменшення розміру належної позивачу премії та надбавки. Відповідач вказав, що всі гарантії щодо забезпечення оплати праці співробітників прокуратури, які закріплені в нормативно-правових та підзаконних актах, були збережені та виплачувались позивачу у повному обсязі. Проте, на думку відповідача, визначення розміру премії підлеглих прокурорів належить до виключних повноважень прокурора області, а тому прокурор області з огляду на обсяги виконуваної роботи мав право прийняти рішення щодо зменшення розміру премії позивача.

Також, відповідач вважає, що оскільки позивача було правомірно звільнено зі служби в органах прокуратури, а також позивачем не доведено завдання йому таким рішення моральних страждань, відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали позицію викладену в письмових запереченнях та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

З матеріалів справи судом встановлено, що 19 жовтня 2016 року Генеральним прокурором України видано наказ №150ш, пунктом 2 якого наказано, з метою удосконалення організації роботи прокуратури Запорізької області, ліквідувати у структурі та штатному розписі прокуратури Запорізької області такі структурні підрозділи: слідчий відділ; відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури, а їх загальну штатну чисельність 33 одиниці з відповідним фондом заробітної плати зарахувати до резерву Генеральної прокуратури України (а.с.106, т.1).

06 січня 2017 року позивача ознайомлено з Попередженням про вивільнення від 05.01.2017 №11-19вих-17, в якому зазначено про те, що відповідно до п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», п.1 ч.1 ст.40 та ст.49-2 КЗпП України, ОСОБА_1 попереджено про звільнення із займаної посади у зв’язку з її скороченням не раніше ніж через два місяці з дня ознайомлення з попередженням (а.с.29, т.1). Позивачем підписано Попередження про вивільнення із запереченнями.

Наказом прокурора Запорізької області від 16.01.2017 №19ц, на підставі рапорту начальника управління прокуратури області ОСОБА_4, згоди заступника прокурора області – начальника управління представника інтересів громадянина або держави в суді ОСОБА_5, рапорту заступника начальника управління прокуратури області ОСОБА_6, позивачу змінено розмір надбавки за виконання особливо важливої роботи до посадового окладу, з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років, та встановлено її у розмірі 10% з 16.01.2017 (а.с.58, т.1).

Крім того, наказом прокурора Запорізької області від 20.01.2017 №37ц, на підставі рапорту начальника управління прокуратури області ОСОБА_4, згоди заступника прокурора області – начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді ОСОБА_5, рапорту заступника начальника управління прокуратури області ОСОБА_6, позивача премійовано за січень 2017 року у розмірі 10% фонду оплати праці пропорційно відпрацьованому часу (а.с.60, т.1).

24 лютого 2017 року наказом прокурора Запорізької області №110ц, на підставі рапорту заступника начальника управління – начальника відділу прокуратури області ОСОБА_7, начальника управління прокуратури області ОСОБА_4, згоди заступника прокурора області – начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді ОСОБА_5, рапорту заступника начальника управління прокуратури області ОСОБА_6, згоди заступника прокурора області – начальника управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва ОСОБА_8, ОСОБА_1 премійовано за лютий 2017 року у розмірі 10% фонду оплати праці пропорційно відпрацьованого часу (а.с.56, т.1).

Наказом прокурора Запорізької області від 07.03.2017 №122ц, на підставі наказу Генерального прокурора України №150ш від 19.10.2016, попередження про вивільнення ОСОБА_1 від 05.01.2017, звільнено радника юстиції ОСОБА_1 з посади заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області, у зв’язку зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України) (а.с.30, т.1).

Позивач, не погодившись з правомірністю наказів від 16.01.2017 №19ц, від 20.01.2017 №37ц, від 24.02.2017 №110ц, а також наказом про звільнення від 07.03.2017 №122ц, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно приписів статті 4 Закону України «Про прокуратуру» організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_9 України.

Суд зазначає, що питання звільнення прокурора з посади, припинення, зупинення його повноважень на посаді врегульовано розділом VII Закону України «Про прокуратуру».

