Рішення № 73631467, 25.04.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 квітня 2018 р. Справа № 152/1924/17

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання відмови та бездіяльності неправомірними

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся в суд з позовом до Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі - Шаргородське ОУПФУ Вінницької області, відповідач) про визнання відмови та бездіяльності неправомірними.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що є професійним суддею Шаргородського районного суду Вінницької області у відставці. Розмір його щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 90% від заробітної плати судді працюючого на відповідній посаді. Згідно розпорядження №145762 від 10.02.2017р. начальника Шаргородського ОУПФУ Вінницької області на підставі довідки ТУ ДСА у України у Вінницькій області №4-35/0089 від 16.01.2017р. здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та його підвищення як учаснику бойових дій. З нової довідки ТУ ДСА у України у Вінницькій області №04-36/2960 від 13.11.2017р. позивачеві стало відомо, що ТУ ДСА у України у Вінницькій області до попередньої довідки №4-35/0089 від 16.01.2017р. не включило матеріальної допомоги на оздоровлення судді при наданні щорічної відпустки, що призвело до неправильного нарахування та виплати щомісячного грошового утримання судді у відставці. Листом №70-Д від 22.11.2017р. відповідачем відмовлено позивачеві у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посиланням на п.2 ст.135 Закону України №1402-III. Вважаючи дану відмову та бездіяльність відповідача у здійсненні перерахунку призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці протиправними, позивач звернувся до суду з вимогами:

-визнати протиправною та необґрунтованою відмову та бездіяльність начальника Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області ОСОБА_2 викладену у листі №70-Д від 22.11.2017р. "Щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання" та такою, що дискримінує позивача за професійною та соціальною ознаками;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеного та такого, що виплачується щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №04-36/2960 від 13.11.2017р. ТУ ДСА України та врахуванням у ній матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу судді, працюючого на відповідній посаді, яка виплачується йому при наданні щорічної відпустки, починаючи з 1 лютого 2017 року по даний час.

Ухвалою від 14.02.2018р. прийнято до провадження адміністративну справу 152/1924/17.

22.02.2018р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого відповідач зазначає, що відповідно п.2 ст.135 закону №1402 матеріальна допомога не належить до суддівської винагороди. Окрім того, зазначено, що управління діє правомірно та в межах чинного законодавства, у зв'язку з чим просили відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1

12.03.2018р. позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що згідно ст.134 та ст.136 Закону №1402, матеріальна допомога на оздоровлення судді виплачується в розмірі посадового окладу, а відповідно до ч.2 ст.135 Закону №1402, посадовий оклад судді є складовою частиною суддівської винагороди.

Крім того, 12.03.2018р. позивачем подано уточнену та доповнену позовну заяву, в якій просив позовну заяву в частині залишити без розгляду та залучити до участі у справі третю особу ДСА України.

14.03.2018р. представником відповідача подано заперечення по відзиву.

Ухвалою суду від 03.04.2018р. залишено позовну заяву без розгляду в частині позовної вимоги щодо дискримінації ОСОБА_1 за професійною та соціальною ознакою.

Залучено до розгляду у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області.

18.04.2018р. позивач подав додаткові пояснення. Крім того, надав до суду клопотання про продовження розгляду справи за його відсутності.

У судове засідання, призначене на 19 квітня 2018 року представники сторін, третьої особи не з'явились, будучи належним чином повідомленими. Клопотань про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу частини 9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене вище, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також достатність письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про розгляд та вирішення справу у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

ОСОБА_1 є суддею Шаргородського районного суду Вінницької області у відставці та отримує довічне грошове утримання як суддя у відставці.

Згідно розпорядження №145762 від 10.02.2017р. Шаргородського об'єднаного УПФУ здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та його підвищення, як учаснику бойових дій.

14.11.2017р. позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА України №04-36/2960 від 13.11.2017р.

Листом №70-Д від 22.11.2017р. відповідач зазначив щодо відсутності законних підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання відповідно до поданої заяви від 14.11.2017р. та довідки №04-36/2960 від 13.11.2017р. Посилався на п.2 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно якого суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплати за вислугу років перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Отже, матеріальна допомога не належить до суддівської винагороди.

Вважаючи зазначене рішення та бездіяльність відповідача протиправними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 48 Закону "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина 6 статті 47 вказаного Закону).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 14.12.2011 року № 18-рп/2011 офіційно розтлумачив поняття "щомісячне довічне грошове утримання", зокрема таке поняття означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку продовжує працювати на посаді судді і одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, так і судді у відставці, який одержує її з Пенсійного Фонду.

Згідно з ч. 3 ст. 138 "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

В силу ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. №2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Так, суд зазначає, що вказаним спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

Позиція позивача щодо застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 20.02.2012р., № 21-430а11, 06.11.2013р. 21-350а13, від 14.05.2013р. "21-97а13, від 28.05.2013р. №21-125а13 про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання, не знайшла свого підтвердження в ході розгляду даної справи, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

На переконання суду, матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що вказує на правомірність дій відповідача та необґрунтованості позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018р. по справі №738/1343/17.

Суд відхиляє посилання позивача на постанову Верховного Суду від 27.02.2018р. у справі №686/118/17, оскільки в даному рішенні не досліджено питання щодо перерахунку призначеного особі щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, а висновки стосуються подання касаційної скарги на судове рішення, яким зобов'язано відповідача подати звіт про його виконання.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та надані позивачем, суд доходить висновку, що мотивація, на яку посилається останній, не дає суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (вул. Коцюбинського, 37, м. Шаргород, 23500)

Відповідач: Шаргородське обєднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 222, м. Шаргород, 23500, код ЄДРПОУ 40352856)

Третя особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області (вул. Р. Скалецького, 17, м.Вінниця)

Повний текст рішення суду складено 25.04.2018р.

Суддя Томчук Андрій Валерійович