Постанова № 73631112, 24.04.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2018 р. м.Львів Справа № 907/769/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

секретар судового засідання: Оштук Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 – вільний слухач;

від відповідача (особа, яка подала апеляційну скаргу): ОСОБА_3 представник (довіреність від 02.02.2018);

третя особа: не з»явились;

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_4 митниці Державної фіскальної служби України, м. Ужгород (вх. № ЛАГС 01-05/724/18 від 28.02.2018)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 23.01.2018 (суддя Ушак І.Г., дата складення повного тексту – 07.02.2018, м. Ужгород)

у справі № 907/769/17

за позовом Державного підприємства “Сарненське лісове господарство”, м. Сарни Рівненської області

до відповідача ОСОБА_4 митниці Державної фіскальної служби України, м. Ужгород

за участю третьої особи у справі без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, м. Ужгород

про стягнення 118 685,90 грн. збитків

ВСТАНОВІИВ:

23.10.2017 на розгляд господарського суду Закарпатської області поступила від ДП «Сарненське лісове господарство» позовна заява (вих. №564 від 11.10.2017) до ОСОБА_4 митниці ДФС про стягнення 118 685,90 грн. збитків, заподіяних протиправними діями Відповідача. Позивач просить, також залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача – головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області.

Дана позовна заява мотивована тим, що внаслідок безпідставного затримання ОСОБА_4 митницею ДФС України вагонів Позивача №№ 96392329, 96398276, 32263667, 96290325, 32261752, 96392303, 67161224, 68772771, 68599102, що слідували через зону діяльності ОСОБА_4 митниці, Філією «Центр транспортної логістики» ПАТ «Укрзалізниця» проведено коригування платежів та стягнуто з Позивача додаткових зборів та платежів, пов»язаних із затриманням вагонів, на загальну суму 118 685,90 грн. Вказує, що неправомірність дій Відповідача, як суб»єкта владних повноважень, щодо затримання зазначених вище вагонів Позивача встановлено в порядку адміністративного судочинства в межах справи №817/1363/16 за позовом ДП «Сарненське лісове господарство» до ОСОБА_4 митниці ДФС України про визнання протиправними дій та бездіяльності Відповідача.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.01.2018 у справі №907/769/17 задоволено позовні вимоги Державного підприємства “Сарненське лісове господарство”, м. Сарни Рівненської області (надалі – Позивач) до відповідача ОСОБА_4 митниці Державної фіскальної служби України, м. Ужгород (надалі – Відповідач) за участю третьої особи у справі без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, м. Ужгород про стягнення 118 685,90 грн. збитків. Стягнуто з ОСОБА_4 митниці Державної фіскальної служби України (88000, вул.. Собранецька 20, м. Ужгород, код ЄДРПОУ 39515893) на користь Державного підприємства «Сарненське лісове господарство» (34500, вул.. Гоголя 34, м. Сарни, Рівненська область, код ЄДРПОУ 00992836) у відшкодування шкоди суму 118 685,90 грн. та у відшкодування судових витрат - 1780,00 грн.

Дане рішення мотивоване тим, що протиправність дій митниці встановлена рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 у справі №817/1363/16, в якій брали участь ДП «Сарненське лісове господарство» та ОСОБА_4 митниця ДФС України. Відповідно до цього, доведеним є причинно-наслідковий зв»язок між протиправними діями Відповідача та сплатою Позивачем додаткових платежів перевізнику на суму 118 685,90 грн. що відповідно є майновою шкодою останнього.

Відповідач – ОСОБА_4 митниця Державної фіскальної служби України, не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу м. Ужгород (вх. № ЛАГС 01-05/724/18 від 28.02.2018), в якій посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права.

Судом, на думку Скаржника, при винесенні рішення не взято до уваги норми ст. 1173 Цивільного кодексу України, Бюджетного кодексу України, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУкраїни від 03.08.2011 №845

Судом не залучено орган Державної казначейської служби до справи в якості співвідповідача. Вказує, що відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, відбувається шляхом стягнення відповідної суми відшкодування саме з державного бюджету, в не з рахунку органу Державної казначейської служби України або державного органу, який завдав шкоду.

