Рішення № 73631274, 24.04.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року ЛуцькСправа № 803/465/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови від 29 січня 2018 року №008963 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн., застосованого на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вказаною вище постановою її безпідставно притягнуто до відповідальності, оскільки вона не вчиняла правопорушення, що зафіксоване актом рейдової перевірки, проведеної працівниками Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області 14 грудня 2017 року. До відповідальності її притягнуто за відсутність документів, визначених статтями 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України транспортним засобам з перевищенням вагових/габаритних обмежень або документа про внесення плати за проїзд.

Позивач стверджує, що на час перевезення вантажу, про який йдеться в матеріалах перевірки, вона не володіла і не користувалася тим транспортним засобом, який здійснював перевезення, а саме автомобілем марки DAF, номерний знак НОМЕР_1, оскільки він був переданий в оренду Приватному підприємству «Софтгруп» (ПП «Софтгруп») на підставі договору оренди від 11 травня 2016 року та акта передачі. Відповідно до товарно-транспортної накладної від 13 грудня 2017 року перевезення здійснювалося ПП «Софтгруп». Водії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають у трудових відносинах із ПП «Софтгруп». Цьому ж товариству також належить напівпричіп SСНMITZ АC4190ХХ, у якому 14 грудня 2017 року власне і перебував вантаж та який зважувався разом із автомобілем.

Таким чином, позивач вважає, що вона не була перевізником під час перевезення вантажу 14 грудня 2017 року, а тому не може виступати суб’єктом відповідальності за правопорушення, вказане в акті перевірки, на підставі якого прийнята оскаржувана постанова. Приймаючи постанову від 29 січня 2018 року, Управління Укртрансбезпеки у Волинській області не перевірило та не враховало усіх обставин, зокрема, достовірно не встановило автомобільного перевізника у вказаних правовідносинах.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою від 21 березня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Ухвалою суду від 11 квітня 2018 року замінено первісного відповідача – Управління Укртрансбезпеки у Волинській області на належного - Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека).

У відзиві на позов представник відповідача позовні вимоги заперечує (а.с.32-38). В обґрунтування своєї позиції вказав, що посадовими особами Укртрансбезпеки в межах повноважень та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567, проведено рейдову перевірку виконання внутрішніх вантажних перевезень. Під час перевірки за результатами габаритно-вагового контролю було встановлено, що при перевезенні вантажу транспортним засобом марки DAF, номерний знак НОМЕР_1, та причепом, номерний знак НОМЕР_2, навантаження на одиничну вісь становила 14,12 т при допустимому 11 т. Перевіркою також було встановлено, що позивач, здійснюючи перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових обмежень, не мала дозволу на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентними органами, що є порушенням статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Матеріали перевірки Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області були передані до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області – за місцем знаходження суб’єкта господарювання.

Позивач на розгляд справи не прибув, тому справу розглянуто за наявними матеріалами.

У зв’язку із відсутністю дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням габаритно-вагових параметрів під час надання послуг з перевезення вантажу у внутрішньому сполученні, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 постановою від 29 січня 2018 року №008963 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн. на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Представник відповідач вважає, що зазначення у товарно-транспортній накладній від 13 грудня 2017 року перевізника ПП «Софтгруп» не є беззаперечним доказом, що саме це підприємство і є перевізником, бо правила заповнення товарно-транспортної накладної передбачають можливість зазначення не виключно перевізника, а й експедитора. Водночас, під час рейдової перевірки водій ОСОБА_4 не надав тимчасовий реєстраційний талон на автомобіль, а надав основні реєстраційні документи на транспортний засіб, видані на ОСОБА_3

Також з огляду на умови договору оренди в частині орендної плати цей договір не відповідає ринковій вартості оренди вантажного сідельного тягача. До того ж основний вид діяльності позивача КВЕД 49.41 – вантажний автомобільний транспорт; при цьому КВЕД 77.12 – надання в оренду вантажних автомобілів серед її видів діяльності відсутній.

Транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1, значиться серед переліку транспортних засобів, який використовує фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у своїй господарській діяльності як ліцензіат при перевезенні вантажів.

Також представник відповідача ставить під сумнів трудовий договір з водієм ОСОБА_4 від 10 грудня 2017 року, який керував транспортним засобом марки DAF, номерний знак НОМЕР_1; наказ про прийняття на роботу датований 01 березня 2018 року (заява про прийом на роботу від 01 лютого 2018 року).

