Рішення № 73631397, 23.04.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 квітня 2018 р. Справа № 802/770/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: не з'явився

свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про: визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Бершадського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі – Бершадське ОУПФУ у Вінницькій області, відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 5 років на підставі ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що оформлене розпорядженням від 31.01.2018 року;

- зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 5 років відповідно до поданої заяви від 01.11.2017 року на підставі ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та здійснити нарахування та виплату.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до Бершадського ОУПФУ у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕК, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 5 років. Проте, відповідно до Розпорядження від 31.01.2018 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, так як надані документи не підтверджують перебування ОСОБА_1 в період з 03.03.1988 по 04.04.1998 в зоні відчуження. Вважаючи дії та відмову Бершадського ОУПФУ у Вінницькій області протиправними, позивач з їх оскарженням звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Крім того, встановлений відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

10.04.2018 на адресу суду від сторони відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує посилаючись на наступне. ОСОБА_1 01.11.2017 року надав до управління заяву та документи для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Для підтвердження права виходу на пенсію позивач, зокрема, надав копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1988 році, довідку від 17.06.1992 №42, яка видана Чечельницьким АТП-10550, про те, що ОСОБА_1 в період з 03.03.1988 по 04.04.1998, відповідно до розпорядження №46 від 23.02.1988 був відкомандирований в м. Чорнобиль для участі в роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; архівний витяг, який виданий КП «Чечельницький районний трудовий архів» про те, що у книгах кадрових наказів директора значиться: відкомандирувати в м. Чорнобиль Київської області з 03.03.1988 по 04.04.1998 водія автобуса ОСОБА_1 (наказ №16 від 03.03.1988), підстава наказ №46 від 23.02.1988 Г.П.О. «Вінницяавтотранс»; архівні довідки про заробітну плату. Відповідачем зазначено, що за наданими документами неможливо призначити пенсію ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки за наявними документами не можливо факт перебування його в зоні відчуження.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

01.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до Бершадського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1988 році.

До заяви про призначення пенсії позивач долучив: військовий квиток; довідку з ДПІ щодо перебування на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності від 27.10.2017 №759/02-32-13; довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 від 23.10.2017 №563/1, від 28.09.2017 №504, від 23.10.2017 №563 та від 28.09.2017 №503; довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; документи про місце роботи (довідку №42 від 17.06.1992 та від 23.10.2017 №465); довідки про стаж від 28.09.2017 №505 та від 23.10.2017 №564; паспорт; посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС; трудову книжку; трудовий договір; заяву про спосіб виплати пенсії; пам’ятка пенсіонера.

Рішенням від 31.01.2018, яке оформлене протоколом № 614 відповідачем відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Мотиви відмови у призначенні пенсії позивачу викладені у Розпорядженні від 31.01.2018, в зазначено, що документи, які надані позивачем для призначення пенсії не є первинними та не підтверджують перебування безпосередньо в зоні відчуження, а підтверджують лише направлення у відрядження.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з вимогами ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

В силу вимог статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення", умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Положеннями ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

У відповідності до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

Зі змісту ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, призначаються лише учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи.

Зазначеній категорії осіб згідно зі ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за поданням районних державних адміністрацій Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС України, Радою Міністрів АРК, державними адміністраціями областей, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями видаються посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (ч.4 ст.65 Закону №796-ХІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України №51 від 20 січня 1997 року затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №51).

Вказаним Порядком №51 визначено, зокрема, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, коло осіб, яким вони видаються.

Так, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А (п.5 Порядку №51).

Відповідно до п.10 Порядку №51 посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Отже, при видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році, категорія 3, серія А №044868., відповідною комісією були встановлені та перевірені всі документи, необхідні для встановлення вказаного статусу.

Згідно розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого, Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженого постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильські АЕС: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У разі неможливості подання довідки № 122 внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, для визначення права на призначення пенсії надаються інші (первинні) документи, що підтверджують період роботи в зоні відчуження: первинні документи, що підтверджують періоди перебування в зоні відчуження: довідки про періоди роботи в зоні, табелі обліку робочого часу за період роботи в зоні, подорожні листи для водіїв, копії відомостей (особових рахунків) на виплату заробітної плати; особи, що були призвані на військові збори, можуть підтвердити виконання робіт в зоні довідками військових частин про виконання робіт в зоні, архівними документами Міністерства оборони.