Крім цього, також зазначає, що матеріали справи не вказують на наявність причинно-наслідкового зв»язку між діями ОСОБА_4 митниці по забезпеченню здійснення митного контролю та сплатою перевізнику (ПАТ «Укрзалізниця») плати за наданні послуги перевезення. ОСОБА_6 зазначає, що матеріали справи не дозволяють ідентифікувати період часу за який підрозділом ПАТ «Укрзалізниця» виставлено вимогу про сплату коштів та наявність преюдиційних судових рішень, якими б було встановлено неправомірність дій митниці за конкретно визначений період часу використання вагонів. Зокрема вказує, що резолютивна частина постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 не містить посилання щодо періоду протиправної бездіяльності ОСОБА_4 митниці. Суд в даній справі, як зазначає Скаржник , дійшов висновку , що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми ст. 199 Митного кодексу України , які встановлюють 30 денний строк перебування товарів у пунктах пропуску. Натомість митниця виходила із необхідності застосування норм ст. 321 Митного кодексу України стосовно 180 денного строку перебування товарів під митним контролем. Відповідно вважає, що встановлення неправомірності дій суб»єкта владних повноважень не може бути предметом розгляду в даній справі. Таким чином, вказує, що стягнення збитків із суб»єкта владних повноважень в порядку господарського судочинства без визнання цих дій неправомірними є безпідставним.

Скаржник вважає наведені обставини підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та просить прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач – ДП «Сарненське лісове господарство» у відзиві №229 від 12.03.2018 заперечує доводи апеляційної скарги, вказує на те, що суд правомірно дійшов висновку про підставність вимог Позивача до Відповідача - органу державної влади – про відшкодування шкоди, завданої Відповідачем внаслідок його протиправних дій, оскільки матеріалами справи доведено наявність всіх складових правопорушення: вини, протиправних дій Відповідача та причинний зв»язок між ними. Вважає, що посилання Відповідача на норми Бюджетного кодексу та Постанови Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» безпідставними та необгрутованими, оскільки вказані норми регулюють лише механізм виконання рішення про стягнення шкоди, заподіяної державними органами. Крім цього, зазначає, що протиправність дій ОСОБА_4 митниця щодо затримання вагонів №96392329, 96398276, 322623667, 96290325, 32261752, 96392303, 67161224, 68772771, 68569102 встановлена в адміністративній справі №817/1363/16. Факти встановлені в даній справі підтверджують наявність причинно-наслідкового зв»язку між протиправною поведінкою ОСОБА_4 митниці ДФС та понесеними ДП «Сарненське лісове господарство» збитками, оскільки фактично витрати за користування вагонами, маневрову роботу, зберігання вантажу, надання інформації про вантажні роботи, подання та збирання вагонів, зважування вагонів при затримці, вантажно-розвантажувальні роботи, а також провізну плату за відповідними маршрутами було понесено саме внаслідок затримки вагонів. Відповідно до цього, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 28.02.2018 склад колегії по розгляду справи №907/769/17 визначено: головуючий суддя Давид Л.Л., судді – Гриців В.М. та Кордюк Г.Т.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 митниці Державної фіскальної служби України, м. Ужгород (вх. № ЛАГС 01-05/724/18 від 28.02.2018) на рішення господарського суду Закарпатської області від 23.01.2018 у справі № 907/769/17. Зобов»язано Позивача та третю особу – подати суду обґрунтовані відзиви на апеляційну скаргу до 12.03.2018. До відзивів надати докази надсилання (надання) копії відзивів та доданих до них документів сторонам.

Ухвалою від 13.03.2018 призначено розгляд справи №907/769/17 в судове засідання на 27.03.2018 в складі колегії головуючого судді Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т.