Так, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» прокурор звільняється з посади у разі: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Поряд із цим, не виключається звільнення прокурорів за правилами Кодексу законів про працю України у випадках, коли підстави звільнення є загальними, передбаченими законодавством про працю. В такому разі роботодавцем мають бути дотримані і гарантії при звільненні, передбачені трудовим законодавством.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це не йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

В свою чергу ч.2 ст.40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Позивач в обґрунтування позивних вимог посилається на те, що скорочення згаданого у п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» та п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України фактично не відбулось, в свою чергу відповідач стверджує про те, що в прокуратурі Запорізької області відбулась процедура ліквідації слідчого відділу (із скороченням штату) та утворення нового управління до якого увійшов слідчий відділ з новими функціями та обов’язками.

Судом встановлено, що позивач на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення обіймав посаду заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області.

Відповідно до пп.1.1 п.1 Положення про слідчий відділ прокуратури Запорізької області, затверджений наказом в.о. прокурора Запорізької області від 03.10.2016 №145, слідчий відділ прокуратури Запорізької області є самостійним структурним підрозділом прокуратури Запорізької області, підпорядкованим заступнику прокурора області згідно з розподілом обов’язків (а.с.82, т.1).

Відповідно до пункту 2 Положення про слідчий відділ прокуратури Запорізької області, до складу відділу входять: начальник відділу; заступник начальника відділу; 8 слідчих в особливо важливих справах; 7 старших слідчих; 4 слідчих.

Пунктом 2 наказу Генерального прокурора України від 19 жовтня 2016 року №150ш наказано ліквідувати у структурі та штатному розписі прокуратури Запорізької області такі структурні підрозділи: слідчий відділ; відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури, а їх загальну штатну чисельність 33 одиниці з відповідним фондом заробітної плати зарахувати до резерву Генеральної прокуратури України.

В свою чергу, пунктом 4 наказу Генерального прокурора України від 19 жовтня 2016 року №150ш наказано утворити у структурі та штатному розписі прокуратури Запорізької області управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва у складі: слідчого відділу; відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях.

При цьому, підпунктом 4.1 пункту 4 наказу Генерального прокурора України від 19 жовтня 2016 року №150ш визначено, що штатний розпис новоутвореного управління за рахунок резерву Генеральної прокуратури України 35 одиниць з відповідним фондом заробітної плати, у тому числі:

заступник прокурора області – начальник управління – 1; заступник начальника управління – 1;

слідчий відділ: начальник відділу – 1; заступник начальника відділу – 1; слідчий в особливо важливих справах – 8; старший слідчий – 11;

відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженнях: заступник начальника управління – начальник відділу – 1; заступник начальника відділу – 1; прокурор відділу – 10.

17 січня 2017 року наказом прокурора Запорізької області №11 затверджено Положення про Управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області, відповідно до пп.1.1 п.1 якого Управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва регіональної прокуратури є самостійним структурним підрозділом прокуратури Запорізької області, підпорядкованим заступнику прокурора області – начальнику управління (а.с.62, т.1).

Відповідно до пп.2.1 п.2 Положення про Управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області, до складу Управління входять: слідчий відділ; відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженнях.

При цьому, пп.2.3 п.2 Положення передбачено, що слідчий відділ очолює начальник, який має заступника. До складу відділу входять слідчі в особливо важливих справах та старші слідчі, які безпосередньо підпорядковуються начальнику відділу та його заступнику.

Отже, на виконання наказу Генерального прокурора України від 19 жовтня 2016 року №150ш відбулись зміни у штатній структурі прокуратури Запорізької області шляхом ліквідації слідчого відділу як самостійного (окремого підрозділу) та включення його до складу новоутвореного Управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що посада заступника начальника слідчого відділу була передбачена, як у слідчому відділі прокуратури Запорізької області, так і в утвореному слідчому відділі у складі Управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області.

Тобто, скорочення штатної посади заступника начальника слідчого відділу, яку до проведення реорганізації обіймав ОСОБА_1, фактично не відбулось.

Щодо твердження представників відповідача про те, що в утвореному Управлінні з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області, до складу якого увійшов слідчий відділ, було скорочено 1 штатну посаду, суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про слідчий відділ прокуратури Запорізької області, до складу відділу входили: начальник відділу, заступник начальника відділу; 8 слідчих в особливо важливих справах; 7 старших слідчих; 4 слідчих. З них начальник відділу, заступник начальника відділу та 14 слідчих знаходились у службовому приміщенні прокуратури Запорізької області; 2 слідчих – у приміщенні Мелітопольської місцевої прокуратури; 3 – слідчих – у приміщенні Бердянської місцевої прокуратури (а.с.82-83, т.1).