З наведених підстав представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позові.

У судовому засіданні представник відповідача позов заперечує та просить у задоволенні позову відмовити з наведених у відзиві підстав.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов належить задовольнити з таких мотивів і підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу Укртрансбезпеки від 07 грудня 2017 року №1189 «Про затвердження щотижневого графіка проведення рейдових перевірок, які здійснюються територіальними органами Державної служби з безпеки на транспорті» (а.с.39-40) та згідно із направленням на перевірку від 13 грудня 2017 року №005751 (а.с.41), працівниками Укртрансбезпеки у Кіровоградській області на автодорозі М-12 «Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам’янка» 716 км+405 проведено рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення. Під час перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень і вантажів автомобільним транспортом від 14 грудня 2017 року №025857 (а.с.42).

Як вбачається із вказаного акту від 14 грудня 2017 року №025857, проведено перевірку транспортного засобу марки DAF модель АЕ48ХS, номерний знак НОМЕР_1, причіп марки SСНMITZ модель S01, номерний знак АC4190ХХ, керування яким здійснював ОСОБА_4

Перевіркою виявлено, що при наданні послуг з перевезення вантажів мало місце перевищення вагових обмежень без оформлення дозволу, який дає право на рух автомобільним транспортом автомобільними дорогами України, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, чим порушено статтю 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ.

Так за результатами габаритно-вагового контролю вказаного транспортного засобу та причепу було встановлено, що навантаження на одиничну вісь становила 14,12 т при нормативному 11 т, що зафіксовано чеком про зважування від 14 грудня 2107 року №13668, довідкою про здійснення габаритно-вагового контролю від 14 грудня 2017 року №0006744, актом перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів від 14 грудня 2017 року №0002514 (а.с.43-45). Відповідно до розрахунку плати за проїзд №220 позивачу визначено до сплати 773,76 євро (а.с.11).

Під час рейдової перевірки за даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки DAF модель АЕ48ХS, номерний знак НОМЕР_1, працівники Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області дійшли висновку, що перевезення здійснювалося фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, зареєстрованою як суб’єкт господарської діяльності у місті Луцьку Волинської області. Відтак, матеріали перевірки надіслані для розгляду до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області 29 грудня 2017 року листом №27-1-06/3966 (а.с.47).

10 січня 2018 року Управління Укртрансбезпеки у Волинській області надіслало на адресу позивача запрошення на розгляд справи на 29 січня 2018 року (а.с.48). Проте, як свідчать відомості із сайту Укрпошти, рекомендований лист вручено позивачу 30 січня 2018 року (а.с.87).

Постановою від 29 січня 2018 року №008963, винесеною заступником начальника Управління Укртрансбезпеки у Волинській області ОСОБА_6, за не оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», на підставі абзацу третього частини першої статті 60 вказаного Закону стягнуто з перевізника фізичної особи-підприємця адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700,00 грн. (а.с.49). Одночасно винесено припис №004696 щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідно до якого у зв'язку із виявленнями у результаті перевірки порушеннями (відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України транспортними засобами з перевищенням вагових/габаритних обмежень або документ про внесення плати за проїзд. Не сплачено (не повідомлено про сплату) нарахування плати за проїзд в розмірі 773,76 євро) перевізнику ОСОБА_3 запропоновано вжити заходів для усунення виявлених порушень негайно з моменту отримання припису, але не пізніше 12 лютого 2018 року (а.с.50).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваної постанови.

Згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається із оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29 січня 2018 року № 008963, позивача притягнуто до відповідальності згідно із абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв'язку із таким допущеним порушенням: не оформлені документи, перелік яких визначений статтями 39 та 48 зазначеного Закону.

Разом з тим, суд звертає увагу, що за приписами абзацу третього частини першої статті 60 вказаного Закону до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф не за не оформлення документів, а за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Однак варто зауважити, що актом перевірки від 14 грудня 2017 року №025857 встановлено факт перевезення вантажів, а не факт пасажирських перевезень. Тому притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за відсутність документів, визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» є безпідставним.

Згідно із частинами першою, другою статті 48 цього ж Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

За правилами частини четвертої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

З аналізу статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» видно, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільних перевізників.