Ухвалою суду від 26.03.2018 виправлено описку в ухвалі суду від 13.03.2018 , а саме, абзац перший описової частини ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 у справі №907/769/17 викладено в наступній редакції: «за станом на 13.03.2018 від Позивача та Третьої особи відзиви на апеляційну скаргу на адресу Львівського апеляційного господарського суду не надходили».

27.03.2018 за клопотанням Скаржника розгляд справи відкладено в судове засідання на 24.04.2018. Судове засідання по справі №907/769/17 призначене на 24.04.2018 о 12 год. 00 хв. ухвалено провести в режимі відеоконференції. Забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції покладено на господарський суд Закарпатської області.

В господарський суд Закарпатської області 24.04.2018 прибув представник Апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника Скаржника, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення місцевого господарського суду нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, з наступних підстав.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування . Відповідно до ч.2 даної статті збитками визначено втрати, яких особа зазнала у зв»язку з знищенням або пошкодженням речі, а також витрати які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода),

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями , дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином , на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв»язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі , передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової особи або службової особи.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв»язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має Позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Наявність такого елементу цивільного правопорушення як неправомірні дії ОСОБА_4 митниці ДФС України щодо безпідставного затримання всіх вагонів ДП «Сарненське лісове господарство», що слідують через зону діяльності ОСОБА_4 митниці та визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо затримання вагонів понад встановлений граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України - встановлено на підставі рішення суду – постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 у справі №817/1363/16 за позовом ДП «Сарненське лісове господарство» до ОСОБА_4 митниці ДФС України – якою визнано протиправними дії ОСОБА_4 митниці ДФС України щодо безпідставного затримання вагонів №№ 96398078, 32262347, 96398979, 32264426, 96392329, 96398276, 32263667, 68772771, 685691032, 96392303, 67161224, 96290325, 32261752 державного підприємства «Сарненське лісове господарство», що слідували через зону діяльності ОСОБА_4 митниці (а.с.11-20).

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_4 митниці ДФС України залишено без задоволення а постанову Рівненського окружного адміністративного суду ввід 31.10.2016 без змін (а.с.21-31).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2017 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 митниці ДФС України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 (а.с.32-33).

Крім цього, ДП «Сарненське лісове господарство» подано на розгляд господарського суду міста Києва позов до ПАТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» про стягнення 118 685,90 грн. безпідставно зарахованих коштів. Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.02.2017 у справі №910/22697/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» на користь ДП «Сарненське лісове господарство» 118 685,90 грн. безпідставно списаних коштів та 1 780, 219 грн. витрат по сплаті судового збору (а.с.34-40).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі №910/22697/16 рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2017 скасовано та прийнято нове, яким у позові відмовлено (а.с.41-51). В даній постанові зазначено, що враховуючи те, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.01.201 у справі №817/1363/16 дії ОСОБА_4 митниці ДФС України щодо безпідставного затримання спірних вагонів з вантажем Позивача визнано протиправними, Позивач не позбавлений права захистити свої права та охоронюванні законом інтереси у порядку ст. 30 Митного кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2017 у справі № 910/22697/16 постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 залишено без змін, касаційну скаргу ДП «Сарненське лісове господарство» без задоволення (а.с.52-58).

Згідно статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи , та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст. 74 ГПК України).

Частиною 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили , не доказуються при розгляді іншої справи , у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене, проаналізувавши вищезазначені судові рішення, судова колегія приходить до висновку, що обов»язок Позивача по сплаті перевізнику суми 118 685,90 грн. додаткових провізних платежів і витрат, пов»язаних із затримкою вагонів , виник внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 митниці ДС України щодо безпідставного затримання вагонів. Протиправність дій митниці встановлена постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 у справі №817/1363/16, в якій брали участь ДП «Сарненське лісове господарство» та ОСОБА_4 митниця ДФС України – сторони у даній справі, тому наведене за змістом ч.4 ст. 75 ГПК України не потребує доказування.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що є доведеним причинно-наслідковий зв»язок між протиправними діями відповідача у даній справі та сплатою позивачем додаткових платежів перевізнику на суму 118 685,90 грн. що є майновою шкодою останнього.