В свою чергу, в слідчому відділу у складі Управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва, начальник відділу, заступник начальника відділу та 13 слідчих знаходяться у службовому приміщенні прокуратури Запорізької області; 2 слідчих – у приміщенні Мелітопольської місцевої прокуратури; 3 – слідчих – у приміщенні Бердянської місцевої прокуратури (а.с.63, т.1).

Тобто, у зв’язку із утворенням слідчого відділу у складі Управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва відбулось скорочення однієї штатної посади слідчого, який знаходився у службовому приміщенні прокуратури Запорізької області.

В подальшому, на виконання наказу Генерального прокурора України від 26.01.2017 №2ш було скорочено 2 посади старшого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва.

Разом з тим, позивач обіймав іншу посаду, а відтак твердження відповідача про скорочення штатних посад у слідчому відділі є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.

Стосовно твердження відповідача про те, що після утворення слідчого відділу у складі Управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва відбулась кардинальна зміна функціональних обов’язків заступника начальника слідчого відділу, суд зазначає наступне.

Дійсно, після утворення Управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва, в якому об’єднано слідчий відділ та відділ процесуального керівництва, відбулась зміна підпорядкування слідчого відділу, як структурного підрозділу Управління, а також відбулись певні зміни у функціональних обов’язках співробітників слідчого відділу, зокрема і заступника слідчого відділу (детальний опис яких наведено у порівняльній таблиці, а.с.187-191, т.2).

Разом з тим, суд звертає увагу на ту обставини, що слідчий відділ, на відміну від деяких інших структурних підрозділів прокуратури Запорізької області, в першу чергу здійснює функції покладені на нього процесуальним законодавством України, а саме Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України).

Так, пунктом 4 розділу Перехідні положення Закону України «Про прокуратуру» визначено, що до початку діяльності державного бюро розслідувань, але не пізніше п’яти років після набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України слідчі органів прокуратури здійснюють досудове розслідування у визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.

Статтею 39 КПК України визначено, що керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.

Керівник органу досудового розслідування уповноважений: 1) визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих; 2) відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування; 3) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора; 4) вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим; 5) погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом; 6) здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого; 7) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Отже, основний перелік завдань та обов’язків покладених на слідчий відділ прокуратури закріплено у відповідних нормативно-правових актів, та залишається не змінним через те функціонує слідчий відділ як самостійний підрозділ чи у складі Управління до якого входять інші підрозділи.

На переконання суду, посадові обов’язки заступника начальника відділу закріпленні у Положеннях про слідчий відділ та слідчий відділ у складі Управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва є похідними від основного завдання покладеного на такий підрозділ процесуальним законом.

А відтак, зміна організаційно-правової форми та підпорядкування слідчого підрозділу не може свідчити про ліквідацію останнього.

Зміна підпорядкування та покладання на заступника начальника слідчого відділу нових посадових обов’язків більш притаманна поняттю «зміна істотних умов праці», яке наведено у статті 32 КЗпП України, та не передбачає скорочення та звільнення співробітника, у разі якщо останній згоден на відповідні зміни умов праці.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу і на тому, що відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Разом з тим, у період коли ОСОБА_1 перебував на роботі та формально обіймав посаду заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області, на посаду заступника начальника слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області було призначено інших прокурорів, а саме радника юстиції ОСОБА_9 (по 18.01.2017) та старшого радника юстиції ОСОБА_10 (з 18.01.2017), радника юстиції ОСОБА_11 (з 03.02.2017).

Проте, відповідно до ч.1 ст.42-1 КЗпП України, працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Отже, на переконання суду, саме позивач мав переважне право на зайняття посади заступника начальника слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області, оскільки обіймав аналогічну посаду до проведення реорганізації, а також на момент призначення на вказану посаду ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, був таким, що повідомлений про майбутнє вивільнення. Разом з тим, позивачу посада заступника начальника слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області запропонована не була.

Також, суд враховує і ту обставину, що до матеріалів адміністративної справи не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_12 за період перебування на посаді заступника начальника слідчого відділу зарекомендував себе з негативного боку, а також не надано доказів низьких показників службової діяльності ОСОБА_1

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно прийнято наказ від 07.03.2017 №122ц про звільнення радника юстиції ОСОБА_1 заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області зі служби в органах прокуратури, у зв’язку з чим зазначений наказ підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді, яку обіймав до звільнення.