За визначенням статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Отже, власником транспортного засобу і автомобільним перевізником не завжди є одна і та сама особа.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію СХТ 834091 (а.с.17) ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки DAF модель АЕ48ХS, номерний знак НОМЕР_1 (спеціалізований вантажний сідловий тягач). Водночас, згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХХ 828777, ПП «Софтгруп» є власником загального напівпричепа бортового тентованого марки SСНMITZ модель S01, номерний знак АC4190ХХ (а.с.22-23). Габаритно-ваговий контроль 14 грудня 2017 року здійснювався цього автомобіля з причепом, які належать двом різним власникам.

З огляду на доводи позивача, належить встановити, чи є фізична особа-підприємець ОСОБА_3 перевізником на момент проведення рейдової перевірки 14 грудня 2017 року при перевезенні вантажу.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні: послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Статтею 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Згідно із розділом 1 (Терміни та поняття) Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Правила №363), наведені у цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні: договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Також за змістом визначень, що наведені у Правилах №363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.1 розділу 11 (Правила оформлення документів на перевезення) Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Також постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах (пункт 1). При цьому, як вбачається із пункту 1 вказаного Переліку, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, необхідно мати товарно-транспортну накладну.

Зі змісту товарно-транспортної накладної від 13 грудня 2017 року б/н слідує, що ПП «Софтгруп» як автопідприємство здійснювало перевезення для ПП «Сітка Захід» (замовник та вантажоодержувач) від ТзОВ «Фірма «Вікант» (вантажовідправник) з міста Дніпро у місто Ладижин автомобілем марки DAF модель АЕ48ХS, номерний знак НОМЕР_1, причіп, номерний знак НОМЕР_2, вантажу «катанка» кількістю 22,114 т (а.с.18). Керування автомобілем здійснював водій ОСОБА_5

Під час рейдової перевірки 14 грудня 2017 року о 9 год. 08 хв. (час проведення габаритно-вагового контролю) автомобілем керував ОСОБА_4 ОСОБА_6 зазначити, що у матеріалах перевірки відсутні відомості про вантаж, який перевозився. Нема посилань і на товарно-транспортну накладну, хоч про відсутність останньої під час перевірки також посадовими особами не зазначено в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14 грудня 2017 року №025857, незважаючи на те, що пред’явлення водієм такого документа на вантаж вимагається статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.42).

Отже, слід дійти висновку, що товарно-транспортна накладна була пред’явлена водієм посадовим особам Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області під час рейдової перевірки. До такого висновку суду спонукає і зазначення Управлінням Укртрансбезпеки у Кірровоградській області маршруту в розрахунку плати за проїзд від 14 грудня 2017 року №220.

І ОСОБА_5, і ОСОБА_4 перебувають у трудових відносинах з ПП «Софтгруп», про що свідчать копія трудового договору від 10 грудня 2017 року (а.с.19), наказ від 23 жовтня 2017 року №2310/1-ОС «Про прийняття на роботу ОСОБА_5 (а.с.20), наказ від 01 березня 2018 року №0103/1-ОС «Про прийняття на роботу ОСОБА_4В.» (а.с.21). При цьому наявність строкового трудового договору з випробувальним терміном від 10 грудня 2017 року, укладеного між ПП «Софтгруп» та ОСОБА_4, та наказу на прийом на роботу на умовах безстрокового трудового договору від 01 березня 2018 року свідчать лише про зміну істотних умов договору та не можуть ставити під сумнів виконання трудових обов’язків водія.

Водночас, представником відповідача не наведено та не надано доказів, які б підтверджували відношення водія ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, а всі обставини вчиненого правопорушення наведені лише в акті перевірки, що є недостатнім доказом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є діяльність у сфері вантажного автомобільного транспорту (а.с.64, зворот). Серед видів діяльності ПП «Софтгруп» також є діяльність у сфері вантажного автомобільного транспорту (а.с.66).

Відсутність відомостей у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не позбавляє фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 права передавати належні їй на праві власності транспортні засоби у користування іншим особам на умовах оренди.