Таким чином доводи апеляційної скарги про невірне застосування місцевим господарським судом норми ст. 1173 ЦК України не знайшли підтвердження зібраними у справі доказами.

Щодо покликань Апелянта на незалучення судом органу державної казначейської служби по справі в якості співвідповідача , судова колегія вказує , що таке клопотання в суді першої інстанції Сторонами не заявлялось.

В позовній заяві Скаржник просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, що і зроблено місцевим господарським судом в ухвалі від 25.10.2017 (а.с.2).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.62-64) вказує учасників справи: позивач – ДП «Сарненське лісове господарство» , відповідач – ОСОБА_4 митниця ДФС України, третя особа без самостійних вимог – ГУ Державної казначейської служби України у Закарпатській області і не наводить своїх заперечень чи клопотань щодо зміни процесуального статусу ГУ Державної казначейської служби України у Закарпатській області .

ГУ Державної казначейської служби України у Закарпатській області в своїх поясненнях також не ставить під сумнів правильність залучення її у справу № 907/769/17 в статусі третьої особи.

В своїх поясненнях (а.с.102-103) вказує на порядок виконання рішення суду , а саме, що відповідно до п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження виконавчих документів.

Стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 Порядку №845, а саме: - заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунку, на який перераховуються кошти, якщо дані реквізити не зазначені у виконавчому документі, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв»язку якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів; оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. ОСОБА_6, до заяви можуть додаватись інші документи, які можуть містити відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування , рішення органів місцевого самоврядування , рішення органів досудового розслідування та прокуратури). Зазначає також, що у випадку задоволення вимог Позивача та набрання рішенням господарського суду Закарпатської області, воно буде виконуватися ОСОБА_5 управлінням казначейства відповідно до вимог Порядку №845 в частині безспірного списання коштів з рахунків розпорядників.

Питання щодо залучення у справі ГУ Державної казначейської служби України у Закарпатській області в статусі співвідповідача виникло в Апелянта лише на стадії апеляційного оскарження рішення місцевого господарського суду.

Статтями 269 та 275 ГПК України визначено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції та повноваження суду апеляційної інстанції, серед яких немає права змінювати процесуальний статус учасників процесу.

Апелянт просить скасувати рішення місцевого господарського суду , однак не покликається на конкретну норму ГПК України, яка є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду в розумінні ст.ст.276-280 ГПК України.

Крім цього судова колегія зазначає, що у разі задоволення позову про відшкодування шкоди, завданої позивачу незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади (відповідача) та стягнення судом грошових коштів на користь позивача – Казначейство , відповідно до покладених на нього Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» зобов»язане списати кошти з рахунку державного органу (боржника). Рішення суду про стягнення коштів з державного органу не впливає на права чи обов»язки Державної казначейської служби щодо відповідача, на стороні якого, ОСОБА_6 просив залучити державне казначейство до участі у справі, а виконання державним казначейством рішення суду та безспірне списання коштів з рахунку державного органу (боржника) законодавством не ставиться в залежність від участі (неучасті) Казначейства у справі, хоча в даному випадку державне казначейство залучено в якості третьої особи.

Безпідставними є покликання Апелянта на п.7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/482 від 13.08.2008 та роз»яснення Президії Вищого господарського суду України від 14.07.2005 №04-5/218, оскільки такі не є обов»язковими нормативними актами, які підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Щодо правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові №6-3014цс16 від 12.04.2017, то вона стосується не процесуального статусу Казначейства, а порядку виконання ним рішення суду: а саме: згідно з абзацом другим пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Казначейство України.

Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (підпункт 5 пункту 4 цього Положення).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі – Порядок).

Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів – з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників – у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Місцевий господарський суд при розгляді даного спору залучив до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, тому їй відомо про необхідність виконання рішення суду , що останньою і не заперечується в поясненнях по справі № 907/769/17 (а.с.102-104).

Скаржник в своє обґрунтування посилається на правові позиції Верховного суду України викладених в постановах № 6-3014цс16 від 12.04.201, №6-3014цс16 від 12.04.2017, які при цьому не перешкоджають залученню третьою особою - державну казначейську службу, що підтверджується самими поясненнями ОСОБА_5 управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області (а.с.102-104).

Скаржник також вказує, що в мотивувальній частині постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 суд застосовує до правовідносин ст. 199 Митного кодексу України , яка встановлює 30 денний строк перебування товарів у пунктах пропуску, і на необґрунтованість стягнення коштів за період часу до закінчення вказаного строку.

На спростування даного твердження Апелянта, судова колегія вказує на те, що місцевий господарський суд Закарпатської області при прийнятті оскаржуваного рішення покликається лише на ст. 30 Митного кодексу України.

Обставини справи та застосування норм матеріального права, в тому числі ст. 199 Митного кодексу України, Рівненським окружним адміністративним судом в постанові від 31.10.2016, яка набрала законної сили, розглядаються апеляційним господарським судом як доказ в порядку ч.4 ст. 75 ГПК України і не оцінюється знову.

ОСОБА_6 звертає увагу суду на ту обставину , що резолютивна частина постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 не містить посилання щодо періоду протиправної діяльності ОСОБА_4 митниці.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Митного кодексу України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов»язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку визначеними законом.

З обставин справи вбачається, що на підставі заявок митного посту Відповідача (№04/16 від 13.05.2016, №16/16 від 20.05.2016, №20/16 від 23.05.2016, №43/16 від 12.06.2016 ((а.с. 96,97,98)) на шляху прямування до станції призначення в Угорщині на станції Батьово було призупинено пропуск залізничних вагонів №№ 96290325, 32261752, 296392329, 96398276,32262367, 296392303, 67161224, 68772771, 68569102 з товаром «пиловник з сосни звичайної», відправником яких був – ДП «Сарненське лісове господарство».

Дана обставина, а також час початку та закінчення затримання вагонів №№96290325, 32261752 зафіксовано перевізником – ПАТ «Укрзалізниця» - у відповідних ОСОБА_7 загальної форми №11 від 13.056.2016 (станція Батьово), №4559 від 13.05.2016 (ст. Чоп), №4560 від 13.05.2016 (ст. Чоп) (а.с.82, 83,84).

З даних актів вбачається нарахування додаткових зборів на суму 1519,70 грн. за користування вказаними вагонами, за зберігання, маневрову роботу, надіслання телеграми органами ПАТ «Укрзалізниця»; нараховано провізної плати за перевезення від ст. Батьово до ст. Чоп вагону №96290325 на суму 3666,00 грн. та ПДВ на вагонну складову у розмірі 140,00 грн. та за перевезення вагону №32261752 – на суму 3666,0 00 грн. та ПДВ на вагонну складову у розмірі 140,00 грн.; у зв»язку із затриманням по ст. Чоп вагону №96290325 нараховано зборів за зберігання, користування вагонами та маневрову роботу на загальну суму 26 223,00 грн., а вагону №232261752 нараховано зборів: за зберігання та користування на загальну суму 24 875,90 грн.

ОСОБА_7 загальної форми №396 від 26.05.2016 встановлено обставини затримання на станції Батьово вагонів №№296392329, 96398276, 32262367, нараховано додаткових зборів за користування вказаними вагонами, за зберігання , за маневрову роботу, за телеграму органами ПАТ «Укрзалізниця» на загальну суму 28776,60 грн. (а.с.85)

Актом загальної форми №407 від 01.06.2016 встановлено обставини затримання на станції Батьово вагонів №№296392303, 67161224; нараховано додаткових зборів за користування вказаними вагонами на загальну суму 27097,20 грн. (а.с.86).

