Ухвала суду № 73631519, 24.04.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 квітня 2018 рокум. Ужгород№ 308/8864/15-ц

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Шешеня О.М., суддів: Луцович М.М., Рейті С.І.

при секретарі Стенавська А.М

за участю:

заявника (позивача): ОСОБА_1;

відповідача: Національний банк України, представник – не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі від 14 березня 2016 року по адміністративній справі № 308/8864/15-ц, -

В С Т А Н О В И В:

13.07.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі від 14 березня 2016 року по адміністративній справі № 308/8864/15-ц (а.с. 131-134, Т.2).

У відповідності до поданої заяви ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії Національного банку України щодо затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року по адміністративній справі № 308/8864/15-ц, стягнути з Національного банку України середній заробіток у сумі 17526,16 грн. за час затримки виконання рішення суду та допустити негайне виконання рішення суду у межах стягнення заробітної плати за один місяць (а.с.133-134, Т.2).

Подану заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що у відповідності до ч. 5 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Однак, Національний банк України затримав виконання рішення суду і поновив його на роботі лише 25.04.2016 р. Тобто, фактично на посаді він був поновлений згідно наказу Національного банку України від 19.04.2016 р. № 1610-к, з яким його було ознайомлено 25.04.2016 р., середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць сплачено 13.05.2016 р. Разом з тим, заробітну плату почали нараховувати з 26.04.2016 р. На підставі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 р., справа № 308/8864/15-ц, позивачу було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2015 р. до 14.03.2016 р, виходячи із середнього заробітку за місяць. Так, оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі не була виплачена за період з 15.03.2016 р. до 25.04.2016 р. (від дати ухвалення рішення суду про поновлення на роботі до дати фактичного поновлення). Виходячи з наведеного вище, ОСОБА_1 просив за період з 15 березня 2016 року по 25 квітня 2016 року стягнути з Національного банку України середній заробіток в сумі 17526,16 грн. за час затримки виконання рішення суду.

Представник Національного банку України в судовому засіданні заперечував щодо задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення наголошуючи на тому, що подану заяву слід розглядати в порядку нового позовного провадження, що позивачем було порушено строку звернення до суду. Також, представник Національного банку України зазначав, що для поновлення ОСОБА_1 на посаді вирішувалася низка організаційних питань, зокрема щодо підготовки, погодження із зацікавленими підрозділами та підписання відповідного наказу, внесення змін до штатного розпису та визначення ОСОБА_1 робочого місця. А тому, на виконання рішення суду, 19.04.2016 року було видано наказ за №1610-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1О.». Також, Національний банк України не мав підстав для виплати ОСОБА_1 заробітної плати у період з 19.04.2016 року до 24.04.2016 року, у зв’язку з невиходом останнього на роботу. Разом з тим, ОСОБА_1 перебував на обліку у центрі зайнятості та отримував за цей час допомогу по безробіттю. Враховуючи вище викладене, представник Національного банку України наголошував, що у ОСОБА_1 відсутні підстави для виплати йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Так, суд констатує, що ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника Національного банку України про повернення заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення (а.с. 187 -192, Т.2).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується подана заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви по суті, суд приходить до висновку про те, що заява про виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 р. (а.с.218-228, Т.1) позов ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправними дій та рішень щодо звільнення з посади головного аудитора Департаменту аудиту Національного банку України за п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, визнання недійсним та скасування наказу від 30.06.2015 року №3268-к про звільнення з посади головного аудитора Департаменту аудиту Національного банку України, поновлення на посаді головного аудитора Департаменту аудиту Національного банку України, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.07.2015 року до дня поновлення на роботі та компенсацію за роботу у вихідні дні в розмірі 134939,52 грн., стягнення матеріальної шкоди 1863,73 грн., компенсації за несвоєчасну оплату перших п'яти днів тимчасової непрацездатності в розмірі 27175,32 грн., компенсації за час несвоєчасної видачі трудової книжки в розмірі 6559,56 грн. та моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. було задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано наказ директора Департаменту персоналу Національного банку України від 30.06.2015 року № 3268-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного аудитора відділу аудиту територіальних управлінь західного регіону управління аудиту територіальних управлінь та навчальних закладів Національного банку України Департаменту аудиту.

Поновлено ОСОБА_1 (вул. Абрикосова, буд. 13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на посаді головного аудитора відділу аудиту територіальних управлінь західного регіону управління аудиту територіальних управлінь та навчальних закладів Національного банку України Департаменту аудиту з 01.07.2015 року.

Стягнуто з Національного банку України (м. Київ-8, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) на користь ОСОБА_1 (вул. Абрикосова, буд. 13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2015 року по день винесення рішення суду в сумі 93 284,40 (дев'яносто три тисячі двісті вісімдесят чотири гривні сорок копійок) грн.

Постанова суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11024,52 (одинадцять тисяч двадцять чотири гривні п'ятдесят дві копійки) грн. підлягала до негайного виконання.

В решті позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016р. (а.с.37-41, Т.2) апеляційну скаргу Національного банку України було залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у справі № 308/8864/15-ц – без змін.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні було встановлено, що Національним банком України 02.08.2016 року було виконано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року в частині виплати ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2015 року.

У відповідності до наказу Національного банку України від 19.04.2016 року № 1610-к, на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 року, ОСОБА_1 було поновлено на посаді головного аудитора відділу аудиту територіальних управлінь західного регіону управління аудиту територіальних управлінь та навчальних закладів Національного банку України Департаменту аудиту з 01.07.2015 року (а.с. 156).