Згідно зі ст.15 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» довідки про період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є лише підставою для визнання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З огляду на вищезазначені норми Закону, документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи», який наявний у позивача, а саме посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році, категорія 3, серія А №044868.

Підставою для відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, як зазначено у рішенні відповідача, є те, що надані позивачем документи для призначення пенсії не є первинними та не підтверджують перебування безпосередньо в зоні відчуження, а підтверджують лише направлення у відрядження.

З даним твердженням відповідача суд не погоджується, з огляду на наступне.

Факт перебування ОСОБА_1 у зоні відчуження з 03.03.1988 по 04.04.1988 підтверджується копіями документів, наданими позивачем разом з позовною заявою, зокрема: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1988 році, довідку від 17.06.1992 №42, яка видана Чечельницьким АТП-10550, про те, що ОСОБА_1 в період з 03.03.1988 по 04.04.1998, відповідно до розпорядження №46 від 23.02.1988 був відкомандирований в м. Чорнобиль для участі в роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, архівний витяг, який виданий КП «Чечельницький районний трудовий архів» про те, що у книгах кадрових наказів директора значиться: відкомандирувати в м. Чорнобиль Київської області з 03.03.1988 по 04.04.1998 водія автобуса ОСОБА_1 (наказ №16 від 03.03.1988), підстава наказ №46 від 23.02.1988 Г.П.О. «Вінницяавтотранс» та архівні довідки про заробітну плату.

Поряд з цим, представником відповідача у відзиві зазначено, що КП «Чечельницький районний трудовий архів» було надано відповідачу архівну справу, в якій зазначено, що первинні документи Чечельницького АТП-10550 в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об’єкт, де особа виконувала роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на зберігання в архів не надходили.

Однак, незабезпечення збереження первинних документів не з вини позивача за умови наявності інших доказів не може свідчити про правомірність позбавлення ОСОБА_1 права користування пільгами, встановленими ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме: призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років.

Таким чином, позивачем було подано всі наявні в нього документи, які в повній мірі підтверджують його перебування у відрядженні у зоні відчуження та можуть бути підставою для призначення пенсії відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Разом з тим у судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_5, який разом із позивачем у період з 03.03.1988 по 04.04.1998 був відкомандирований у м. Чорнобиль Київської області для участі в роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Даний свідок зазначив, що ОСОБА_1 перебував у період з 03.03.1988 по 04.04.1998 перебував з ним у м. Чорнобиль Київської області та змінював його під час виконання робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Крім того вказав, що заробітну плату за перебування у зоні відчуження вони отримали після здачі подорожніх листів на автотранспортному підприємстві, яке їх відрядило.

Також, у судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_4, який у період з 03.03.1988 по 04.04.1998 був директором автотранспортного підприємства, яке направляло позивача у відрядження в м. Чорнобиль. Даний свідок зазначив, що ОСОБА_1 було відкомандировано в м. Чорнобиль Київської області та з 03.03.1988 по 04.04.1998 він перебував там.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наявні в позивача документи, які долучені до матеріалів справи та були додані до заяви про призначення пенсії, містять дані на підтвердження факту перебування та виконання ним робіт у зоні відчуження з 03.03.1988 по 04.04.1998 та яких є достатньо для призначення позивачу пенсії, передбаченої ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Крім того слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У пункті 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy"№ 36813/97).

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов’язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства"(Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку, що вимога позивача щодо зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 5 років відповідно до поданої заяви від 01.11.2017 року на підставі ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та здійснити нарахування та виплату є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Бершадського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1, що оформлено розпорядженням від 31.01.2018 року.

Зобовязати Бершадське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно до поданої заяви від 01.11.2017 року, та здійснити нарахування та виплату.

Сятгнути на користь ОСОБА_1 704 грн. 80 коп. судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (24830, Вінницька область, Чечельницький район, с. Ольгопіль, вул. Інтернаціональна, 35; ідентифікаційний номер НОМЕР_1); Бершадське об’єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (24400, Вінницька область, м. Бершадь, вул. Героїв України, 23; код ЄДРПОУ 40382655).

Повний текс рішення у повному обсязі складений: 26.04.2018

Суддя Чернюк Алла Юріївна