Актом загальної форми №422 від 13.06.2016 встановлено обставини затримання на станції Батьово вагонів №№68772771, 68569102; нараховано додаткових зборів за користування вказаними вагонами на загальну суму 2581,50 грн. (а.с.87).

Відтак, загалом на підставі зазначених актів перевізником нараховано додаткових зборів у зв»язку із затриманням на підставі заявок митного посту Відповідача залізничних вагонів №№ 96290325, 32261752, 296392329, 96398276, 32262367, 296392303, 67161224, 68772771, 68569102 Відповідача на суму 118 685,90 грн.

Позивач зазначає, що після проведення митного огляду, що спричинило затримку вагонів, останні були відправлені за маршрутом слідування. Будь-яких порушень при переміщенні товарів у вказаних вагонах ОСОБА_4 митницею ДФС не виявлено.

Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб»єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення що не су печать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов»язань.

Відповідно до ст. 4 Статуту перевезення залізницею вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) – це міжнародна угода про пряме вантажне сполучення між станціями , які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є Україна.

Параграфом 6 ст.28 СМГС встановлено, що якщо перешкода з перевезення вантажу або його видачі виникла з причин, які не залежали від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі та витрати які понесені ним у зв»язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Відповідно до ст. 32 СМГС перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов»язані з перевезенням вантажу , які не передбачені тарифами, що діють і які викликані причинами, що не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється у порядку, передбаченому ст. 31 «сплата провізних платежів та неустойок».

Перевізник – філія «Центр транспортної логістики» ПАТ «Українська залізниця» - листами від 10.08.2016 №ЦТЛ-10/2250 (а.с.93) та від 15.08.2016 №ЦТЛ-10/2285 (а.с.94-95) повідомив ДП «Сарненський лісгосп» - про проведення коригування платежів за перевезення в травні - червні 2016 спірних вагонів з вантажем Позивача, про нарахування та стягнення з його особового рахунку 118 685,90 грн. Дана сума відповідає розрахунку Позивача (а.с.81).

Відтак , оскільки Позивач є відправником вантажу у вагонах №№96392329, 96398276, 32263667, 96290325,32261752, 96392303, 67161224, 68772771, 68569102 а перешкода з перевезення вантажу – затримка перевезення – виникла у зв»язку зі здійсненням процедур митного контролю та митного оформлення вагонів, з причин , які не залежали від перевізника, тому сплата перевізнику суми 118 685,90 грн. як додаткових платежів і витрат за змістом наведених вище приписів чинного законодавства була обов»язком Позивача.

Однак, як вже було встановлено вище, обов»язок Позивача по сплаті перевізнику суми 118685,90 грн. додаткових провізних платежів і витрат, пов»язаних із затримкою вагонів, виник внаслідок протиправних дій митниці щодо безпідставного затримання вагонів, що відображено у постанові Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 у справі №817/1363/16, яка набрала законної сили.

Враховуючи наведене , судова колегія пришла до висновку , що позовні вимоги про стягнення з Відповідача – ОСОБА_4 митниці ДФС України – на користь Позивача суми 118 685,90 грн. ґрунтуються на законі та доведені належними та допустимими доказами, а відтак правомірно задоволенні до стягнення місцевим господарським судом, з огляду на наявність всіх складових правопорушення – шкоди, протиправних дій відповідача та причинного зв»язку між ними.

Щодо непідвідомчості даного спору господарським судам, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок, що предметом спору є вимога лише поро відшкодування шкоди, а публічно – правовий спір між сторонами вирішений в порядку адміністративного судочинства, відтак, даний спір підвідомчий господарському суду за правилами господарського судочинства.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284

Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 митниці Державної фіскальної служби України, м. Ужгород (вх. № ЛАГС 01-05/724/18 від 28.02.2018) залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 23.01.2018 у справі № 907/769/17 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 26.04.2018.

Головуючий суддя Л.Л. Давид

Суддя В.М.Гриців

Суддя Г.Т.Кордюк