Так відповідно до нотаріально посвідченого договору оренди від 11 травня 2016 року, реєстровий №597, автомобіль марки DAF модель АЕ48ХS, номерний знак НОМЕР_1, передано у строкове платне користування на строк до 11 березня 2016 року; фактична передача в оренду автомобіля засвідчена актом приймання-передачі від 11 травня 2016 року (а.с.12-16). Пунктом 7.2 даного договору передбачена можливість пролонгації договору на той самий строк. Позивачем як доказ використання орендованого автомобіля на новий строк, у тому числі 14 грудня 2017 року, надано суду: копії заявки-договору №2017/13.12 від 13 грудня 2017 року на перевезення вантажу (катанки) автомобілем марки DAF модель АЕ48ХS, номерний знак НОМЕР_1, у строк до 15 грудня 2017 року, де виконавцем визначено ПП «Софтгруп» (водій ОСОБА_7М.); докази оплати зазначених послуг з перевезення вантажу; копію акта надання послуг від 15 грудня 2017 року №386 між замовником та вантажоодержувачем ПП «Сітка Захід» та виконавцем ПП «Софтгруп» (а.с.82-86).

Зазначені докази дозволяють зробити висновок, що перевізником такого вантажу 14 грудня 2017 року автомобілем марки DAF модель АЕ48ХS, номерний знак НОМЕР_1, причепом номерний знак НОМЕР_2, є ПП «Софтгруп». При цьому розбіжність щодо маршруту в товарно-транспортній накладній від 13 грудня 2017 року (місто Дніпро – місто Ладижин) та у заявці-договорі від 13 грудня 2017 року №2017/13.12 (місто Дніпро – смт Лужани) є очевидною опискою.

Посилання представника відповідача на відомості Єдиної інформаційно-аналітичної системи органу ліцензування (Укртрансбезпеки), серед яких значиться транспортний засіб марки DAF модель АЕ48ХS, номерний знак НОМЕР_1, що використовується у господарській діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (а.с.52-57), не спростовує того факту, що позивач як власник вправі розпоряджатися належним їй майном на власний розсуд, в тому числі укладати договори оренди.

Відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів і напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 1998 року №1388, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Таким чином, отримання тимчасового реєстраційного талону не є обов`язком, а є правом особи, яким вона може скористатись за власним бажанням.

З наведених підстав суд відхиляє доводи відповідача, що підтвердження у даному випадку права ПП «Софтгруп» на користування транспортним засобом марки DAF модель АЕ48ХS, номерний знак НОМЕР_1, може бути підтверджена виключно тимчасовим реєстраційним талоном на такий транспортний засіб.

Право користування вказаним транспортним засобом ПП «Софтгруп» 14 грудня 2017 року підтверджене нотаріально посвідченим договором від 11 травня 2016 року № 597, за умовами якого фізична особа-підприємець ОСОБА_3 передала також реєстраційні та інші документи, необхідні для нормальної експлуатації об’єкта оренди (пункт 4.1.3 договору), актом приймання-передачі від 11 травня 2016 року.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин на підставі досліджених у судовому засіданні письмових доказів, перевезення 14 грудня 2017 року вантажу автомобілем марки DAF модель АЕ48ХS, номерний знак НОМЕР_1, причіп марки SСНMITZ модель S01, номерний знак НОМЕР_2 здійснювалося ПП «Софтгруп», а не фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 Остання, хоч і є власником автомобіля марки DAF модель АЕ48ХS, номерний знак НОМЕР_1, проте він у її володінні і користуванні 14 грудня 2017 року не перебував, перевезення вантажу (катанки) автомобільними дорогами України на комерційній основі вона не здійснювала.

Відтак, у ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки акту перевірки від 14 грудня 2017 року №025857 про порушення саме позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Отже, з наведених вище підстав та виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позов належить задовольнити повністю шляхом прийняття рішення про визнання протиправною та скасування прийнятої на підставі зазначеного акту постанови від 29 січня 2018 року №008963 про застосування до ОСОБА_3 адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн. Така постанова ґрунтується на помилкових висновках та на не перевірених обставинах.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача слід присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 704,80 грн. (судовий збір), сплачені згідно з платіжним дорученням від 15 березня 2018 року №215 (а.с.2).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт», суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Садовського, 4а, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, місто Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, 14, код юридичної особи 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 29 січня 2018 року №008963, прийняту Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області, про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складено судом 26 квітня 2018 року