При цьому, позивач стверджує про те, що на момент розгляду справи в суді посада заступника начальника слідчого відділу є ліквідованою, у зв’язку з чим просить суд зобов’язати відповідача поновити його на будь-яку іншу рівнозначну посаду в органах прокуратури Запорізької області.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги в частині поновлення на іншій рівнозначній посаді в органах прокуратури Запорізької області задоволенню не підлягає, оскільки виконання судового рішення у повному обсязі покладається на відповідача, в даному випадку прокуратуру Запорізької області.

Тобто, саме відповідач повинен вжити всіх можливих заходів для поновлення позивача на службі в прокуратурі Запорізької області, оскільки саме протиправним рішенням відповідача було порушено права та законні інтереси позивача, а тому відповідач повинен або поновити у штатному розписі посаду яку обіймав позивач до звільнення або підібрати йому іншу рівнозначну посаду.

В свою чергу судове рішення не може допускати подвійного тлумачення, а повинно передбачати чіткі та конкретні вказівки щодо дій які повинні бути вчинені на його виконання, в даному випадку поновлення радника юстиції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу прокурора Запорізької області №19ц від 16.01.2017 в частині зміни раднику юстиції ОСОБА_1 заступнику начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області, розміру надбавки за виконання особливо важливої роботи до посадового окладу, з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років та встановлення її у розмірі 10% з 16.01.2016; визнання протиправним та скасування наказу прокурора Запорізької області №37ц від 20 січня 2017 року в частині зміни раднику юстиції ОСОБА_1 заступнику начальнику слідчого відділу прокуратури Запорізької області, розміру премії, з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років та встановлення її у розмірі 10%; визнання протиправним та скасування наказу прокурора Запорізької області №110ц від 24 лютого 2017 року в частині зміни раднику юстиції ОСОБА_1 заступнику начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області, розміру премії , з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років та встановлення її у розмірі 10%; стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за період з 16.01.2017 по 07.03.2017 включно, з урахуванням перерахунку премій, надбавки за виконання особливо важливої роботи до посадового окладу і вихідної допомоги при звільненні працівника, з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років у повному обсязі відповідно до займаної посади без урахування дії протиправного наказу прокурора області №19ц від 16.01.2017, протиправного наказу прокурора області №37ц від 20.01.2017 і протиправного наказу №110ц від 24.02.2017, невиплати премії у березні 2017 року і без урахування виплачених за цей період коштів на загальну суму 32933,64 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за:

1) вислугу років;

2) виконання обов’язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Як встановлено з матеріалів адміністративної справи оскаржуваними наказами №19ц від 16.01.2017, №37ц від 20.01.2017 та №110ц від 24.02.2017, позивачу встановлено у розмірі 10% розмір надбавки за виконання особливо важливої роботи до посадового окладу та премії, з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років.

Умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 8 Закону України від 24.03.95 №108/95-ВР «Про оплату праці»).

На виконання вищевказаної норми Кабінетом Міністрів України 31.05.2012 прийнято постанову №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова №505).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Постанови №505 керівникам органів прокуратури, у межах затвердженого фонду оплати праці, надано право здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також з нагоди державних, професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначені у Положенні про преміювання працівників органів прокуратури України, затвердженому наказом Генерального прокурора України від 18.06.2015 №84 (далі - Положення N 84).

У відповідності до пункту 1.4. Положення №84 премії виплачуються працівникам щомісяця на підставі наказів Генерального прокурора України, прокурорів обласного рівня, ректора Національної академії прокуратури України.

Розмір премій визначається відповідно до об'єктивної оцінки роботи працівника та його особистого вкладу в загальні результати роботи у відсотках до місячної заробітної плати працівника та грошового забезпечення військовослужбовця без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами (пункт 1.5. Положення №84).

Водночас, критеріями оцінки особистого вкладу у загальні результати роботи всіх категорій працівників органів прокуратури є, зокрема, своєчасне та якісне виконання завдань і доручень керівників органів прокуратури (пункт 2.1. Положення №84).

У відповідності до пункту 1.8. Положення №84 у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни премія виплачується у меншому розмірі або не виплачується.

Наведене свідчить, що преміювання працівників органів прокуратури є правом керівника.