З наказом Національного банку України від 19.04.2016 року № 1610-к «Про поновлення на роботі» ОСОБА_1 ознайомився 25.04.2016 року (а.с. 156).

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно ч. 1 ст. 255 КАС України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною другою статті 257 КАС України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Отже, КАС України визначено дві підстави для виконання судового рішення:

- набрання рішенням законної сили;

- рішення підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Так, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - підлягала негайному виконанню.

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у відповідності до постанови Верховного Суду від 31.01.2018 р. К/9901/1192/18 К/9901/1194/18 813/7998/13-а зазначено: «ст. 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, як то пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Слід зазначити, що правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень».

Також, Верховний Суд відповідно до постанови від 16.02.2018 року по справі №807/2713/13-а адміністративне провадження №К/9901/1561/18 зазначив: «згідно ст. 236 КЗпП проводиться виплата заробітної плати за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що наявність вини відповідачів у затримці виконання судового рішення не є обов'язковою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження».

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі «ОСОБА_2 проти України» (заява № 40450/04) в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Зі змісту ст. 236 КЗпП України видно, що обов'язок виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, є видом відповідальності роботодавця за дії, пов'язані із такою затримкою.

Таким чином, суд констатує, що з дня набрання законної сили рішенням суду від 14.03.2016 року, в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, яке підлягало негайному виконанню, у Національного банку України виник обов'язок щодо негайного та добровільного його виконання.

Щодо твердження ОСОБА_1 про те, що оскільки він ознайомився з наказом від 19.04.2016 року № 1610-к «Про поновлення на роботі» тільки 25.04.2016 року, тому вимушений прогул слід рахувати з 15.03.2016 року по 25.04.2016 року, суд констатує наступне.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналогічну правову позицію висловив і Верховний Суд у постановах від 07.02.2018 р. К/9901/3715/18 К/9901/3713/18 825/1047/14 та від 09.02.2018 р. К/9901/1422/18 П/811/218/14.

Так, згідно постанови від 07.02.2018 р. К/9901/3715/18 К/9901/3713/18 825/1047/14 Верховний Суд зазначив: «Враховуючи, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 у справі № 825/2618/13-а поновлено позивача на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції з 23.05.2008 р., при цьому, такий наказ № 151-о ГУ ДФС у Чернігівській області видало лише 05.09.2013 р., вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за невиконання судового рішення за період з 26.07.2013 року по 05.09.2013 року. Доводи позивача про те, що датою фактичного виконання роботодавцем рішення суду про поновлення є 21.10.2013 року (дата ознайомлення позивача з наказом № 151-о від 05.09.2013 року), є необґрунтованими, оскільки рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу».

Отже, суд констатує, що постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 р. в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного аудитора відділу аудиту територіальних управлінь західного регіону управління аудиту територіальних управлінь та навчальних закладів Національного банку України Департаменту аудиту - була виконана Національним банком України в день винесення наказу від 19.04.2016 року №1610-к «Про поновлення ОСОБА_1О.».

Враховуючи вище викладене, а також правову позицію Верховного Суду, суд приходить висновку, що Національний банк України допустив затримку виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 15.03.2016 року по 18.04.2016 року (19.04.2016 року – день виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді).

А тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, в частині стягнення середнього заробітку за період з 19.04.2016 року по 25.04.2016 року (день ознайомлення з наказом №1610-к від 19.04.2016 року) слід відмовити.

Згідно п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно п. 8 розділу ІV Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В матеріалах справи міститься Довідка від 22.01.2016 року №12-409/55, згідно якої розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 складав 11024,52 грн., а середньоденної 565,36 грн. (а.с. 138, Т.1).

Суд встановив, що час затримки виконання судового рішення, з врахуванням листа Мінсоцполітики від 05.08.2016 р. № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» становив 24 робочі дні.

Отже, за період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а саме: з 15.03.2016 року по 18.04.2016 року включно, оскільки позивач був поновлений на роботі 19.04.2016 року середній заробіток ОСОБА_1 склав 13568,64 грн. (24 робочі дні Х 565,36 грн.).

Таким чином, сума середнього заробітку, яка підлягає сплаті ОСОБА_1 за затримку виконання рішення суду, складає 13568,64 грн., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Таким чином, заява про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 241, 243, 248, 256, 371, 383 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення – задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Національного банку України щодо затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 року у справі №308/8864/15-ц в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

3. Стягнути з Національного банку України (01601, м. Київ-8, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) на користь ОСОБА_1 (м. Ужгород, вул. Абрикосова, 13, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 року у справі №308/8864/15-ц про поновлення на роботі в сумі 13568,64 (тринадцять тисяч п’ятсот шістдесят вісім гривень шістдесят чотири копійки) грн. (сума зазначена без урахування податків та обов'язкових платежів).

4. В решті заявлених вимог відмовити.

5. Ухвала суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 року у справі №308/8864/15-ц про поновлення на роботі у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11024,52 грн. виконується негайно.

6. Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 Розділу VII “Перехідних положень” КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 256 КАС України. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а у разі, якщо ухвалу було оскаржено та не скасовано судом апеляційної інстанції, така ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді: М.М. Луцович

ОСОБА_4

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України ухвалу суду у повному обсязі складено 25.04.2018 року.