При цьому, не переконання суду, розмір премій працівників залежить в першу чергу від якості виконання працівником покладених на нього обов’язків, їх обсягів та від внеску кожного робітника в загальні результати праці.

Під час, судового розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 протягом січня-березня 2017 року фактично не виконував посадові обов’язки заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області, у зв’язку з проведенням реорганізації та ліквідації слідчого відділу, як самостійного підрозділу.

Також, позивач стверджував про те, що його було позбавлено фактичної можливості виконувати покладені обов’язки, зокрема позбавлено доступу до Єдиного реєстру досудових розслідувань, позбавлено постійного робочого місця, тощо.

Разом з тим, позивачем до матеріалів адміністративної справи не надано доказів на підтвердження зазначених обставин, як і не надано доказів на підтвердження того, що позивач звертався до керівництва прокуратури Запорізької області чи до суду з заявами про усунення перешкод у виконанні функціональних обов’язків заступника начальника слідчого відділу.

За таких обставин, враховуючи те, що позивачем протягом періоду проведення реорганізації слідчого відділу посадові обов’язки не виконувались, відповідачем правомірно прийнято рішення про зменшення розміру премії та надбавки до 10% (мінімуму передбаченого Законом України «Про прокуратуру»).

При цьому, суд не бере до уваги твердження позивача про порушення відповідачем при винесенні оскаржуваного наказу, положень статті 32 Кодексу законів про працю України щодо неповідомлення йому заздалегідь про зміну істотних умов праці (у тому числі систем і розмірів оплати праці), оскільки, як зазначив Верховний Суд України у постанові від 15.05.2017 (справа №6-2790цс16), прийняття керівником підприємства на основі положення про преміювання і в межах своєї компетенції рішення про зменшення розміру премій, позбавлення працівників премій повністю або частково, не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, про яке працівник повинен бути заздалегідь попереджений.

Стосовно позовних вимог про стягнення з прокуратури Запорізької області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 08.03.2017 по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі із врахуванням того, що середньоденний розмір заробітної платні в період з 08.03.2017 по 05.09.2017 складав – 945,68 грн., а з 06.09.2017 по час винесення рішення судом складав – 2335,83 грн. з врахуванням отриманих позивачем сум середнього розміру соціальної допомоги по безробіттю 235,8 грн. і середньоденного розміру заробітної платні за місце роботи позивача в розмірі 622,11 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідну пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №6, оскільки згідно зі ст.235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що після звільнення зі служби в органах прокуратури позивач став на облік до Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя, як особа яку було звільнено у зв’язку із скороченням, а з травня 2017 року по дату вирішення справи по суті працює на посаді юриста ТОВ «Фірма «Мотор-Ділер».

При цьому, з матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що розмір отриманих доходів ОСОБА_1 за місцем нової роботи є більшим ніж той, що позивач отримував в останні два місяці перед звільненням в прокуратурі Запорізької області, що підтверджується довідкою ТОВ «Фірма «Мотор-Ділер» від 23.01.2018 №6.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стосовно вимоги про стягнення з прокуратури Запорізької області моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Як зазначено у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з тим, на переконання суду, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження заподіяння йому негативних наслідків пов’язаних із звільненням зі служби в органах прокуратури (фізичного болю, душевних страждань, тощо), з якими законодавець пов’язує наявність підстав для стягнення моральної шкоди.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди в зазначеному розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 77 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного наказу прокурора Запорізької області №122ц від 07.03.2017 року про звільнення радника юстиції ОСОБА_1 заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області зі служби в органах прокуратури, у зв’язку з чим наявні підстави для поновлення позивача на службі в органах прокуратури, а саме на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області зі служби.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин, рішення суду в частині поновлення радника юстиції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області підлягає негайному виконанню.

Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в частині визнання протиправним та скасування наказу прокурора Запорізької області №122ц від 07.03.2017 року про звільнення радника юстиції ОСОБА_1 заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області зі служби в органах прокуратури та поновлення радника юстиції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області, за звернення з якими позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати на його користь присудженню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до прокуратури Запорізької області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Запорізької області №122ц від 07.03.2017 року про звільнення радника юстиції ОСОБА_1 заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області зі служби в органах прокуратури.

Поновити радника юстиції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині поновлення радника юстиції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 25.04.2018.

Суддя М.С. Лазаренко